Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчально-тренувального процесу

Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчально-тренувального процесу

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №AN042785
За публікацію цієї методичної розробки Білоус Анна Анатоліївна отримав(ла) свідоцтво №AN042785
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчально-тренувального процесу

Ефективність роботи тренера залежить і від доцільно підібраних фізичних вправ для різних сторін підготовки спортсмена. Це стосується й додаткових фізичних навантажень у процесі самостійних занять, проведення матчевих зустрічей з суперником на щабель вище за фізичною підготовленістю, де треба проявити особистісні та командні якості.

Пильна увага, що приділяється сьогодні проблемі індивідуалізації навчання, обумовлюється прагненням до оптимізації процесів управління підготовкою в спортивній діяльності [70].

Це зайвий раз підтверджує те , що навіть найсучасніші методи і засоби тренування, висока педагогічна майстерність не вирішують повністю завдання оптимального вдосконалення навчально-тренувального процесу, якщо не врахувати всієї глибини індивідуальних відмінностей спортсменів [28].

Практика спортивної діяльності показує, що дуже багато здатних атлетів пішло зі спорту, не розкривши своїх можливостей через те, що до них була застосована стандартна система підготовки, яка не враховувала належною мірою їх індивідуальних здібностей, функціональних резервів, адаптаційних можливостей. У тих випадках, коли фахівцям вдавалося реалізувати індивідуальну програму, спортсмени досягали визначних, як правило стабільних протягом тривалого часу, результатів [21].

У літературі, яка розкриває основні закономірності спортивної діяльності, сформульовано досить велика кількість принципів. Значна їх частина відповідає загальновідомим дидактичним принципам, одночасно сформульовані і специфічні принципи, що відображають загальні закономірності спортивної діяльності. У цей комплекс органічною частиною входить і принцип індивідуалізації [30, 51].

Необхідність індивідуального підходу при заняттях фізичними вправами відзначалася ще П.Ф. Лесгафтом, який писав: "... что за воспитание будет без знания строения и отправления организма, без точного определения внешних влияний на тело? Какую пользу может принести эмпирическая умозрительная педагогика без основного знания человеческого организма" [66].

Згідно з визначенням, наведеному в «Енциклопедичному словнику з педагогіки» [59], індивідуальний підхід у вихованні передбачає організацію педагогічного впливу, навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей особистості, виховання, умов життя, в яких знаходиться цей індивід.

Враховуючи давній інтерес до розробки проблеми індивідуалізації навчального процесу, її активну розробку в наступні роки, необхідно відзначити її гостру актуальність і в наш час стосовно спортивної діяльності.

«У нових соціальних умовах індивідуальний підхід до учнів став розглядатися як педагогічний принцип на рівні соціального , педагогічного і психологічного експерименту» [28].

Поняття індивідуалізації тісно пов'язане з поняттям індивідуальності, але позначають вони не одне і те ж. Якщо останнє характеризує індивідуальність в статичному плані, то перша – в динамічному, висловлюючи закономірність її формування , прояву і розвитку [57].

Насправді індивідуальність має двоїсту детермінацію: вона обумовлена як біологічними, так і соціальними чинниками. При цьому, як наголошується, останні відіграють головну роль у визначенні її розвитку.

Ймовірно, пильна увага до проблеми індивідуальності особистості в системі тренувального процесу є прагненням до оптимізації процесів управління останнім.

Наявний же до теперішнього часу перелік особливостей індивідуальності людини, які можуть бути враховані у навчально-тренувальному процесі, досить значний, а відсутність науково обгрунтованої класифікації ускладнює якісний аналіз.

Провідні фахівці з теорії і методики фізичного виховання під індивідуалізацією розуміють таку побудову всього процесу фізичного виховання і таке використання його окремих засобів, методів і форм занять, при яких здійснюється індивідуальний підхід до вихованців і створюються умови для найбільшого розвитку їх здібностей. Індивідуалізація може застосовуватися в двох напрямках: загальнопідготовчому і спеціалізованому. Стосовно до першого напрямку індивідуальний підбір методів навчання і виховання визначається відповідно до функціональних можливостей і рухових здібностей спортсменів. У другому додатково до методики визначається і зміст занять, все це ставиться в залежність від індивідуальних особливостей, схильностей, обдарованості. Разом з тим необхідно відзначити відсутність конкретизації індивідуальних особливостей спортсменів, тобто в чому вони полягають і як треба їх використовувати в тренувальному процесі.

Відзначаючи складність проблеми індивідуальності [8, 28, 40, 43], автори підкреслювали, що тренер, який здійснює індивідуальний підхід, повинен враховувати як фізичні, так і індивідуально-психологічні особливості кожного спортсмена. Труднощі використання обумовлені проявом індивідуальної унікальності спортсменів і виражаються у величезній різноманітності шляхів досягнення одних і тих же результатів різними спортсменами. Практично ці шляхи ніколи не збігаються, вони так само варіабельні й неповторні, як і відбитки пальців. Досвід спортивної діяльності свідчить про те , що для кожного спортсмена у кожному конкретному випадку існує тільки один оптимальний шлях, що приводить до вищих результатів [12]. Навряд чи можна погодитися з висловленим, і виникають подібні судження, очевидно, в силу обмеженості наших знань про закономірності застосування принципу індивідуалізації в спортивній діяльності .

За визначенням Г.І. Царегородцева [42], «Організація людини – це система, в якій одні й ті ж морфологічні підсистеми і структури можуть забезпечувати безліч функціональних і пристосувальних процесів».

Використання принципу індивідуалізації багато хто пов'язує з різними факторами: так, одні вважають найбільш ефективним використання його на початковій стадії навчально-тренувального процесу, інші – після того як буде придбаний якийсь рівень рухового арсеналу конкретного виду спорту [36, 44, 53] .

Треті вважають, що вимоги до індивідуалізації зростають у міру зростання спортивних результатів. Автори пояснюють це тим, що розвиток функцій і систем організму, особистісних якостей відбувається у спортсменів неоднаково і залежить від генетичних факторів, системи тренування, а також умов життя і побуту спортсменів [ 63 ] .

На тлі цього не можна не відзначити, що, незважаючи на індивідуальні відмінності, певна ефективність можлива і при використанні загального підходу в тренуванні. Але для цього необхідно дотримуватися ряду загальних закономірностей тренувального процесу [ 2, 68 ] .

Дослідження, проведенні з важкоатлетами підтвердили ефективність тренування [6] за уніфікованими та індивідуальними програмами в ході багаторічного природного експерименту. Наявність індивідуальних особливостей, які необхідно враховувати, показує й те, що при тренуваннях за загальним планом відбувається диференціація дітей за типами розвитку: виділяються групи випробовуваних відповідно до якостей, які у них переважно розвиваються [65]. У зв'язку з цим В.М. Волков [ 7 ] зазначає, що «генетична інформація може тільки в тому випадку реалізуватися, якщо в кожному віковому періоді вона буде оптимально взаємодіяти з певними умовами середовища».

Одночасно показано, що в умовах керованого навчання індивідуальні відмінності не згладжуються, а, навпаки, стають більш вираженими, що дозволило поставити питання про можливість цілеспрямованого формування особливостей навчальної діяльності [ 22 ] .

Відмінності в посиланнях пов'язані, очевидно, з тим, що автори в основу індивідуалізації ставлять різні ознаки. Однак треба пам'ятати, що принципово неможливо впливати на яку-небудь властивість особистості, не зачіпаючи цим усіх інших. Формуючи одну з властивостей особистості, ми неминуче змінюємо і всю її систему в цілому, незалежно від того, хочемо ми цього чи ні [71]. Цілком логічно звучить, що спортивний результат – це насамперед досягнення особистості, а не тільки м'язового апарату [34]. Одночасно необхідно визнати, що не кожен спортсмен може досягти бажаного результату. Причини цього не тільки в специфіці тренувань, техніці і тактиці спортивної підготовки. Досить імовірно, що кожен спортсмен генетично лімітований у розвитку своїх рухових здібностей.

У ряді робіт індивідуальний підхід визначений як принцип організації занять, зокрема Н.Г. Озолин [48] зазначає, що за наявності природної обдарованості і правильної системи тренувань може бути досягнутий високий зріст підготовленості у терміни вдвічі коротше звичайних .

Сутність же принципу індивідуалізації, на думку автора, полягає в тому, що фізичні вправи, їх форма, характер, інтенсивність і тривалість, методи виконання та багато інших складових системи підготовки підбираються відповідно зі статтю і віком, рівнем функціональних можливостей організму, спортивної підготовленістю і станом здоров'я, з урахуванням психічних якостей тощо.

Одночасно індивідуальний підхід визначають як метод поліпшення спортивного результату за рахунок планування тренувального навантаження [ 70 ].

В.П. Губа [11] на основі аналізу літературних джерел виділяє кілька основних напрямів у вирішенні проблеми індивідуалізації:

1 . Індивідуальний підхід у процесі відбору та спортивної орієнтації.

2 . Індивідуалізація засобів і методів тренування.

3 . Індивідуалізація тренувального навантаження.

У розв'язанні позначених підходів використовуються різні варіанти, однак вони не згруповані стосовно окремого виду спортивної діяльності та являють собою різні дані, що стосуються окремих сторін підготовки в різних видах діяльності, тобто на основі цих даних можна тільки коригувати окремі сторони тренувального процесу відповідно до наявних особливостей індивідуальності спортсменів.

Регулювання тренувального навантаження пов'язують з урахуванням індивідуального стану тренованості [18]. Стосовно до цього важливе значення має розробка програми етапного контролю [26], реалізація якої дозволяє індивідуально для кожного спортсмена визначити стратегію процесу підготовки та оцінити результативність тренування за відносно тривалий проміжок часу. Цьому сприяє розробка ідеї комплексного педагогічного контролю [25]. Важлива й відповідність потенційних можливостей спортсмена тренувальним навантаженням.

Серед критеріїв, що регламентують індивідуальний підхід, певне значення набувають модельні характеристики спортсменів [64]. Ефективність же самої діяльності значною мірою залежить від того, наскільки врівноважені система і суб'єкт-об'єктні вимоги діяльності [41].

Ступінь же використання індивідуалізації встановлюється залежно від завдань, що вирішуються на етапі підготовки [9]. При цьому автор виділяє три етапи:

- нівелювати підхід до всіх спортсменів (індивідуалізація відсутня повністю);

- умовний поділ по групах, заснований на певній схожості спортсменів (індивідуалізація за типами);

- персональна робота з кожним (гранична індивідуалізація ).

При аналізі такого підходу до індивідуалізації [51] було зазначено, що найбільшої уваги заслуговує другий варіант індивідуалізації та висловлено застереження проти гипертрофірування індивідуального підходу на тій підставі, що підготовка спортсмена повинна припускати роботу в колективі і з колективом .

Враховуючи складність і актуальність проблеми індивідуалізації, ряд дослідників запропонували класифікацію індивідуальних особливостей спортсменів в цілому і стосовно окремих сторін особистості.

Так, В.Н. Шамардин [67] виділяє такі показники, що характеризують індивідуальні особливості спортсмена: а) технічні; б) фізичні; в) тактичні; г) теоретичні; д) морально-вольові.

Одночасно, оцінюючи рівень психічної підготовленості кандидатів у збірну країни, автори [70, 72] виділяють три сторони індивідуальності психіки: 1 – особливості особистості; 2 – рівень розвитку вольових якостей; 3 – показники стійкості психіки в ході змагань.

О.В. Федотова [65] пропонує враховувати: особливості статури, фізичну підготовленість; психічні особливості; особливості перенесення тренувального навантаження .

М. Стех [62] вважає за потрібне виділяти особливості фізичного розвитку, фізичної та психічної підготовленості. Ряд авторів розглядають фактор індивідуалізації у зв'язку з особливостями виду спорту і пропонують індивідуалізувати тренувальний процес, враховуючи індивідуальні особливості суперника [57].

Стосовно до висококваліфікованих спортсменів вважається найбільш важливим враховувати особливості нервової системи [8, 13, 61, 62], індивідуально-морфологічні ознаки [6, 9, 69], рівень і темпи розвитку рухових якостей [2, 20], індивідуальні фізіологічні особливості організму [15].

В останні роки особливої актуальності індивідуальний підхід набуває на передзмагальному етапі підготовки спортсменів [13, 14, 28, 35, 60] і безпосередньо в процесі змагань [47]. Серед факторів, що обумовлюють індивідуалізацію, істотні не тільки вид спорту, передзмагальна ситуація, стани, які розвиваються, а й особистісні ознаки спортсменів.

З точки зору комплексного підходу до вирішення завдань індивідуалізації перед змагальної підготовки спортсмена важливим видається виявлення певного індивідуального стилю діяльності [35, 27]. Найбільш вивченою проблема формування індивідуального стилю діяльності виглядає стосовно до процесів навчання, виховання, тренування [23 ,33, 58, 63].

Необхідно відзначити, що дуже часто виявленні індивідуальні характеристики спортсменів відображають поточний стан або рівень функціонування і рідше – стійкі ознаки закономірного індивідуального прояву. Тому важливим є питання: у чому полягає необхідність дотримання принципу індивідуалізації?

Стосовно до спортивної діяльності це обумовлено наступними чинниками [10]:

  • різним рівнем навченості і тренованості спортсменів;

  • індивідуально-психологічними та особистісними особливостями реагування на зовнішні умови, тренувальне навантаження, спілкування з тренером, товаришами по команді;

  • наявністю улюбленого стилю діяльності;

  • відмінністю між особами чоловічої і жіночої статі.

У цілому пильна увага, що надається проблемі індивідуального підходу в навчанні, тренуванні, пояснюється, мабуть, прагненням до оптимізації процесів управління підготовкою, проте невірно було б відносити індивідуальний підхід до понять приватного характеру (правилам , прийомам і т.п.).

Разом з тим наведений матеріал не завжди точно визначає головне в індивідуальному навчанні або тренуванні. Так, пропонують розрізняти індивідуальне навчання, при якому робота ведеться окремо з кожним учнем, які отримують індивідуальне завдання, й індивідуалізацію навчання, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності, рівень розвитку здібностей [28]. Однак навряд чи можна погодитися з тим, що індивідуальне навчання пов'язується тільки з окремим завданням, в цьому випадку також має враховуватися рівень навченості або інші фактори. Але в наявних роботах не завжди чітко класифікується, що лежить в основі індивідуального навчання: сам принцип або способи і форми його реалізації.

Аналіз теоретичних джерел показав, що в системі провідних педагогічних понять (мета, зміст, принципи, методи і форми організації виховання і навчання) індивідуальний підхід неможливо вважати ні метою, ні завданням, ні змістом навчально-виховної роботи. Індивідуальний підхід не може також бути методом або організаційною формою навчання і виховання, бо форми і методи змінюються залежно від розв'язуваних завдань і змісту навчально-виховної роботи, в той час як дієвий облік індивідуальних особливостей в ефективному виховному процесі присутній завжди. Відповідно до цього найбільш правильно, як наголошується, віднести індивідуальний підхід до принципів виховання, навчання, тренування.

У дидактиці існує безперечна думка, що принципи навчання – це вихідні положення, що лежать в основі змісту організації та методів навчальної роботи, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність.

Зараз немає єдиного розуміння індивідуального підходу, використовуваного в навчанні на рівні дидактичного принципу. Поряд з цим в останні роки з'явилися нові терміни: «особистісний підхід», «індивідуалізація навчання», «диференційований підхід», «диференціація пошукової діяльності» та інші.

При цьому індивідуальність спортсменів не завжди правильно співвідноситься з індивідуальним і диференційованим підходами. Найчастіше виділяють два критерії, які як би лежать в основі індивідуального підходу: орієнтація на рівень досягнень спортсменів і орієнтація на процесуальні особливості тренувального процесу спортсменів. Як показує практика, тренер частіше вибирає перший варіант, так як його легше реалізувати через індивідуалізацію тренувального процесу.

Однак планування тренувального навантаження залежно від рівня досягнень спортсменів – це диференціація, а не індивідуалізація, оскільки в основі розподілу за рівнем підготовленості лежить не подібність або відмінність в індивідуальних особливостях їх підготовленості, а рівень досягнень, який є результатом цих індивідуальних особливостей [26].

Все це обумовлює необхідність вивчення індивідуально-психологічних особливостей, що роблять істотний вплив на систему підготовки спортсменів, що дозволить реалізувати другий напрямок, а саме більш чітко орієнтуватися на процесуальні особливості тренувального процесу відповідно з індивідуальними особливостями спортсменів.

Зіставляючи терміни «індивідуалізація навчання» і «індивідуальний підхід», їх автори [28, 41, 68] не вбачають відмінностей і включають в них, по суті, ознаки, аналогічні «індивідуальному підходу»: орієнтація на індивідуально-психологічні особливості учня, вибір та застосування відповідних методів, різні варіанти, завдання, дозування домашніх завдань і т.д. Подібне можна відзначити відносно спроби уточнити взаємопов'язані термінологічні поняття, такі, як: «індивідуальне тренування», «індивідуальна підготовка» і «індивідуалізація тренування». Автор це виражає через відмінність у характері впливу [43]. Загалом, цілком обгрунтованим є твердження, що індивідуалізація навчання – більш широке поняття [28].

З точки зору системного підходу індивідуалізація спортивної діяльності представляється як система відповідності педагогічних впливів індивідуальним особливостям вікового розвитку спортсменів, відмінна риса яких – їхня відносна системність і стійкість.

Беручи до уваги вищевикладене, важливо подолати розрив між існуючою в педагогічній теорії абстрактної орієнтацією на особистість людини і практикою тренувального та змагального процесу з характерним для неї модельним підходом і недостатньо глибоким проникненням в сутність особистісних та індивідуальних проявів, у результаті це обертається захопленням в організації зовнішньою стороною впливу, часто за рахунок більшої, ніж потрібно, кількості наявних методичних підходів.

Список літератури

  1. Баландин В. И. Прогнозирование в спорте. / В.И. Баландин, Ю.В. Блудов, В.А.Плахтиенко.– М.: Физкультура и спорт, 1986. – 193 с.

  2. Белоус В.И. Оптимизация учебно-тренировочного процесса на основе моделирования оперативной деятельности команд волейболистов / В.И. Белоус //Физическое воспитание детей и молодежи. – К.: Здоров'я, 1981. – С. 58-60.

  3. Беляев А. В., Савин М.В. Волейбол: Учебник для высших учебных заведений физической культуры / А.В.Беляев, М.В.Савин. – М.:Физкультура, образование, наука, 2000.368 с.

  4. Веников В. А. Некоторые методологические вопросы моделирования [Текст] /В. А. Веников // Вопросы философии. – 1964. – № 11. – С. 73-84.

  5. Верхошанский В.Ю. Принципы организации тренировки спортсменов высокого класса в годичном цикле / В. Ю. Верхошанский //Теория и практика физ.культ., 1991, № 2. – С. 24-31.

  6. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса. / В. Ю. Верхошанский — М.: Физкультура и спорт, 1985. — 176 с.

  7. Волков В. Н. Теоретические основы и прикладные аспекты управления состоянием тренированности в спорте [Текст]: [Монография] / В. Н. Волков. – Челябинск : Факел, 2000. – 252 с.

  8. Гарипов А.Т. Скоростно-силовая подготовка юных волейболисток. Методические рекомендации. Брошюра / А.Т. Гарипов, Ю.Ю. Клещёв, Е.В.Фомин. – М.: ВФВ, 2009. – 35с.

  9. Глушков В. М. Гносеологическая природа информационного моделирования [Текст] / В. М. Глушков // Вопросы философии. – 1963. – № 10. – С. 13-18.

  10. Годик М.А. Спортивная метрология: Учеб. для ин-тов физ. культ. / М.А.Годик .– М.: Физкультура и спорт, 1988. – 192 с.

  11. Губа В.П. Измерения и вычисления в спортивно-педагогической практике: Учебное пособие для вузов физической культуры. – 2-е издание./ В.П. Губа, М.П. Шестаков, Н.Б.Бубнов, И.П. – М.: Физкультура и спорт, 2006. – 220 с.

  12. Друзь В.А. Моделирование процесса спортивной тренировки. /В.А.Друзь.– К.: «Здоров’я», 1976. – 95 с.

  13. Ермаков С.С. Некоторые особенности моделирования соревновательной деятельности волейболистов. / С.С. Ермаков, Ю.Г. Крюков, В.Н. Маслов. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. труд./ Под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХХПИ, 1997. – №3. – с. 3-4.

  14. Железняк Ю.Д. Волейбол: учебник для институтов физической культуры / Ю.Д.Железняк, А.В.Ивойлов. – М.: Физкультуры и спорт, 1991. – 239 с.

  15. Жмарев Н.В. Системный подход и целевое управление в спорте. / Н.В. Жмарев – К.: Здоров'я, 1984. – 144 с.

  16. Зациорский В.М. Основы спортивной метрологии. / В.М. Зациорский. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 152 с.

  17. Защук С. Моделювання системи ефективності змагальної діяльності при швидкому прориві у баскетболістів високої кваліфікації. /С. Защук. // Теорія і методика фізичного виховання і спорту, 2005. – № 2 – 3. – с. 11-16.

  18. Запорожанов В.А. Основы управления спортивной тренировкой // Современная система спортивной подготовки. / В.А. Запорожанов. – М.: СААМ, 1995. – с. 213-225.

  19. Зеленцов А.М. Моделирование тренировки футболистов. 2-е изд. перераб. и доп. / А.М. Зеленцов, В.В. Лобановский. – К.: «Альтерпресс», 1998. – 216 с.

  20. Зиновьев А. А. Логическая модель как средство научного исследования [Текст] / А. А. Зиновьев, Н. И. Ревзин // Вопросы философии. – 1960. – № 1. – С. 82-90.

  21. Зотов В.П. Моделирование подготовки гандболистов высокой квалификации. / В.П. Зотов, А. И. Кондратьев. – К.: Здоров’я, 1982. – 128 с.

  22. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. / В.В. Иванов — М.: Физкультура и спорт, 1987. — 256 с.

  23. Ивойлов А.В. Волейбол / А.В.Ивойлов. – Минск: Выш. школа, физ. воспитания 1979, —192 с.

  24. Иорданская Ф.А. Мониторинг здоровья и функциональная подготовленность высококвалифицированных спортсменов в процессе учебно-тренировочной работы и соревновательной деятельности: Монография. / Ф.А.Иорданская, М.С. Юдинцева. – М.: Советский спорт, 2006 – 184 с.

  25. Келлер В.С. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. / В.С. Келлер, В.М. Платонов – Львів: 1993.–270с.

  26. Келяк Дариуш. Модельные характеристики волейболистов и волейболисток (на примере игор ХХVI олимпиады). /Дариуш Келяк . // IV Міжнародний науковий конгрес: Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації спортивної медицини та реабілітації. – К: Олімпійська література, 2000. – с. 198.

  27. Клещев Ю.Н. Волейбол. Подготовка команды к соревнованиям: Учебное пособие. – М.: СпортАкадемПресс, 2002. – 192 с.

  28. Козина Ж.Л. Индивидуализация подготовки спортсменов в игровых видах спорта : монография / Ж. Л. Козина. — Харьков, 2009. — 396 с..

  29. Костюкевич В.М. Моделирование соревновательной деятельности спортсменов высокой квалификации в хоккее на траве /В.М. Костюкевич – Киев: Освіта, 2010. – 270 с.

  30. Костюкевич В.М. Теоретико-методичні аспекти тренування спортсменів високої кваліфікації: Навч. посібн. / В.М.Костюкевич. – Вінниця: Планер, 2007. – 272с.

  31. Кривенцов А.Л. Основы моделирования подготовленности спортсменов: Учебное пособие. / А.Л. Кривенцов. – Алма-Ата, 1990. – 85 с.

  32. Кузнецов В.В. Научные основы создания «моделей сильнейших спортсменов». / В.В. Кузнецов, А.А. Новиков, Б.Н. Шустин. // Проблемы современной системы подготовки высококвалифицированных спортсменов. – М.: ВНИИФК, 1975. – Вып. 2. – с. 24-26.

  33. Лопатьєв А. О. Моделювання як методологія пізнання / А. О. Лопатьєв // Теорія та методика фізичного виховання. — 2007. — № 8. ― С. 4—10.

  34. Макаренко В.Г. Управление физической подготовленностью футболистов на основе модельных характеристик: Автореф. дис… канд. пед. наук. / В.Г. Макаренко – М.:, 1981. – 21 с.

  35. Мартиросов Э.Г. Технологии и методы определения состава тела человека / Э.Г.Мартиросов, Д.В.Николаев, С.Г.Руднев. – М.: Наука, 2006. – 248 с.

  36. Максименко Г. Н. Исследование структуры физической, технической и игровой подготовленности спортсменов, специализирующихся в спортивных играх / Г. Н. Максименко, И. Г. Максименко. // Олимпийский спорт и спорт для всех : IХ междунар. науч. конгресс : тезисы докл. — К., 2005. — С. 383.

  37. Максименко И. Г. Планирование и контроль тренировочного процесса в спортивных играх. / И. Г. Максименко. — Луганск : Знание, 2000. — 276 с.

  38. Матвеев Л. П. Общая теория спорта и её прикладные аспекты [Текст] : учебник для вузов физической культуры / Л. П. Матвеев. ― [5-е изд., испр. и доп.]. — М. : Советский спорт, 2010. — 340 с.

  39. Матвеев Л.П. Модельно-целевой подход к построению спортивной подготовки / Л. П. Матвеев //Теория и практика физ.культ. – 2000, №2. – С.28-37; №3. – С.28-37.

  40. Матвеев Л. П. Опыт, заслуживающий внимания [Текст] / Л. П. Матвеев // Научно-спортивный вестник. – 1980. – № 6. – С. 38-39.

  41. Методология и методика моделирования при решении проблем физкультурного образования [Текст] : методическая разработка для слушателей факультета усовершенствования, преподавателей и аспирантов ГЦОИЛФК / И. Н. Решетень, Е. П. Карагополов, Е. Д. Никитина, И. П. Андриади. – М. : ГЦОИЛФК. 1986. – 36 с.

  42. Методы исследования в спорте. Учебное пособие // Под общей редакцией В.П. Филина, А.С. Ровного. – Харьков: Основа, 1992. – 149 с.

  43. Михеев В. И. Моделирование и методы теории измерений в педагогике [Текст] : научно-методическое пособие для педагогов-исследователей, математиков, аспирантов и научных работников, занимающихся вопросами методики педагогических исследований / В. И. Михеев. – М. : Высшая школа, 1987. – 200 с.

  44. Моделирование в спорте: Метод. рекомендации. / Госкомспорт СССР; сост. Петриченко Д.В. – Минск, 1989. – 29 с.

  45. Моделирование управления движениями человека. / Под ред. И.Л. Шестакова и А.И. Аверкина. – М.: Спорт Академ Пресс. 2003. – 360 с.

  46. Мотылянская Р.Е. Значение модельных характеристик спортсменов высокого класса для спортивного отбора и управления тренировочным процессом. / Р.Е. Мотылянская. // Теор. и практ. физ. культ. – 1979. – № 4. – с. 21-23.

  47. Начинская С. В. Спортивная метрология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. / С. В. Начинская. — М. : Издательский центр «Академия», 2005. — 240 с.

  48. Озолин Н.Г. Настольная книга тренера: Наука побеждать / Н.Г.Озолин. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 863 с.

  49. Петриченко Д. В. Моделирование в спорте [Текст] : методические рекомендации / Д. В. Петриченко. – Минск : РВЦ, 1989. – 28 с.

  50. Петровский В. В. О применении метода моделирования в спортивной тренировке. / В. В. Петровский. // Моделирование функционального состояния спортсменов различной подготовленности. — К. : КГИФК, 1976. — С. 4—6

  51. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. / В. Н. Платонов – К.: Олимпийская литература, 2004.– 808 с.

  52. Поліщук В. Вивчення змагальної діяльності хокеїстів на траві за допомогою методів моделювання. /В. Поліщук, М.Перепелиця. //Фізична культура, спорт і здоров’я нації: Зб. наук. праць. – Вінниця, 2006. – С. 265-268

  53. Полищук Д. А. Прогнозирование и моделирование в системе подготовке спортсменов высокого класса. / Д. А. Полищук / Олімпійський спорт для всіх : ІХ міжнар. наук. конгрес : тези допов. — К. : Олімпійська література, 2005. — С. 404.

  54. Савицкая Г.В. Общая и специальная физическая подготовка волейболистов в учебном и тренировочном процессе: методические указания к практическим занятиям для студентов 1–3 курсов специализации«Волейбол» / Г. В. Савицкая. – Ульяновск: УлГТУ, 2009. – 22 с.

  55. Рыбковский А.Г. Управление двигательной активностью человека (системный анализ). / А. Г. Рыбковский – Донецк: ДонГУ, 1998. – 300 с.

  56. Савка В. Г. Спортивная морфология: Учебное пособие/ В.Г.Савка, М.М.Радько, А.А. Воробьев, И.В. Марценяк, А.В. Бабюк. –Черновцы: Книги –XXI, 2005. – 196с.

  57. Сальников В.А. Индивидуальные различия как основа оптимизации спортивной деятельности / Сальников В.А. // Теория и практика физ. культуры. – 2003 – №7 – С. 2-9

  58. Селуянов В. Н. Моделирование в теории спорта (физическая подготовка спортсменов) : учебн. пособие [для аспирантов и студентов ГЦОЛИФК] / В. Н. Селуянов. — М. : ГЦОЛИФК, 1991. — 58 с.

  59. Современный словарь по педагогике [Текст] / сост. Е. С. Рапацевич. – Мн. : Современное слово, 2001. – 928 с.

  60. Современная система спортивной подготовки [Текст] / под ред. Ф. П. Суслова. – М. : СААМ, 1995. – 446 с.

  61. Управление тренировочным процессом высококвалифицированных спортсменов /Под ред. В.А. Запорожанова, В.Н. Платонова. – К.: Здоров'я, 1985. – 192 с.

  62. Стех М. Показатели прыгучести волейболисток в связи с их отдельными соматическими характеристиками / М. Стех // Физическое воспитание студентов. – 2010. – №1. – С.102 – 105.

  63. Стех М. О взаимосвязи соматических характеристик волейболісток разного уровня подготовленности с рейтинговой оценкой уровня их спортивного майстерства / М. Стех, В.Л.Смульський // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – 2008. – №6. – С.105 – 110.

  64. Филин В.П. Современные методы исследований в спорте / В.П. Филин, В.Г. Семенов, В.Г. Алабин – Харьков: Основа, 1994. – 115 с.

  65. Федотова Е.В. Элементы морфо-функциональной модели сильнейших хоккеисток на траве (обзор). / Е.В.Федотова, М.С. Бриль, Э.Г. Мартиросов. // Научно-спортивный вестник. – 1990. – № 2. – С. 29-33.

  66. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высших учебн. заведений. / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнецов.– 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд. центр „Академия”, 2001. – 480 с.

  67. Шамардин В.Н. Моделирование подготовленности квалифицированных футболистов: Навчальний посібник. / В.Н. Шамардин – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – 200 с.

  68. Шапошникова В. И. Индивидуализация и прогноз в спорте [Текст] / В. И. Шапошникова. – М. : Физкультура и спорт, 1984. – 159 с.

  69. Шкрептій Ю. М. Управління тренувальним і змагальним навантаженнями спортсменів високого класу. / Ю. М. Шкрептій.— К. : Олімпійська література, 2005. — 257 с.

  70. Штофф В. А. Моделирование и философия. / В. А. Штофф. — М.—Л., 1966. — 192 с.

  71. Шустин Б.Н. Моделирование и прогнозирование в системе спортивной подготовки. / Б. Н. Шустин – М.: СААМ, 1995. – 237 с.

  72. Шустин Б. Н. Проблемы прогнозирования модельных характеристик сильнейших спортсменов на отдельных этапах подготовки. / Б. Н. Шустин // Основы теории прогнозирования спортивных достижений. — М., 1983. — С. 81 — 87.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
У статті приділяється увага проблемі індивідуалізації навчання, обумовлюється прагненням до оптимізації процесів управління підготовкою в спортивній діяльності
  • Додано
    01.03.2018
  • Розділ
    Фізична культура
  • Тип
    Стаття
  • Переглядів
    133
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    AN042785
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №AN042785
За публікацію цієї методичної розробки Білоус Анна Анатоліївна отримав(ла) свідоцтво №AN042785
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти