Стою на батьківськім порозі…
Стою на батьківськім порозі,
Дивлюсь туди, у край зими.
Батьків нема, а ми в дорозі
Вже до осінньої пори.
А десь у літі наші діти,
Повінчані красою і теплом.
Зустріньте їх, не бур’яни, веселі квіти,
Ще на під’їзді, за селом.
А десь у веснах наші внуки…
На ноги пнуться, учаться ходить.
Вітайте їх, візьміть на руки,
Навчіть село своє любить.
Єднайтесь разом, покоління,
Тримайте спини напідпір.
Хай глибоко вроста коріння
У батьківський поріг.
