Зараз в ефірі:
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Самоосвіта
  • Стаття. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ВИХОВАННІ УЧНІВ НА ПІД ЧАС НАРОДОЗНАВЧОГО ГУРТКОВОГО ЗАНЯТТЯ ТА НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ "

Стаття. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ВИХОВАННІ УЧНІВ НА ПІД ЧАС НАРОДОЗНАВЧОГО ГУРТКОВОГО ЗАНЯТТЯ ТА НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ "

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

05.04.2020

411

3

0

Опис документу:
Основою національного виховання учнів є залучення їх до національних свят та обрядів за народним календарем. Жити за народним календарем, відзначати його дати, врочистості, відчувати і сприймати його культурно-історичний, ідейно-моральний, виховний потенціал – обов'язок кожного громадянина нашої держави.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ВИХОВАННІ УЧНІВ НА ПІД ЧАС НАРОДОЗНАВЧОГО ГУРТКОВОГО ЗАНЯТТЯ ТА НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Основою національного виховання учнів є залучення їх до національних свят та обрядів за народним календарем. Жити за народним календарем, відзначати його дати, врочистості, відчувати і сприймати його культурно-історичний, ідейно-моральний, виховний потенціал – обов'язок кожного громадянина нашої держави. У вихованні учнів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення духовно моральних і вольових рис: Постановка проблеми в загальному вигляді. Розрізняють такі принципи добору матеріалу національних традицій для організації національного виховання на роках трудового навчання як [7]: - принцип науковості передбачає чітке обґрунтування об’єкта дослідження. Це ті методологічні й теоретичні висновки та положення педагогіки, що відображаються в темі заняття. Крім того, науковий підхід вимагає спостереження й опису педагогічних явищ, їх систематизації і, нарешті, чіткого обґрунтування узагальнень і висновків фактичними даними. - принцип системності й послідовності. Він випливає як із поставлених перед трудовим навчанням завдань, так із особливостей процесів явищ, що вивчають. Системність і послідовність передбачають довготривале регулярне вивчення національних традицій в регіоні, без чого не можливо зробити висновки, узагальнення, встановити закономірності, характерні для даної території, а також простежити взаємозв’язок і взаємозумовленість певних явищ, предметів, подій у даному краю з такими ж в інших регіонах країни. - принцип доступності полягає в тому, що накопичення краєзнавчого матеріалу дає можливість поглибити уявлення про краєзнавчі явища загалом. Крім того, конкретні прояви регіональних особливостей освіти, приклади навчання і виховання, взяті з досвіду учителів краю, сприяють виведенню певних закономірностей. Цей принцип випливає із самого змісту трудового навчання, його напрямів, різних за змістом і методами досліджень, що ведуть у своїй сукупності до наукового і всебічного пізнання народноприкладного мистецтва даного регіону. При вивченні свого краю необхідно розглядати всі його сторони (історію, школознавство, етнопедагогіку) у взаємозв’язку і взаємозумовленості. - принцип урахування індивідуальних особливостей, попереднього досвіду учнів. Суть цього принципу полягає у вивченні й урахуванні індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів, попереднього досвіду з метою підвищення якості навчання та національного виховання, всебічного розвитку учнів, розвитку їхніх творчих здібностей. - принцип регіональності, що базується на врахуванні конкретних особливостей краю (природних, культурних, історичних, економічних та ін.). - принцип дослідництва і творчості, який випливає з того, що національне виховання не зводиться лише до засвоєння певних знань, а передбачає також організацію різноманітної практичної діяльності, зокрема пошук матеріалу, його аналіз, систематизацію, творче переосмислення та практичне застосування. Отже, у процесі добору матеріалу національних традицій до уроку вчителеві необхідно дотримуватись наступних критеріїв [6]: - науковості, доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистої значущості для учнів; - використання краєзнавчих відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано; - під час розробки методики використання краєзнавчого матеріалу необхідно враховувати пізнавальні особливості школярів, специфіку навчальних предметів та спиратись на пізнавальну активність учнів. Доцільність розробки педагогічних умов, що сприяють ефективному використанню національних традицій на уроках трудового навчання з метою національного виховання учнівської молоді потребує належного обґрунтування. Умова – існуючий компонент комплексу об’єктів (речей, їх станів, взаємодій), із наявності якого з необхідністю випливає існування даного явища. Весь цей комплекс, в цілому, називають достатніми умовами явища. Якщо зі всіх можливих наборів умов відібрати загальні, отримаємо необхідні умови, тобто ті, що наявні кожного разу, коли має місце дане явище. Повний набір необхідних умов, з якого неможливо виключити жодного компонента, не порушивши обумовленості, називають необхідним і достатнім [4]. Серед умов виділяють також зовнішні чи внутрішні обставини, від яких залежить дане явище [3]. До внутрішніх обставин належать чинники, що діють в середині системи, явища, а до зовнішніх – ті, що впливають на явище, але належать до оточуючого середовища. Під організацією розуміють внутрішню упорядкованість, узгодженість взаємодії більших або менших частин системи, обумовлених її моделлю; її сутність зумовлена сукупністю процесів, дій, що приводять до утворення й удосконалення взаємодії між складовими її частинами та підсистемами [1]. Аналіз останніх досліджень і публікацій з розв’язання даної проблеми. Вчені-дослідники визначають педагогічні умови як сукупність об’єктивних можливостей, що забезпечують успішне вирішення поставлених завдань [2] або як функціональну залежність суттєвих компонентів педагогічного явища від комплексу об’єктів (речей, їх станів, процесів, взаємодій) у різних проявах [5]. Звернемося до аналізу самого поняття "педагогічні умови". Р.Г. Гурова у своєму дослідженні намагається виявити особливості педагогічної умови і розуміє під "умовою" в педагогічному смислі все те, від чого залежить інше; середовище, обстановку, у якій перебувають і без якої не можуть існувати предмети, явища [2]. Багато дослідників під педагогічними умовами розуміють сукупність об'єктивних можливостей, обставин, що супроводжують освітній процес, певним чином структуровані й спрямовані на досягнення поставленої мети (В. Ледньов, В. Ляудис, А. Найн. Г. Щукіна та ін.). Проаналізуємо деякі визначення, які дають ці та інші дослідники. Під «педагогічними умовами» розуміють: - обставини процесу навчання, що забезпечують досягнення поставлених цілей, середовище, в якому виникають, існують і розвиваються педагогічні умови [1, С. 46]; - такі обставини процесу навчання, в яких, поперше, враховано наявні умови навчання; по-друге, передбачено способи перетворення даних умов у напрямі цілей навчання; по-третє, відібрано та використано елементи змісту, методи й організаційні форми навчання з урахуванням принципів оптимізації; - сукупність об'єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів і матеріально-просторового середовища, що спрямовані на розв’язання поставлених у дослідженні завдань; - стимуляція пізнавальних інтересів через зміст навчального матеріалу, зміна організації та характеру процесу пізнавальної діяльності, а також зміна відносин між учасниками освітнього процесу; - сукупність заходів, що дозволяють досягти найкращих результатів (Ю. Бабанський, І. Звєрєв, В. Краєвський, І. Лернер); - сукупність заходів, що спрямовані на поетапне моделювання та ефективне функціонування підготовки вчителів до керування навчально-виховним процесом, котрий забезпечує формування в учнів рівня готовності до позитивної взаємодії, що в свою чергу забезпечує культуру міжособистісних взаємин. Деякі дослідники вводять поняття "дидактична умова", яке розглядають як обставину процесу навчання, що є результатом цілеспрямованого відбору, конструювання й застосування елементів змісту, методів (прийомів), а також організаційних форм навчання для досягнення дидактичних цілей (В. Андрєєв). До педагогічних умов, здатних значно підвищити ефективність навчально-виховного процесу В. Пустовойтов відносить: - оптимальне сполучення колективних та індивідуальних форм навчальної діяльності, що забезпечують розвиток навчального колективу як єдності взаємодіючих індивідуальностей; - використання наочних форм подання результатів навчальної роботи з метою розвитку самооцінки й посилення самоосвітньої активності учнів; - використання засобів обчислювальної техніки там, де можливості традиційних педагогічних засобів не відповідають вимогам інтенсивності й якості навчальної роботи. Різноманітність наявних педагогічних умов багато в чому пояснюється розходженням у постановці цілей і завдань конкретних досліджень.Поділяючи думку про важливість умов, виділених названими авторами, а також умов, розроблених в інших дослідженнях, ми не обмежилися виявленням розрізнених умов, а спробували створити сукупність педагогічних умов, що сприяє ефективності використання народних традицій на уроках трудового навчання. Загальною рисою усіх визначень цього поняття є направленість умов на вдосконалення взаємодії учасників педагогічного процесу у процесі вирішення конкретних дидактичних завдань. Отже, педагогічні умови визначимо як сукупність факторів, що забезпечують організацію, регулювання, взаємодію об’єктів і явищ педагогічного процесу для досягнення поставленої мети. Формулювання цілей статті. Метою нашої статті, є виявлення та використання принципів добору матеріалу у використанні традицій українського народу у вихованні учнів на уроках трудового навчання. Виклад основного матеріалу дослідження. Проаналізувавши наявні означення, під педагогічними умовами ми розуміємо сукупність засобів, заходів, та обставин освітнього процесу, що сприяють ефективному використанню національних традицій на уроках трудового навчання. У своєму дослідженні ми розглядаємо педагогічну умову як таке середовище, від якого залежить процес національного виховання учнівської молоді на уроках трудового навчання за допомогою ознайомлення та залучення учнів до національних традицій українського народу. З’ясування педагогічних умов означеної проблеми не стало предметом спеціального вивчення, хоча напрацювання вчених в даному аспекті окреслюють чіткі орієнтири щодо нашого дослідницького задуму. Зокрема, Г. Щукіна наголошує, що умови, які забезпечують ефективність навчально-виховного процесу стосовно діяльності вчителя і діяльності учня повинні бути синхронними, щодо спрямованості на результат. В. Андрєєв визначає поняття «педагогічні умови» як обставину процесі навчання, яка є результатом цілеспрямованого відбору, конструювання і застосування елементів змісту, методів, прийомів, а також організаційних форм навчання для досягнення певної дидактичної мети [9]. О. Федорова вважає, що педагогічною умовою називається сукупність об’єктивних можливостей змісту навчання, методів, організаційних форм, яка забезпечує успішне розв’язання поставленого завдання [8]. При виділенні педагогічних умов ефективного використання національних традицій у вихованні школярів, ми враховували сутність феномену «національні традиції» та його педагогічний потенціал. Зупинимося на характеристиці цих педагогічних умов. 8. Зв'язок виховання учнів засобами національних традицій із життям. Ця умова передбачає використання у всій виховній роботі регіональних традицій, звичаїв та обрядів. Опору на краєзнавчий матеріал; широке ознайомлення учнів з повсякденним життям, діяльністю українського народу, календарно-побутовою обрядовістю, народними знаннями, сімейним та громадським побутом, промислами та ремеслами, усною народною творчістю. Зауважимо, що планувати цю виховну роботу повинен принцип регіональності. Ця умова реалізується через проведення уроків, виховних заходів, в активній участі в посильній суспільно корисній діяльності. 9. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у трудовому навчанні з використанням національних традицій. Вчителеві необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосовуватись, а головне, щоб учити і виховувати у досліджуваному напрямку з найбільшим ефектом. З огляду на наше дослідження, у вихованні учнів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення духовно моральних і вольових рис: патріотизму, працьовитості, відповідальності, національної свідомості, рішучості, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, скромності, поваги і терпимості. Народознавчий матеріал є чудовою основою для формування вищезазначених рис особистості школяра. Зауважимо, що вчитель повинен добре знати індивідуальні відмінності у школярів, психіку кожного учня і враховувати їх особливості у навчально-виховній роботі. 10. Емоційність навчання і виховання. Відомо, позитивні за своїм змістом переживання учителя і учнів сприяють підвищенню ефективності виховання. Негативні ж емоції гальмують виховну діяльність. Малозмістовне виховання не вимагає від учнів напруження думки, волі, воно неминуче породжує нудьгу, і тоді деякі учні починають шукати інших шляхів прикладання своїх сил та енергії. Важливо викликати в учнів засобами народознавства почуття подиву, що надасть процесу виховання жвавості, пристрасності, захопленості. До цієї групи педагогічних умов можна віднести наступні чинники організації навчально-виховного процесу на заняттях трудового навчання [8]: − усвідомлення цілей і значимості вивчення національних традицій; − діагностика, врахування структури та розвитку пізнавальних мотивів, інтересу; − створення емоційно сприятливої атмосфери процесу навчання, ситуації успіху в навчанні; − організація спілкування з учнями на основі співробітництва, принципах індивідуальногуманного підходу; − використання цікавих форм подання матеріалу, включення ігрових блоків, різних стимулів навчання; − організація та активізація роботи з пошуку, вивчення та застосування досвіду попередніх поколінь українського народу, спрямованого на задоволення інтересів і потреб підростаючого покоління; − створення можливостей для розвитку ініціативи, поглиблення та розширення знань з предмета дослідження, самоосвіти [8, c.85]. Вплив позитивних емоцій дає учням переживання, почуття краси. Дітям цього віку доступні естетичні переживання від побаченого, почутого, від краси взаємин, від гарно оздобленої речі. Тому треба насичувати виховний процес замилуванням красою, щоб пам'ять, мислення уява учнів збагачувалась яскравими образами, які западають у душу, активізують мислення і мовлення. Треба мати на увазі і той факт, що українські народні звичаї та обряди є цікавими, насиченими, глибоко моральними і глибоко беруть за душу кожну людину. Важливий образний виклад змісту заняття, мовлення вчителя, його зовнішній вигляд, засоби виховання, які повинні привертати увагу учнів. 11. Комплексний підхід до використання українських народних традицій на уроках трудового навчання. Ця умова реалізується через зміст і педагогічний потенціал національних традицій. Науковий фонд з проблеми дав можливість нам класифікувати національні традиції як з точки зору сезонності, так і з точки зору змістового наповнення. Кожна національна традиція переслідує певну мету, має конкретну сутність, тому у навчально-виховному процесі ці традиції слід використовувати в комплексі, крім того, в єдності слід підбирати методи, прийоми, засоби та форми виховання школярів на засадах українських народних традицій. До згаданої виховної роботи варто залучати сім’ю, громадськість. 12. Доступність національних традицій. Педагогіка народного календаря характеризується різноманіттям національних традицій, які відображають життя, побут, харчування, господарювання, родинні стосунки, народні знання українців. Цілком логічно, що не всі вони є доступними і розрахованими на дітей. Тому при виборі національних традицій щодо використання їх у навчально-виховному процесі середньої школи слід дотримуватись критерію доступності, тобто зрозумілості, посильності, відповідно до віку і рівня розвитку школяра. Таким чином, сукупність запропонованих педагогічних умов, на наш погляд, є необхідною і достатньою, оскільки виділена із вражень сутності проблеми та вікових особливостей. Основою національного виховання учнів є залучення їх до національних свят та обрядів за народним календарем. Жити за народним календарем, відзначати його дати, врочистості, відчувати і сприймати його культурно-історичний, ідейно-моральний, виховний потенціал – обов'язок кожного громадянина нашої держави.Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які у відповідності з природними явищами в певній послідовності відзначаються протягом року. В ньому відображаються життєво необхідні традиції, звичаї, морально-естетичні, духовні цінності народу, відомості про його життєдіяльність, пов'язані з порами року. Педагогам слід брати до уваги, що народний календар передбачає і такі дати, урочистості, які мають регіональний характер у зв'язку з певними природними умовами, історичними подіями минулого, специфічними видами трудової діяльності. Традиції, звичаї та обряди, які супроводжують дати, свята та інші урочистості народного календаря, передбачають різні види діяльності, зокрема трудової, стилю поведінки, способів харчування (в певні строки календаря). У процесі дотримання звичаїв і обрядів народного календаря учні засвоюють культуру наших предків, яка лежить в основі сучасної української національної культури. Народна культура, сконденсована в календарних традиціях, звичаях і обрядах. Народний календар з його фундаментальними національними традиціями не допускає відриву дітей і молоді від рідного ґрунту, духовності своїх дідів і прадідів. Символіці у процесі національного виховання, як засобу впливу на підростаючі покоління, також належить чільне місце. Символи відображають ті згустки інтелектуального, художньо-образного, емоційно-почуттєвого досвіду наших пращурів, які віками були домінантними в пізнанні навколишньої дійсності, утвердженні високих устремлінь і самобутності рідного народу. Символіка має широкий ужиток у народному побуті та великий виховний вплив на людей, продовжуючих у віках український спосіб життя, традиції національного побуту, тому підростаючі покоління мають глибоко вивчати побут рідного народу, зокрема вживану у побуті символіку. При виділенні педагогічних умов ефективного використання національних традицій у вихованні школярів, ми враховували сутність феномену «національні традиції» та його педагогічний потенціал. Зупинимося на характеристиці цих педагогічних умов. 1. Зв'язок виховання учнів засобами національних традицій із життям. 2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у трудовому навчанні з використанням національних традицій. 3. Емоційність навчання і виховання. 4. Комплексний підхід до використання українських народних традицій на уроках

трудового навчання. 5. Доступність національних традицій. Вплив позитивних емоцій дає учням переживання почуття краси. Дітям цього віку доступні естетичні переживання від побаченого, почутого, від краси взаємин, від гарно оздобленої речі. Тому треба насичувати виховний процес замилуванням красою, щоб пам'ять, мислення уява учнів збагачувалась яскравими образами, які западають у душу, активізують мислення і мовлення. Слід мати на увазі і той факт, що українські народні звичаї та обряди є цікавими, насиченими, глибоко моральними і глибоко беруть за душу кожну людину. Важливий образний виклад змісту заняття, мовлення вчителя, його зовнішній вигляд, засоби виховання, які повинні привертати увагу учнів. Висновок. З огляду на наше дослідження, у вихованні учнів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення духовно моральних і вольових рис: патріотизму, працьовитості, відповідальності, національної свідомості, рішучості, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, скромності, поваги і терпимості. Список джерел: 1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія / Алексюк А.М. - К. : Либідь, 1998. – 247 с. 2. Баржицький О. Про курси українознавства / О. Баржицький // Вільна українська школа. - 1918. - № 10. – С. 24-29. 3. Балашкевич А. Виховне поле традицій минулого // Рідна школа. – 1997. – № 2. – С 21–24. 4. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. – К., 1996. – 230 с. 5. Бойко А.Н. От педагогической теории к массовой школьной практике." – Полтава, 1993. – 68 с. 6. Волкова В.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищіх навчальних закладів / Волкова Наталія Павлівна. – К.: Видавничий центр ,,Академія”, 2001. - 576 с. 7. Гуменникова Т..Р. Українські національні традиції як засіб формування першооснов моральної культури // Початкова школа. – 1996. – № 2. – С.38-40. 8. Мельникова І.М. Традиції народного виховання та позашкільні заклади України // Нові технології виховання: 36. наук, статей. – К., 1995. – С.83-86. 9.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.