Проблема готовності дитини старшого дошкільного віку до шкільного навчання — одна з традиційних і завжди актуальних серед теоретичних і прикладних проблем дитячої психології. Сьогоденні вимоги до оновлення стратегій розв'язання даної проблеми пов'язані з тим, що нарешті за дошкільним і початковим шкільним вихованням визнано провідним розв’язання задачі по розвитку у дітей базисних здібностей. Саме вони служить основою для різнобічного розвитку особистості на наступних етапах життєдіяльності.
Мета статті: проаналізувати основні складові готовності дітей шестирічного віку до навчання в школі.
