СЛОБОДЯНИК Г,І,, ІГНАТИЩЕВ М,Р,, КОЛЯДЕНКО Н,В,. ДІДЕНКО Л,В, ЕМІЛЬ ТЕОДОР КОХЕР: ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ХІРУРГ, ВЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ, МЕДИК.

Практично 31-річний етап незалежності України дозволяє в нових умовах переглянути тисячолітній шлях розвитку нашої держави, відновити його багаторічну історію, в тому числі і в галузі української медицини, як невід’ємної частини національної культури та спадщини нашого народу. Сьогоднішня суверенна Україна, визнана світовим співтовариством, розширює і зміцнює свої міжнародні зв’язки, в тому числі і в галузі медичної науки та охорони здоров’я. Їх розвитку сприяє входження України до Ради Європи, а також в асоціацію з Євросоюзом (2016 р.). В цих умовах виникли нові можливості для більш широкого висвітлення традиційних наукових зв’язків української медицини з провідними європейськими науковими медичними школами та окремими їх представниками, а також їх впливу на розвиток медичної науки і практики в Російській імперії і в Україні кінця XIX – початку XX століть та Української радянської социалістичної республіки (УРСР) в складі СРСР. Особливу значимість серед цих зв’язків мали різні форми творчої співпраці вчених-медиків Російської імперії з німецькою хірургією — провідною хірургією Європи періоду ХІХ– ХХ століття, що зробила через найбільш видатних своїх представників істотний вплив на розвиток хірургії в Росії в той період. Відомо, що в минулому, особливо з другої половини 30-х років XX століття, в СРСР почалося “відстоювання пріоритетів вітчизняної науки”, “боротьба з космополітизмом і низькопоклонством перед Заходом” і інші негативні явища.