Кожна людина, яка живе в соціумі, може зіткнутись із фізичним чи психологічним насильством щодо себе. Особливо це твердження є актуальним у стосунках між дітьми шкільного віку та молоді. До цієї проблеми не слід ставитися легковажно.
Цькування у шкільному середовищі мало місце завжди. Це не те, що виникло миттєво й нізвідки. Однак, в теперішній час цькування (булінг) отримало розповсюдження як у всьому світі, так і в Україні. Ця проблема набула такого масштабу, що про неї почали відкрито говорити і виникла необхідність протидіяти булінгу на законодавчому рівні та встановити відповідальність за такі діяння.
Акти такого насильства хоча і можуть подекуди мати легку форму, однак, через незрілість та нестабільність дитячої психіки, здатні завдати серйозної шкоди психологічному здоров’ю людини. Тому метою цієї статті є надати батькам/опікунам, вчителям і всім, хто є відповідальним за життя і здоров’я дітей, інформацію про те що таке що ж таке булінг, кібербулінг, їхні ознаки, види та відповідальність за такі дії.
Насмішки та кепкування, образи та погрози, штурхани і підніжки, відбирання матеріальних цінностей та навмисне нанесення їм шкоди і бійки – далеко не повний перелік діянь, які притаманні як конфлікту так і булінгу. Разом з тим, не кожен конфлікт є булінгом. Систематичність (повторюваність) діяння – одна з типових ознак булінгу, яка в переважній більшості випадків слугує ключовою відмінністю від конфлікту.
Що ж таке булінг?
Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 1 Закону України «Про освіту»).
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
У булінгу (цькуванні) можуть бути такі форми (види, прояви):
Фізичний булінг (умисні штовхання, стусани, удари, нанесення тілесних ушкоджень);
Економічний булінг (вимагання (гроші, їжа, інші речі) або пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення));
Сексуальний булінг (будь-які систематичні дії сексуального характеру);
Психологічний булінг – насильство, пов'язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість;
Кібербулінг (цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Особливу увагу слід приділити кібербулінгу. Спілкування людей у мережі Інтернет зазвичай знеособлене, що може викликати оманливе почуття безкарності та суттєво полегшує застосування психологічного насильства, тому потрібно звернути увагу на те, що зі зростанням темпів використання цифрових технологій діти все частіше піддаються саме цьому виду цькування.
Деякі сучасні американські дослідники виокремлюють декілька типів поведінки, які характерні для кібербулінгу:
Харасмент (harassment) — залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки).
Обмовлення (denigration) — розповсюдження принизливої неправдивої інформації. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи людей.
Відчуження (ostracism) — онлайн-відчуження, виключення з груп (чати однокласників, групи в соціальних мережах). Виключення у віртуальному середовищі наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини.
Кіберпереслідування — це дії з прихованого вистежування. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.
Кібергрумінг — це налагодження злодіями довірливих стосунків з дитиною (через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшим шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні. На цей вид потрібно особливо звернути увагу.
Якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу, то:
Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
Поясніть дитині, до кого вона ще може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, соціальний педагог, класний керівник, адміністрація школи/гімназії, поліція).
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася для її урегулювання.
Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
Будьте підтримкою для власної дитини!
Запам’ятайте!
Жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність.
Будь-яке насильство над дитиною переслідується законом!
соціальний педагог Мошківська Анна Володимирівна
