Результати педагогічних спостережень та практика свідчать про те, що будь-яка дитина, яка має вроджений чи набутий дефект розвитку, може, при відповідних умовах і кваліфікованій підтримці, стати повноцінним членом суспільства і самодостатньою особистістю, розвиватися духовно, забезпечувати себе в матеріальному відношенні і бути корисною суспільству.
Відповідно, життєва компетентність дитини здатна розвиватись і змінюватись з віком і обставинами життя.