У статті досліджується вплив соціальної активності на психічне благополуччя українських літніх біженців у Норвегії. Проаналізовано роль громадських ініціатив, культурних заходів і неформальної соціальної взаємодії у процесі адаптації осіб літнього віку в умовах вимушеної міграції. На основі емпіричного дослідження встановлено, що участь у творчих колективах, волонтерській діяльності та громадських заходах сприяє зменшенню соціальної ізоляції, покращенню емоційного стану та формуванню відчуття соціальної значущості. Особливу увагу приділено соціокультурній самоорганізації українських пенсіонерів у Норвегії як формі неформальної соціальної роботи.
Ключові слова: соціальна активність, психічне здоров’я, літні біженці, соціальна робота, адаптація, Норвегія, українські пенсіонери.
Постановка проблеми
Повномасштабна війна в Україні спричинила масштабні міграційні процеси, унаслідок яких значна кількість людей літнього віку була змушена залишити місце проживання та адаптуватися до життя в інших країнах. Однією з країн, що прийняла українських біженців, стала Норвегія. Особи літнього віку належать до вразливих категорій населення, оскільки переживають не лише наслідки вимушеного переміщення, а й труднощі соціальної адаптації, мовний бар’єр, втрату звичних соціальних ролей та обмеження соціальних контактів.
У таких умовах особливого значення набуває проблема збереження психічного здоров’я літніх біженців. Одним із важливих ресурсів підтримки психоемоційного благополуччя є соціальна активність, яка сприяє формуванню нових соціальних зв’язків, зменшенню самотності та підтримці життєвої активності.
