Тренінгове заняття " Ябеда – добре чи погано? "

Опис документу:
Мета: підвищити рівень обізнаності вчителів початкових класів з питань ябедництва у шкільному колективі; сприяти розвитку власного потенціалу кожного вчителя та виробленню стратегії педагогічного впливу до учнів з проявами ябедництва.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ЯМПІЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 2

ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тренінгове заняття з вчителями початкових класів

«Ябеда – добре

чи погано?»

Підготувала: практичний психолог

Марченко Валентина Василівна

Тема. Ябеда – добре чи погано?

Мета: підвищити рівень обізнаності вчителів початкових класів з питань ябедництва у шкільному колективі; сприяти розвитку власного потенціалу кожного вчителя та виробленню стратегії педагогічного впливу до учнів з проявами ябедництва.

Обладнання: буклети, плакат «Правила групової взаємодії», різні ілюстрації, дерево, наліпки у вигляді листочків, відеоролик про ябеду, аркуші паперу, квітка з пелюстками, скринька із чарівними яйцями, маркери.

Вік: вчителі початкових класів.

Час: 2 години.

Хід тренінгу:

1. Привітання та прийняття правил групової взаємодії.

Привітання. Вправа «Колір мрій».

Якось учень запитав учителя.

- Скажіть, учителю, чому в житті відбувається чередування чорних та білих полос, поганого і хорошого? І так відбувається постійно.

- Ти говориш: то біле, то чорне?

- Так.

- Ходімо зі мною.

- Куди?

Вони вийшли на вулицю. На небі сяяла веселка, її відтінки плавно переходили, блищали та чарували.

В цей момент учень посміхнувся і все зрозумів.

Веселка – загадкова, ваблива, чарівна. У кожного з вас є улюблений колір, з яким, ви асоціюєте свої мрії. Вчителі по черзі вітаються і називають колір-асоціацію. Обговорення.

Для подальшої роботи нам необхідно прийняти правила групової взаємодії. Демонстрація плакату. Прийняття правил.

1) Добровільність і активність. Якщо ви не хочете говорити або виконувати завдання – ми вас не заставляємо. Слід наголосити, що лише будучи активним та ініціативним можна досягти успіхів і спробувати щось змінити.

2) Чесність і правдивість. Не існує правильних і неправильних відповідей. Правильною є та відповідь, яка передає ваші думки, почуття, ставлення до чогось.

3) Вміння слухати. Не перебивайте того, хто говорить, ні словом, ні жестом, ні мімікою – кожна людина хоче бути почутою.

4) Таємність або конфіденційність. Усе, що тут відбувається, має стати нашою таємницею.

5) «Тут і тепер». Говоримо тільки по темі, не відволікаємося.

6) Не оцінюйте, не давайте порад.

7) Бути доброзичливими у ставленні до інших.

2. Перегляд відеоролика про ябеду. Обговорення.

3. Оголошення теми тренінгового заняття. «Ябеда – добре чи погано?»

Ви ніколи не пізнаєте дітей,

якщо будете нехтувати їхніми скаргами.

Януш Корчак

Оголошення епіграфу заняття. Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар, політичний діяч.

4. Вправа «Очікування».

Що є символом життя? Дерево – це символ життя. Навіщо ж ми саджаємо дерева? Саджаючи його, ми плануємо зібрати врожай. Будь ласка напишіть на листочках, чого ви очікуєте від заняття. Обговорення.

Чи задавали ви собі запитання: «Чому деякі діти постійно скаржаться на інших? Навіщо вони розповідають усе про своїх товаришів, навіть коли їх ніхто про це не просить?»

5. Вправа «Асоціація». Робота в групах.

Вчителям пропонується обрати зі скриньки чарівне яйце. В цьому яйці містяться кольорові листочки, за допомогою яких, утворюються групи.

Дайте визначення поняттю «ябеда». Презентація робіт.

Розповідь психолога.

У проблему дитячих скарг бувають залучені і батьки, і вчителі, і психологи. Учителів дратують дріб’язкові й несвоєчасні скарги учнів (поширена ситуація: під час опитування вчитель викликає учня, котрий підняв руку, а той повідомляє, що Сашко забрав у нього олівець). Батькам же не хочеться, щоб їхні діти росли ябедами, тому що вони думають, що за цим ховається боягузливий, сварливий характер. Часто вважають, що дитина не займається своїми справами, а пхає носа у чужі.

Для психолога скарга — це насамперед сигнал про проблему. Слід розрізняти скарги та злісне ябедництво дитини, коли скарги мають корисливу мету. Більшість скарг непередбачувані, вони народжуються стихійно. Дитина зауважує щось і може розповісти дорослому через поганий настрій, образу, невміння промовчати (такий уже характер); але може й не розповісти — тому що не прагне зв’язуватися з кимось або через солідарність. Деякі види доносу спровоковані самими дорослими. Відмахуючись від виправдань, караючи всіх разом, пускаючи події на самоплин, дорослі ставлять дитину перед необхідністю захищатися самостійно. Учні перестають довіряти педагогу, вважають його несправедливим. До речі, найпоширеніша причина розчарування дитини у вчителі або вихователі — несправедливість стосовно дітей.

6. Теоретична частина.

ЩО НАСПРАВДІ ПРИХОВАНЕ ЗА ДИТЯЧИМИ СКАРГАМИ?

Що на вашу думку приховане за дитячими скаргами? Обговорення. Розповідь психолога з демонстрацією.

Безпорадність. Коли дитина стикається з незрозумілою, небезпечною ситуацією, вона йде до дорослого по допомогу, ділиться з ним інформацією, переживаннями. Якщо її або когось кривдять, погрожують розправою, затягують у якусь нехорошу справу — дитина йде за порадою, допомогою, захистом. Дорослий для дитини — остання інстанція, до якої вона звертається, якщо не може впоратися самостійно. З віком таких ситуацій стає все менше, скарги сходять на нуль. Хоча багато в чому це залежить від ступеня самостійності дитини.

Попередження. Дитина ділиться своїми спостереженнями за іншими людьми, вона не знає, як реагувати на ту чи іншу подію. Вона не скаржиться, а доводить до відома й чекає роз’яснень, як бути. Або знає, що відбувається щось недозволене, але не може цьому запобігти самостійно. Деякі ситуації вимагають термінового втручання (наприклад, діти грають у гру, яка загрожує травмою).

Помста. Якщо дитину не беруть у гру, кривдять однолітки, вона прагне узяти реванш за допомогою дорослого. Найчастіше скаржаться діти, котрих не приймають ровесники, які неуспішні в навчанні, невпевнені в собі, з низькою самооцінкою. Такі скарги припиняються, якщо в дитини налагоджуються стосунки в колективі.

Самоствердження. Дитина знає щось про інших дітей, чим вона ділиться з дорослим, щоб відчути свою важливість. Крім того, у такий спосіб вона прагне привернути до себе увагу дорослого й змусити однолітків поважати себе. Якщо дитина почуватиметься комфортно в класі, й у неї з’явиться можливість виявити себе в якійсь сфері (творчість, суспільна діяльність, навчання), то їй не потрібно буде використовувати скарги як засіб самоствердження.

Образа, заздрість — досить часта причина шкільних скарг. Учитель хвалить Миколку за правильну відповідь, а Тетянка, яка хотіла відповісти, але її не викликали, заявляє: «А він піддивлявся у зошит!». На відміну від спланованої помсти, ці скарги народжуються спонтанно, вони ситуативні.

СКАРГИ, СПРОВОКОВАНІ ДОРОСЛИМИ

Захист себе та інших, зокрема й від несправедливого покарання. Для дитини найвищою інстанцією є дорослий: спочатку батьки, потім вихователі й учителі. До них вона йде зі своєю проблемою — скаргою. При цьому завжди очікує справедливості: завинив — будеш покараний, не винен — усе буде добре. І якщо дорослий сам не бачив, що відбулося, дитина вважає за необхідне розповісти йому в усіх подробицях. Тим більше, що самі дорослі й спонукають дитину до відвертості, просять нічого від них не приховувати. Побачивши дитину, яка плаче, старші обов’язково запитують: «Що трапилося, хто тебе вдарив?». Якщо дорослому ніколи розбиратися, хто правий, хто винний, якщо він карає всіх, щоб іншим була наука, цим він провокує дітей на доноси. Так вони прагнуть уникнути несправедливого покарання. Небезпечний і спосіб пошуку винного, який часто практикують у дитячих колективах: «Поки не знайдемо винного, нікого не відпущу відпочивати!». Коли нікому захистити від несправедливих обвинувачень, дитина захищає себе сама, вказуючи на справжнього винуватця.

Шантаж. «Ось я вчителеві розповім...», «Якщо не приймете мене в гру, розповім, що це ви...». Погрожуючи викриттям старшим товаришам або одноліткам, дитина змушує їх прийняти свої умови. Цього дуже зручного й поширеного способу маніпуляції однолітками дитина вчиться в дорослих: «Ось скажу татові — не буде тобі зоопарку в неділю!», «Будеш пустувати — поставлю двійку, батьки тобі покажуть!». Такі скарги застосовують найчастіше діти, котрі претендують на роль лідера, але не вміють завоювати авторитет іншим способом. Відверте надання переваги дорослого одним дітям теж є джерелом частих скарг. Відкинуту дитину доносити спонукають ревнощі (до братій і сестер, до виділених учителем дітей), за якими може бути приховане й бажання помститися, і заздрість, і волання до справедливості. Учительські або батьківські «мазунчики» можуть використовувати погрозу поскаржитись як шантаж. Таким чином дорослі стають засобом впливу.

7. Вправа «Методична скарбничка».

Вчителям пропонується обрати значок із різними зображеннями, так утворюються групи. Яким пропонуються завдання. Займаючи відповідну позицію спробуйте допомогти дитині-ябеді позбутися цього статусу. Наведіть приклади.

  1. Батьки.

  2. Діти.

  3. Вчителя.

ЯК РЕАГУВАТИ НА СКАРГИ

Рекомендації для батьків

Можна по-різному ставитися до дитячих скарг, але необхідно розуміти, що, вживаючи заходів, ми завжди заохочуємо дітей скаржитися й далі. Марно забороняти скаржитися, краще розібратися в причинах, які спонукають до цього. Забороняючи, ви відіб’єте бажання ділитися з вами своїми проблемами. Причина всіх дитячих скарг — довіра дорослому і сподівання на допомогу. Дитина, яка не почувається захищеною, буде скаржитися на все й усім.

Якщо ви покажете дитині приклад вирішення проблеми, то, можливо, наступного разу вона спробує впоратися з нею самостійно, а не побіжить до вас за допомогою.

Пригадайте мультфільм про Крихітку Єнота.

Що порадила зробити мама Єнотові?

Вона порадила усміхнутися незнайомцеві, а не погрожувати йому. Єнотик зрозумів, що безпечніше й приємніше починати спілкування з усмішки. Саме на пораду, як вчинити у тій чи іншій ситуації, найчастіше чекають діти, поскаржившись батькам, дорослим на труднощі.

Якщо дитина часто скаржиться, це може вказувати на брак уваги близьких людей, вражене самолюбство, розпач.

Інколи маленькому ябеді достатньо, щоб його просто вислухали й поспівчували — він не жадає помсти, а шукає вашого співчуття. Наприклад, він скаржиться на докори вчителя, на те, що його не запросили на день народження, штовхнув невідомий старшокласник, накричали в їдальні. Ви мало що можете виправити в цих ситуаціях. Вислухайте дитину, обговоріть те, що сталося, розкажіть щось зі свого досвіду, порадьте, як уникнути таких ситуацій у майбутньому. Найголовніше — виявити увагу до проблем дитини.

Щоб скарги одне на одного не перетворилися в серйозний конфлікт, запропонуйте дітям «сісти за стіл переговорів» і всім разом обговорити взаємні претензії, знайти вихід із ситуації. Взагалі, намагайтеся обговорювати й вислуховувати всі скарги в присутності протилежної сторони, даючи висловитися кожному. Це привчить дітей до самостійного й конструктивного розв’язання конфліктів.

Якщо ваша дитина має славу скиглія, поспостерігайте за собою — чи не занадто часто ви самі скаржитеся на своє життя? Можливо, вона просто бере з вас приклад?

Не слід порівнювати дітей між собою. Той, кого ставлять за приклад, почне відчувати свою перевагу й буде ябедничати, щоб ще більше самоствердитися. А той, хто не дотягує, скаржитиметься через бажання помститися.

Складання чарівної квітки «Квітка Помічниця».

8. Вправа «Чорно-білий аркуш».

Учасникам пропонується назвати позитивні та негативні сторони ябедництва.

9. Вправа «Струм»

Всім пропонується стати в коло і повторювати вправи за своїм сусідом і додати свою.

10. Вправа «Казка».

Утворюється дві групи, їм пропонується скласти та розіграти казку за такою темою: «Жила-була ябеда-карябида».

Тож ябеда - добре чи погано? Обговорення.

11. Релаксація.

Якось приходить до батька молода дівчина і каже:

Тату, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил... Що мені робити?

Батько замість відповіді поставив на вогонь 3 однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце і налив у чашку каву з 3-ї каструлі.

Що змінилося? — Запитав він свою дочку.

Яйце і морква зварилися, а кава розчинилася у воді — відповіла вона.

Ні, доню, це лише поверхневий погляд на речі. Подивися: тверда морква, побувавши в окропі, стала м'якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин — окропу. Так і люди — сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють...

А кава? — Запитала дочка.

О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилася в новому ворожому середовищі і змінила його, перетворивши окріп у чудовий ароматний напій.

Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин — вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання із ситуації. Так і вчитель, допомагає дитині розвиватися, змінюватися, формуватися… Я бажаю вам завжди залишатися вірній своїй справі.

12. Вправа «Прощання».

Мені сподобалося…

Я дізнався, дізналася….

Чи справдилися ваші очікування? Обговорення.

Дякую вам за плідну роботу. Бажаю лише успішних учнів і мирного неба над головою. Презентація буклетів та інформаційних листівок.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.