Сценка присвячена пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. Ведучі розповідають про трагічні події штучного голоду в Україні, підкреслюючи біль і страждання людей. Герої Оксана та Андрій діляться спогадами своїх рідних про ті страшні часи. Марійка читає вірш, що символізує скорботу та незламну пам’ять народу. Наприкінці учасники запалюють свічку пам’яті, хвилиною мовчання вшановують загиблих і закликають ніколи не забувати про цю трагедію. Сценка завершується словами єдності та пам’яті українського народу.













