1. Взяття та фіксація матеріалу. Для запобігання аутолізу (розчинення) шматочки, вирізані з органів, занурюють у фіксатор (формалін, метанол та ін). 2. Зневоднення та ущільнення (заливка) матеріалу. Зразки зневоднюють, проводячи по батареї розчинів етанолу зі зростаючою концентрацією, а також через суміш етанолу з ксилолом і потім через чистий ксилол. Зразки поміщають у суміш ксилолу з парафіном і в чистий рідкий парафін. При охолодженні він твердне. 3. Підготовка зрізів: З парафіну вирізають блок зі зразком. На мікротомі з нього зрізають шари по 7-10 мкм. і закріплюють на предметному склі. 4. Забарвлення зрізів: Зрізи переводять у водне середовище (через батарею розчинів етанолу зі спадаючою концентрацією), забарвлюють і промивають. 5. Укладення зрізів у консервуюче середовище. Зрештою, зрізи знову повертають у гідрофобне середовище — за допомогоюбатареї розчинів етанолу зі зростаючоюконцентрацією, що капають на них консервуюче середовище (наприклад канадський бальзам) і накривають покривними стеклами.
б) При приготуванні мазків, відбитків та тотальних, або плівкових, препаратів, етапи 2 і 3 з перерахованих вище опускаються. 2. Методи забарвлення гістологічних препаратів а) Типи барвників Кислі – еозин (рожевий), кислий фуксин. Забарвленінимиструктуримістятьосновні групиіназиваються оксифільними (ацидофільними, або еозинофільними). Приклад: багато білків цитоплазми. Основні барвники – гематоксилін (фіолетовий), азур II.Забарвлені структури містять кислі групи і називаються базофільними. Наприклад, молекули ДНК у клітинному ядрі. Нейтральні–
