Кожна мить тієї роботи, що називається вихованням, - це творіння майбутнього і погляд в майбутнє
В. О. Сухомлинський
Виховання дітей – дуже складна, тонка і відповідальна справа. З незапам’ятних часів люди мріяли про гармонійну людину. Ще І. Г. Пестолоцці створив концепцію гармонійного розвитку особистості. Він ставив метою інтелектуальний, моральний і фізичний розвиток, удосконалення "сил розуму, серця і руки".
Відомо, що вихованість – якість особистості, яка визначає в повсякденній поведінці людини її відношення до інших людей. В основі такого відношення лежать повага і доброзичливість до кожної людини.
Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення людини до навколишнього світу, коли визначається спрямованість особистості – громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки. Молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування.
Поняття "духовне багатство особистості" стосовно молодшого школяра включає в себе оптимальний для цього віку рівень розвитку інтелектуальної, емоційної, діяльно-практичної сфер особистості, потребу в знаннях і ширину світогляду, розвинуте уявлення, прагнення до творчості.
Одним з аспектів духовного виховання є моральне виховання дитини. Я вважаю, що виховна робота має одночасно спрямовуватися й на всебічний моральний розвиток учнів, і на розв’язання цілком конкретних для певного етапу виховання завдань. При цьому не можна не зважати на нерівномірність морального виховання, неоднакову активність дітей у різних сферах діяльності.
Про рівень вихованості учнів можна судити з їх висловлювань і міркувань про себе, товаришів, інших людей, з різноманітних питань етики і моралі, безпосередньої поведінки і діяльності у різних ситуаціях. Уже на початку роботи важливо з’ясувати, які моральні уявлення склалися у дітей, виявить недоліки в їхньому вихованні, причини порушення норм і правил поведінки.
А причини ці бувають різні: учні не знають, як слід поводитися; знають, але не вважають норми і правила обов’язковими для себе, не бажають поводитися правильно; дорослі, що оточують дитину, не показують зразків моральної поведінки; розбіжність у вимогах батьків і педагогів примушує дитину пристосовуватися до суперечливих виховних впливів. Усе це вихователь повинен знати й ураховувати в роботі.Тому виховну роботу в ГПД я починаю з дослідження сім’ї, спілкування з дітьми. Матеріали педагогічних спостережень зберігаю, періодично аналізую, порівнюю, роблю з них висновки.
Розвиток дитини відбувається постійно. Щоб вміло і цілеспрямовано керувати становленням дитини, необхідна постійна і чуйна увага до світу її думок, почуттів, дійсне знання усього, чим вона живе, про що мріє. Не можна розглядати кожну із сторін виховання як ізольований, самостійний процес, всі ці сторони взаємопов’язані.
Для формування духовного багатства особистості молодшого школяра необхідні:
єдність і взаємозв’язок різних сторін духовного розвитку;
повсякденна орієнтація та розвиток творчого потенціалу кожної дитини;
розширення і поглиблення діяльності учнів;
розвиток інтелекту, почуттів, волі.
Роботу з морального виховання дітей я уявляю як послідовне розв’язання таких завдань:
розширювати, поглиблювати і систематизувати знання дітей про моральні норми і правила культурної поведінки;
викликати у школярів активне бажання культурно поводитися, додержуватися морально-етичних норм, виробляти негативне, неприязне ставлення до антигромадських виявів у навколишньому житті;
формувати турботливе ставлення до оточуючих людей, до природи;
розвивати вміння школярів справедливо оцінювати свої і чужі вчинки, узагальнювати й нагромаджувати досвід моральної поведінки.
Діти стали школярами, тому багато чого будуть робити вперше. Багато важливих рис духовного світу дитини, її морального обличчя закладається в початкових класах. Саме тут дитина отримує основи знань, тут формується і розвивається особливості її характеру, волі, моральності. Якщо у вихованні дитини в початкових класах будуть якість огріхи, то ці вади, навіть якщо вони не помітні в початкових класах, обов’язково проявляються пізніше.
Вихователь повсякденно вчить дітей розрізняти гарні і погані вчинки людей.
Моральна освіта молодших школярів передбачає головним чином створення у них моральних уявлень, виховання моральних почуттів та досвіду моральної поведінки.
Виховні можливості учбового процесу приховані перш за все в його організації. В колективній діяльності чинником виховання стають самі умови, характер стосунків. Спілкуючись, діти вчаться працювати в колективі, співробітничати. За правильно організованого заходу успішно розвиваються такі моральні якості, як колективізм, відповідальність, чесність, культура поведінки.
Для досягнення поставленої мети я намагаюсь урізноманітнювати заняття, проводячи їх у формі:
бесіди ("Культура поведінки у школі", "З добрим водися, а лихого стережися", "Твої обов’язки в сім’ї", "Кого можна назвати справжнім другом");
рольові гри ("Хто першим вітається", "В гостях у Мойдодира", "Так чи ні?");
інсценізації віршів, казок, оповідань;
спортивних змагань ("Веселі старти", "Ми – олімпійці");
вікторин ("Хто самий розумний", "Що? Де? Коли?", "Можна – не можна");
Моральний розвиток особистості – процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Виховання – це друге народження. І нам, педагогам і батькам, треба пам’ятати слова Я. Корчака "Виховання дитини – це не втішна розвага, а завдання, яке вимагає капіталовкладень – важких переживань, зусиль, безсонних ночей і багато, багато думок".
Ми живемо у неспокійний час — час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання моло ді, створює певний позитивний педагогічний досвід. Сьогодення потребує від нас, педагогів, високого рівня професіоналізму володіння сучасними технологіями навчання і виховання. А особливу увагу необхідно приділити вмінню постійно вчитися й самоудосконалюватися, творчому підходу під час виховання і навчання учнів. Та іноді під час виховання учнів я відчуваю, що не встигаю за величезним потоком інформації, не завжди можу знайти необхідну літературу. Ось одна з причин, яка повинна спонукати педагога до професійного розвитку від учителя-дилетанта до справжнього майстра своєї справи. Для розв’язання будь-якої значущої проблеми.
