Українці,як відомо, понад три століття після Богдана Хмельницького не мали своєї держави. Мабуть, саме тому ані в наших школах, сні в наших вищих навчальних закладах не вивчалися ці теми. Робилося для того,щоб українці забули,хто вони є і звідки родом. На жаль, ще й тепер нам не вдалося до кінця ліквідували цю прогалину,яка, по суті, є прогалиною не стільки в значеннях наших школярів та студентів, скільки в їхніх душах. Не можна бути національно свідомим українцем і не знати, який тернистий шлях до своєї незалежності пройшла Україна. Доля нашого народу визначалася не лише зі зброєю в руках. Не менш важливе значення мав багатий духовний потенціал нації. Дієвою силою, що готувала основи новочасної української державності були геніальні поезії Тараса Шевченка, чудовий голос примадонни італійської опери Соломії Крушельницької, неперевершене театральне мистецтво Марка Кропивницького. Однак досягти таких успіхів українським митцям було важко. Адже це була доба, коли Україна входила до російської імперії, а політика царизму завжди була націлена на знищення будь яких виявів духовності національних меншин.












