і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Тема. Сузір’я. Видимий рух Місяця і Сонця. Місячні і сонячні затемнення.

Курс:«Google сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
800 грн
240 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QP435404
За публікацію цієї методичної розробки Кузьменок Тетяна Сергіївна отримав(ла) свідоцтво №QP435404
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Кузьменок Тетяна Сергіївна,

викладач фізики та астрономії

Автотранспортного коледжу

Державного вищого навчального закладу

« Криворізький Національний Університет»

Конспект заняття з астрономії для студентів 1 року навчання навчальних закладів І - ІІ рівня акредитації (може бути використано як конспект уроку з астрономії для учнів 11-тих класів загальноосвітніх шкіл)

Тема. Сузір’я. Видимий рух Місяця і Сонця. Місячні і сонячні затемнення.

Тип заняття: лекція (вивчення нового матеріалу).

Мета: надати відомості про основні сузір’я видимі на нічному небі, видимий рух Сонця та Місяця і умови виникнення Сонячного та місячного затемнень, розглянути ефекти, обумовлені видимим річним рухом Сонця; розвивати творчу ініціативу й активність учнів, спостережливість, здатність логічно мислити, вміння робити висновки; формувати науковий світогляд;виховувати зацікавленість до вивчення дисципліни.

Забезпечення заняття:

Унаочнення: набір пояснювальних схем та зображень, підручники з астрономії, карти зоряного неба;

Роздатковий матеріал: індивідуальні картки завдань для перевірки знань;

ТЗН: комп’ютер, засоби мультимедіа, навчальний відеофільм, презентація.

Міжпредметні зв’язки: географія, фізика, математика.

План

І. Перевірка знань.

1. Фронтальне опитування

2. Заповнення індивідуальної карти

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Позначення і назви зір

2. Поняття сузір’я

3. Видимий рух Місяця. Фази Місяця

4. Зодіакальні сузір'я і знаки Зодіака

5. Ефекти, обумовлені видимим річним рухом Сонця

6. Затемнення Сонця та Місяця

III. Домашнє завдання

І. Перевірка знань.

1. Фронтальне опитування

1. Що таке небесна сфера?

2. Як називається лінія навколо якої обертається небесна сфера?

3. Як розташована вісь світу по відношенню до прямовисної лінії?

4. В яких точках прямовисна лінія перетинається з небесною сферою?

5. Як називаються точки перетину осі світу з небесною сферою?

6. Поблизу якої зорі перебуває Північний полюс світу?

7. Що таке екліптика?

2. Заповнення індивідуальної карти

Завдання. Підписати на рисунку основні лінії та точки небесної сфери

ІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Позначення і назви зір.

Астрономи минулого задовольня­лися тим, що визначали положення окремих зір на малюнку істоти, яку вони «бачили» у візерунку тієї чи іншої їхньої групи (наприклад, зоря Серце Скорпіона).

Згодом найяскравіші зорі отримали власні назви (їх налічується 275). Із них лише 15 % - грецькі назви і 5 % - латинські, а 80 % - це арабські назви.

Майже 500 років тому зорі в кожному сузір'ї було позначено літе­рами грецького алфавіту (альфа), (бета), (гамма) і т. д. в міру зменшення їхньої яскравості.

  1. Поняття сузір’я.

Перше враження від спостереження зоряного неба - це незліченність зір і хаотичність їхнього роз­ташування на небосхилі. Насправді ж зір, які можна побачити неозб­роєним оком, на небі Землі близько 6 000.

Видиме розташування зір на небі змінюється надзвичайно повільно. Без точних вимірів помітити його впродовж сотень років немож­ливо. Ця обставина дозволила за незапам'ятних часів намалювати по най­яскравіших зорях перші характерні сузір'я. Більшість їхніх назв, які використовуються й сьогодні - це спадок від давніх греків. На конгресі Міжнародного Астрономічного Союзу 1922 р. їхню кількість зафіксували 88 шт.

Сузір'я — це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

Легенди про сузір’я.

Сузір’я Волосся Вероніки зобов’язане своєю назвою чудовим волоссю єгипетської цариці Вероніки, що жила в III столітті до нашої ери. Згідно з легендою, Вероніка турбувалася за свого чоловіка Птолемея, що воював з сирійцями, і дала обітницю богам: якщо Птолемей благополучно повернеться з походу, вона пожертвує їм своє волосся, символ своєї краси. Птолемей повернувся з війни здоровий і неушкоджений, і Вероніка, виконуючи обітницю, обрізала своє волосся і віддала в жертву богам. У пам’ять про подружню любов, настільки наочно доведеною царицею, боги перетворили волосся Вероніки на сяючі зірки, призначені вічно прикрашати весняні ночі.

Назва сузір’я Козерога пов’язана з міфом про грецького бога Пане, у якого було людське тіло і козлячі роги і копита. Згідно з легендою, на Олімп одного разу напав Тифон — страшне чудовисько. Боги в страху поспішили сховатися в морських глибинах, для чого перетворилися на риб. Але Пану це вдалося тільки частково. Тому Козерога іноді представляють у вигляді істоти з цапиною головою і покритим лускою риб’ячим хвостом.

Велетень Оріон, син морського царя Посейдона, славився як мисливець. Одного разу він переслідував плеяд, дочок титана Атланта. Щоб врятуватися від переслідування, сестри попросили богів перетворити їх в зірки. Оріон якось похвалився, що звільнить всю землю від диких звірів і чудовиськ. Побоюючись, що богиня-мисливиця Артеміда не встоїть перед красою Оріона, Аполлон (брат Артеміди) відправився до Геї (богині землі) і розповів їй про слова Оріона. Тоді Гея нацькувала на велетня жахливого скорпіона, який його і вбив. Розчуленні співчуттям боги перетворили мисливця і скорпіона в сузір’я, помістивши їх поруч із сузір’ям Плеяд.

  1. Видимий рух Місяця. Фази Місяця.

Місяць - найближче до нас небесне тіло, природний супутник Землі.

Проміжок часу, за який Місяць, описуючи повне коло на небесній сфері, повертається до тієї самої точки, називається сидеричним або зоряним місяцем. Сидеричний місяць дорівнює 271/3 доби.

Місяць рухається на небесній сфері по великому колу, нахиленому до екліпти­ки приблизно на 5°.

Поверхня Місяця світиться відбитим соняч­ним світлом, тому його зовнішній вигляд змінюється залежно від того, яке положення він займає відносно Сонця. Така зміна зовнішнього вигляду Місяця для спостерігача на Землі називається фазами Місяця.

Досліджуючи положення Місяця серед зір у моменти повторення однієї й тієї ж фази, можна зробити висновок: однакові фази Місяця повторюється приблизно через кожні S=29,5 доби, але настають вони в різних точках місячної орбіти - у кожному наступному місяці на 30° східніше порівня­но з попереднім.

Проміжок часу S між двома одноймен­ними фазами Місяця називається сино­дичним місяцем.

  1. Зодіакальні сузір'я і знаки Зодіака.

Шлях Сонця на небі уздовж екліптики пролягає серед певних сузір'їв, які здавна мають на­зву зодіакальних. Слово «зодіак» означає «коло із зображеннями тварин» або «пояс тварин». В зодіаку налічується 12 сузір'їв.

Зауважимо: з 20 листопада по 18 грудня Сонце перебуває у 13-му сузір'ї - Змієносця, проте воно до числа зодіакальних не зараховане.

Для зручності відліку положення Сонця на екліптиці (а також: для визна­чення положень Місяця і планет) астро­номи Давнього Вавілону понад 2 700 років тому розділили екліптику на 12 рівних відрізків по 30°.

Знак Зодіака це дуга екліптики протяжністю в 30°, позначе­на назвою відповідного зодіакального сузір'я.

  1. Ефекти, обумовлені видимим річним рухом Сонця.

Зміна вигляду зоряного неба у різні пори року свідчить про те, що Сонце зміщується на тлі зір. Його видимий річний рух відбувається назустріч обертанню небесної сфери приблизно на 1° за добу, так що за рік воно проходить шлях довжиною у 360°, тобто здійснює повний оберт серед зір на небі. Земля обертається навколо своєї осі за 24 години.

В продовж року Сонце, рухаючись по небесній сфері вздовж екліптики, то віддаляється від лінії небесного екватора, то наближається до неї, відбувається безперервна зміна його екваторіальних небесних коорди­нат - прямого піднесення і схилення .

21 березня Сонце перетинає небесний екватор у точці весняного рівнодення, переходячи з південної півкулі неба у північну. У цей момент схилення Сонця і пряме піднесення дорівнюють 0°, в північній півкулі Землі починається астрономічна весна.

Коли Сонце знаходиться в точці весняного рівнодення, то воно на всіх широтах сходить у точці сходу Е, а заходить у точці заходу W. По­ловина його добового шляху на небі знаходиться над горизонтом, поло­вина — під горизонтом. Отже, на всій земній кулі (окрім приполярних областей) день та ніч стають рівними між собою. Цей день називається днем весняного рівнодення.

22 червня, у день літнього сонцестояння, Сонце найдалі відходить від лінії небесного екватора у північну небесну півкулю; у північній півкулі Землі починається астрономічне літо.

  1. Затемнення Сонця та Місяця.

Земля і Місяць, освітлюю­чись Сонцем, відкидають тіні у вигляді конусів у бік, протилежний від Сонця. Конус земної тіні довший за місячний, а його діаметр на відстані Місяця перевершує діаметр Місяця більш ніж у 2,5 рази. Ру­хаючись навколо Землі, Місяць двічі на місяць опиняється на лінії Земля-Сонце. У такі моменти і може настати сонячне чи місячне за­темнення. Сонячне затемнення відбувається тоді, коли тінь від Місяця потрапляє на поверхню Землі.

Оскільки відстань Місяця від Землі внаслідок еліптичності його орбіти змінюється від 405 500 км до 363 300 км, а довжина конуса його повної тіні становить 374 000 км, то іноді вершина цього кону­са не досягає поверхні Землі. У такому випадку краї сонячного дис­ка залишаться відкритими і будуть утворювати тонке блискуче кільце навколо темного диска Місяця. Таке затемнення нази­вається кільцевим.

Місячне затемнення відбувається тоді, коли Місяць потрапляє в конус тіні, відкинутої Землею. Оскільки під час затемнення Місяць насправді позбавляється сонячного світла, то місячне затемнення видно на всій нічній півкулі Землі і для всіх то­чок цієї півкулі починається і закінчується водночас.

Якби площина місячної орбіти збігалась із площиною екліптики, то сонячні й місячні затемнення спостерігалися б кожного синодичного місяця. Але вона нахилена до площини екліптики під кутом у 5°, тому Місяць може пройти або вище, або нижче диска Сонця чи кону­са тіні Землі.

Кожного року обов'язково буває два сонячних затемнення; за доб­рого збігу обставин їх може відбутись навіть п'ять. Що стосується місячних затемнень, то, згідно з розрахунками, їх може бути на рік два чи три, а може і зовсім не бути.

III. Домашнє завдання

  1. Схематично зобразити в зошиті сонячне та місячне затемнення.

  2. Підготуватися до самостійної роботи за матеріалами лекцій 1, 2, 3.

  3. Опрацювати матеріал за підручником Климишин І.А. Астрономія §7-8.

  4. Робота на вищий бал: підготувати доповідь, реферат, презентацію (на вибір) на тему: «Прецесія Землі».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Конспект заняття з астрономії для студентів 1 року навчання навчальних закладів І - ІІ рівня акредитації (може бути використано як конспект уроку з астрономії для учнів 11-тих класів загальноосвітніх шкіл)
  • Додано
    22.02.2018
  • Розділ
    Астрономія
  • Клас
    11 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    7968
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    5
  • Номер матеріала
    QP435404
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1800 грн
540 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QP435404
За публікацію цієї методичної розробки Кузьменок Тетяна Сергіївна отримав(ла) свідоцтво №QP435404
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти