Для того, щоб урок літератури сьогодні забезпечував свою навчальну й виховну мету, треба, як зазначає Б. Степанишин, усі висновки про літературний твір робити на основі дослідження його тексту, а художні явища трактувати з мистецької, а не вульгарно-соціологічної точки зору. Самобутність уроку літератури вчителі-словесники вбачають в особливостях художньої інформації, у способах її інтерпретації, у методах донесення її учням. А найважливішою методичною проблемою у вивченні літератури вчитель вважає саме аналіз художнього твору, і сам, не чекаючи від науковців порад, шукає нового їх осмислення й прочитання в контексті епохи та розвитку світової літератури.
Сьогодні ми вчимося аналізувати художні твори з загальнолюдських позицій, враховуючи особливості українського менталітету, національних традицій, звичаїв і обрядів. І якщо сам учитель не усвідомить важливості нового осмислення художнього твору, відкинувши стереотипи нав'язаного мислення, то всі його намагання досягнути поставлених перед ним часом будуть марними.
Уроки аналізу художнього тексту повинні викликали глибокі естетичні переживання, естетичні почуття. А це залежить від уміння «бачити» художній твір. Чим більше побачить, зрозуміє, осмислить людина в художньому творі, тим більшу насолоду він дасть їй.
