Анотація: у статті розкрито проблему трансформації зовнішньої навчальної мотивації молодших школярів у стійку внутрішню мотивацію як ключову умову формування здатності до самостійного навчання в умовах Нової української школи. Акцент зроблено на педагогічних механізмах, що реалізуються у щоденній практиці вчителя початкових класів та забезпечують поступовий перехід від навчання «за вимогою» до навчання «за внутрішньою потребою». Проаналізовано роль емоційно безпечного освітнього середовища, ситуацій успіху, навчального вибору, рефлексії, ігрових та діяльнісних форм роботи у формуванні навчальної автономії дитини. Окреслено практичні підходи до розвитку відповідальності за власний результат, пізнавальної ініціативи та здатності учнів планувати, контролювати й оцінювати власну навчальну діяльність. Матеріал ґрунтується на сучасних освітніх підходах і відображає досвід роботи вчителя початкових класів у контексті компетентнісного та дитиноцентрованого навчання.

