Спиридон Феодосійович Черкасенко (1876-1944) - український письменник, поет, прозаїк, драматург і педагог. Він народився в селянській родині в Новому Бузі, закінчив Новобузьку учительську семінарію. У радянські часи його творчість була заборонена, і ім'я письменника було викреслено з літературного процесу. Тільки після проголошення незалежності України його творчість була повернена до вивчення.
Біографія:
Народився 24 грудня 1876 року в місті Новий Буг, нині Миколаївської області, в родині селянина.
Навчався в двокласній школі, потім у Новобузькій учительській семінарії, яку закінчив у 1895 році.
Працював учителем на Миколаївщині, а потім у Києві.
У 1905 році був заарештований за участь у революційному русі.
Після звільнення працював у театрах та видавництвах.
У 1920 році емігрував до Чехословаччини, де продовжував літературну та педагогічну діяльність.
Помер у 1944 році у Празі.
Творчість:
Поезія:
«В годину гніву» (1907), «Твори» (1920).
Проза:
«Маленький горбань», «Пригоди молодого рибалки», «Казка про щастя».
Драматургія:
«Жарти», «Із-за океану», «Про що тирса шелестіла».
Педагогічні праці:
«Народна школа», «Методика української мови».
Спиридон Черкасенко був одним із найяскравіших представників української літератури початку XX століття. Його творчість відзначається глибоким знанням народного життя, психологізмом та тонким ліризмом. Він був також педагогом-новатором, який впроваджував передові методи навчання.
