! В а ж л и в о
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Дошкілля
  • СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ В ЗАГАЛЬГНООСВІТНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ В ЗАГАЛЬГНООСВІТНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

Опис документу:
Стаття присвячена розгляду проблем інтеграції та соціально – педагогічному супроводу дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах та вивченню успішного досвіду з застосування означених методик в практиці роботи ДНЗ.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Шилініна О. В.

Державний вищий навчальний заклад

Криворізький державний педагогічний університет”

м. Кривий Ріг

Науковий керівник:

ст. викладач Чулошнікова М.О.

СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ В ЗАГАЛЬГНООСВІТНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

Стаття присвячена розгляду проблем інтеграції та соціально – педагогічному супроводу дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах та вивченню успішного досвіду з застосування означених методик в практиці роботи ДНЗ.

Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами, соціально педагогічний супровід, інклюзивна освіта, лялька – персона.

Постановка проблеми. Світова статистика констатує тенденцію збільшення народжуваності дітей з порушеннями психофізичного розвитку. І Україна, не є винятком: за даними Міністерства соціальної політики щорічно на 5-6 тис. збільшується кількість інвалідів серед дітей дошкільного віку. Такі діти потребують уваги з боку суспільства [9]. Саме тому питання, щодо віднайдення шляхів та засобів інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітні навчальні заклади, впровадження інклюзивної освіти в практику діяльності закладів освіти всіх рівнів та відповідно організація соціально – педагогічного супровіду такої категорії дітей, є на даний час досить актуальними.

Аналіз основних досліджень з обраної проблеми. На сьогодні Україна робить перші кроки на шляху впровадження інклюзивної освіти, збагачуючи та поширюючи досвід роботи ДНЗ загального типу за рахунок методичних надбань спеціалізованих ДНЗ. В той час, як у багатьох країнах світу інклюзивна освіта вже дуже давно займає своє пріоритетне місце в системі освіти, наша країна перебуває на етапі формування та планування роботи в цьому напрямку.

Тому і до вивчення цього питання українські науковці підходять з великим потенціалом та з різних точок зору. Активні наукові надбання в цьому напрямі мають сучасні дослідники В.І. Бондар, В. І. Шинкаренко, Є.А. Козирєва, Н.О. Сабельнікова, А.А. Колупаєва, Т.В. Сак, С.Д Максименко та багато інших.

Відповідно до вище зазначеного, метою нашої статті є розкриття низки питань соціально – педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами, в процесі впровадження інклюзивної освіти в загальноосвітні навчальні заклади, зокрема ДНЗ загального типу.

Реформа освіти в Україні покликала до життя й реформу в соціальній освіті дітей з особливими потребами. В нашому суспільстві є різні категорії маленьких громадян, певна частини з яких має проблеми, пов’язані зі здоров’ям та розвитком. Нажаль, сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які потребують соціальної адаптації, корекційної - реабілітаційної допомоги.

В Україні діти з відхиленнями в розвитку здобувають освіту в спеціальних навчальних закладах або закладах комбінованого типу - спеціальних садках (групах), школах-інтернатах та реабілітаційих центрах. Проте, на сьогодні в багатьох європейських країнах накопичено значний досвід залучення дітей з особливими потребами до навчання в найближчих до їх місця проживання освітніх закладах загального типу, адже визначено, що діти в таких умовах краще адаптуються до навколишнього середовища, оволодівають соціальними навичками, почуваються більш самостійними, потрібними в суспільстві.

Згідно з Міжнародною Конвенцією про права дитини, освіта повинна бути доступною дітям з особливими потребами. У 23 статті Конвенції про права дитини зазначено, що розумово чи фізично неповноцінна дитина повинна проводити повноцінне гідне життя в умовах, які забезпечили б підтвердження її гідності, сприяли б її упевненості в собі і полегшували б її активну участь у житті суспільства [3].

В свою чергу, організаційно – правовими засадами впровадження інклюзивного навчання в Україні є законодавство України, міжнародні правові акти у сфері забезпечення прав на освіту людей із особливими освітніми потребами. Міжнародні стандарти в галузі прав людини ґрунтуються на ідеї участі кожної особистості в суспільному житті на засадах рівності, без дискримінації (ООН, 1993р.) [5].

Інклюзивна освіта – залучення до процесу навчання в загальноосвітніх закладах дітей з обмеженими можливостями. Така освіта спрямована на реалізацію прав дітей з особливими освітніми потребами, на освіту за місцем проживання, сприяння їхній соціалізації та інтеграції у суспільство, залучення батьків до участі в навчально – виховному процесі[5].

Навчання і виховання таких дітей у нашій країні здійснюється у різних формах: навчання у спеціалізованих закладах; навчання у школі - інтернаті; навчання в НРЦ; індивідуальне навчання в домашніх умовах [3].

Проте, перелічені форми навчання не повною мірою задовольняють, рівність прав дітей з особливими потребами на освіту, не завжди відповідають запитам і суспільним потребам. Н.Сабельнікова зазначає: “... діти з особливими потребами адаптуються до загальноосвітніх закладів краще, ніж до спеціалізованих установ. Особливо помітною є різниця у набутті соціального досвіду” [8, c. 42].

Таким чином, процес соціального супроводу дітей з особливими освітніми потребами – це система передавання соціального досвіду з урахуванням особливостей і потреб різних категорій дітей із порушенням розвитку за активної їх участі й забезпечення адекватних умов, у результаті чого діти залучаються до роботи в усіх соціальних системах, структурах, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття себе як особистості [4].

Серед низки запропонованих фахівцями інноваційних педагогічних методик для роботи з адаптації дитини до умов навчання в ДНЗ загального типу, окремо відзначається такий дієвий засіб соціального - психологічного розвитку дитини, як «Ляльки з особистими історіями» (ляльки – персони). Використання цієї методики поширено в багатьох країнах світу, зокрема в Австралії, Нідерландах, Великій Британії і наразі з великим успіхом поширюється в дошкільних закладах нашої країни. Цей педагогічний метод узгоджується з Базовим компонентом дошкільної освіти та сприяє його реалізації. В ході впровадження ігор – зустрічей з лялькою діти слухають та обговорюють історії ляльки - персони , допомагають їй опанувати нові знання, сформувати вміння та навички, засвоїти соціальні норми. Це сприяє особистісному, соціальному та емоційному розвитку дитини, формуванню здорового способу життя.

Лялька - персона – це не просто іграшка для малюків, а це й методичний інструмент для педагога. Для кожної такої ляльки вигадують індивідуальну історію, родину, створюють паспорт, як для члена суспільства з особистими відомостями, рисами характеру, уподобаннями. Визначають її стать, фізичні характеристики, а також мову, якою вона розмовлятиме, стан здоров’я, особливі здібності та особові потреби.

Фахівці пропонують мати ляльок різних рас, культур, різної статури, також з особливою потребою, або навіть з синдромом Дауна. Імена та життєві історії для цих персонажів, теж добирають різноманітні, намагаючись не провокувати підсилення стереотипів дитини на підсвідомому рівні. Також обов’язковою умовою є чергування різних життєвих історій з їх щасливим завершенням, що супроводжується переходом від емоційної напруженості до радісної поведінки, що підсилює почуття емпатії у вихованців.

Прихід ляльки «у гості» обговорюється в групі заздалегідь, це дозволяє емоційно налаштувати вихованців до сприйняття нестандартної ситуації. Збираючи дітей в колі для спілкування, педагог бере персонаж до рук, виконуючи роль «перекладача» слів ляльки, і розповідає їм історію (щасливу, радісну, сумну в залежності від поставленої мети).

Педагог озвучує дітям “життєву колізію ляльки-персони, задає навідні питання, організовує обговорення: “Оксанці 6 років. Вона носить окуляри і дуже переживає, що інші діти з неї сміються. Що, на вашу думку, відчуває Оксанка? Що б ви відчували, якби з вами сталося те саме? Чим ми можемо допомогти Оксанці? За допомогою педагога та самостійно діти дають поради з вирішення некомфотртної для ляльки ситуації, результатом такої бесіди обов’язково має бути завершення заняття з позитивними відгуками.

Таким чином, беручи участь в такій «зустрічі» педагог дає дітям нагоду в прийнятній емоційно – комфортній атмосфері висловити власні почуття, озвучити особистісні проблеми, спільно шукати відповіді на складні життєві ситуації.

Під час роботи за цією методикою у дітей поповнюється словниковий запас, розвивається активне мовлення, у процесі вирішення проблем персонажів, малюки починають опановувати власні емоції, вдосконалюють навички вирішення проблемних ситуацій, оцінюють різні варіанти їх вирішення. Мета такої співпраці з дітьми полягає в тому, щоб навчити малюків переносити досвід і навички, засвоєні під час взаємодії з ляльками, на реальні ситуації їхнього повсякденного життя.

Висновок. Отже, лялька - персона – це практична методика, спрямована на психологічний розвиток дітей, допомогу в організації розмови серед малюків, вирішенню складних питань. За допомогою такої ляльки діти краще усвідомлюють свою індивідуальність, вчаться позитивно мислити, адекватно сприймати себе, своє соціальне походження, сімейні обставини, та разом з тим навчитися поважати та цінувати інших.

Література

  1. Базовий Компонент дошкільної освіти в Україні / А. Богуш, Г.Бєлєнька, Н.Гавриш. - К.: Світич, 2012. - 35с.

  2. Діти з особливими потребами у загальному просторі: початкова ланка ( під ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка). - К.: 2004.

  3. Ілляшенко Т. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній школі // Соціальний педагог. - 2011. - №1. - С. 26-35.

  4. Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів та батьків / Укладачі Н.В. Заєркова, А.О. Трейтяк. - К., 2016.

  5. Інклюзивна освіта / Г.Ю. Кравченко, Г.О. Саліна. - Х.: Видавництво “Ранок”, 2014. - 114с.

  6. Лист МОН №1/9-487 від 12.10.15 року “Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах”.

  7. Працюємо разом: дитина з особливими потребами. Довідник для батьків. Досвід Канади: посіб. - К.: Паливода А.В., 2012. - 50с.

  8. Сабельникова Н. Соціально-педагогічні аспекти інклюзивного навчання//Соціальний педагог, березень, №3 (15), 2008.

  9. [Електронний ресурс]. “Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення” - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247365308

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись