Актуальність теми. У сучасних умовах інтенсивної розбудови системи початкової освіти на засадах особистісно зорієнтованої педагогіки є потреба пошуку засобів навчання, які б надали учням можливість для розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, уміння самостійно засвоювати нові знання та реалізовувати пізнавальні потреби. Передумови для цього закладені в Національній доктрині розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти в 12-річній школі, Державному стандарті початкової загальної освіти, де зазначається, що учні мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування і співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.
Здебільшого таким вимогам відповідає метод проектів як спосіб організації діяльності учнів, що ґрунтується на їхніх інтересах у безпосередній активності на всіх етапах здійснення. Водночас його застосування у навчально-виховному процесі має переважно ситуативний характер, а використання потенціалу для формування та розвитку пізнавальної активності молодших школярів залишається поза увагою науковців і практиків.
Актуальність порушеної проблеми зумовлена такими суперечностями:
між вимогами, що постали перед шкільною освітою щодо забезпечення всебічного розвитку учнів, та наявними засобами їхнього розвитку;
між потребами учнів у набутті пізнавальних і практичних умінь для успішної адаптації в суспільстві і формалізацією процесу навчання;
між необхідністю застосовування у навчально-виховному процесі ефективних технологій, методів і форм роботи, які сприяли б формуванню пізнавальної активності молодших школярів, і недостатньою розробленістю змістового і процесуального наповнення цього процесу.
Ступінь дослідженості проблеми. Проблема реалізації методу проектів в освітньому процесі не є принципово новою. Цей феномен перебував у центрі уваги дослідників різних періодів. У методологічних розробках засновників методу проектів (Дж.Дьюї, В.Х.Кілпатрик, Е.Коллінгс), у працях українських і зарубіжних дослідників (Г.Ващенко, І.Єрмаков, Є.Кагаров, В.Коваленко, Л.Левін, Ю.Олькерс, Є.Перовський, О.Пометун, О.Сухомлинська, І.Челюсткін, Є.Янжул) розкрито передумови становлення методу проектів як способу організації навчання, а також відтворено процес його використання у практиці вітчизняної школи в 20–30-х роках ХХ ст.
Починаючи з 90-х років ХХ ст., метод проектів повернувся в освітянську практику і став предметом наукових педагогічних досліджень. Він розглядався з загальнопедагогічних позицій (В.Гузєєв, Н.Кисельова, І.Колесникова, М.Морозова, О.Новиков) і методичних особливостей застосування (О.Волжина, Л.Масол, Н.Матяш, Є.Полат, Г.Сазоненко, В.Симоненко). Ученими досліджувалася, зокрема, проблема ролі методу проектів у контексті особистісно зорієнтованого навчання (І.Джужук, О.Блохін); його функцій як засобу формування ключових компетентностей (Г.Голуб, Н.Пахомова, О.Чуракова), активізації пізнавальної діяльності учнів (О.Гребеннікова, Н.Замошнікова), розвитку творчих здібностей (М.Сердюк, Т.Шевцова).
Технологію реалізації методу проектів у шкільній освіті як форми інноваційної діяльності відображено в наукових працях В.Беспалька, В.Бондаря, Л.Ващенко, Ю.Громика, Л.Даниленко, О.Коберника, Н.Масюкової, Б.Пальчевського, Г.Щедровицького, С.Ящука та інших.
Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що в них закцентовано увагу на категоріальному аспекті методу проектів і на його застосуванні в діяльності учнів основної і старшої школи. Водночас робіт, у яких обґрунтовується освітній і розвивальний потенціал методу проектів, цілісна методика впровадження у практику початкової школи, не виявлено.
У педагогічній теорії також недостатньо з’ясовано змістові та процесуальні компоненти реалізації методу проектів, сприятливі для формування пізнавальної активності молодших школярів. Звідси випливає актуальність проблеми, оскільки пізнавальні інтереси в молодшому шкільному віці виступають провідним мотивом навчання і позначаються на результативності цього процесу. Очевидною є і практична потреба з’ясувати ефективність методу проектів як засобу формування пізнавальної активності молодших школярів.