У гості до козака Гриця. Сценарій виховного заходу.

Опис документу:
Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, української молоді. Тому особливе занепокоєння сьогодні викликає брак у багатьох молодих людей усвідомлення себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації. Національному вихованню молоді сприяє робота гуртка "Юний історик", який працює не тільки з історичними джерелами, але й організовує цікаві виховні заходи.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

В ГОСТІ ДО КОЗАКА ГРИЦЯ

(Сценарій виховного заходу гуртка «Юний історик»)

Дійові особи:

Дід Гриць – старий козак

Баба Орися – його дружина

Дід Василь – старий козак. побратим козака Гриця

Дід Гнат – старий козак, побратим козака Гриця

Хлопці та дівчата – гості старого козака Гриця

Баба Орися. (Порається біля плити, сердиться)Ото старий пень… Чорти б його побрали… Вічно йому найметься. Як щось не придумає, до дня не переживе.

Дід Гриць. Знову бурчиш , стара кочерго.

Баба Орися. (Обертається до діда, бере в руки кочергу) От я тобі тією та кочергою (замахується на діда) як по спині та й погладжу, то може і розум повернеться.

Дід Гриць. Ну, ну… (відступає назад) ти полегше… Я ж бо … (чухає потилицю, не може нічого придумати) Знаєш що, Орисю, який я вже є. такого вже й терпи. Сама казала, що горбатого і могила не виправить. І хоч старим став, та натура козацька, не можу без діла сидіти. На коні я вже не їздок, шаблю, як дівку, хіба обнімаю. А от бувальщину яку-небудь пригадати та молодим безвусим козачатам розказати – я ще можу. Ого-го як можу!.

Баба Орися. Тобі тільки б теревені точити. Язик в тебе як помело, плеще про те, що було і не було.

Дід Гриць. От дурна баба, не може брехні від правди відрізнити.

Баба Орися. Знаєш що, Грицю… Якщо я вже така дурна, то на тобі кочергу та й сам своїх гостей зустрічай (дає кочергу дідові).

Дід Гриць. (Ставить кочергу біля печі, підходить до баби, намагається обняти) Пробач, Орисю… Пробач, якщо розгнівив… Ну які ж без тебе посиденьки?.. Як без твоїх пампу шків, без квасу? Хто гостей буде частувати?

Баба Орися. Як хто? Ти! Це ж бо ти хлопців і дівчат запрошував та ще й приповідав: (з іронією) «Прошу, прошу… Приходьте до старого козака Гриця на цікаві небилиці». (З образою) Хоч би разок мене перед людьми згадав та пошанував, ніби і немає мене у тій господі(відвертається від діда, починає якусь роботу).

Дід Гриць. (Про себе) То онде собака зарита, а не старий ніяк не втямлю, що з моєю Орисею. Грішним ділом думав, що вже щось пороблено… (Підходить до баби) Вибач, Орисю, старого телепня. Слово даю козацьке, що виправлюся і до віку шанувати буду. Шаблею клянуся, що буду (торкається шаблі).

Баба Орися. (Співчутливо) Слово він дає, шаблею клянеться… І що з тобою поробиш?

Дід Гриць. Орисю, голубко, вийду на двір, вигляну, чи мої соколята ще не йдуть.

Баба Орися. Та іди вже, іди… (Стоїть посеред світлиці, розмірковує) І так завжди … через дурний язик і до сварки не далеко… І чого це я нині до старого причепилася?.. Та такого козака, як мій Гриць, у цілій окрузі не було. Всі дівчата за ним сохли. (Згадує) І гарний.. І відважний… І на Січі бував, і ворогів бив. Пів віку в злагоді разом прожили, нема й за що дорікнути… Тепер молодь розважає, розуму навчає.

Дід Гриць. (Стривожений входить до хати) Орисю! Орисю! Ідуть! Та й Гнат і Василь, побратими мої, з ними разом!

Баба Орися. Та чого ж ти так розхвилювався? Зустрінемо як належить - не в перший же раз.

Гості стукають у двері. Заходять хлопці та дівчата, з ними – старі козаки Гнат і Василь.

Козак Василь. Слава Богу у вашій хаті, щоб були усі багаті!

Козак Гнат. Дай боже господареві та господині, щоб здорові були завжди, як нині.

Молодь. Низький уклін, вам… (кланяються) І шана щира… Зичимо щастя, добра і миру. Слава Богу у вашій хаті.

Господарі. Слава навіки!

Баба Орися. Проходьте, гості дорогі, проходьте. Сідайте…

Гості сідають.

Дід Гриць. (Із гордістю і захопленням) Дивись, дивись Орисю, яких Бог нам діточок послав! Хлопці – як соколи… Дівчаточка – як квіточки, як з неба ясні зірочки… Гріх таких діточок не збирати, про колишні часи не розказати. Чи правду кажу, мої побратими?

Василь і Гнат. Правду, правду.

Дід Гриць. Але спершу подивлюся, хто з вас гострий розум має, загадки мої швидко відгадає. Згода?

Гості. Згода.

Дід Гриць. А подай но мені, Орисю, того папірця зі столу. (бере папір). Я цілу ніч не спав, думав, що вам загадати. (Роздивляється папір) Ага… (Запитує - молодь відповідає)

  • Що означає слово «козак»? (Вільна, озброєна людина)

  • Коли в історії вперше згадуються українські козаки? (ХV ст.)

  • Де знаходилася козацька Січ?.. (За Дніпровими порогами, на острові Хортиця...)

  • Хто був першим гетьманом на січі? (Дмитро Байда-Вишневецький)

  • Як козаки голили собі голови? (Залишали чуб на «оселедець»)

  • Чому? (В пам'ять про князя Святослава, який загину на о.Хортиця)

  • Кого на Січі називали джурою? (Майбутнього козака)

  • Як називалися козацькі човни? (Чайки)

  • Для чого козаки випалювали траву? (Щоб не було де татарам ховатися)

  • Якого кольору був козацький стяг? (Малинового)

  • Кому належала влада на Січі? (Козацькій раді)

  • На який термін обирався кошовий отаман? (На один рік)

  • Кого обирали кошовим отаманом аж 15 разів? (Івана Сірка)

  • Як називалися символи козацької влади? (Клейноди) Назвіть. (Булава, пірнач, коругва, бунчук, литаври,

  • Як називалося житло козаків? (Курінь)

  • Хто очолив національно-визвольну війну проти Польщі? (Богдан Хмельницький)

  • Як називалася держава, створена Б.Хмельницьким? (Військо Запорозьке, народна назва – Гетьманщина)

  • З яким гетьманом повязують початок «Руїни»? (Іваном Виговським)

  • Кого називають «Сонцем Руїни»? (Петра Дорошенка)

Баба Орися. Досить, досить мучити дітей. Хіба не бачиш, які розумні?

Дід Гриць. А ти, Орисю, до моєї науки не лізь

Баба Орися. Та ну тебе… Роби, як знаєш.

Дід Гнат. А ти їх, Грицю, перевір не на знання, а на смикалку.

Дід Василь. Без смикали козак не козак. Перевір на смикалку.

Дід Гриць. А що… і перевірю. (Перебирає листки) Десь тут у мене були записані козацькі приповідки. А ось… знайшов. (Звертається до молоді) Я починаю читати, а ви доказуйте до кінця. Згода?

Молодь. Згода.

Дід Гриць. (Читає)

  • Гладь коня вівсом, а не … (батогом).

  • На соломі кінь моторним … (не буде).

  • Сип коневі лантушком, не ходитимеш … (пішком).

  • Козак голодний, а кінь його… (ситий).

  • Любиш поганяти, люби й коня… (годувати).

  • Шануй коня вдома, то пошанує він тебе … (в дорозі).

  • З гарного коня не шкода і … (впасти).

  • На вдачу козак коня сідлає, на вдачу кінь козака… (бє).

  • Не бійся дороги, аби коні були… (здорові).

  • Як сів на коня, то й доля… (твоя).

Молодці, соколята, молодці.

Хлопець. А чому це, діду, у козаків всі приповідки про коня?

Дід Гриць. Не всі, синку, але більшість, бо кінь для козака, друг вірний, без якого і шабля силу втрачає. Памятаєте, побратими, той випадок у степу, коли ми дням лік втратили?

Побратими. Як не пам’ятати? Памятаємо.

Дід Гриць. Розкажи їм Гнате.

Дід Гнат. Поверталися ми з походу. День степом їдемо, другий, третій, вже й з рахунку збилися. Коні потомлені, козаченьки поморились, а степ усе простягається: куди не глянь – ні деревця, ні травинки, тільки пекуче червоне сонце сіє нестерпну жароту. Всі болітця, всі озерця попересихали. Нема чим ні коня напоїти, ні самому пересохлі губи скропити – хоч лягай та помирай.

Їдем тим степом, їдем ніби змертвілим морем, ніде не стрінеш ні людини, ні тварини, ні пташки в небі.

Поки був харч, ще нічого. А як провізія скінчилася, коли вже кілька діб без поживи мордувалися, коли страх почав закрадатися, що не від меча згиним, а від голоду доведеться конати, - хтось в ту гірку годину сказав:

  • Хлопці, киньмо жереб, кому свого коня віддати – станемо конину їсти.

Стрепенулися всі козаки і давай гукати:

  • Не було того і не буде ніколи, щоб козак свого коника під ніж пустив. Краще самому вмерти…

Хлопець. І що, не пустили?

Дід Гнат. Не пустили. Терпіли, знемагали, аж поки на якусь річечку натрапили.

Дід Гриць. Ось так, діточки, козаки своїх коней любили і шанували.

Хлопець. А я чув одну козацьку приповідку, але не зовсім її розумію

Дід Гриць. Яку, соколе, кажи, зараз розтлумачемо.

Хлопець. А чув ятаку6 «Де ступнеш, там і нас знайдеш»

Хлопець. А що тут розуміти. Було колись козаків так багато, що де не ступиш, там їх і зустрінеш, не то що тепер. Правда, діду Грицю?

Дід Гриць. (З гіркотою) Було колись козаків багато…, але, соколе, та козацька приповідка має зовсім інше тлумачення.

Хлопець. Яке ж, діду?

Дід Гриць. А нехай вам дід Василь розкаже. Він був славним козаком, добре знає, про що мова йде.

Дід Василь. Як мені не знати, як сам по степу скакав, та пастки ставив.

Хлопець. Пастки на лисиць чи на якого звіра.

Старі козаки сміються.

Дід Василь. Не терплячий ти, юначе. Недарма в народі кажуть : «Поспішиш – людей насмішиш».

Хлопець. А що тут смішного. І нині мисливці на звіра пастки ставлять.

Дід Василь. Так то ж мисливці, а ми – козаки.

Дівчина. Діду Василю, розкажіть нам толком, а то Іванко ще довго вам буде голову морочити.

Дід Василь. Добре, слухайте.

Набігала на наші землі татарва, як саранча, аж степ чорним робився. Татари також вміли в степу ховатися та несподівано перед козаками зявлятися. От проти татарської кіноти і запорожці розкидали по степу так звані «якірці». Їх ще називали рогульками або залізним часником.

Хлопець. А чому рогульками?

Дід Василь . Рогульками, бо були вони з чотирма ріжками: як його не поклади – один ріжок все-одно стирчить в гору. Багато їх у степу козаки розкладали. Наступить на «якірець» татарський кінь і ранить собі ногу, а поранений кінь стає негодящим до бою. Тому й казали козаки: «Де ступнеш, там і нас знайдеш».

Баба Орися. Грицю, а може твоїх слухачів частувати пора.

Дід Гриць. Роздавай їм, Орисю, пампушки, нехай пригощаються.

Баба Орися роздає пампушки, дівчата допомагають.

Хлопець. Діду Грицю, розкажіть ще нам щось цікаве.

Дід Гриць. Правду чи брехню?

Всі. Правду! Правду!

Дід задумався, примружив очі, покрутив вуса.

Дід Гриць. Правду ?.. кажете…Ну що ж, соколята, буде вам правда. Але цур! – не казати «брешеш».

Занесла мене вчора невидима сила до одного садка. А в тому садку річка сметани тече: така густа сметана, що аж сама до рота проситься! Над річкою дерева, замість листя – вареники: пухкі та свіжі, ніби тільки-но з печі. Під тими деревами люди лежать і , як тільки котрий їсти захоче, - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Впірнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот; лишень встигай жувати. Ось, - думаю собі, - життя». Вирішив і я до них пристати. Підходжу до крайнього (таке розпаслося, що й дихати йому важко), питаюся:»Дозволите, пане-брате, й мені біля вас прилягти?» А він луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» - «Та звісно, кажу, - трудяга» а він як визвіриться на мене: «Іди геть звідси, не видиш – тут самі нероби лежать!»

Дід Василь. Повчальна твоя небилиця, грицю. Ой як повчальна. Правда, діточки?

Всі. Правда.

Дівчина. А ми діда Гриця за те і любимо, що не нудно мудрості повчає.

Хлопець. З вами, діду Грицю, завжди цікаво.

Всі. Цікаво. Цікаво.

Дід Гриць. Дякую за добре слово. Але і ви не ликом шиті. Чув що талант не тільки до науки маєте, але можете старого і ще чимось здивувати.

Дівчина. Наш Іванко на акордеоні гарно грає.

Всі. Зіграй, Іванку.

Іванко грає на акордеоні.

Дівчина. Ми і співати любимо. Нумо, заспіваймо, хлопці, дівчата.

Дівчата. А якої?

Дівчина. Називає пісні. Всі співають (декілька пісень на козацьку тематику).

Дід Гриць. Дякую вам, соколята, любі діти, що звеселили мене старого, що пампять козацьку пошунували. Дай Вам Боже розуму світлого, дружби вірної , неба чистого. Любіть Неньку-Україну, бережіть її історію.

Всі виконують пісню «Не можливо жить без історії»

Підготувала: М.Стрехалюк

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Психологічні особливості навчання вчителів у системі формальної і неформальної освіти»
Швень Ярослава Леонідівна
24 години
490 грн
490 грн