Анотація: у статті розкрито сутність психологічної стійкості як базової умови збереження психічного здоров’я дитини в умовах воєнного стану. Висвітлено технології емоційної підтримки, що застосовуються практичними психологами закладів освіти для стабілізації психоемоційного стану учнів, профілактики тривожності, формування відчуття безпеки та довіри. Показано можливості інтеграції когнітивно-поведінкових технік, арттерапії, ігротерапії, майндфулнес-практик, тілесно-орієнтованих методів і технік сенсорної стабілізації в систему психологічного супроводу дітей. Акцентовано увагу на створенні ресурсного освітнього простору, де дитина відчуває підтримку, прийняття і має змогу вільно виражати свої емоції через творчість, гру та комунікацію. Визначено роль психолога як фасилітатора процесів відновлення та розвитку резилієнс-компетентностей, які забезпечують адаптацію дитини до стресових подій і формують життєстійкість у складних соціальних умовах. У роботі подано практичні підходи до організації кризових зустрічей, ресурсних сесій, групових занять і психоедукаційних тренінгів для дітей, педагогів і батьків. Зроблено висновок, що системна робота практичного психолога у воєнний час є не лише допомогою у подоланні травматичного досвіду, а й запорукою розвитку гуманістичного, безпечного й емоційно зрілого освітнього середовища.
