Українські козаки – унікальна група верхових воїнів та прикордонників, ключові в історії України. Вони з'явилися в 15-16 ст. у степах південної та центральної України, формуючи напівавтономні спільноти. Як окремий соціальний клас, відмінний від селян і шляхти, козаки були вправними вершниками та бійцями з мілітаризованою суспільством. Створювали самоврядні Гетьманати під керівництвом обраних гетьманів.
Хронологія: 14-15 ст. – виникнення громад на кордонах Литви, Речі Посполитої та Московії. Кінець 15 ст. – заснування Січі на островах нижнього Дніпра як центру Запорозьких козаків. 16 ст. – зростання військової сили: війни з Річчю Посполитою, Московією, Османами; набіги та торгівля Чорним морем. 1648-1654 – Повстання Хмельницького: прагнення автономії від Польщі та православних прав, результат – Переяславська угода (1654) з Московським царством.
17-18 ст. – Гетьманат з відносною автономією під Москвою (пізніше Російською імперією), поділений на Ліво- та Правобережжя. Культура: суміш слов'янських, тюркських традицій; одяг (шаблі, пістолі, жупани, шаровари); фольклор про харáктерників – легендарних козаків-чаклунів, невразливих до вогню, води та куль. Презентація з ілюстраціями, картами та портретами робить матеріал живим для вивчення української історії.
