Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Критика і розвиток. Як не знищити мотивацію
»
Взяти участь Всі події

Україна - це ми

Гра

23.03.2020

315

8

0

Опис документу:
Це конкурсно- ігрова програма для дітей 8-10 років. Мета: виховання пошани до традицій українського роду, до предків; передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності, світобачення і на цій основі – формування особистих рис громадянина України; розвиток індивідуальних здібностей і талантів учнів, ігрової культури у дітей.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Департамент освіти і науки Криворізької міської ради

Відділ освіти виконкому Інгулецької районної у місті ради

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 102

АВТОР: Чернова Людмила Іванівна,

педагог-організатор,

учитель російської мови,

зарубіжної літератури

Кривий Ріг – 2020

Пояснювальна записка

…Україна–вишиванка, ніжна матінко моя.

Може є у світі кращі кольори на полотні.

Але ти – єдина наша, а у тебе ми одні…

К. Бужинська

Україна – наша земля, наш рідний край. Вона у всьому, що навколо нас: у сонці, у кожному камінчику, в кожній рослині. Україна – це й сорочка. вишита бабусиними руками, і запальний гопак, смачні вареники, безкраї степи, легенди (скільки їх створено, переказано). Але, насамперед, Україна – це люди, всі разом і кожен із нас.

Якось Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову, культуру.

Україна – багатонаціональна, багатомовна, але, водночас, єдина, вільна, незалежна.

Після кожного конкурсу всі учасники (незалежно від того чи перемогла команда) отримують наліпки на щічки, що нагадують прапор України. Це є символом того, що країна складається з кожного з нас, і саме від нас залежить, якою вона буде.

Тема: «Україна – це ми!»

Мета: виховання пошани до традицій українського роду, до предків; передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності, світобачення і на цій основі – формування особистих рис громадянина України; розвиток індивідуальних здібностей і талантів учнів, ігрової культури у дітей.

Вікова категорія: 8-10 років.

Місце проведення: актова зала.

Обладнання: 2 швабри, 2 мішка, 2 комплекти одягу(вишиванка, спідниця, желет, пасок, намисто), 2 кульки ; чавун, 10 штучних вареників, 1 клубок червоних ниток, 1 клубок чорних ниток, 20 хустинок (можна менше), 10 кульок з буквами («У», «К», «Р», «А», «Ї», «Н», «А», «- », «М», «И»), наліпки блакитно-жовті 50 шт., записи пісень та мелодій ( «Гра єднає нас», «Гопак», «Україна – це ми», «Метелиця», «Кадриль», «Лезгинка», «Сиртакі», «Пасадобль», «Східна мелодія», «Циганочка», «Варенички»).

Хід проведення

Виходять діти-ігротехніки в українських костюмах та співають пісню

Пісня «Гра єднає нас»

Ти і я, ти і я, ти і я –

Ми єдина сімя!

Ти і я, ти і я, ти і я –

Україна моя!

Всім дівчаткам привіт.

Всім хлоп’ятам привіт.

Разом з нами співай -

Обєднай увесь світ!

Приспів:

Гра єднає нас, і нас і вас!

Україна – для нас

Кожен день, кожен час.

Гра єднає нас, і нас і вас!

Щиро любим її,

Україна – це ми!

По стежинці підем,

Справжніх друзів знайдем.

Тут живе кльова гра,

Разом скажем : «Ура!»

Ведучий 1: Доброго дня вам, діти!

Разом: Вітаємо!

Ведучий 2: Цікавих ігор Вам вдосталь бажаємо!

Ведуча: Ми кличемо до нас усіх

Ведучий 1: Хто полюбляє забави та сміх!

Ведуча: Хай наша назва вам стане відома!

Ведучий 1: Ми «Козачата. ua»!

Разом: Будьмо знайомі!

Ведучий 1 і ведучий 2 ( разом): Я – козак! ( під музику виконують елементи танцю «Гопак»).

Ведуча: А я – козачка! ( теж виконує елемент танцю).

Ведучий 1: Ми нудьги не переносимо.

Ведуча: Тому до гри зараз запросимо.

Ведучий 2: Коли я говорю: «Козак», ви відповідаєте «Козачка». Ну ж бо спробуємо: «Козак – козачка!» Молодці! Далі: «Пальці вперед!». Ви повторюєте: «Пальці вперед!». «Козак – козачка!» І під запальну українську мелодію танцю-є-мо-о!

Гра «Козак – козачка»

Ведучий 1: Щось я зголоднів після таких енергійних танців.

Ведучий 2: Дійсно, не завадило б підкріпитися!

Ведуча: Не проблема. Зараз наліпимо вареників. А діти нам у цьому допоможуть. Згодні?

Козак Повторюйте слова і рухи за нами .

Гра «Варенички »

( на прискорення)

Ведуча: Просіяли борошно (рух руками вліво-вправо).

  • Замісили тісто (кулаком по долоні).

  • Зробили «ковбаску» (потерти долоні).

  • Порізали «ковбаску» (відповідні рухи руками).

  • Зліпили варенички (натиснути на вуха).

Ведучий 1: Щось замало буде! (Гра повторюється ще раз зі швидшим темпом) .

Ведучий 2: Давайте ще скоріше, бо голод – не тітка! (Гра повторюється третій раз, темп – якомога швидкий) .

Ведуча: Мабуть, вже досить! (Заглядає у чавун).

Ведучий 1: Вареники для козака – завжди свято для шлунка і душі.
Ведучий 2: Вони і «хваленики», і «благодареники», і навіть «мученики» .
Ведуча: В народі говорять: « Вареники – мученики, начинкою вам боки понабивали, маслом очі заливали, в чавуні кипіли, щоб ми їх з’їсти захотіли».

Ведучий 1: Пригощайтеся! ( роздають дітям у залі, таким чином відбувається розподіл на команди)

Ведучий 1: У кого вареники з капустою – гайда до мене!

Ведучий 2: У кого вареники з картоплею – скоріш до мене!

( Ігротехніки вишиковують учасників у дві колонки).

Ведуча: Утворилося дві команди: «Картопляні» та «Капустяні».

Ведучий 1: Відомо, що у кожного народу є свої улюблені страви, речі , дерева. Калина - символ невмирущості роду.

Легенда про калину

Ведучий 2: Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що ворог йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину - дівчину-красуню стратили. Виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Стала калина своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

Ведучий 1: Хто потрапляв у полон до поневолювачів, бувало, забували, якого вони роду.

Ведуча: То ж, ваше завдання, шановні команди, допомогти відшукати своє коріння нашим «дівчаткам»

Гра «Одягни українку»
Команди вишиковуються в колонки. Перший учасник з кожної команди підбігає до свого мішка, витягує елемент одягу з №1, одягає на «манекен», потім біжить і стає в кінець колонки . Кожен учасник має право одягти на «манекен» лише один елемент одягу: вишиванку (№ 1), спідничку(№2), пасок (№ 3), желетку (№ 4), намисто (№ 5). «Манекен» - звичайнісінька швабра. В кінці конкурсу діти повинні отримати двох «дівчаток».

Ведучий 1: Хто ці дівчата, як ви гадаєте? Ну, звичайно, українки!

Ведучий 2: Національний одяг — це святиня кожного народу. Він оберігає, лікує і сили додає. Чумаки, наприклад, довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині, щоб не зурочили. І нині вважається, де у хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо.

Ведуча: Пропоную трішки повишивати. Наші славні козаки кидатимуть вам оці величезні клубки ниток. Хто зловить – вибігає на сцену і знову кидає клубок у залу.

Ведучий 1: Команда «Червоного клубка» шикуватиметься за мною.

Ведучий 2: Команда «Чорного клубка» шикуватиметься за мною.

Гра «Два кольори мої, два кольори… »

Ведуча: Сюди-туди, голка,

Сюди-туди нитка,

Ось тут буде листя,

Ось тут буде квітка.

За допомогою цієї лічилки вибираємо з гравців «голку». «Голка» тримає в руках клубок. Добігає до певної позначки, повертається назад, чіпляє до себе ще одного гравця. Два гравці біжать до певної позначки, повертаються назад, забирають ще одного гравця. І так поки всі учасники, причепившись до «голки» не «вишиють свій візерунок».

Молодці! Першими вишила свій візерунок команда ____________. Ваші оплески!

Ведучий1: А вже весна, вже красна:

Із стріх вода капле.

Ведучий 2: А нашим дівчатам,

А нашим хлоп’ятам

Разом: Мандрівочка пахне.

Ведуча: В козака кінь – невіддільний від понять вірності другові, землі, рідному краю.

Ведучий 1: Ех, друзі! Що за щастя, коли летиш ти на пречудовому скакуні! Ведучий 2: Під кінськими копитами простилається срібноросий степ… над твоєю головою синіє небо…

Разом: Ото щастя!

Ведучий 1: Тому гайда,Україною на конях.

Ведуча: До речі, у давні часи був гарний звичай: коли козаки вирушали у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала хустку, яка оберігала його у дорозі.

Гра з залом «Мандрівочка»

Ведучий 2: Є у нас долоні? (Діти показують).

А коліна? Відмінно!

Отже, беремо найкращого баского коня, сідлаємо його, виводимо зі стайні

( повільно плескаємо по колінах).І поїхали.

Швидше. Ще швидше. Ось уже кінь мчить, як вітер (плескання з прискоренням). Не забуваємо, що навкруги мальовнича Україна.

Справа – ріка глибока( плескають сусіда по колінах справа), зліва – ліс широкий ( плескають сусіда по колінах зліва). Прямо – степ широкий (плескають себе по колінах.)

Скачемо далі. Ось гори високі. Стрибок. Стрибок (піднімаються, імітують перестрибування).

Побачили товариша: «Здоровенькі були!» (піднялися, зняли уявного капелюха, поклон).

По пісочку ( тупочемо ногами, тремо долонями одна об одну.)

По болоту ( руки кладемо на коліна, по-черзі піднімаємо ноги з гучним цмоканням).

Повернулися додому: «Ура!!!» (гучні оплески»).( Протягом гри чергування місцевості і темп постійно змінюється).

Ведучий 1: Поки об’їхали нашу країну, аж упріли.

Ведучий 2 : Авжеж. Україна – одна з найбільших держав. На її території проживає понад 110 національностей. І всі вони теж – українці.

Ведуча: Зараз ми з вами будемо перетворюватись в представників різних національностей за допомогою хустинок . І так, діти, відв’язуйте від стільчиків хустинки і підіймайтеся до нас на сцену.

Гра «Танок»

Спочатку танцюють дівчатка, а хлопчики аплодують .І так, український танок «Метелиця» ви, дівчатка, виконуєте з хусткою на плечах. (Звучить музика діти виконують імпровізовані рухи). Беремо хустинку в руку і виконуємо російську «Кадриль» ( звучить «Кадриль»). Прикриваємо хусточкою обличчя і виконуємо «Східний танець» (під східну мелодію), далі хустка – на стегнах (звучить «Циганочка»). Перекидаємо хустинку через плече – тепер ви гречанки(під мелодію «Сиртакі»). Молодці!

Тепер я запрошую до танцю хлопчиків. Хустки – за пояс. І ми дивимося у вашому виконанні грузинський танець «Лезгінку» ( звучить «Лезгінка»), а тепер у вашому виконанні іспанський танець з хусткою на шиї (звучить «Пасадобль).

Ведучий 1: В українських степах росте Євшан-зілля. За легендою воно зцілює від звинароднення, і якщо навіть хто забуде свою Батьківщину, то, понюхавши його, пригадає.

( Один з ігротехніків роздає дітям кульки, на яких зображені букви).

Ведуча: Сьогодні Євшан-зілля – це і символ єднання, спільності всіх, хто любить Україну, своєрідний пароль українців.

Ведучий 2 : Хто отримав кульки, підходьте до нас! Ваше завдання просте: з букв, що зображені на кульках скласти слово. ( Ігротехнік допомагає дітям) .

Ведуча: А ми, тим часом, пограємо у гру «Так чи ні».

Ведучий1: Ми ставитимемо питання, а ви – відповідатимете: так або ні.

Гра «Так чи ні»

Ведучий 1: Живемо ми в Україні? (Так)

Ведуча: І пісні в нас солов’їні ? (Так)

Ведучий 1: А лісів у нас багато? (Так)

Ведуча: А народ у нас завзятий? (Так)

Ведучий 1:В Україні завжди літо? (Ні)

Ведуча: В нас найкращі в світі діти? (Так)

Ведучий 1: Чорноземів у нас мало? (Ні)

Ведуча: В Україні люблять сало? (Так)

Ведучий 1: В Україні хлопці сильні? (Так)

Ведуча: В Україні люди вільні? (Так)

Ведучий 1: А дівчата у нас гарні? (Так)

Ведуча: А якщо сказать шикарні? (Так)

Ведучий 1: У нас люблять танцювати? (Так)

Ведуча: А вночі міцненько спати? (Так)

Ведучий 1: Оберіг у нас калина? (Так)

Ведуча: Всі ви любите Вкраїну? (Так)

(Діти, що на сцені, повинні уже скласти слово «УКРАЇНА». Ведучі приєднуються до дітей зі своїми кульками. Отримуємо напис:«МИ – УКРАЇНА»).

Ведучий 2: Наша Батьківщина – Україна.

Ведучий 1: Мій край – це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся.

Ведуча: Україна є в усьому, що нас оточує: у сонці, у місяці і в зірках, у дорозі додому, в дереві, у кожному камінчику, у травинці.

Разом: Україна у кожному з нас. Завжди пам’ятаймо про те, хто є ми. І хай козацькому роду ніколи не буде переводу!

Ведучий 1: Україна – це я!

Ведуча: Україна – це ти!

Ведучий 2: Україна – це ми, Україна!

Ведуча: Діти, давайте візьмемося за руки і з’єднаємося в одному ланцюжку.

Ведучий 1: А зараз легким стискання один одному передамо свою віру в нашу перемогу, свою любов до нашої держави.

Ведучий 2: Висловимо їй та всім нам, українцям, побажання – бачити Україну вільною, незалежною, мирною, щасливою.

Разом: На все добре!

(Звучить музика)

Список використаних джерел

1. Електронна бібліотека підручників та Українських рефератів.

2. Середюк Г.М. Педагогічний пошук класного керівника /

Г.М. Середюк. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 120 с.

3. Всеукраїнський Інтернет-портал «Україна в Інтернеті» [Електронний

ресурс] : режим доступу http://ukraine.ui.ua/ua .

4. Години спілкування. 1-5 кл. – Х. : Видавнича група «Основа», 2016.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.