Анотація: у статті розглянуто булінг як складне соціально-психологічне явище, що формується у взаємодії міжособистісних, групових та інституційних чинників шкільного середовища. Проаналізовано механізми виникнення агресивної поведінки, особливості прихованих та непрямих форм булінгу, а також критерії, за якими соціальний педагог може виявити ранні сигнали ризику. Наголошено на важливості системної профілактики, що охоплює освітню, психологічну, соціально-педагогічну та медіаційну складові. Окреслено інноваційні підходи до створення безпечного шкільного простору: впровадження антибулінгових програм, тренінгів соціальної компетентності, формування культури ненасильницької комунікації та залучення батьківської спільноти. Обґрунтовано провідну роль соціального педагога в організації командної взаємодії, моніторингу стану мікроклімату та реалізації ефективних превентивних стратегій у школі.

