Строфа – найбільшаритмічнаодиницявіршованоготвору. Римо- ритмічниймалюнок у кожнійстрофі одного віршамайжезавждиоднаковий, щонадаєстійкості ритму усьоготвору. В цьомуполягаєритмотворчезначеннястрофи. Термін „строфа” виникще в античнійтрагедії, означав відтинокпісні, щовиконувавсяміждвома поворотами в урочистійпроцесії хору (обидвіоднаковопобудованічастининазивалися строфою та антистрофою).
Дистих
найпростіша строфа, написана будь-якимрозміром, щоскладається з двохрядків, об’єднанихспільноюримою (трапляється і неримована) та викінченоюдумкою з виразнимиознакамилаконізму й афористичності. Дистих широко вживається як окремийтвір. Схема римування: аа. Наприклад: «Ба, й осмислене взнане шаленство хвиль – Не на щастя, скоріш на лихо.» Дистихи часто буваютьсамостійнимитворами (епіграми, епітафіїтощо).
