Опис матеріалу статті
Тема: Інноваційні вектори соціально-морального виховання дітей дошкільного віку в парадигмі наративної педагогіки та сторітелінгу
1. Теоретико-методологічний базис
В основу статті покладено зміну освітньої парадигми від репродуктивної до суб’єкт-суб’єктної.
Когнітивний аспект: Використано теорію Дж. Брунера про два типи мислення (парадигмальне та наративне). Автор обґрунтовує сторітелінг як природний спосіб структурування досвіду людським мозком.
Філософсько-психологічний аспект: Спираючись на праці П. Рікера та Д. Макадамса, у статті розкрито поняття «наративної ідентичності» — процесу самопізнання дитини через створення власної історії.
Лінгвістичний аспект: Враховано ідеї Р. Якобсона щодо поетичної та комунікативної функцій мови в контексті виховного впливу.
2. Ключові інноваційні вектори
Матеріал статті деталізує наступні практичні напрями:
Етична пропедевтика: Впровадження методу «наративної пастки» (ситуації морального вибору).
Цифровий сторітелінг (Digital Storytelling): Використання методики Дж. Ламберта для адаптації виховного процесу до потреб «покоління Альфа», поєднуючи живе слово з інтерактивними інструментами.
Соціальна медіація: Використання наративу за К. Салмоном як інструменту регуляції групової динаміки та попередження конфліктів (булінгу).
3. Психолого-педагогічний контекст (Україна)
Стаття інтегрована у вітчизняне освітнє поле:
Соціально-емоційний розвиток: Базується на дослідженнях О. Кононко щодо викликів сучасності у вихованні дошкільників.
Моральне виховання: Враховує підходи Т. Поніманської та методологію В. Рибалки щодо наративної психології як засобу формування ціннісних орієнтирів.
Гуманітарна освіта: Корелює з концепцією наративної педагогіки В. Зінченка.
4. Концептуальні висновки
Етичний авторинг: Дитина стає автором власної ціннісної матриці, а не просто споживачем норм.
Наративна резистентність: Формування у дітей здатності критично сприймати деструктивні медіа-впливи (на основі методів А. Сіммонс).
Предиктивна емпатія: Розвиток вміння прогнозувати соціальні наслідки вчинків.
Зв'язок із першоджерелами
Дж. Брунер (2003): Теоретичне підґрунтя наративного мислення.
П. Рікер (2002): Філософське обґрунтування наративної ідентичності.
О. Кононко (2016): Аналіз викликів сучасного соціально-емоційного розвитку.
J. Lambert (2013): Методологія цифрового сторітелінгу.
А. Сіммонс (2021): Практичні інструменти використання сили історій у вихованні.
Г. Говард (2018): Психологічні механізми розуміння особистості через наратив.
