Структура особистості за Карлом Юнґом

Карл Юнґ у власній теорії психоаналізу, яку він назвав аналітичною психологією, запропонував свою структуру особистості. Він стверджував, що душа складається з трьох взаємодіючих структур: его, індивідуальне несвідоме та колективне несвідоме.
Его є центром свідомої сфери людини і охоплює усі ті думки, почуття, спогади, завдяки яким ми відчуваємо цілісність і сталість свого психічного життя та здатні побачити результати своєї свідомої діяльності.
Індивідуальне несвідоме охоплює конфлікти й спогади, які людина колись усвідомлювала, однак тепер вони пригнічені чи забуті. Ці емоційно заряджені думки, почуття, спогади, успадковані людиною від її особистого або родового досвіду, утворюють комплекси (наприклад, комплекс влади, сексуальний комплекс тощо), які можуть суттєво вплинути на психічне життя людини. Принципово новим в аналітичній психології К. Юнґа було впровадження поняття колективного несвідомого, яке паралельно з індивідуальним несвідомим він розглядав як автономну психічну структуру.
Колективне несвідоме — це найглибший шар особистості людини. Це сховище латентних слідів пам'яті людства, у якому відображено спільні для всіх людських істот думки та почуття, які є результатом нашого спільного минулого. Колективне несвідоме охоплює всю духовну спадщину людської еволюції, він однаковий для всього людства. К. Юнґ припустив, що колективне несвідоме складається з так званих архетипів (від гр. — початок;— зразок) — моделей поведінки, алгоритмів пізнання, які переходять від покоління до покоління. Іншими словами, це відлуння у нашій психіці духу наших пращурів.
Архетипи зберігаються в колективному несвідомому, несвідомо засвоюються людьми і наповнюються в результаті їхньої діяльності конкретним змістом. Кількість архетипів необмежена, однак основну увагу К. Юнґ приділив персоні, тіні, анімі, анімусу, самості.
Персона — це те, як ми виявляємо себе у стосунках з іншими людьми. Вона позначає ті ролі, які ми граємо відповідно до вимог суспільства. Персона покликана справляти враження на інших і приховувати свою справжню сутність. Якщо цей архетип набуває надто великого значення, людина стає нездатною до справжніх переживань.
Архетип тінь являє собою нашого темного двійника, негативні якості, які ми не бажаємо бачити. Вона містить соціально неприйнятні сексуальні та агресивні імпульси, аморальні думки, проявляється в неконтрольованих емоційних станах людини та неочікуваних аморальних вчинках. її позитивний бік, однак, у тому, що вона є джерелом творчого начала особистості.
Аніма являє собою жіноче начало у чоловіках, джерело їхніх ірраціональних почуттів;
Анімус — чоловіче начало в жінці, джерело її стійкості, твердих переконань і принципів. Ці архетипи побудовані на тому біологічному факті, що в організмі чоловіків і жінок виробляються і чоловічі, і жіночі гормони.
Самість — найважливіший архетип в теорії К. Юнґа. Він забезпечує мотивацію людини до цілісності і єдності. Це стрижень особистості, довкола якого знаходяться всі інші елементи. Коли досягнуто інтеграції всіх структурних компонентів особистості, людина відчуває єдність і гармонію.

Висновок: Юнг дещо відійшов від позиції Фройда, проте збагатив наші уявлення про зміст і структуру особистості. Хоч його концепції про архетипи та колективне несвідоме складні для нашого розуміння та не піддаються емпіричному вимірюванню, вони досі поширюються. Його розуміння несвідомого, як збагаченого та необхідного джерела мудрості, спричинило хвилю інтересу до його теорії у професійних психологів. Філософи, історики та представники багатьох інших дисциплін вважають творчі знахідки Карла Юнга надзвичайно важливими у своїх роботах.