+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »

Творчий проект "Етнокультурознавчий аспект викладання української мови та літератури"

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Ковальчук Ганна Михайлівна

Вчитель української мови

І літератури

Заставнівського ЗЗСО І-ІІІст.

Чернівецької обл.

Етнокультурознавчий аспект викладання

української мови та літератури

Творчий проект

Вступ

У сучасних умовах розвитку української державності, відродження національної культури та освіти, одним з головних завдань, що входить у програму реформування змісту навчально-виховного процесу є національно-мовне виховання особистості. Відповідно до мети та пріоритетів мовної освіти зміст навчання поділяється на чотири змістові лінії, серед яких велике значення має етнокультурознавчий компонент нового змісту навчання, який пропонує основні напрямки збагачення учнів здобутками національної культури, формування їхніх цілісних орієнтацій, особистісний розвиток. Що собю яляє етнокультурозначий компонент? Етнокультурознавчий компонент передбачає плекання в українських дітей гордості за свій народ та рідну українську мову, бажання вчитися, аби оволодівати її національними скарбами. Українознавчий аспект один із пріоритетних у перебудові освіти в Україні. Суть його зводиться до того, що саме рідна мова є засобом пізнання самого себе, як представника української нації, свого народу, його історії та культури. Реалізація цього компоненту у викладанні рідної мови, сприятиме формуванню національної свідомості, світогляду учнів, а це є одним із завдань уроків української мови та літератури. Отже, актуальність мого проекту зумовлена запитами суспільства на підвищення результативності навчання, формування національно-свідомої мовної особистості, мовленнєвих та комунікативних умінь на етнокультурознавчому матеріалі в учнів середніх та старших класів. Таким чином, мета проекту полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному підтвердженні основних шляхів реалізації етнокультурознавчого компоненту програм, підручників, авторів Концепції мовної освіти. Впровадження культурологічної змістової лінії на практиці сприяє становленню сучасного світоглядного уявлення про світобудову, природу, суспільство, людину; ознайомленню в концентрованій формі з основним культурним набутком рідного народу і людства в цілому; розвитку духовної сфери особистості, зокрема, вихованню патріотизму, моральних переконань, відчуття прекрасного; виконанню нетрадиційних форм

роботи на уроці (урок-подорож, урок-пісня, урок-дидактична гра); урок-пісня, урок-дидактична гра); великим можливостям використання різного типу предметної інтеграції (українська мова - історія, українська мова - образотворче мистецтво, українська мова - українознавство, українська мова - музика). Методологічну основу проекту склали: Державна національна програма „Освіта"; „Національна доктрина розвитку освіти"; Державний освітній стандарт з української мови; основні положення теорії пізнання; дидактичні та гуманістичні принципи освіти; ідеї сучасних концепцій навчання української мови і педагогічних технологій, розробки вітчизняних і зарубіжних педагогів, психологів і методистів із досліджуваної проблеми. При дослідження проблеми реалізації етнокультурознавчого компонента на уроках української мови звернула увагу на праці та публікації, присвячені цьому аспекту: М.Голуб, Т.Коршун, Т.Левченко, Н.Смольської, В.Шелехової, М.О.Глазової, Т.Донченко, В. Ужченко. Тематика використання праць опирається на дослідження методики інтегративного вивчення української мови, збагачення мовлення учнів етнокультурознавчою лексикою, побудови системи вправ, використання малих фольклорних жанрів на уроках української мови, удосконалення проведення навчальних переказів на текстах українознавчої тематики.

Теоретична частина

ШЛЯХи РЕАЛІЗАЦІЇ ЕТНОКУЛЬТУРОЗНАВЧОГо компоненту

НОВОГО ЗМІСТУ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У новому Державному стандарті базової  і повної середньої освіти (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. № 24) визначено основний зміст соціокультурної змістової лінії. Вона містить відомості про особливості національної культури, звичаї, традиції, свята; визначних діячів, суспільно-політичні події, державну символіку; побут населення міст, сіл, культурно-архітектурні пам'ятки, музеї, театри тощо. Найбільш відомі фольклорні твори рідного народу і лексеми, фразеологізми, афоризми як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру, їхній етнокультурний колорит. Внаслідок реалізації цієї змістової лінії учні отримують знання особливостей національної культури; уміння використовувати ці знання та знання, набуті під час вивчення інших предметів у власному мовленні, пояснювати значення слів, найуживаніших усталених виразів, помічати й пояснювати слова й вирази, читати напам'ять найвизначніші народнопоетичні твори, які відбивають особливості матеріальної й духовної культури народу, його світобачення; дотримуватися правил мовленнєвої поведінки відповідно до загальнолюдських норм та національної специфіки культури. Отже, аналіз нормативних документів та фахової літератури дав можливість визначити „шляхи реалізації етнокультурознавчого компонента нового змісту навчання української мови", що відображає сучасні тенденції інтеграції у сфері викладання української мови як рідної і як державної .

Це:

•1)     добір текстів українознавчої тематики різних жанрів і стилів мовлення;

•2)     використання спеціальної системи вправ з метою збагачення мовлення учнів українознавчою лексикою;

•3)     використання усної народної творчості;

•4)     застосування народознавчих матеріалів для проведення навчальних переказів, диктантів, уроків зв'язного мовлення;

•5)     укладання тематичних словників етнокультурознавчої лексики;

•6)     широке використання можливостей зовнішньої та внутрішньої інтеграції, проведення інтегрованих уроків.

Аналіз мети, змісту і структури культурологічного компонента, критеріїв його засвоєння засвідчує, що ядро змістової лінії становлять тексти українознавчої тематики, у тому числі усної народної творчості. Вивчення літератури з проблеми використання фольклорних жанрів засвідчив, що їм притаманна ціла низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють учнів, а саме: невеликий за обсягами текст; доступність змісту; захоплюючий сюжет; використання художньо-зображувальних засобів мови; барвистість; виразність; ритмічність; легкість для запам'ятовування; легкість для використання та відтворення; максимальна наближеність до життєвого досвіду. Одним з найважливіших напрямів реалізації етнокультурознавчого компонента є добір системи тематично об'єднаних текстів різних типів та стилів мовлення для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності та створення системи завдань до них, що передбачає:

•1)         добір словничків слів, виразів до цих текстів, що сприятимуть збагаченню мовлення учнів тематично згрупованою етнокультурознавчою лексикою, слугуватимуть опорою для побудови власних висловлювань;

•2)         добір до текстів тематично об'єднаних прислів'їв, приказок, загадок, фразеологізмів, які можна використовувати для ілюстрації думок;

•3)         побудова системи ситуативних завдань, що слугували б створенню власних монологічних висловлювань різних типів і жанрів мовлення;

•4)         застосування у навчальному процесі елементів народних ігор;

•5)         використання на уроках мови різного типу інтеграції: предметної, діяльнісної та тематичної;

•6)         застосування нетрадиційних форм проведення уроків української мови.

Отже, система вправ і завдань до текстів народознавчої тематики повинна характеризуватися такими основними якостями.

•-        різнобічністю, що дає змогу враховувати різні фактори її використання в навчальному процесі, цілеспрямовано формувати компоненти комунікативної та соціальної  діяльності;

•-        методичною визначеністю, що відображає особливості вивчення навчального матеріалу;

•-        цілісністю, зорієнтованою на розвиток усіх компонентів навчання;

•-        органічністю, вираженою в тому, що система вправ і завдань є складовою частиною системи роботи з розвитку зв'язного мовлення учнів.

У процесі використання етнокультурознавчої змітової лінії , спостережень над роботою з текстами етнокультурознавчої тематики в учнів 5–7 класів поглиблюється розуміння значення і змісту культури українського народу, його духовних скарбів, зростає рівень творчої уяви, естетичної сприйнятливості розуміння фольклорних і класичних творів, текстів історичної тематики, інтерес до минулого. Кожен запропонований текст стає предметом глибокого осмисленняю. Підвищенню ефективності роботи над шляхами реалізації етнокультурознавчого компонента нового змісту навчання (формуванню світоглядного уявлення про світ, природу, суспільство, людину, ознайомленню з основним культурним набутком народу, розвитку особистості, вихованню патріотизму та моральних принципів ) повинна сприяти нова методика викладання української мови і літератури. Методологічну основу дослідження склали: Державна національна програма „Освіта"; „Національна доктрина розвитку освіти"; Державний освітній стандарт з української мови; основні положення теорії пізнання; дидактичні та гуманістичні принципи освіти; ідеї сучасних концепцій навчання української мови і педагогічних технологій, розробки вітчизняних і зарубіжних педагогів, психологів і методистів із даної проблеми. Новизна полягає в поєднанні системно-мовного підходу, на який орієнтовані чинні програми та підручники та комунікативно-діяльнісного, що є провідним у реалізації етнокультурознавчої змістової лінії .

Основними критеріями відбору текстів для використання їх на уроках мови є:

Країнознавчий (соціальної і хронологічної гомогенності, соціологічної компетентності, культурної репрезентативності), тобто наповненість тексту відомостями про злободенні проблеми екології природи і людини, тематична і жанрова їх різноманітність, достовірність інформації.

Лінгвістичний або мовний (соціально-групової репрезентативності, стилістичної гетерогенності, хронологічної гомогенності) . Дібрані тексти мають давати повне уявлення про основні функціональні стилі сучасної української мови, кожен текст характеризуватись основними стильовими ознаками - наукового, художнього, публіцистичного стилю. Крім того, текст має бути насиченим комунікативно-значущою лексикою відповідної тематичної групи для збагачення словникового запасу дітей, мовними явищами, які вивчаються на уроці, для лінгвістичного аналізу.

Едукаційний (виховний). Найкращі зразки художніх творів не можуть не зворушити дитячого серця своїми чистими помислами, любов'ю до всього живого, почуттям милосердя, докором людям за їхню жорстокість і бездуховність. Використання дидактичних текстів екологічного спрямування допоможе учням усвідомити себе часточкою природи, часточкою Всесвіту.

Комунікативний (можливість формування комунікативних умінь на базі дібраних текстів). Добір "предметних" текстів, зміст яких базується на ситуаціях, що входять до предметно-тематичних галузей з відносно чітко окресленими межами - науково-технічні й художні тексти, казки, легенди, публіцистичні замітки тощо. Текст має, з одного боку, легко сприйматись зорово або на слух (читання, аудіювання) для формування вмінь у рецептивних видах мовленнєвої діяльності. З іншого боку, дібраний текст повинен легко переказуватись, стимулювати дітей до складання діалогів і монологічних висловлювань на базі цього тексту (продуктивні види мовленнєвої діяльності: говоріння і письмо). Тексти мають бути проблемного характеру, щоб учні вчилися мислити, аргументовано доводити свою точку зору.

Доступність тексту для певного віку. Як відомо, занадто складні тексти можуть викликати розчарування учнів, позбавити їх віри в успіх. З іншого боку, занадто легкі тексти також небажані, оскільки відсутність моменту переборення труднощів негативно відображається на зацікавленості учнів видами діяльності з текстом, втрачає розвивальну функцію у самому процесі навчання мови. Вимоги до текстів дають змогу зробити процес навчання рідної мови дійсно результативним.

Т. Г. Етнокультурознавча спрямованість вивчення української літератури (на прикладі життя і творчості Шевченка)

Проект

Мета проекту — формування у старшокласників етнокультурознавчої компетенції.

Заздалегідь ділиться клас на малі групи — "біографів", "архіваріусів", "літературознавців", "любителів творчості" тощо, яким варто сформулювати теми і рекомендувати літературу для самостійного опрацювання.

  • Так, дев'ятикласникам буде цікаво почути ,хоч і скупі , відомості про родовідне дерево Т. Г. Шевченка.

Правнук поета письменник Дмитро Красицький та правнучка Людмила Красицька в газеті "Літературна Україна" опублікували у сій час матеріал "Гілки Шевченкового родоводу". Красицькі розповідають про кирилівського хлопця Івана, який разом з іншими односельчанами ще три століття тому подався на Січ і став козаком. Він служив у Читинському полку , воював під Очаковом, ходив на чайках по Дніпру, брав участь у битві під Жовтими Водами...

Скінчивши мандрівне життя , Іван повернувся до Кирилівки, одружився і, як пишуть автори, "підробляв ремеслом, якого навчився ще на Запоріжжі, шив людям чоботи. І за це, за тодішнім звичаєм, одержав на селі прізвисько Швець". Так за родом заняття родина предків Тараса Григоровича отримала прізвище, якому судилося у дещо зміненому вигляді уславити не тільки рід, а й державу Україну на весь світ. Відомо також, що обидва діди Шевченка — Яким Еойко (з боку матері) та Іван Шевченко (Грушівський, Швець) — мають козацьке походження.


  • Досліджуючи біографічні відомості про Т.Шевченка та умови формування його світогляду, групі "біографів" слід акцентувати увагу й на тому, що батько майбутнього поета був людиною розумною і письменною, "не з бідного й не з темного роду". Надзвичайне враження на хлопця справляла церковна книга Мінея, яку читали вдома по святах та довгими зимовими вечорами.
    Живим втіленням давноминувшини був дід Тараса по батькові, колишній гайдамака, також письменний чоловік. Саме дідові розповіді і пісні про Коліївщину та запорозьке козацтво-лицарство були колисковою для допитливої дитини. Шевченкознавці припускають, що без спогадів діда, без його справжнього інтересу до колишнього героїчного минулого свого народу, навряд чи з'явилися "Гайдамаки" і славетний "Кобзар" Т. Шевченка. До речі, у "Гайдамаках" про це сказано:
    Бувало, в неділю закривши Мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину, як колись бувало, Як Залізняк, Гонта ляхів покарали.

Спираючись на цю інформацію, можна стверджувати, що рід Шевченків у Кирилівці стародавній, козацький. Поет сам шукав його корені, витоки, докопувався до джерел. Не випадково у його бібліотеці були книги з історії України, запорозького козацтва. Серед інших літописи Самовидця, Григорія Грабянки, "Історія Русів" О.Кониського, "Богдан Хмельницький" М. Костомарова, "Чорна Рада" П.Куліша, "Сказание о гетьмане Петре Конашевиче-Сагайдачном" М.Максимовича, "Краткая история о бунтах Хмельницкого", "Южнорусские летописи" та багато інших творів і документів.

  • «Архіваріусам» варто дослідити спогади сучасників про Шевченка та його епістолярій. Знаменно, що сучасники нерідко вбачали козака у ньому самому, відзначали у його вдачі риси, притаманні запорожцям. Наприклад, Іван Тургенев у спогадах так малює портрет поета: "Широкоплечий, приземистый, коренастый, Шевченко являл весь облик козака, с заметными следами солдатской выправки и ломки..."

  • « Любителям творчості Шевченка » запропонуємо заздалегідь перечитати твори Кобзаря і простежити, у якому контексті вживається лексема "козак". Дослідники стверджують, що у творчому доробку автора закодована пам'ять народу, живуть запорозькі лицарські гени. Для самого поета всі людські чесноти — козацького походження, навіть душа самого автора, за його ж висловом, "душа щира, козацького роду". У цілому ряді творів згадується цей образ. Так, у "Причинній" дівчина "спала і виглядала козаченьки молодого", бо так "щиро полюбила козацькії очі

У "Думці" "шука козак свою долю, а долі немає". У "Тарасовій ночі" виспівує кобзар про далеке героїчне минуле, про колишню славу козацькую, яку тепер приспали, забули:" Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись — панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!"

Для Шевченка козак — чи не найвищий титул людини: "А що то за люде Були тії запорожці — Не було й не буде Таких людей", — стверджує поет у "Москалевій криниці". Але поет щиро вірить: "Прокинеться доля; козак заспіва"("Гайдамаки"), адже "не вмирає душа наша, не вмирає воля" ("Кавказ").

  • Оремій групі дев'ятикласників запропонуємо простежити використання поетом лексеми "Україна". Відразу ж дослідники помічають, що Т. Шевченко, незважаючи на царську політику у ставленні до його батьківщини, пише це святе слово з великої літери. Для автора в ньому поєдналися і біль, і сльози, і гордість, і віра, Україна для нього ненька, рідна сторононька. ("Україно, Україно! Ненько моя, ненько!" — звертається поет в "Тарасовій ночі".

"В Україну ідіть, діти! В нашу Україну... Привітай же, моя Окремій ненько: Моя Україно! Моїх діток нерозумних, Як свою дитину", — рветься серце поета -патріота через тисячі доріг додому з далекої чужини у "Думи мої, думи мої..". Він вірить, що "понесе з України у синєє море кров ворожу" у "Заповіті". Будучи справжнім сином України, через віки промовляє до тих, хто кидає рідний край заради власних вигод: "Немає в світі України, Немає другого Дніпра.." — у посланні "І мертвим, і живим..."). У "Кобзарі" поету вдалося створити збірний всеохоплюючий образ України. Він асоціативно з'являється в уяві читача не лише тоді, коли називається її ім'я, а й тоді, коли на сторінках цієї безсмертної книги з'являються наші національні символи: калина, тополя, явір, ясен, верба, барвінок... Доцільно дібрати цитатний матеріал із творів і прокоментувати його.
«Шевченкознавці » зазначають, що уся творчість поета глибоко народна. Він прекрасно знав свій народ, його менталітет, характерні риси і правдиво відображав їх у своїх творах, був проникливим і тонким знавцем духовної творчості рідного народу, скарбів народної пісні й казки. "Поети такого безмірного резонансу і гуманної височини, як Т.Шевченко, є в царині слова неперевершеними чародіями" [6, 88]. У поезії Шевченка широко представлені фольклорно-етнографічні мотиви. З огляду на це групі "етнографів" запропонуємо простежити, як на сторінках "Кобзаря" використані окреслені мотиви.
З дитинства Шевченка приваблював чарівний фантастичний світ народних казок і повір'їв, відтворений пізніше в романтичних баладах і піснях. Тут і відьми, і ворожки, і русалки, і доля-недоля, і перетворення дівчини в тополю чи лілею, і сон-трава...Змальовані в "Кобзарі" весільний та поховальний обряди ("Гайдамаки", "Наймичка" тощо). Мова автора пересипана прислів'ями, приказками, порівняннями, епітетами: "скачи, враже, як пан каже", "теплий кожух, та тільки не на мене шитий", "дурня знать по походу", "в своїй хаті своя правда", "люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє", "хто не вміє заробить, той не вміє і пожить" тощо.

Практична частина

Вправи та завдання з української мови

  1. Виразно прочитайте текст О. Воропая. Яка його основна думка? Проаналізуйте зміст і структуру складних речень, визначте їх естетичну роль.

"Звичаї - скарб українського народу. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу. Звичаї - писав Воронай, - є тим цементуючим матеріалом, що перемагає своєю міццю всі інші сили, які працюють на руйнування єдності нашого народу" .

  1. Пунктуаційний практикум. Перепишіть текст, вставте пропущені розділові знаки, підкресліть пунктограми у простому реченні.
      

Скільки з уст народу нашого можна почути легенд переказів скільки пісень приказок співаночок оповідок - трагічних і смутних веселих і безжурних, - скільки всіх цих багатств можна записати по наших українських селах хуторах? Ані ліку їм ані віку. Живуть примножуються квітнуть. Передається з покоління в покоління історія народу його душа характер вдача. Який же великий неосяжний і безсмертний скарб культури нашого народу маємо ми успадкувати!

  1. Прочитайте текст П Мовчана. Випишіть неологізми і визначте їх роль у тексті. Знайдіть фразеологізм і поясніть його значення.
      

"...Мова є вмістилищем всього сутнісного, вона безпараметрова, кордони її ніколи не збігаються з географією. І вона ніколи не вкладається в жодну з існуючих формул. Вона і велика, і солодка, і глибока, і лунка, і запашна...
   Оберігаєш свою мову - оберігаєш себе, своїх нащадків, свою націю, свій народ в цілому.
   Розвинені народи свято цього дотримуються.
   І ми не віддамо на поталу українське слово, українську культуру і духовність. Цим ми виконуємо державну програму з формування національної свідомості, виховуємо громадянина - справжнього патріота своєї землі. Ні, це не насильницька націоналізація, як кричать різної масті "поборники інтернаціоналізму". Це повернення того, що у нас відібране".

  1. Робота з текстом. Перепишіть. Визначте основну думку тексту та зображувально-виражальне значення речень з однорідними членами. Що втратить текст, якщо вилучити в ньому однорідні члени речення (розділові знаки пропущені).

Зверніть увагу на те, яке велике морально-психологічне навантаження, духовний зміст несуть слова К. Ушинського: "Упродовж віків український народ творив і шліфував свою мову, заносячи в мовну скарбницю переплавлені у ніжній душі добірні перлини пізнання, почуття, мрії. Той витворений народом світ мови оточує нас від народження. У безкрайому океані звуків неповторно звучить мелодія рідного слова. Але це не тільки предивні звуки, це й найтонші відтінки думок і переживань, щедро приготовані для нащадків.
   У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина в ній втілюється творчою силою народного духу в думку в картину і звук небо вітчизни її повітря її фізичні явища її клімат її поля гори й долини її ліси й ріки її бурі і грози весь той глибокий повний думки і почуття голос рідної природи який відбивається так виразно в рідних мелодіях в устах народних поетів. Проте в світлих прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа країни але й уся історія духовного життя народу. Покоління приходять одне за одним але результати життя кожного покоління залишаються в мові - у спадщину нащадкам".
  

5. Прочитайте тексти. Які художні засоби вживає Г. Кирпа, передаючи любов до берегині роду - хати? Випишіть звертання і поясніть розділові знаки.
   I. Слова, як люди. Прийдуть і зникають
   То чорним круком. То кущем калини.
   На всі віки тебе благословляють,
   Світла моя хато, берегине.
   Ти тесова, чи із глини - завжди вічна.
   Ти, як мури у лиху годину.
   Ти для спраглих, як вода кринична,
   Добра моя хато, берегине.
   Мальви й обереги хай на чатах
   Вірність бережуть, любов, дитину.
   Щоб тебе не сміти розтоптати,
   Мудрість мого роду берегине.
  

II. Я не ідеалізую тебе, моя хато, - пише Ю. Мушкетик. - Та й за що тебе ідеалізувати? За похилені, побиті негодою стіни (скільки вони забрали маминих рук!), за стріху напуском, за обліплений глиною димар? А може, за віконниці, що ніколи не зачинялись, бо нічого було затуляти од недоброго ока?
   А те, що було... Так, воно було. І його ні вкрасти, ні купити за більші гроші. Усе, що є в хаті, що було і що буде, - то невід'ємна частина нашого життя.
  

  1. Стилістичний практикум. Запишіть прислів'я та приказки. Розкрийте їх тематику і образний підтекст. Поясніть розділові знаки.
       Кращ їсти хліб із золою аніж з чужиною; Лежачого хліба ніде нема; Одиноке дерево вітру боїться ; Щастя й добробут у матері знайду; Дерево міцне корінням, людина - друзями; Друга шукай, а знайдеш - тримай; Не знав, та й забув; Не родись вродливий, а родись щасливий; Де лелека водиться, там щастя родиться; Землі кланяйся низько, до хліба станеш близько; Земля добра, вона людей годує; Дай землі, то і вона тобі дасть; Хто полю годить, тому й жито родить; Не бий бобра - не буде добра; Не лізь у воду, не спитавши броду; Сади деревину - будеш їсти садовину; Не сіяв проса - не тикай носа; Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися; Бджола мала, а й та працює; На дерево дивись, як родить, а на людину - як робить.

7. Поетична пауза. Прочитайте поезію Д. Білоуса і задумайтесь над змістом рядків:
   Свята і обряди українського народу
   Чи знаємо наші обряди і звичаї,
   Чи їх затьмарили канони чужі?
   Пригадую: скільки краси таємничої
   У Щедрому вечорі - святі душі...
   І скільки пориву в розміреному цокоті
   Копит за вікном, у розгоні саней...
   А в хаті наш батько сідає на покуті,
   І ми за столом, ціла купа дітей.
   Між батьком і нами - кутя і крученики

й холодці, - все аж очі вбира,
   Яєчня, ковбаси, в макітрі - вареники,
   Коржів, пирогів отакенна гора!
   І як наша мати зуміла настачити?
   Ось батько з-за тих пирогів до рідні
   (Навмисне пригнувсь): „ Чи ви мене бачите? "
   А ми в один голос: „ Не бачимо! Ні... "
   Видать, - каже батько, - були не ледачими...
   Помолимо ж Бога та вдарим чолом,
   Щоб ви мене, діти, й на той рік не бачили,
   Як сядем знову за святковим столом.
   Вертаюсь до мови тієї чарівної І щиро бажаю, щоб вічно жили
   Такі дорогі родові наші звичаї, І гнулися в нас від достатку столи.
  

8. Складіть діалог на одну із запропонованих тем. При цьому пам'ятайте, що діалог характеризується короткими висловлюваннями, простотою синтаксичної будови його частин, використанням неповних речень.
   "Народознавство в моєму житті"; "У звичаях, традиціях, обрядах - мого народу праведна душа"; „Обереги пам'яті", „Сто вітрів в ногах лежить мого роду і народу", "Найдорожчі цінності українського народу".

9. Хвилина творчості. Напишіть твір-роздум з елементами опису на тему

-"Що нам несе Ладо?, використовуючи уривок з праці В. Скуратівського "Дідух"

. "З лісу виходить Зима. Це стара баба в полатаному кожушку, прикошених шкарбанах та дірявій хустці, поточеній мишами, через дірки витинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом. Назустріч її, осяяна сонячним промінням, йде Весна. Це молода, приваблива дівчина; в неї нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта.
   Перед тим, як почати двобій за подальше панування, між ними відбувається розмова:
   Боже, поможи тобі, Зимо! - звертається Весна.
   Дай, Боже, здоров'я! - відповідає Зима.
   - Бач, Зимо, - дорікає Весна, - що я наробила і напрацювала, ти все поїла і попила!
   Після такої прилюдні між ними відбувається сутичка, яка триває цілий день"

за картинами:
   - Які асоціації викликають у вас ці пейзажі?
   - Які барви символізують весну?
   - Які кольори домінують?
   - Як ви гадаєте: Чому весна асоціюється з богинею Ладою?

10. Круглий стіл. Прочитайте текст О. Воропая. Доповніть своїми роздумами про значення цього свята у вашому житті.

"Благовіщення. Це таке велике свято, що не можна працювати, навіть птиця не в'є свого гнізда в цей день. Старі люди пояснювали: "Зозуля тому й несе яйця в чуже гніздо, що колись вила кубло в день Благовіщення". І ще: "Ніяка птиця не в'є гнізда в цей день, один тільки горобець не знає свята Благовіщення, бо він, бач, бусурмен поміж птицями".

   Від Благовіщення можна поратися в землі. Господині до схід сонця сіяли розсаду -щоб капуста рано поспіла і головата була. В цей день Бог благословляє рослини і все починає рости. Цвітуть перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава...
   Знайшовши у цей день ряст, треба кинути його собі під ноги і топтати, промовляючи: "Топчу, топчу ряст, дай Боже, діждати і на той рік топтати!". "Топтати ряст" - означало жити.
   На Благовіщення існує багато прикмет. Якщо перед сходом сонця ясно і тихо, то буде добрий врожай. Якщо лежить сніг, то літо буде неврожайним. Туман на Благовіщення віщує повінь.
  

11. Я так думаю . Закінчіть подані прислів'я. Знайдіть серед них поради, повчання і застереження та згрупуйте їх за тематикою:

Добро сій,...Менше говори - ... .Приємне слово - всім до любові, а мова гірка - ...Хто не вміє робити,...Пташку впізнають по пір'ї, а людину - ...Слово - срібло, а мовчання -...Рис розсипав - ще збереш, сказав слово -...
   Довідка: кожен тіка, по мові й мислі, золото, не вернеш, добро й вродить, більше почуєш, любить говорити.
  

12. Рекламна пауза. Складіть рекламний ролик, використовуючи народні обряди (свято Нового року, Великдень, весняне релігійне свято, Зелені свята, Івана Купала, Різдво ), з метою викликати інтерес до народних свят.
  

13. Коментар. Зробіть коментар до народних назв 12 місяців. Чи всі назви місяців вказують на зв'язок українців із природою, з працею хліборобів.
   Березень - період виточування й заготівлі березового соку. Березень - березоль, зимобор, крапельник, марець, протальник, свистун, сочень, весновій, новачок, красовик, соковик. У народі кажуть: "У березні кожух і без ґудзиків теплий", "Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує".
 

Квітень - пора буйного квітування природи. Квітень - цвітень, дзюрчальник, водолій, красенець, лелечник, снігогін, вередун, обманщик, пустун, лукавець. У народі кажуть: "Квітнева ластівка день починає, а соловей закінчує", "Квітневий день рік годує".
   Травень - пора буйного росту трав. Травень - май, зеленник, травник, пісенник, місяць-громовик. У народі кажуть: "Травнева роса краща от вівса", "У травні все квітує, а в червні визріває".
  

Червень - пора перших полуниць, черешень, дозрівання смородини. Червень -полудень, рум'янець, червець, різноцвіт, сінокісник, першоліто, кресник, світозар, сонцепрес, ізок, гнилець. У народі кажуть: "Червень літо зарум'янив", "У червні весело жити: квіти цвітуть, солов'ї співають".
   Липень - середина літа, його розпал. Липень - страдник, косень, дощовик, громовик, липець, сінокіс, іллюх. У народі кажуть: „Сонце на зиму, а літо на спеку", „Липень-пеклиця на зиму робить, а зима з'їдає".
   Серпень - останній місяць літа. Серпень - жнивець, хлібосол, зарев, зорничник, копень, гудзень, спасівець. У народі кажуть: "Серпень втому не знає", "У серпні спина мліє, а зерно спіє".
   Вересень - перший місяць осені. Вересень - хмурень, руєн, сівень, маїк, верес, вереснець, ревун, бабине літо. У народі кажуть: "Вересневий час - сім погод у нас;", "Вересень - рум'янець року".
   Жовтень - колір листу на більшості дерев о цій порі. Жовтень - листобій, весільник, передзимник, грязень, зазимник, падзерник. У народі кажуть: "Як не з дощем, то з снігом", "Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів з раю".

  Листопад - останнє опадання листу. Листопад - листогній, полузимник, перезимник, коваль, сонцеворот, падолист. У народі кажуть: "Листопад вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат", "Листопад білими кіньми їде".
   Грудень - завершення року. Грудень - мостовик, стужайло, вітрозим, зимник, лютовій, хмурень, андрієць. У народі кажуть: "Сонце на літо, а зима на мороз", "Грудень холодний та сніжний, хліб буде буйний та пишний".
   Січень - пора сильних морозів. Січень - сніжень, сніговик, льодовик, щипун, тріскун, просянець. У народі кажуть: "Хвали січень сніговий", "Січень снігом січе, а мороз вогнем пече".
   Лютий - пора сердитих, тріскучих, жорстоких морозів. Лютий - бокогрій, сніговій, скажений, вовчий час, крутень, зимобор, громник. У народі кажуть: "Лютень сказав: "Якби я в батькових літах...", "Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує".
  

14. Дослідіть. Які ви знаєте твори, пісні, народні повір'я, приказки про рослини -символи України ( калину, неопалиму купину (ясенець), тополю, барвінок, чорнобривці.
   Зразок: Верба - це символ України.
   Реве та стогне Дніпр широкий,
   Сердитий вітер завива,
   Додолу верби гне високі,
   Горами хвилі підійма...
   Між ярами над ставками
   Верби зеленіють.
   І досі сниться: під горою,
   Між вербами та над водою 
   - Біленька хаточка...
   Пісні: „Ой, у полі верба", „Ой ти, вербо кучерява".
   Приказки, прислів'я: „Гнучка, як лоза, зігнувся, як верба", „Без верби й калини нема України".
  

15. Прочитайте. Визначте основну думку тексту. Випишіть складнопідрядні речення, з'ясуйте вид підрядної частини. Яка роль складнопідрядних речень у тексті:

"Повернути незнищенні скарби. Слід повернути народу мову в усій її понятійній красі і повноті. Треба повернути весь комплекс тих духовних цінностей, які вона вбирала в себе упродовж тисячоліть. Треба розбудити нашу генетичну та історичну пам'ять через глибоке вивчення, осмислення народної пісенної спадщини, обрядів, вірувань, а потім терпляче і мудро причащати дітей цілющою росою нашої мови. Убога душа вже не здатна відгукуватися солов'їним співом на красу землі, на урочисте пробудження її у сонячному промінні, на згасання крайнеба в тихому горінні вечорової зорі.
  

Горять в огні часу храми і фортеці, пергаменти літописань, розсипається на порох матеріальна культура, іржавіють і розчиняються у землі знаряддя праці, але залишаються майже в первозданному вигляді мова і пісня - незнищенні скарби. В них історія народу і його майбутнє. Відродження наше має починатися з повернення сім'ї у стихію народної традиції, з любовного і ґрунтовного вивчення у дитячих садках казки, приказки, з повернення належного місця у школі народній поезії, кращим зразкам української літератури".
  

16. Прочитайте виразно поезію І. Калинець. Визначте структурно-семантичні особливості речень. Випишіть у дві колонки словосполучення: 1) сурядні; 2) підрядні.
   Писанки
   Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулиним золотим узваром, З настояними на травах і корі, На веснянім і на осіннім зіллі -і писанка оранжево горить у філіграннім сплеті ліній. То вже вона, як дивовижний світ, то вже дзвенить, як згусток сонця, буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. І стилізовані сплітаються сади Умаєві густих обрамлень, Мереживом найтоншим мерехтить Геометричний космацький орнамент. І я поплив у світ дитячих мрій На білі колискові оболоні... Котились писанками із гори Ясні сонця у мамині долоні.
  

17. Прочитайте текст В. Скуратівського. Зробіть синтаксичний розбір перших двох речень. Намалюйте їх схеми.

"Кущ калини біля батьківського порогу - це не тільки окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, в кого вона всохла од байдужості, а ще гірше, коли викорчувана, - ні йому, ні його дітям ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої в світі пісні. її можна подарувати лиш з маминої калини" .
  

18. Поміркуйте. Вчитайтеся в гомін Огієнкових роздумів, проповідей, заповітів, визначте головну думку. Поясніть розділові знаки.
   "Гине мова - гине народ!"
   "У народу, що не знає соборної літературної мови, а тим самим не знає й почуття всенаціональної єдності й карности, панує політична й культурна анархія, що приносить йому безсилля, ліпше - знайомство, продажність, зраду".
   "Народ, що легко кидає своє і пристає до чужого, ніколи сильним не буде!"
   "Український народ по вірі може бути, ким він хоче, але він завжди повинен залишатися українським народом".
   "Піднісім культурно і освітньо наші села, то й усі піднімемося!" .
  

Висновки

Наповнюючи зміст уроку рідної мови українознавчим компонентом, пам'ятками української культури, фольклорними елементами, вчитель збагачує духовний світ дитини, пробуджує її пізнавальні інтереси до національної історії та культури, формує художньо-естетичні цінності, бажання творчо ставитися до народної спадщини. Використання на уроках рідної мови малих жанрів фольклору сприяє всебічному вихованню дітей, збагаченню їхнього мовлення зразками народної мудрості, формуванню самостійного мислення, підвищенню грамотності. Звернення до народної творчості на уроках української мови допоможе школярам відчути красу і велич української духовної культури.

Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національної свідомості, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови . Відповідно до цієї мети одним із головних завдань навчання української мови в основній і старшій ланках середньої загальноосвітньої школи є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів,тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому. На уроках мови і літератури, в позаурочний час повинно відбуватися «соціокультурне зростання» учня. І саме вчителю-словеснику випадає найпочесніша, найвідповідальніша місія допомогти школярам прилучитися до культурної скарбниці нашого народу. Слід зауважити, що процес освоєння культурної спадщини має сьогодні свої особливості. Переосмислення ролі й значення культури українського народу полягає у бажанні не лише зберегти її в первісному вигляді, а й активно ввести у формат сучасного життя. Відкриття нового в старому спонукає не механічно використовувати надбання минулих поколінь, а вивчати його й активно вводити в теперішню соціокультурну ситуацію. Бо культура – це насамперед пам’ять, вона завжди пов’язана з історією духовного життя людини й суспільства Процес формування особистості засобами культури , мистецтва, являє собою

взаємозв'язану діяльність вчителів і учнів у розвитку моральних почуттів і рис поведінки, а саме любов до Батьківщини, відданість їй, активну працю на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, звичаїв народу, дбайливе ставлення до історичних пам'яток, традицій, обрядів.

Використана література

1. Войтович В. Українська міфологія. - К., 2002.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. У 2-х т., Т. 1. - К., 1991.
3. Довженко О. Кіноповісті. Оповідання. -К., 1986.-С. 445.
4. Ігнатенко П. Р., Руденко Ю. Д. Народознавство у школі II Знание, 1990, № 7.
5. Лозко Г. С. Українське народознавство. - 3-е вид. - X.: Видавництво "Див", 2005. - 472 с.
6. Малишко А. Поетичні твори: Літературно-критичні статті. - К., 1988.
7. Нечуй-Левицький І. Твори в 2-х т. - К., 1986.
8. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. - Л., 1995.
9. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. -К., 1918.
10. Скуратівський В. Т. Український народний календар. - К.: Техніка, 2003. - 384 с
11. Сухомлинський В. Методика виховання колективу. - К.: Радянська школа,

Опис документу:
Робота є твоорчим проектом ,який можна втілити на уроках української словесності.Етнокультурознавчий компонент нового змісту навчання пропонує основні напрямки збагачення учнів здобутками національної культури, формування їхніх цілісних орієнтацій, особистісний розвиток.? Етнокультурознавчий компонент передбачає плекання в українських дітей гордості за свій народ та рідну українську мову, бажання вчитися, аби оволодівати її національними скарбами.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності практичного психолога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти