і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Тарас Григорович Шевченко і Чернігівщина

Курс:«Інтернет-ресурси для опитування і тестування»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №ZJ140306
За публікацію цієї методичної розробки Гулак Інна Василівна отримав(ла) свідоцтво №ZJ140306
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Мета заходу: донести до студентів матеріали дослідження (факти перебування Кобзаря на Поліссі), ознайомити їх із літературною та спадщиною образотворчого мистецтва, написаної на Чернігівщині; виховувати у студентів естетичні смаки та любов до поетичного слова Тараса Григоровича Шевченка.
Обладнання: зал прикрашений портретом Т. Г. Шевченка, виставкою його книг; мультимедійний проектор, презентація.

Вступне слово викладача:

Національна місія Шевченка для українців

у тому, що розбуджена ним енергія духовної

сили й художньої творчості підняла наш народ

на рівень усвідомлення себе як нації з величезним

інтелектуальним і культурним потенціалом.

Іван Огієнко

Пам’ятник, пам’ять, пам’ятати – слова споріднені. Вони виражають любов народу до історії, героїчного минулого, усього того, що яскравими сторінками закарбувалося в душах багатьох поколінь. Нерухомі пам’ятки – бюсти, монументи, статуї, барельєфи мають свої особливості. Розташування просто неба, здебільшого значні розміри дають змогу оглядати їх усім, доторкнутися до сторінок минувшини, ушанувати пам’ять непересічних особистостей.

Життя великих людей завжди освячене великою ідеєю. Віра в ідею національного самовизволення була сформульована Т. Г. Шевченком, адже він є першим подвижником нашого національного Відродження.

Чи замислювалися ви, чому книга, яку він писав усе життя, має назву «Кобзар», а не «Думи»?

Кобзарі несли живе слово, і це слово було розраховане на відкритий простір, на слух, на громаду. Кобзар урівнюється за своєю значущістю із самими полководцями. Недаремно їх карали, страчували. Він (Кобзар) – скарбівничий духу народного. І чи не тому Тарас Шевченко назвав свою книгу «Кобзарем»?

Сьогоднішнє засідання присвячене 200-річчю з дня його народження.

Студент 1: Чернігівщина... З давніх-давен славна ця сивочола й вічно юна земля.

З глибокої давнини на чернігово-сіверських землях розвивалися писемність, література, фольклор. До нас дійшло чимало зразків стародавньої писемності й усної народної творчості, що становлять гордість вітчизняної культури.

Не вмерла література й під все спустошуючою п’ятою прийшлих зі сходу кочових орд. Вона жила й боролася, як жив і боровся народ. Крізь гніт феодально-кріпосницьких відносин, крізь церковні тенета пробивалися паростки живого слова, що згодом розросталися в густі розлогі сади.

Незрівнянний букет талантів слова розквітнув на Чернігівщині: М. Максимович, К. Ушинський, М. Гоголь, Ф. Богушевич, Л. Глібов, Є. Гребінка, М. Гербель. Особливе місце займає в цьому ряду ім’я Великого Кобзаря.

Студент 2: Мальовничий і колоритний наш Поліський край знайшов своє відображення в поетичних творах та повістях Т. Шевченка, листуванні та щоденнику, відомому під назвою „Журнал”.

Уперше побував на Чернігівщині поет ще 1829 р., коли в складі прислуги супроводжував пана Енгельгардта з с. Вільшани через Київ до м. Вільно.

Враження від уперше побаченого нового мальовничого краю було настільки сильним, що не могло згаснути протягом наступних років його тяжкого життя, неймовірних поневірянь, принижень і наруги та яскраво змальоване в його поетичній творчості.

У 1843 р. поет удруге відвідує Чернігівщину. За минулі чотирнадцять років у житті Шевченка сталися великі зміни. Із приниженого кріпака завдяки увазі й піклуванню передових діячів І. Сошенка, В. Жуковського, К. Брюллова,

В. Григоровича та О. Венеціанова, які викупили його в пана Енгельгардта, він став вільною людиною, одержав змогу навчатись у Петербурзькій Академії мистецтв та писати вірші, уперше видані збіркою в 1840 р. під назвою „Кобзар”.

На початку 1843 р. в листі в Качанівку до Г. С. Тарновського, з яким познайомився в Петербурзі, Т. Г. Шевченко сповіщає, що хоче виїхати „в Україну на солов’я” і 13 травня їде разом з Є. Гребінкою Білоруським трактом через Чернігівщину.

Під час цієї подорожі Т. Шевченко ознайомився з найвизначнішими місцями нашого краю, бо проїхав він більше сотні кілометрів через Чернігівщину до Качанівки.

Маєток поміщика Г. С. Тарновського був завжди людним. Видаючи себе за покровителя мистецтва, Тарновський весною та влітку часто приймав тут діячів культури: музикантів, письменників, художників. Чудовий парк Качанівки приваблював їх своєю красою, і тому тут бували ще раніше знайомі й друзі Кобзаря: В. Штернберг, Л. Жемчужников, О. Маркович, В. Забіла, М. Гоголь, М. Костомаров, композитор М. Глінка.

Розкішний парк та ліси Качанівки були місцями хорошого відпочинку для Тараса Шевченка після гамірного Петербурга. Поет любив відпочивати під старим дубом, ведучи розмови зі своїми знайомими та кріпаками. Сучасники поета згадують про ці часи так: „Там далеко, у глибині парку, серед струнких берез стоїть одинокий віковічний дуб. Від величезних гілок його лягають на землю змієвидні тіні. Тиша й прохолода кругом, а був час, тут лилися звуки пісні й звучала українська мова. У нічній тиші, освітленій місячним сяйвом, сиділи на траві навколо когось кілька чоловік: слухали його спів. Хто ж він, цей співець? Чия пісня ллється в душу й кого так уважно, з таким благовійним трепетом слухають? Це Т. Шевченко. І його пісня прекрасна, і нема їй рівної в усій Україні. Великий поет, за сімейними переказами, любив уночі сидіти під цим дубом і збирати навколо себе друзів”.

Один з Тарновських, В.В. Тарновський (молодший), на спомин про перебування Т. Шевченка біля згаданого дуба насипав високу могилу, що збереглася й до наших днів. Тут у 1893 р. був похований художник і близький друг Тараса Шевченка останніх років Григорій Честахівський.

Студент 3: У цей час поет відвідує й Батурин, де змальовує руїни палацу Розумовського. Про події в Батурині поет розповідає в поемі-містерії „ Великий льох ” устами другої душі, а про саме місто Батурин, яке займало важливий стратегічний пункт, столицю Мазепи, у 1708 р. зруйновану царськими військами, розповідається в російській повісті „Близнецы”.

Тоді ж Т. Г. Шевченко побував і в с. Григорівці, яке належало великому поміщику Павлу Скоропадському.

Поета глибоко вразила сваволя поміщика, нещадна експлуатація кріпаків, знущання над ними, злидні й безправне становище трудового народу.

Враження від побаченого було настільки сильним, що Шевченко на засланні через багато років відтворює його у вірші „П. C.”. Зриваючи маску лібералізму, якою прикривався поміщик П. Скоропадський, поет говорить про нього:

У свиті ходить між панами,

І п’є горілку з мужиками,

І вільнодумствує в шинку.

Отут він весь, хоч надрукуй.

Та ще в селі своїм дівчаток

Перебирає...

А далі Кобзар вибухає гнівом:

... Кругом паскуда

Чому ж його не так зовуть?

Чому на його не плюють?

Чому не топчуть?!

За переказами, Т. Шевченко писав вірші та робив ескізи під дубом, який знаходиться на подвір’ї сільської лікарні. На цьому дереві встановлено меморіальну дошку, на якій - барельєф поета з алюмінію й напис: „Під цим дубом у 1843 р. Т. Шевченко писав свої твори”.

Студент 4: У січні 1844 р. Шевченко відвідує свого друга Якова де Бальмена в Линовиці, який захоплювався мистецтвом, і це зблизило чоловіків. На той час де Бальмен почав переписувати збірник поезій Шевченка польсько-латинським шрифтом та разом з художником Башиловим ілюструвати його.

Цей гарно переписаний і добре ілюстрований „Кобзар” був узятий жандармами в час арешту М. Костомарова й фігурував на допиті у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Шевченко дуже поважав Якова де Бальмена, жартома називаючи його Дибайлом, і пізніш відвідував друга в Линовиці. Ще й зараз там зберігається камінь, на якому неодноразово відпочивав і розмовляв Шевченко з товаришем.

Для підкорення народів Кавказу царський уряд часто посилав озброєні війська. В одній з таких військових експедицій по придушенню національно-визвольного руху горян у 1845 році на Кавказі загинув і Яків де Бальмен. Ця подія глибоко вразила поета, він пише сатиричну поему „Кавказ”, у якій сміливо закликає кавказькі народи об’єднатися на справедливу боротьбу із спільним ворогом-царизмом. Значне місце в поемі відведено Якову де Бальмену, та і вся поема присвячена йому. Шевченко теплими словами звертається до свого друга:

О друже мій добрий! Друже незабутий!

Живою душею в Україні витай;

Літай з козаками понад берегами,

Розриті могили в степу назирай!

Сердечна дружба з’явилася й між Т. Шевченком та В. Забілою. До селян В. Забіла ставився надзвичайно прихильно, що особливо подобалося Т. Шевченку, і з великою охотою використовував усяку нагоду, щоб зустрітися зі своїм приятелем, не раз розповідав Забілі про свої не повіряння в минулому та сутички з кріпосниками, що, звичайно, у певній мірі відбилося на свідомості останнього.

У січні 1847р. Шевченко знову відвідав В. Забілу в його хуторі, змалював його портрет, оригінал якого не розшукано.

Не забував поет В. Забілу і в далекому засланні. Він хотів налагодити з ним листування, але В. Забіла не міг відповідати Шевченкові, бо царським урядом було категорично заборонено друзям поета-засланця вести з ним будь-яке листування.

Дружні стосунки залишилися між ними на все життя. Коли домовину з Т. Шевченком перевозили з Петербурга в Україну, В. Забіла був одним із головних організаторів і численних учасників похорон, допомагав насипати могилу народному співцеві в Каневі.

Студент 5: Травень 1845 р. був багатий на події та нові знайомства, пов’язані з Чернігівщиною Т. Шевченко відвідує с. Густиню (Прилуцький р-н), де змальовує архітектурні пам’ятники, зокрема робить мальовки Густинського монастиря, побудованого ще в 1674 р. Іваном Самойловичем.

У Сокиринцях Т. Шевченко знайомиться з кобзарем Остапом Вересаєм,

з яким і далі підтримує тісний зв’язок. У народі збереглися перекази про зустріч двох співців - поета й кобзаря:

„Мій дід, - говорить один із жителів Сокиринець, - багато років працював конюхом у поміщика Галагана. Він розповідав, що Шевченко приїздив у село, відвідував Остапа Вересая. Ці зустрічі з Тарасом Григоровичем дуже впливали на нього. Нам, хлопчакам, розповідав він:

„Як зустрівся я з братом Тарасом, поговорили вдвох, і для мене ніби сонце зійшло. І я став уже бачити й розуміти: як бідний люд страждає, як пани кров його п'ють”.

У народі збереглися перекази про те, що Шевченко подарував Остапові „Кобзар” з написом „Брату Остапу від Т. Г. Шевченка”.

Перебування у цих селах, і особливо в Діхтярях, справило на поета глибоке враження. На фоні багатої української природи й розгульного життя панства він бачить усю жахливість кріпосного гніту, який висушував не тільки тіло, а й душу трудового покріпаченого нороду. Ці враження й переживання Тарас Григорович яскраво виклав у повісті „Музикант”, написаній на фактичних матеріалах із згаданих сіл.

Через деякий час Шевченко повертається до Києва. А 20 листопада 1845 р. одержує від Археографічної комісії офіційне відрядження до Полтавської й Чернігівської губерній для змалювання пам’ятників і пам’яток старовини. По дорозі він заїжджав знову в Линовицю, а 4 лютого 1846 р. приїхав до с. Ісківці на Полтавщині до О.Афанасьєва-Чужбинського, щоб домовитися разом із ним їхати на Чернігівщину.

Студент 6: 16 лютого Т. Шевченко разом з

О. Афанасьєвим-Чужбинським прибуває в Прилуки. Уночі в цьому містечку, як згадує Чужбинський, сталася пожежа. Горіла хата бідного єврея, а дехто з прилучан, що прибігли на пожежу, стояв і спокійно спостерігав видовище. Т. Г. Шевченко першим кинувся рятувати вбоге майно й гасити пожежу, а потім звернувся до присутніх із закликом до братання трудящих, незалежно від національної приналежності.

Афанасьев-Чужбинський так згадує про це: „...он наравне с другими выносил разный хлам и по окончании держал речь к ... населению... доказывал, что человек в нужде и беде, какой бы ни был нации, какую ни исповедывал религию, делается нам самым близким братом”.

13 лютого 1846 р. прибули з Прилук до Ніжина, у якому знаходилися кілька днів поселившись у ніжинському готелі «Не минай», де Шевченка перш за все цікавив знаменитий ліцей, збудований князем Безбородьком. Шевченко в російській повісті „Княгиня” підкреслює, що цей ліцей давав добрі знання та хороше виховання. Відвідав поет і картинну галерею, яка незадовго перед цим була відкрита в навчальному закладі, де зберігалися картини (близько 200), подаровані графом О. Кушелевим-Безбородьком. Це були чудові полотна Тьєполо, Теньєра, Брейгеля, Ватто, Маратті та багатьох інших майстрів візантійської, пізанської, болонської,венеціанської та римської шкіл.

Крім того, у Ніжині саме тоді жив і працював учителем малювання в гімназії Іван Максимович Сошенко, який відіграв велику роль у долі поета. Він перший, зустрівши Тараса Григоровича в Петербурзі в Літньому саду за малюванням, пізнав його талант, познайомив юнака з художником К. Брюлловим, поетом В. Жуковським, Є. Гребінкою та іншими, узяв активну участь у викупі Шевченка з кріпацтва. Своєму покровителю й другу Сошенку Тарас Григорович був вдячний усе життя. Тому-то в перший же день приїзду до Ніжина Шевченко поспішає зустрітися із своїм незабутнім і щирим товаришем Іваном Максимовичем.

Під час перебування Шевченка в Ніжині двері кімнати, у якій зупинявся поет, ні на хвилину не зачинялися, бо ніжинці весь час переривали теплу розмову близьких друзів. Серед відвідувачів особливо багато було студентів. Між ними був і майбутній російський поет, перекладач та видавець творів Т. Шевченка Микола Васильович Гербель. На згадку про цю зустріч Т. Шевченко записав до альбома М. Гербеля уривок із свого вірша, присвяченого талановитому російському письменникові М. Гоголю:

За думою дума роєм витає;

Одна давить серце, друга роздирає,

А третя тихо, тихесенько плаче

У самому серці - може й Бог не бачить.

Альбом із цими рядками зберігається у відділі рукописів і рідкісних книг Державної публічної бібліотеки ім. М. Салтикова – Щедріна в Санкт – Петербурзі, де пізніше жив і працював М. Гербель. До речі,він став активним перекладачем і палким популяризатором творчості Кобзаря в Росії.

Тоді ж Тарас Григорович відвідав і село Липів Ріг, що за 5 км від м. Ніжина. Та й не раз за своє життя побував він у цьому селі. Тут жила Ликерія Іванівна Полусмакова, з якою Тарас Григорович хотів одружитись, але, як він сам сказав, „ не побравшись, розійшлися ”.

...У Чернігові Шевченко прожив увесь березень, детально вивчав, малював та описував старовинні архітектурні та історичні пам’ятки міста, зокрема колишню цитадель на Валу, там же будинок полкової канцелярії, могилу Чорного,

Спасько-Преображенський, Борисоглібська та Успенський собори,

Троїцький монастир, П’ятницьку церкву.

Студент 7: Нові знайомства додавали наснаги в роботі. У 1846 р. два тижні Тарас Шевченко прожив у Седневі. За цей час він намалював портрет Андрія Лизогуба олією, Іллі Лизогуба олівцем та три краєвиди. Крім того, у цей час на Чернігівщині виконані Т. Г. Шевченком такі малюнки: ,,Синагога”(сепія), „Потир із церкви села Мохнатин”(олівець), „Трапезна чаша Густинського монастиря” (олівець), „Енколпіон” (олівець), „Коло Седнева” (туш, сепія, акварель), „У Седневі” (сепія), „Чумаки серед могил” (олівець, акварель) та „Лизогубові кам’яниця” (сепія). Усі ці малюнки були зібрані „Музеем древностей” В. Тарновського й тепер знаходяться в Київському державному музеї Т.Г. Шевченка.

Крім того, у Седневі 8 березня 1847 року поет написав передмову до нового видання „Кобзаря”, яка починалася епіграфом - уривком з комедії О. Грибоєдова

„Горе от ума”:

Воскреснем ли когда от чужевластья мод?

Чтоб умный, добрый наш народ

Хотя по языку нас не считал за немцев.

Та тільки через півстоліття ця передмова була надрукована в журналі „Былое”.

У поемі „Відьма”, написаній Шевченком у Седневі, відтворена трагедія матері. Напівбожевільна жінка, яку звали відьмою, у циганському таборі розповідає старому циганові про свої поневіряння. Пан забрав її дівчиною у похід, збезчестив, і згодом вона народжує близнят. Гнів жінки переростає в прокляття. Вона заперечує навіть Бога, бо він спокійно дивиться на тяжкі й жахливі злочини, заподіяні панами:

Наталоньку! Дитя своє!

Ірод нечестивий!..

Занапастив... А до того

Посилає в Київ

Мене, бачиш, молитися.

Я , дурна, й ходила,

I молилась... Ні, цигане,

Я марне молилась.

Чи в вас єсть Бог який-небудь?

В нас його немає...

У цій поемі Шевченко створив реалістичний образ матері - страдниці, знедоленої жінки, яка стала жертвою кріпосницького суспільства.

... Багато літ спливло з того часу. Прийшли нові покоління українців, іншими стали міста й села, де побував колись Шевченко, та не змінилося ставлення людей до Великого Кобзаря та його безсмертних творів.

Студент 8: Свято шанується його ім’я і в нашому краї. На честь Шевченка названо вісім сіл у різних районах області, багато шкіл, вулиць. Ім’я Т. Г. Шевченка присвоєно Чернігівському державному педагогічному інституту, обласному державному музично-драматичному театру, одній із центральних вулиць обласного центру й нашого рідного міста, а в парку відпочинку імені Тараса Шевченка відкрито пам’ятник великому українцю (скульптор О. Скобліков).

У 1991р. на Спасо–Преображенському храмі встановлено пам’тний знак на місці панахиди над труною Шевченка в Ніжині.


Заключне слово викладача: Ми, мешканці Чернігівщини, як і всі люди світу, шануємо пам’ять Шевченка й говоримо йому:

В сім'ї великій і свободній,

Де молоде життя кипить,

Ти завжди, наш співець народний

В людському серці будеш жить!

Тараса слово хай віками

Незгасно сяє, мов зоря,

І воскрешає перед нами

Безсмертний образ Кобзаря!

Живи, поете, в бронзі і в граніті,

Живи, поете, в пам’яті людській…

Не вмре повік твоє святе ім’я!

Йому, як сонцю, вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя.

Мов океан розбурханий, гриміти.

Шевченкові

Його слова не можна зупинити:

Пророчим гласом в вирі буйнім хвиль

Підносяться над велелюдним світом,

Тавром лягають на духовну гниль.

Його слова – то пісня, серцю мила,

Вогненний клекіт, бунту буревій.

Живе у них могутня й вічна сила –

Синівська вірність матері своїй.

Слова народжені із блискавиці

І того серця, що дала Вкраїна.

Його слова – із ніжності та криці –

Переболілої душі сльозина.

Він з перших, хто розтерзаний за слово,

Бо зруйнував тим словом вражу владу.

З глибин народних встала його мова,

Явивши світові найвищу правду.

У битві праведній поляже ворог,

Бо гнів палкий безсмертного Тараса

Покірність рабську спалює на порох

І стверджує, що ми – народ – не маса.

Лунає над світами спів побідно:

Державність наша на завжди збулась…

Тож недаремно на Вкраїну рідну

В степах чужинських мучився Тарас.

Манкрути, роджені в часи Руїни,

Ганьбили мову – нації красу.

Однак тримає й нині Україну

Титан Тарас – його слова і суть.

Світлана Травнева

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Неділько Т. – Шевченко і письменники-ніжинці // Під прапором Леніна. – 1991. - 3 квітня (№ 41) – с. 3.

  1. Окалітенко Н. Іван Солянко: передтеча нашого генія//День. - 2013. – 26-27 квітня. – с. 8.

  1. Онищенко Н. Ніжинські друзі Тараса Шевченка//Ніжинська старовина. – 2005.

  1. Павленко С. Приїхав у Седнів Шевченко до друзів…//Голос України. – 2013. – 17 травня. – с. 8-9.

  1. Пригоровський В. З Кобзарем у серці//Голос України. – 2013. – 19 липня, №132. – с. 107.

  1. Пригоровський В. Шевченківські свята в Ніжині//Народна творчість та етнографія. – 1993. - № 2. – с. 30-33.

  1. Реп’ях С. Тарасові сліди. Марево. Есе – Чернігів: Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі. – 1993. – с. 136.

  1. Сапон В. Автограф, залишений у Бігачі//Деснянська правда. – 2007. – 22травня. – с. 3.

  1. Сапон В. Тарасова масляна//Деснянська правда. – 2011. – 5 березня (№25). – с. 2.

  1. Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина: путівник / Авт. Тексту С. Лаєвський, Л. Линюк, С. Половнікова, Н. Самохіна. – К.: Богдана, 2012.

14

Опис презентації окремими слайдами:
Слайд № 1

Григорович Шевченко і Тарас Чернігівщина

Слайд № 2

Мета заходу: виховувати у студентів естетичні смаки та любов до поетичного слова Тараса Григоровича Шевченка. донести до студентів матеріали дослідження (факти перебування Кобзаря на Поліссі), ознайомити їх із літературною та спадщиною образотворчого мистецтва, написаної на Чернігівщині;

Слайд № 3

Національна місія Шевченка для українців у тому, що розбуджена ним енергія духовної сили й художньої творчості підняла наш народ на рівень усвідомлення себе як нації з величезним інтелектуальним і культурним потенціалом Іван Огієнко

Слайд № 4

Чернігівщина... З давніх-давен славна ця сивочола й вічно юна земля

Слайд № 5

М. Максимович, К. Ушинський, М. Гоголь, Ф. Богушевич, Л. Глібов, Є. Гребінка, М. Гербель. Особливе місце займає в цьому ряду ім’я Великого Кобзаря Незрівнянний букет талантів слова розквітнув на Чернігівщині:

Слайд № 6

Уперше побував на Чернігівщині поет ще 1829 р., коли в складі прислуги супроводжував пана Енгельгардта з с. Вільшани через Київ до м. Вільно

Слайд № 7

У 1843 р. поет удруге відвідує Чернігівщину

Слайд № 8

На початку 1843 р. в листі в Качанівку до Г. С. Тарновського, з яким познайомився в Петербурзі, Т.Г. Шевченко сповіщає, що хоче виїхати "в Україну на солов’я" і 13 травня їде разом з Є. Гребінкою Білоруським трактом через Чернігівщину

Слайд № 9

В.В. Тарновський (молодший), на спомин про перебування Т. Шевченка біля згаданого дуба насипав високу могилу, що збереглася й до наших днів

Слайд № 10

Поет відвідує й Батурин, де змальовує руїни палацу Розумовського. Про події в Батурині поет розповідає в поемі-містерії "Великий льох" Тоді ж Т. Г. Шевченко побував і в с. Григорівці, яке належало великому поміщику Павлу Скоропадському

Слайд № 11

У свиті ходить між панами, І п’є горілку з мужиками, І вільнодумствує в шинку. Отут він весь, хоч надрукуй. Та ще в селі своїм дівчаток Перебирає...

Слайд № 12

... Кругом паскуда Чому ж його не так зовуть? Чому на його не плюють? Чому не топчуть?!

Слайд № 13

У січні 1844 р. Шевченко відвідує свого друга Якова де Бальмена в Линовиці, який захоплювався мистецтвом

Слайд № 14

О друже мій добрий! Друже незабутий! Живою душею в Україні витай; Літай з козаками понад берегами, Розриті могили в степу назирай!

Слайд № 15

Травень 1845 р. Т. Шевченко відвідує с. Густиню (Прилуцький р-н), де змальовує архітектурні пам’ятники, зокрема робить мальовки Густинського монастиря

Слайд № 16

20 листопада 1845 р. одержує від Археографічної комісії офіційне відрядження до Полтавської й Чернігівської губерній для змалювання пам’ятників і пам’яток старовини

Слайд № 17

О. Афанасьєвим-Чужбинським прибуває в Прилуки 16 лютого Т. Шевченко разом з

Слайд № 18

З Прилук вони їдуть до Ніжина, де Шевченка перш за все цікавив знаменитий ліцей, збудований князем Безбородьком

Слайд № 19

Тарас Григорович відвідав і село Липів Ріг, що за 5 км від м. Ніжина

Слайд № 20

та історичні пам’ятки міста, зокрема колишню цитадель на Валу, там же будинок полкової канцелярії, могилу Чорного, Спасько - Преображенський, Борисоглібська та ...У Чернігові Шевченко прожив увесь березень, детально вивчав, малював та описував старовинні архітектурні Успенський собори, Троїцький монастир, П’ятницьку церкву

Слайд № 21

У 1846 р. два тижні Тарас Шевченко прожив у Седневі

Слайд № 22

Воскреснем ли когда от чужевластья мод? Чтоб умный, добрый наш народ Хотя по языку нас не считал за немцев

Слайд № 23

Наталоньку! Дитя своє! Ірод нечестивий!.. Занапастив... А до того Посилає в Київ Мене, бачиш, молитися. Я, дурна, й ходила, I молилась... Ні, цигане, Я марне молилась. Чи в вас єсть Бог який-небудь? В нас його немає...

Слайд № 24

Свято шанується його ім’я і в нашому краї. На честь Шевченка названо вісім сіл у різних районах області, багато шкіл, вулиць. Ім’я Т. Г. Шевченка присвоєно Чернігівському державному університету, обласному державному музично-драматичному театру, одній із центральних вулиць обласного центру й нашого рідного міста, а в парку відпочинку імені Тараса Шевченка відкрито пам’ятник великому українцю (скульптор О. Скобліков)

Слайд № 25

У 1991 р. на Спасо – Преображенському храмі панахиди над труною Шевченка в Ніжині встановлено пам’ятний знак на місці

Слайд № 26

В сім'ї великій і свободній, Де молоде життя кипить, Ти завжди, наш співець народний В людському серці будеш жить! Тараса слово хай віками Незгасно сяє, мов зоря, І воскрешає перед нами Безсмертний образ Кобзаря! Ми, мешканці Чернігівщини, як і всі люди світу, шануємо пам’ять Шевченка й говоримо йому:

Слайд № 27

Дякуємо за увагу!!!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
студентська конференція "Т. Г. Шевченко і Чернігівщина"
  • Додано
    02.03.2018
  • Розділ
    Історія України
  • Клас
    10 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    193
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    ZJ140306
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №ZJ140306
За публікацію цієї методичної розробки Гулак Інна Василівна отримав(ла) свідоцтво №ZJ140306
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти