Мета: Викликати у дітей інтерес до творчості Лесі Українки, розширити і поглибити їхні знання про видатну українську поетесу, розвивати уміння оцінювати вчинки персонажів, визначати мотиви їхньої поведінки, знаходити засоби опису героїв, вчити дітей переказувати казку близько до тексту, розвивати пам'ять, увагу, зв'язне мовлення , виховувати інтерес до народної мудрості.
Вих: Діти, пригадайте, яку ми з вами читали каз-
ку про горобчика, який хотів навчитися
розуму?
Як вона називається?
Діти: « Біда навчить»
Вих: Хто написав цю казочку?
Діти: Леся Українка.
Вих: А ще вона написала багато віршів. Як
називають людину, яка пише вірші?
Діти: Поет, поетеса.
Вих: Давно – давно, 25 лютого 1871 року, в нас на Україні народилась маленька дівчинка.
Мама назвала її Лесею.
Коли Леся була маленькою, мама співала їй колискові. І коли Леся підросла, вона написала
першу колискову.
Д-на: Місяць яснесенький,
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж мій малесенький,
Пізній ж бо час.
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш
Що то печаль
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Місяць яснесенький,
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж мій малесенький,
Поки є час.
Вих: Навчилася читати Леся у 4 роки. А почала
писати у 6 років. Удома в неї було 6 дітей:
2 хлопчики і 4 дівчинки. Кожна дитина мала
маленький свій город і квітничок. Діти самі дог-
лядали за ними. А ще кожен посадив своє дерев-
це біля хати і доглядав за ним.
Всі вони дуже любили українську природу: ліс,
річку, поле. Любили українські пісні.
Коли Лесі було 13 років вона почала писати вір-
ші.У віршах була казкова лісова дівчинка Мавка,
Лісовичок.
( Прихід на заняття Лісовичка.)
Вих: Найулюбленішою порою року Лесі була
Весна. І Лісовичок у одній із казок Лесі так роз-
повідає:
Діти: Уже весняне сонце припікає,
Вже й сон-трава перецвітати стала.
От –от зозулька маслечко сколотить
В червоні черевички убереться,
І людям одмірятиме літа.
Як яснеє сонце
Закине свій промінь ясний
До тебе в віконце,-
Озвись на привіт весняний
Олесю, серденько
Співай веселенько.
Вих: За весною приходить літо.
Діти: На зеленому горбочку,
У вишневому садочку.
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка.
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки
Вийшло сонце, засвітило.
І хатинку звеселило.
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім.
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп’яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята,
Та мало неплачуть.
Раді б вишню з’їсти
Та високо лізти.
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати.
Вих: Проходить літо, осінь і надходить зима.
Діти: Літо краснеє минуло
Сніг лежить на полі.
Діти з хати виглядають
З вікна … шкода волі.
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають
« І навіщо зима та люта?»
Все вони питають.
Вих: Леся дуже любила природу, взимку жалі-
ла птахів.
Д-на: Мамо, іде вже зима
Снігом травицю вкриває.
В гаю пташок вже нема
« Мамо, чи кожна пташина
У вирій на зиму літає? »-
У неньки спитала дитина.
Вих: « Ні, не кожна» - одказує матір
« Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати
Ще зосталась пташина маленька.
Д-на: Чом же вона не тіка?
Нащо морозу чека?
Вих: Не боїться морозу вона.
Не покине країни рідної.
Не боїться зими навісної
Жде, що знову прилине весна.
Вих: Леся з братиками і сестричками любила
гратися в народні ігри.
Ось і ми зараз пограємо в таку гру.
( Фізхвилинка. Гра-хоровод «Ой вишеньки- черешеньки» )
Вих: Леся, будучи дитиною, ніколи не плакала,
не жалілася. Якщо десь впаде, стукнеться, як би їй боляче не було, вона сміялася. « Щоб не плакать, я сміялась.»
Дит: Як дитиною бувало
Упаду собі на лихо.
То хоч в серці біль доходив
Я собі вставала тихо.
« Що болить? – мене питали
Але я не признавалась.
Я була малою горда
Щоб не плакать я сміялась.
Вих: Коли Лесі було 10 років вона тяжко
захворіла. Мама возила іі до моря лікуватися.
Вона дивилася там на море, кораблі і також
писала вірші.
Діти: В час гарячий, полудневий,
Виглядаю у віконце.
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмари, ясне сонце.
Тиша в морі. Ледве, ледве
Колихає в морі хвилі.
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.
Вже сонечко в морі сіда
У тихому морі темніє
Прозора, глибока вода
Немов оксамит зеленіє.
Вих: Леся українка весь час хворіла. Але вона не переставала писати вірші. Ось сьогодні ми прочи-
тали деякі вірші.Коли ви підете в школу будете
вчити її вірші. Померла Леся Українка молодою, коли було їй 42 роки. Але її завжди пам’ятають,
читають і вчать напам’ять її вірші.
Та не стерлась райдужна сторінка
Не вмерла й пісня лісова.
Безсмертна Леся Українка
Була і є повік жива.
