Дійові особи: Баба, Дід, Горпинка, Калинка, Продавець 1, Продавець 2, Продавець 3, Продавець 4, Зайчик, Вовк, Лисичка, Рак.
Ведучий.
За лісами, за морями
відчиняє сонце брами,
А за брамами отими
чарівними, золотими
Диво-казка походжає, нас
гостинно припрошає
До веселої господи.
Ведучий.
Жив на світі старий Дід
з Бабою немало літ.
І було в них дві дочки,
наче в полі квіточки.
Горпинка.
Я — Горпинка, не ледача
і ніколи я не плачу.
Дуже люблю працювати,
Бабі й Діду допомагати.
Калинка.
Я — Калинка, менша дочка,
працювать люблю в садочку.
Квіточок скрізь насаджаю —
Бабі й Діду догоджаю.
Ведучий.
Якось Дід зібрався зранку,
чоботи вдягнув і шапку,
Узяв гроші на товар,
та й поїхав на базар.
На базарі
1-й продавець.
Купуйте, купуйте!
Купуйте, купуйте!
2-й продавець.
Бублики! Бублики!
Найсмачніші бублики!
Хто бубликів не купить,
той не буде вище пупа.
3-й продавець.
Розпродаж, знижки!
Кури, гуси, індики, барани,
кози — все чекає на вас!
Поспішайте!
4-й продавець.
Кому кізоньку?
Кізоньку красиву,
кізоньку розумну,
з гострими ріжками,
з тоненькими ніжками,
що танцює і співає,
і усіх розвеселяє!
Ану, затанцюй, кізонько!
(Кізка танцює.)
Дід.
Гаразд! Купую козу,
та й долар падає...
(дістає з гаманця долари)
4-й продавець.
На тому бувайте здорові!
Козу забирайте,
шануйте її і догоджайте.
Ведучий.
Дід козу собі купив
й клопоту він наробив!
Непроста була Коза —
вередлива і брехлива.
Круторога Дереза!
Баба.
Вже й на вечір повертає,
а старого десь немає.
Він пішов годин із п’ять
на базар Козу купить.
Я вже їсти наварила.
Миски-ложки перемила.
Пообідала сама —
а його нема й нема.
Закортіло, бач, старому
привести Козу додому.
Причепився, як смола…
Я й грошей йому дала.
А тепер, якщо ті гроші
вкрадуть люди нехороші?
Я йому не подарую.
О, якусь розмову чую…
Мабуть, це вже Дід іде
і Козу сюди веде.
(Заходять Дід і Коза.)
Дід (до Баби).
Ось Козу у двір веду.
Баба.
Чує серце на біду —
ти привів оцю тварину.
Дует Діда та Баби на мелодію української народної пісні «Вареники».
Баба.
Де ж ми будем її пасти,
Діду мій старенький?
Де ж ми будем її пасти,
голуб мій сизенький?
Дід.
Звісно де, милая, звісно де, милая,
Звісно де — на нашій паші,
моя чорнобривая.
Баба.
А чи буде ця Коза нам молоко давати?
(2 р.)
Дід.
Звісно так, милая!
(2 р.)
Звісно так, моя рідненька,
моя чорнобривая.
Баба.
А хто ж буде її пасти,
голуб мій миленький?
А хто ж буде її пасти,
голуб мій сизенький?
Дід.
Звісно, ти, милая!
(2 р.)
Звісно, ти й дві дочки,
моя чорнобривая.
