Творчість Івана Франка характеризується надзвичайним багатством і різноманітністю. Активно працював він як літературознавець і критик. Крім літературно-наукової роботи, Франко займався публіцистикою, був видатним громадським діячем. Бібліографічний перелік творів і праць Франка нараховує біля п'яти тисяч назв. Ставлячи в своїх художніх творах, наукових і публіцистичних працях найбільш значні питання суспільного життя, Франко багато уваги приділяв також проблемам освіти й виховання дітей та юнацтва. Педагогічним питанням присвячено також велику кількість статей («Наші народні школи та їх потреби», «Ревізія шкільних бібліотек», «Женщина-мати», «Середні школи в Галичині», «Педагогічні тумани», «Тайні товариства молоді», «Конечність реформи учення руської літератури по наших середніх школах» та ін.). Франко гостро критикував сучасну йому систему навчання й освіти в Австро-Угорській імперії. У вірші «На суді» писав про те, що «тут з кафедр, амвон ллєсь темнота, не ясний світ». Виховання здійснювалося в дусі ворожості до всього прогресивного, спрямованого на визволення народу.



























