і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Шляхи реалізації міжпредметних зав’язків у процесі вивчення предметів фізико-математичного циклу

Шляхи реалізації міжпредметних зав’язків у процесі вивчення предметів фізико-математичного циклу

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО»

ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА

«Шляхи реалізації міжпредметних зав’язків

у процесі вивчення предметів фізико-математичного циклу»

Слухач курсів учителів, які викладають математику, фізику, астрономію, природознавство.

Зінов’єв Геннадій Юрійович

Керівники індивідуального плану:

Керівник курсів: Ткаченко Л.А.

Науковий керівник: Бик А.С.

Захист роботи : 01.05. 2017 року

м. Кропивницький

ВСТУП

«Усі знання виростають з одного коріння —

з навколишньої дійсності, а тому й

повинні вивчатися у зв'язках».

Я.А.Коменський 

Актуальність теми. Реформування системи освіти в Україні нині набуло глобального характеру. Ми є свідками процесів, які безпосередньо пов’язані з реформуванням змісту освіти. Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й впровадженням інноваційних методів та технологій навчання. Якісне навчання забезпечує засвоєння знань та формування умінь, що для випускника школи стануть підґрунтям у його подальшому житті. Продуктом школи є людина, особистість. Тож навчати її треба так, щоб учень відчув, що знання та вміння є для нього життєвою необхідністю. Навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати її компетенції, визначити шлях до самовдосконалення. У світлі сучасних завдань всебічно, гармонійно розвиненої особистості школяра проблема міжпредметних зв’язків набуває важливого значення. Актуальність даної проблеми зумовлена розвитком науки, техніки, суспільства. Найвагоміші відкриття відбуваються на стику наук. Спеціаліст будь-якої професії цінується, якщо він володіє високим рівнем загальноосвітніх знань, творчо мислить та здатний до постійного оновлення знань. Міжпредметні зв’язки є важливим принципом навчання в сучасній школі, що забезпечує взаємозв’язок наук фізико-математичного циклу. Широке і глибоке проникнення технологій в усі сфери людської діяльності вимагає від молодого покоління, як мінімум, мати базові поняття і знання технологій, які є частиною соціальної культури сучасного суспільства. Міжпредметні зв'язки технологічної і фізико-математичної освіти в цьому смислі мають домінуюче значення. Проблема не стільки в оволодінні знаннями, скільки в умінні застосовувати їх на практиці в будь-якій життєвій ситуації та у професійній сфері.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У ВИКЛАДАННІ ФІЗИКИ ТА МАТЕМАТИКИ

У педагогіці ідея використання міжпредметних зв’язків виникла в ході пошуку шляхів відображення цілісності природи в змісті навчального матеріалу. Так, навчальний процес є відображенням об’єктивно існуючих зв’язків між явищами й процесами, що вивчаються на уроках з різних предметів, і зв’язків, які встановлені між галузями наук. Вказівки про доцільність використання міжпредметних зв’язків знаходимо вже в працях прогресивних педагогів ранніх епох (І.Г. Песталоцці, Я.А. Коменського, Д. Локка, К.Д. Ушинського і ін.). «Усе, що знаходиться у взаємозв’язку, повинно викладатись у такому ж зв’язку», – писав Я.А. Коменський, оскільки вважав, що без цього неможливе пізнання причинно-наслідкових зв’язків, відношень явищ і предметів об’єктивного світу. У книзі «Людина як предмет виховання» К.Д. Ушинський дає психолого-педагогічне обґрунтування міжпредметних зв’язків, виходячи з різних асоціативних зв’язків, що відображають об’єктивні взаємозв’язки предметів і явищ. Перспективною є його думка про зв’язок між предметами на основі головної ідеї і загальних понять. У структурі кожної науки він виділяв, «окрім спеціальних понять, які належать кожній науці зокрема», поняття «загальні багатьом, а деякі і всім наукам належні».

У подальшому проблема міжпредметних зв’язків отримала розвиток і принципово новий зміст. Міжпредметні зв’язки як дидактична категорія є багатовимірним системним об’єктом дослідження, що потребує вивчення складу, структури, функції, взаємовідношень з іншими системними об’єктами дидактики. Структура навчального предмету – основне джерело міжпредметних зв’язків, багатогранності їх видів у змісті процесу навчання. Міжпредметні зв’язки, в свою чергу, впливають на формування структури навчальних предметів, на виділення міжсистемних компонентів знань та узагальнених способів навчально-пізнавальної діяльності.

Наприкінці ХХ століття серед педагогів і методистів відбулося широке обговорення питань, що визначають методологічні позиції проблеми міжпредметних зв’язків. Проведена дискусія виявила методичну неспроможність побудови структури природничо-наукового циклу на основі лише одного критерію міжпредметних зв’язків. Відтоді запропоновано трактувати міжпредметні зв’язки як дидактичну умову, що сприяє підвищенню науковості і доступності навчання, значному підсиленню пізнавальної діяльності школярів, підвищенню якості знань і, що дозволяє розвивати науково-матеріалістичні погляди і переконання учнів. Після довготривалого вивчення науковцями різних аспектів міжпредметних зв’язків було вирішено проблему реалізації міжпредметних зв’язків розглядати як самостійний напрямок у педагогіці. Було встановлено, що сутність міжпредметних зв’язків полягає не стільки у взаємному використанні одними предметами навчальної інформації інших, скільки у встановленні таких зв’язків між навчальними дисциплінами, які забезпечують формування в учнів загальних синтезованих знань.

Деякі дослідники трактують міжпредметні зв’язки як дидактичну умову. У дослідженнях А.В. Усової, яка аналізує проблему реалізації міжпредметних зв’язків у системі предметів природничо-математичного циклу, вказується на необхідність вдосконалення методики формування в учнів єдиного комплексу знань, що є загальними для цих предметів. Розглядаючи міжпредметні зв’язки як дидактичну умову, дослідниця підкреслює, що вони сприяють систематизації навчального процесу, підвищують міцність знань учнів, які стають не лише конкретними але й узагальненими. У результаті чого учні мають можливість переносити знання у нові пізнавальні ситуації.

У загальноосвітній школі питання реалізації можливостей міжпредметних зв’язків обумовлено певними об’єктивними причинами, однією з яких є необхідність ознайомлення учнів з науковими основами знань про природу і методами наукового пізнання, розвитку діалектичного мислення учнів і створення умов для широкого переносу знань у нові нестандартні ситуації. Систематичне здійснення міжпредметних зв’язків математики і фізики при диференційованому навчанні математики в основній школі дозволяє підвищити якість математичних та фізичних знань учнів, сприяє формуванню уявлень про методи математичного моделювання, як методу вивчення реальних явищ, надає можливості для розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Зв’язки між математикою і фізикою як науками постійні й різноманітні. Об’єктом чистої математики є реальний матеріал: просторові форми і кількісні відношення матеріального світу. Проте, цей матеріал набуває досить абстрактних форм, тобто основним методом математики є метод абстракції. За способом відображення дійсності математика – аспектна наука. Її предметною галуззю є вся дійсність, іншими словами, немає жодної матеріальної області, в якій не проявилися б закономірності, що вивчаються математикою. Таким чином, математика вивчає кількісні співвідношення і просторові форми як існуючих областей об’єктів, так і тих, які можна «сконструювати».

Фізика як наука досліджує фундаментальні властивості матерії в двох її формах – формі речовини і поля. Вони являють собою комплекс самостійних галузей знання, об’єднаних вихідними принципами, фундаментальними теоріями і методами дослідження.

Спочатку фізика переважно досліджувала властивості оточуючих нас тіл. Проте вже на цьому етапі вивчалися і деякі загальні проблеми – рух , взаємодія тіл, будова речовини, природа і механізм ряду явищ, наприклад теплових, звукових, оптичних. Отже, спочатку фізика була в основному об’єктною наукою. Але, вже у ХХ столітті головним об’єктом фізики стають фундаментальні явища природи і описуючі їх закони. Математика як наука сформувалася першою, але у міру розвитку фізичних знань математичні методи знаходили все більше застосування у фізичних дослідженнях. Тому взаємозв’язок математики і фізики визначаються насамперед наявністю загальної предметної галузі, яка вивчається з різних точок зору.

Взаємозв’язок математики і фізики виражається у взаємодії їхніх ідей і методів. Ці зв’язки можна умовно розділити на три види, а саме:

1. Фізика ставить завдання і створює необхідні для їх вирішення математичні ідеї та методи, які надалі служать базою для розвитку математичної теорії.

2. Розвинена математична теорія з її ідеями і математичним апаратом використовується для аналізу фізичних явищ, що часто стимулює виникнення нової фізичної теорії, яка у свою чергу, призводить до якісного розвитку фізичної картини світу і виникнення нових фізичних проблем.

3. Розвиток фізичної теорії спирається на наявний певний математичний апарат , але останній вдосконалюється і розвивається по мірі його використання у фізиці.

Тісний зв’язок між шкільними курсами математики і фізики є традиційним. Сучасний курс математики побудований на ідеях множини, функції геометричних перетворень, що охоплюють різні види симетрії. Учні вивчають похідні елементарних функцій, інтеграли і диференціальні рівняння. Математика не тільки дає фізиці обчислювальний апарат, але й збагачує її в ідейному плані. На уроках математики учні вчаться працювати з математичними виразами, а завдання викладання фізики полягає в тому, щоб ознайомити їх із переходом від фізичних явищ і зв’язків між ними до їх математичного вираження і навпаки.

Реалізація міжпредметних зв’язків фізики й математики сприяє розвитку теоретичного пізнання фізичних об’єктів, оскільки:

1) формується загально-змістовний вигляд досліджуваного об’єкта;

2) виявляються умови походження понять, законів;

3) засвоюються способи отримання нових знань;

4) розкривається сутнісна сторона законів;

5) об’єднуються часткові закони;

6) загальнонаукові методи і прийоми перетворюються в інструмент пізнавальної діяльності;

7) встановлюється зв’язок між предметною реальністю, наочною і абстрактно-математичною формою знань.

Перенесення знань із однієї області науки в різноманітні ситуації інших областей доводить учням те, що сила наукового знання складається в логічній побудові будь-якої його області, в універсальності, загальності фундаментальних положень науки. Засвоєння фундаментальних положень науки, її принципів, уміння отримувати із них частинні випадки і застосовувати їх в споріднених навчальних дисциплінах – є вищим щаблем міцності знань.

При вивченні фізики значну увагу приділяють розгляду різних величин і законів, завдяки чому створюються сприятливі умови для узагальнення знань у процесі розкриття їх змісту й встановлення зв’язків між ними. Проблему міжпредметних зв’язків слід розглядати насамперед у плані формування світогляду учнів на основі філософського узагальнення знань, що їх здобувають вони при вивченні суміжних дисциплін. Узагальнення знань учнями є важливою умовою глибокого засвоєння навчального матеріалу. Якість засвоєння матеріалу і ефективність формування відповідного типу мислення визначається метою, засобами й способами узагальнення в системі навчальної діяльності.

Враховуючи різноманітність дидактичних функцій міжпредметних зв’язків, низка авторів дидактичних досліджень намагаються провести їх певну класифікацію. Так, існує класифікація міжпредметних зв’язків за об’єктом, на основі якого встановлюється зв’язок. Виділяють види зв’язків: за змістом навчальних дисциплін, за методом навчання, за формуванням умінь. Виділяють такі їх види: фактичні, понятійні та теоретичні. Ми використаємо класифікацію міжпредметних зв’язків А.В. Усової, яка аналізує проблему встановлення міжпредметних зв’язків у системі предметів природничо-математичного циклу. Така класифікація базується на основі системного підходу. Міжпредметні зв’язки на основі змісту зв’язків відносять до типу змістовно-інформаційних, зв’язки в способах навчально-пізнавальної діяльності до типу операційно-діяльнісних. Розглядаються також організаційно-методичні зв’язки, які хоча і мають самостійне значення, але все ж таки підпорядковані першим двом типам зв’язків.

Класифікація міжпредметних зв’язків предметів природничо-математичного циклу*

з/п

Типи зв’язків

Види зв’язків

1

Змістово-інформаційні

1. Наукові (фактичні, понятійні, теоретичні) – за складом знань.

2. Філософські (гносеологічні, семіотичні, логічні) – за знаннями про пізнання).

3. Ідейні – за знаннями про духовні цінності.

2

Операційно-діяльнісні

1. Практичні – за способами практичної діяльності при застосуванні теоретичних знань.

2. Пізнавальні – за способами навчально-пізнавальної діяльності.

3. Ціннісно-орієнтаційні – за способом ціннісно-орієнтаційної діяльності.

3

Організаційно-методичні

1. Репродуктивні, пошукові, творчі – за способом засвоєння зв’язків з різних видів знань.

Міжкурсові, внутрішньоциклічні, перспективні – за широтою здійснення зв’язків.

3. Наступні, супутні, перспективні – за часом здійснення зв’язків.

4. Односторонні, багатосторонні – за способом взаємозв’язку предметів

5. Епізодичні, постійні, систематичні – за постійністю реалізації.

6. Поурочні, тематичні – за рівнем організації навчально-виховного процесу.

7. Індивідуальні, групові, колективні – за формою організації роботи учителя та школярів.

Отже, впроваджувати міжпредметні зв’язки в практику навчання можна за такими напрямками:

1. Визначати раціональну послідовність вивчення матеріалу.

2. Узгоджувати час вивчення навчальних дисциплін: вивчення одного предмету готувало необхідну понятійну базу і забезпечувало формування вмінь для інших предметів. Логіка і структура вивчення матеріалу цього предмету не порушується за таких обставин. Це реалізується на рівні навчального плану загальноосвітньої школи.

3. Формувати наступність при вивченні понять. Здійснення цього напрямку в практиці навчання середньої школи вимагає від вчителів природничо-математичного циклу уважного вивчення програми і методичних посібників із суміжних предметів для встановлення об’єму знань, що вносяться кожним з предметів у формування в учнів необхідних понять і вмінь. Ігнорування цієї вимоги приводить до нераціональної витрати часу, ускладнює засвоєння понять і формування вмінь.

4. Забезпечувати єдність в інтерпретації загальних понять, законів і теорій. Порушення цієї вимоги приводить до явища, яке дістало назву «розщеплення понять»: у свідомості учня наукове поняття розщеплюється на два і більше незалежних одне від одного понять.

5. Розкривати перед учнями загальні методи наукових досліджень, що використовуються різними галузями і вивчаються навчальними дисциплінами. До таких методів відносять спостереження, розумове моделювання та експеримент. Враховуючи це, існує необхідність здійснення єдиного підходу до формування експериментальних умінь і реалізації загальних вимог до оволодіння ними. Таким чином, необхідне виконання послідовності операцій у процесі їх формування.

6. Запропонувати єдиний підхід до процесу формування узагальнених способів діяльності. Для вивчення предметів природничо-математичного циклу вищі результати можуть бути досягнуті формуванням узагальнених пізнавальних умінь школярів. Такі вміння допомагають швидшому засвоєнню системи знань. До них автор віднесла уміння самостійно працювати з навчальною літературою, графічні вміння, вміння спостерігати й ставити дослід.

Отже, сутність міжпредметних зв’язків полягає у встановленні таких зв’язків між навчальними дисциплінами, які забезпечують формування в учнів загальних синтезованих знань. Систематичне здійснення міжпредметних зв’язків математики і фізики при диференційованому навчанні математики в основній школі дозволяє підвищити якість математичних знань учнів, сприяє формуванню уявлень про методи математичного моделювання, як математичного методу вивчення реальних явищ, надає можливості для розвитку пізнавальних інтересів учнів. Класифікація міжпредметних зв’язків у системі предметів природничо-математичного циклу поділяє їх на змістовно-інформаційні, операційно-діяльнісні та організаційно-методичні.

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ МАТЕМАТИКОЮ ТА ФІЗИКОЮ

При вивченні різних навчальних дисциплін учні школи отримують всебічні знання про природу і суспільство, але просте накопичення знань ще недостатньо для ефективної підготовки їх до трудової діяльності. Випускник школи повинен уміти синтезувати знання, творчо застосовувати їх у різноманітних життєвих ситуаціях. Формування синтезуючого мислення школяра сприяє здійсненню міжпредметних зв'язків при вивченні ними основ наук.

Фізика нерозривно пов'язана з математикою. Математика дає фізиці засоби і прийоми загального і точного вираження залежності між фізичними величинами, які відкриваються в результаті експерименту або теоретичних досліджень. Тому зміст і методи викладання фізики залежать від рівня математичної підготовки учнів.

Вивчення математики та фізики відбувається паралельно, вони доповнюють одна одну. Учні повинні вивчати математику не як окремий предмет, а у взаємозв’язку з іншими предметами природничого циклу. Як свідчить досвід практичної реалізації міжпредметних зв’язків між математикою та фізикою, що реалізуються на уроках математики, дієвим засобом є розв’язування комплексних синтезованих задач, які інтегрують знання кількох предметів.

В процесі вивчення курсу фізики складається враження, що математика є лише мовою, за допомогою якої зручно записувати ці закони. Тому на прикладі з’ясуємо, як математика може виступати засобом не лише опису явищ, але і їх дослідження, одержання важливих наслідків, відкриття нових закономірностей.

Математика дає фізиці засоби і прийоми загального і точного вираження залежності між фізичними величинами, які відкриваються в результаті експерименту або теоретичних досліджень. Тому зміст і методи викладання фізики залежать від рівня математичної підготовки учнів.

Математичні прийоми у фізиці вчитель використовує дуже часто:
- Для вираження законів у загальної і точної формі;
- Для виведення тих чи інших закономірностей з деяких теоретичних передумов;
- Для перетворень виведених формул в інші;
- Для знаходження таких величин, вимірювання яких безпосередньо неможливо;
- При різноманітних розрахунках і вирішенні завдань.
Математичний мову при вивченні фізики неминучий як засіб найкоротшого вираження законів з досвідчених досліджень, для теоретичного обгрунтування низки основних положень.
Математикою вчителю широко доводиться користуватися при вирішенні фізичних завдань. З самого початку вивчення курсу фізики учні привчаються до користування математичними символами і до буквеним формулами. Після вивчення певного курсу математики учні без праці сприймають, що математична формула служить для більш короткого, стислого запису співвідношення між фізичними величинами, а потім і для більш зручного обчислення.
Звичайно, вчителю доводиться привчати учнів вкладати в математичні позначення реальний зміст фізичного сенсу.

Навчальні плани і програми сучасної школи дозволяють здійснювати міжпредметні зв’язки в процесі вивчення основ кожної науки. Але справжні міжпредметні зв’язки, використання яких сприяє формуванню синтезуючого мислення школярів, дозволяє учням всебічно вивчати явища природи й суспільства, здійснюються тільки в тому випадку, коли вчитель у процесі навчання «свого» предмета й засобами цього предмета розкриває явища, що вивчаються в інших навчальних дисциплінах, розширює, поглиблює знання учнів, здійснює перенос знань у різноманітні ситуації, формує в учнів узагальнені поняття, уміння, навички.

Тісний зв’язок між шкільними курсами фізики й математики є традиційним. У результаті корінної перебудови викладання цих дисциплін зв’язок між ними підсилився, однак мають місце й деякі порушення, і хоча вони не настільки вже й значні, знання їх дозволить учителеві фізики більш ефективно побудувати викладання предмета. У ряді випадків нові математичні поняття вводяться на уроках фізики раніше, ніж математики, так на уроках фізики з поняттям вектора школярі зіштовхуються вперше в 7 класі при вивченні швидкості й сили. Тут вектори визначаються як фізичні величини, які, крім числового значення, мають напрямок.

Вивчення фізики у 7 класі, базується на попередніх зв'язках з математикою. Учитель опирається на ті знання, які учні одержали при вивченні математики в 6 класі, і на знання, які вони одержують у 7 класі на уроках математики. Тут потрібно пам'ятати, що учні 7 класу вже знайомі з буквеними позначеннями, вміють записувати формули, знайомі з від'ємними числами і координатною площиною. Вони вміють виконувати дії над цілими і дробовими числами, вимірювати величини, округлювати числа, і знаходити середнє арифметичне, розв'язувати лінійні рівняння. На протязі року математична підготовка учнів доповнюється знаннями про рівняння з двома невідомими, вони засвоюють поняття функції і її графічне представлення.

Застосування будь-якого математичного методу при вивченні фізичних знань проходить через моделювання, коли здійснюється перехід від фізичного об'єкта до математичної моделі. Ми вважаємо, що математичне моделювання – не метод, а одна з фаз процесу пізнання, що здійснюється за допомогою абстракції, аналізу, синтезу та узагальнення. На наш погляд, математичне моделювання в шкільному курсі фізики викликає виникнення певних зв'язків

  1. Фізичний об'єкт

Фізичне явище фізична величина фізичний

прилад

  1. Математична модель

Алгебраїчні графіки таблиці геометричні

вирази побудов

(формули, рівняння)

  1. Оперування математичними моделями

( з застосуванням відповідних математичних методів)

  1. Математичний результат

  1. Аналіз математичного результату з погляду фізики

Здогадка процес реалізації здогадки результат

  1. Висновки

гіпотеза прогноз закон

       Для зручності викладання фізики в різних класах пропоную відібраний матеріал з математики.

Навчальний матеріал з фізики

Математична база

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Одиниці виміру фізичних величин. Міжнародна система одиниць (СІ).

Вимірювання довжини, площі. Одиниці довжини, площі.

Вимірювання об’єму. Одиниці об'єму.

Графіки шляху і швидкості при рівномірному прямолінійному русі.

Прості механізми. Важіль. Умова рівноваги важеля. Блоки.

Коефіцієнт корисної дії.

Паралельне з'єднання провідників.

Шлях, переміщення і координата при прямолінійній рівноприскореному русі.

Додавання і розкладання сил. Рівнодійна.

Векторні фізичні величини

Криволінійний рух

Метрична система мір.

Прямокутник. Квадрат. Площа прямокутника.

Прямокутний паралелепіпед. Куб. Об’єм прямокутного паралелепіпеда. Одиниці об'єму.

Графіки прямої і оберненої залежності. Графіки лінійної залежності.

Пропорція.

Знаходження відсоткового відношення двох чисел.

Додавання і віднімання дробів з різними знаменниками.

Квадратні рівняння.

Співвідношення між сторонами і кутами в прямокутному трикутнику.

Теореми синусів і косинусів

Поняття вектора, його модуля. Сума векторів. Поняття про масштаб.

Коло, дотична. Центральний кут.

Аналіз змісту цієї таблиці свідчить, що не тільки математичні знання є необхідною умовою для вивчення фізики, а й елементи фізичних знань можуть бути засобом підвищення результативності навчання математики.

Особливого значення міжпредмедметні зв'язки математики з фізикою набувають в умовах переходу школи на компетентнісну освіту, під час якої важливим у навчальному процесі стає переконання учнів у можливості практичного застосування математичних знань, усвідомлення ними цінності набутих знань та набуття досвіду з їх застосування у життєвих ситуаціях. У цьому контексті інформація фізичного змісту може бути використана на уроках математики на етапах введення понять та їх застосування. При цьому форми застосування міжпредметних зв'язків можуть бути наступними:

а) створення проблемних ситуацій на основі використання фізичного матеріалу під час вивчення математичних понять;

б) розв’язування задач міжпредметного змісту;

в) виконання практичних і експериментальних робіт;

г) створення проектів міжпредметного змісту;

д) проведення інтегрованих уроків;

е) виконання завдань міжпредметних зв'язків під час навчальної практики з математики і фізики.

Міжпредметні зв'язки усувають роз'єднаність шкільних предметів, дозволяють кожному вчителю підтримувати інтерес до інших, не "своїм" предметів. Знання учнів стають глибшими і міцнішими. Діти не часто пов'язують розрізнені факти, які ми повідомляємо в рамках одного предмета. Звідси висновок, що більшість наших учнів в процесі навчання не використовують найважливішу інтелектуальну здатність людини-сприяти до порівняння, аналізу та класифікації одержуваної ззовні інформації.

Звідси виникають завдання:

 1. Допомогти учням засвоїти сукупність фактів і явищ в їх розвитку, оволодіти загальною картиною світу.

2. Покласти край роз'єднаністю шкільних предметів.

3. Підвищити інтерес до навчання, а до предмету.

4. Підвищити практичну спрямованість навчання.

Слід зазначити, що інтегровані процеси в освіті останніми роками посідають досить важливе місце, оскільки вони спрямовані на реалізацію нових освітніх ідеалів - формування цілісної системи знань і вмінь особистості, розвиток її творчих здібностей та потенційних можливостей.

Якщо розвити ідеї міжпредметних зв'язків фізики та математики, тоді:

  • вдасться підвищити ефективність навчання фізики у середній школі взагалі;

  • підвищити загальну культуру розумової діяльності;

  • ефективніше організувати самостійну роботу учнів з розв’язування фізичних задач, обробки результатів експерименту, аналізу різних формул та рівнянь з погляду їхньої варіативності і реалізації.

ВИСНОВКИ

Таким чином, дослідження реалізації міжпредметних зв’язків на уроках фізики та математики дозволяє зробити такі висновки:

Сутність міжпредметних зв’язків полягає у встановленні таких зв’язків між навчальними дисциплінами, які забезпечують формування в учнів загальних синтезованих знань. Систематичне здійснення міжпредметних зв’язків математики і фізики при диференційованому навчанні математики в основній школі дозволяє підвищити якість знань учнів, сприяє формуванню уявлень про методи математичного моделювання, як методу вивчення реальних явищ, надає можливості для розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Методична система реалізації міжпредметних зв’язків в загальноосвітній школі повинна відображати в собі взаємозв’язки наступних компонентів: концептуальних засад, суб’єкту, об’єкту, методики та результату реалізації. Методичний інструментарій досліджуваної системи включає в себе засоби, методи та форми, що використовуються для реалізації міжпредметних зв’язків у навчанні фізики математики. Основним засобом реалізації міжпредметних зв’язків виступають задачі міжпредметного характеру та інтегровані уроки.

Дієвим засобом реалізації міжпредметних зв’язків між математикою та фізикою є розв’язування комплексних синтезованих задач, що інтегрують знання кількох предметів. Задачі фізичного змісту з математики дозволяють наочно розкрити не тільки істотні сторони фізичних законів, але й поглибити знання з математики, допомогти встановити ті невидимі, на перший погляд, зв’язки, які є передумовою узагальненої системи знань. Задачі фізичного змісту можна використовувати на уроках математики, фізики, у позакласній роботі, а також під час проведення нестандартних, зокрема, інтегрованих уроків.

Найефективнішою формою реалізації міжпредметних зв’язків при вивченні математики і фізики в школі є інтегровані уроки. На даних уроках встановлюється взаємозв’язок між дисциплінами по темі, що вивчається. Такі уроки мають на меті реалізацію низки цілей: навчальні – поглибити уявлення про застосування фізичних і математичних законів в різних ситуаціях; розвиваючі – розвивати творчу та розумову діяльність учнів, аналітичні вміння при перенесенні знань з математики в фізику, гнучкості мислення; виховні – формування елементів соціально-особистісної компетентності на основі вміння проектувати і здійснювати алгоритмічну та евристичну діяльність.

Математика розповсюджується, завойовуючи все нові й нові області знань, інтенсивно проникає в потаємні куточки наук, допомагає розв'язувати навіть ті задачі, які раніш здавалися недосяжними. Здійснення комплексного підходу забезпечується тісними й ефективними міжпредметними зв'язками в засвоєнні основ наук.

Я розглянув лише деякі аспекти реалізації міжпредметних зв'язків на уроках математики, але доцільність розв'язування задач, які використовують різні відомості наук природничого циклу, не викликає сумніву.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Абрамович В. Теоретичні аспекти міжпредметних зв’язків у шкільній освіті / В. Абрамович // Управління освітою. – 2013. – № 6. – С. 21 – 25.

  2. Капарнік Б. Міжпредметні зв’язки. Сутність поняття / Б. Капарнік // Шкільний світ. – 2012. – № 6. – С. 42 – 49.

  3. Коршак Є. Математичне моделювання під час розв’язування фізичних задач / Є. Коршак, Н. Норшак // Фізика та астрономія в школі. – 2010. – № 3. – С. 10 – 11.

  4. Харченко М. Інтеграція міжпредметних зв’язків фізики та математики /

  5. Осадчук Р. Педагогічні технології міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі

  6. Харченко М. Міжпредметні зв’язки фізики і математики в процесі навчання у школі

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Випускна творча робота слухача курсів учителів, які викладають математику, фізику, астрономію, природознавство.
  • Додано
    02.03.2018
  • Розділ
    Різне
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    139
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер материала
    ZC816868
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти