Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Креативні методики читання, що мотивують та виховують
»
Взяти участь Всі події

Стаття на тему "Методика особистісного орієнтованого навчання як засіб перспективного і творчого розв’язання проблем формування особистості на уроках зарубіжної літератури"

Опис документу:
У концепції формування світогляду громадянина України говориться, що „розбудова сучасної національної системи виховання вимагає оновлення педагогічного мислення, творчого розв'язання проблем формування особистості”. В Україні триває педагогічний пошук, спрямований на подолання традиційної авторитарної методики і утворення особистісно зорієнтованого спілкування.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Методика особистісного орієнтованого навчання як засіб перспективного і творчого розв’язання проблем формування особистості на уроках зарубіжної літератури.

У концепції формування світогляду громадянина України говориться, що „розбудова сучасної національної системи виховання вимагає оновлення педагогічного мислення, творчого розв'язання проблем формування особистості”. В Україні триває педагогічний пошук, спрямований на подолання традиційної авторитарної методики і утворення особистісно зорієнтованого спілкування.

Що таке особистісно орієнтована методика стосовно викладання зарубіжної літератури - далека перспектива чи практика? Ще декілька років тому це була швидше перспектива, а сьогодні можна з певністю сказати, що особистісно орієнтована методика стала реальністю в практиці багатьох учителів.

Що ж це за така методика?

Якщо ви спитаєте учнів, на які уроки літератури вони йдуть з бажанням, то почуєте у відповідь: на ті, на яких вони відчувають себе співтворцями, коли разом з учнями, з його допомогою шукають істину. Дехто подумає: „Істину на уроках літератури?”. Саме так. Адже література - це філософія в образах. І по-справжньому особистісно, а не на рівні сюжету, сприйняти той чи інший художній твір справа не така проста, як може здатися на перший погляд.

Отже, для сьогоднішнього учня урок літератури – це не просто форма організації навчання, а перед усім можливість духовного спілкування з учителем, однокласниками зустрічі з прекрасним.

Найголовніше в особистісно орієнтованому навчанні - постать педагога. Він має передати свою індивідуальність вихованцеві. Там, де така передача має місце то і є особистісно орієнтоване навчання. Правда, йдеться про неавторитарного педагога, у якого стосунки з учнями будуються на суб’єкт – суб’єктних засадах. Суб’єкт – об’єктні стосунки, які ще мають місце в школі, не відповідають завданням виховання людини життєдіяльність якої відбуватиметься за ринкових умов. У процесі таких стосунків учень розглядається як об’єкт педагогічної діяльності, позбавлений індивідуальності, переживань, особистісно внутрішнього емоційного досвіду.

За особистісно орієнтованого навчання обох учасників навчально-виховного процесу об’єднує пізнавальний інтерес. Учитель і учень прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для побудови свого „Я”, своєї особистості. Отже, головне завдання вчителя, полягає в тому, щоб прикласти свою індивідуальність на мову педагогічного спілкування, в основі якого рівноправні суб’єкт – суб’єктні стосунки з учнем.

Увесь навчальний матеріал, весь навчально-виховний процес мусить бути персоналізований. Для цього вчителю треба знайти такі форми, способи його організації, які апелювали б до власного досвіду учня, активізували його емоційно інтелектуальну сфери, підключали їх до процесу пізнання. Щоб учень не відсиджував урок, а відчував свою власну причетність дот всього, що відбувається на ньому.

Традиційний урок для цього не підходить. На ньому учні стримують головну характеристику художнього твору (від учителя, з підручника), яку запам’ятовують. Вивчення в такому разі набуває для них особистісного смислу і цінності, залишається на узбіччі їхнього духовного досвіду.

Вчителі зарубіжної літератури нашої школи позитивно оцінюють цей метод. Більшість з нас прагне на уроках допомагати дітям усвідомити себе особистістю, виявити свої можливості, реалізувати свої здібності; Ми прагнемо формувати світогляд дитини, який являється дороговказом у житті кожної людини, надійним інструментом, що визначає основні орієнтирні критерії і напрям своєї діяльності. Школа має дати учневі позитивну життєву настанову. Він мусить не боятися життя. Школа повинна виховувати в нього, якщо згадати І. Канта, „бадьоре серце”, бо тільки так випускник може вистояти у суворій життєвій боротьбі, яка на нього чекає за її порогами.

Адже нам з вами не байдуже хто керуватиме нашою державою, з якими моральними критеріями люди будуватимуть її: чи це будуть бездумні технарі, чи такі, які одержують всебічне виховання, в тому числі духовне і світоглядне. І основне місце в такому вихованні займає зарубіжна література. Уроки зарубіжної літератури, опираючись на особистісно орієнтоване спілкування, повинні формувати особистість учня, мають відзначатися духовністю, емоційною насиченістю діалогічною взаємодією між учасниками навчально-виховного процесу.

Щоб домогтися хоча б якихось успіхів у плані впливу літератури на дитину, то потрібно насамперед викликати у неї бажання читати і не просто читати, а жити разом з героєм, героїнею, страждати, боротися, перемагати, прагнути бути таким як позитивні герої твору. В такому разі мусимо довести дітям, що література – це підручник життя. А тут неабияку роль відіграє уміння викликати довіру у дітей, як одну з умов особистісно орієнтовного спілкування.

Антуан де Сент-Екзюпері зазначав, що всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто про це пам’ятає. Вчителю, як нікому, слід про це пам’ятати.

При вивченні роману Л. Толстого „Війна і мир” розповідаємо дітям, що письменник заглядає кожному з нас в душу, зачіпає найсокровенніші думки, допомагає нам пізнати самих себе. (Для прикладу образ Наталі Ростової). Її доля, життєві пошуки та ідеали схожі з нашими. Виникають одні й ті ж питання: для чого я живу, ким стану, як буду жити далі? На іншому уроці розмова будується так, щоб сколихнути, викликати інший сплеск емоцій, направляти їх на формування високих моральних якостей. Таким уроком є тема „Зрада, честь і обов’язок у творах зарубіжних письменників”. Це урок-роздум, на якому учні мають можливість висловити свої думки.

Ще одна із умов особистісно орієнтованого спілкування – це турбота про емоційне благополуччя дитини на уроці, уміння зосередити увагу на головному, яке б збуджувало думку, заставляло мислити, використовуючи при цьому і логічний наголос, і жест, і міміку, і вольові забарвлення голосу, і усмішку.

На уроці треба використати статтю із газети „Експрес” під назвою „Чи змогли б ви сьогодні пожертвувати своїм життям, щоб захистити Батьківщину?”

Більше 80-років тому 300 гімназистів та студентів університету св. Володимира та Академії св. Кирила і Мефодія відбивали наступ російських військ під станцією Крути. Юнацькі сили після семиденної підготовки не могли зрівнятися з добре озброєною армією. Але бажання захистити Батьківщину було вищим за страх. Це був порив молодої України, що готова була своїм життям боронити рідну землю та народ. Бій скінчився. Жодного полоненого ворог не взяв. Молодь своїм запалом і геройством принесла собі невмирущу славу.

З того часу змінилося 4 покоління 20-ти річних. Змінилися світогляди і цінності молодих, інші умови та мета життя. І тепер, коли у суспільстві неабияка розмежованість між байдужими і небайдужими, правими і лівими, цікаво, що ж люди готові зробити не для себе, а задля своєї Батьківщини.

До учнів потрібно (у відповідних ситуаціях) звертатися із запитанням: „Чи пожертвували б ви своїм життям задля оборони Батьківщини від окупантів”?

Наступною умовою особистісно орієнтовного спілкування є – досягнення взаєморозуміння з учнем, вміння поважати думку кожного, якщо навіть вона хибна, вчити вільно висловлювати свою думку, погоджуватися чи не погоджуватися із судженням інших. Роль учителя в цьому вміло спрямовувати дитячу думку у відповідне русло, використовуючи при цьому текст підручника. Для цього треба проводити систему випереджувальних завдань та запитань, на які учні шукають відповіді під час домашнього читання. Якщо просто сказати учням, щоб вони прочитали певний художній твір, для педагога означає нічого не сказати, бо в такому разі вчитель залишає себе поза процесом навчання. Адже учень через брак читацького досвіду може не звернути увагу на художню деталь, необхідну для розуміння твору, не збагнути підтексту і інше.

А випереджувальні завдання допомагають їм усвідомити те, про що йдеться в художньому творі, бачити в ньому роль ключових фраз, окремих епізодів. І тоді художній світ письменника наближається до юного читача, він обживає його, збагачується його моральними цінностями. Така домашня робота забезпечує усвідомлене сприйняття прочитаного та особистісність.

Наприклад, при вивченні твору „Мадам Боварі” можна дати таке завдання:

  1. Прочитайте про життя Емми у шлюбі. В чому полягає причина Емминого розчарування?

  2. Знайдіть докази того, щоб переконати нас: Шарль – це той чоловік, якого ми осуджуємо, захищаємо чи співчуваємо йому; Шарль – позитивний герой чи негативний?

Учні сперечаються, доказують один одному за допомогою тексту позитивні і негативні сторони характеру Шарля.

Після такої дискусії учні роблять висновок: це типова, пересічна людина, яку можна зустріти і тепер, але зовсім не такий тип, якого люблять романтичні особи. Закономірно, що учні відчувають себе не статистами на такому уроці, а його співтворцями. Те, що на ньому вивчається, привласнюється ними, як своє, лягає ще однією цеглиною в будову, ім’я якої „особистість”.

Ще одна умова цього методу – ділове співробітництво. Працювати треба так, щоб дитина була співавтором уроку. Для цього треба спрямовувати пошукову роботу учня. Так, при проведенні уроків „Зрада, честь і обов’язок у творах зарубіжних письменників”, „Проблема жіночого щастя у п’єсі Г. Ібсена „Ляльковий дім” доцільно використати наочність – символічне дерево мудрості. Діти поміщають на ньому вислови видатних людей, прислів’я, які вони підбирали самостійно в бібліотеці до заданих тем:

„Найбільш великі твори були здійснені заради любові до Вітчизни”

Жан Жак Руссо

„Найближче до всього великого стоїть честь”

Віктор Гюго

„Честь може бути загублена тільки один раз”

Цицерон

„Краще чесно вмерти, ніж нечесно жити”

Демокріт

„Обов’язок заснований на почутті справедливості”

Г. Гейне

„Виконуй свій обов’язок, не думаючи про кінцевий результат, виконуй свій обов’язок не зважаючи на те, принесе це тобі щастя чи нещастя”

Давньоіндійська мудрість

„Одружитися – це значить наполовину зменшити свої права і вдвічі збільшити свої обов’язки”

А. Шопенгацер

„Успішний шлюб – це будинок, який треба щодня перебудовувати”

А. Морроуз

„Дім держиться не на землі, а на жінці”

Прислів’я

Діти переконуються, що література, як і народна мудрість, - це підручник життя; при такій атмосфері на уроці діти реалізують своє право бути мислячою особистістю. Кожна дитина – як невідкрита планета, а треба щоб хтось зрозумів хід планет, спрямував їхній рух в сторону добра і щастя.

Урок літератури в школі – найцінніший сплав кращих надбань науки про мистецтво творення слова та про мистецтво творення людської душі, з якого вчитель добуває щоденне диво: народження Духу, Істини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.