Народ поховав свого співця, який чесно і віддано служив йому, безмежно любив Україну. Упродовж наступних років влада робила все, щоб стерти пам’ять про Володимира Івасюка: від рідних композитора відцуралися, а на його творчість на деякий час було накладено заборону. Навіть мертвому йому не могли простити його таланту, бо й мертвим він затьмарював своїми талантом живих.