«Шлях до душі дитини — гуманна педагогіка» добірка дидактичних ігор.

Опис документу:
«Шлях до душі дитини — гуманна педагогіка» добірка дидактичних ігор. Ці ігри можна використовувати під час ранкових зустрічей, на різних уроках в початкових класах.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Логвінова Світлана Михайлівна

вчитель початкових класів

Виноградський НВК

«Дошкільний навчальний заклад
загальноосвітня школа

І—ІІІ ступенів»

ШЛЯХ ДО ДУШІ ДИТНИ ГУМАННА ПЕДАГОГІКА

Гуманне педагогічне мислення таїть у собі можливість багатогранної творчої діяльності вчителя, бо ґрунтується на вірі в можливості дитини, на розкриті її самобутної природи, на спрямуванні служінню добру й справедливості. Учитель має змінити себе, своє мислення, підхід до дітей, до підготовки до уроків. У кожній дитині можуть розквітнути тисячі нерозкритих талантів і здібностей, якщо створити для цього відповідні умови та повірити в неї як в особистість.

У молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки дитини, фор­муються основи етичної культури особистості. З огляду на це на уроках доцільно проводити етичні хвилинки, ігри які загострюють увагу дітей на етичних проблемах, долучають їх до моральних цінностей, учать гуманізму, одухотворюють на­вчальне середовище, сприяють встановленню довір­ливих і щирих стосунків між дітьми.

Досвід роботи з дітьми показує, що у грі виявляються різноманітні особисті якості значно яскравіше, ніж у навчальній діяльності. У процесі гри вчитель, уважно спостерігаючи за поведінкою дітей, виявляє індивідуальні особливості кожного і взаємини між дітьми.

Поєднавши принципи гуманного підходу Ш.Амо­нашвілі й інтерес дитини до гри, підібрала ігри та завдання, які:

  • вчать спілкуванню і спостережливості;

  • розвивають моральні якості дитини, її творчі здіб­ності;

  • виховують культуру взаємодопомоги і колективної праці;

  • розвивають уяву та інтуїцію, швидкість реакції;

  • допомагають у вивченні різних предметів шкіль­ного курсу.

Ці вправи є не так іграми, як засобами формування способів взаємодії дітей. А ми знаємо, що особливо у початковій школі діти сприймають складний матеріал через гру швидше і легше. Те, що дитина засвоїть через гру за декілька хвилин, іншим способом вона не вивчить і за годину.

Щоб у майбутньому зайняти у суспільстві позицію активного громадянина, з раннього віку діти повинні вчитися усвідомлювати та обґрунтовувати свою позицію, ставити запитання та вислуховувати співбесідника. Маленька особистість має відчувати, що її думка і життєва позиція цікавлять інших, що її проблеми і хвилювання варті уваги і обговорення.

Такі вправи спрямовані на розвиток і зростання душі дитини, вони є першими сходинками в надзвичайно важливій роботі з формування гармонійної, активної, впевненої в собі толерантної особистості. Цей матеріал доцільно використовувати на уроках, годинах спілкування, на заняттях групи продовженого дня. Нижче пропоную вправи, ігри, які використовую у своїй практиці.

Гра «Дитина тижня»

Вчитель пропонує щотижня обирати дитину, якій говоритимуть про те, яка вона гарна. Слід вибирати того, кому потрібна допомога утвердитися в класі, відчути хороше ставлення, повагу друзів. Дитину садять на «чарівний стільчик» і по черзі говорять ласкаві слова, компліменти.

Гра «Добрий дощик»

Діти утворюють коло. Усі вони — «добрі дощові краплинки». Усере­дині

«мама Хмара». Цій дитині до рук дається чашечка з чарівною во­дою доброти. Грає музика, і всі «кра­плинки» танцюють, кружляючи нав­коло «мами Хмари». Коли мелодія уривається, всі краплинки завми­рають, а «мама Хмара» бризкає во­дою з чашечки по черзі на кожну дитину у колі та запитує «крапли­нок», кому вони допомогли. Кожна має відповісти.

Наприклад:

  • Я побачила квіточку, що засихала від спеки, та й напоїла її.

  • А я помітила на дорозі брудну ма­шину й помила її.

  • Я розвеселила дітей.

  • Я допомогла помити посуд.

  • Я вмила брудного хлопчика.

  • Я полила дерево, яке діти посади­ли біля школи.

  • А я дала зайчикові водички.

  • Діти, скажіть, якою була мама-Хмара добрих краплинок? Чого та як вона навчала своїх діточок?

«Що живе у серці?»

На дошку прикріплюється серце-конверт. Дітям пропонується написати на маленьких аркушиках-седечках, які скарби вони покладуть у свої серця.

«Скарби серця»

Необхідно розподілити дітей по групах. Кожній групі дається малюнок великого серця. Діти ділять його на клітиночки і вписують у них якості, які роблять серце людини сяючим та справжнім. Група, яка напишеше найбільше якостей, стає «берегинею скарбів серця». А потім з усіх клітинок складається велике серце.

«Вогник щастя»

Діти стають у коло з маленькими свічками у руках. Починає вправу вчитель. Він говорить про дитину, яка стоїть поряд із ним, щось світле, гарне, а по­тім запалює від своєї її свічку. Вправа закінчується, коли всі свічки у колі запалені. Діти гасять свічки, об'єднуються в групи і вигадують казку про чарівну свічку щастя. Потім обмінюються казками.

«Якби я...»

Дітям пропонується придумати кінцівку невеличкого твору:

«Якби я був (була) вітром, то...»

«Якби я був (була) зіркою, то...»

«Якби я був (була) хмаркою, то...»

«Якби я був (була) морем, то...»

«Якби я був (була) невидимим (невидимою), то...»

«Якби я був (була) найдобрішим (найдобрішою) в світі, то...»

«Якби я був (була) найкращим винахідником (най­кращою винахідницею), то...»

«Хто більше назве чарівних слів»

Клас ділиться на дві команди. Команди по черзі називають ввічливі слова і вирази. Пригадують «чарівні» слова з казок.

«Таємний друг».

Діти пишуть свої прізвища й імена на аркушиках. Потім згортають їх так, щоб не видно було, що написа­но. Кожен вибирає собі один аркушик (якщо попада­ється власне ім'я, тягне ще раз). Учитель пояснює, що тепер та людина, ім'я якої написане на витягнутому аркушику, стає їх таємним другом і протягом трьох днів діти повинні приділяти якомога більшу увагу цій людині. Через кілька днів діти вгадують, хто був їхніми таємними друзями, і вчитель проводить бесіду про дружбу.

«Чи знаю я себе».

Учитель готує аркушики з прізвищами дітей класу. Складаються вони так, щоб не було видно прізвищ. Потім проводиться жеребкування, після якого кожна дитина на отриманому аркуші описує своє ставлення до однокласника, чиє прізвище на Ньому записано. (До речі, участь у цій вправі може брати і вчитель.) Далі на іншому аркуші кожен пише, що він думає про самого себе. В результаті обидва аркуші потрапляють до дитини, і вона порівнює написане на них.

«Досконале тіло».

Дітям пропонується уявити себе певною частиною тіла і разом скласти досконале тіло, розповідаючи кожен про себе. (Наприклад: «Я голова. Я розумна, мудра, ввічлива і уважна», «А я руки —працьовиті, ніжні, геплі, лагідні», «Я ноги — швидкі, міцні, спортивні», «А я спина — витривала, рівна, з гарною поставою», «Я очі — спостережливі, добрі, виразні, гарні».

Далі учні уявляють, що могло б статися, якби якась частина тіла не захотіла жити мирно з іншими, і складають про це казку.

«Ми у майбутньому».

Діти об'єднуються у 3—4 групи. Їм пропонується уявити себе на машині часу і помандрувати на ній на п'ятдесят, сто, п'ятсот або тисячу років уперед. Потім дається завдання: намалювати себе у майбутньому. З малюнків організовується виставка «Ми у майбут­ньому». Діти пояснюють кожний малюнок.

«Диктант цінностей»

Учитель диктує різні поняття: сім 'я, родина, душа, друг, любов, щастя, милосердя, благодійність, школа, батьки, церква тощо. Потім діти беруть одне поняття на вибір і двома-трьома реченнями ви­словлюють письмово своє ставлення до цього поняття.

«Знаходимо радість»

Гарне побачиш, на погане не оглянешся.

Запропонувати дітям уявити, що добра фея зачарувала їхні очі, і вони почали бачити тільки гарне, позитивне. Діти мають подивитися навколо себе і знайти те, що приносить радість.

«Як зробити день веселим»

(правила радісного дня)

Діти отримують завдання придумати правила, завдяки яким день наповниться радістю. Ці правила радісного дня записують, прикрашають малюнками та прикріплюють на стенді, в класному куточку.

«Люстерко примирення»

Приготувати люстерко. Це чарівне люстерко примирення. Діти стають в коло і передають люстерко один одному . Коли люстерко потрапляє до рук учасника, він розповідає про те, як помирився або помириться зі своїм другом. Потім люстерко примирення покласти на видне місце в класі, щоб діти могли згадувати про те, як важливо розуміти і пробачати один одного та не ображатися.

«Чарівні окуляри»

Діти по черзі одягають «чарівні» окуляри. Той, хто їх одягає, бачить і озвучує у своєму однокласникові все тільки найкраще.

Створення медалі «За Доброту!»

Діти малюють, якою вони уявляють, медаль «За Доброту!». Розповідають, кому вони вручили б таку медаль і за що.

Гра «Якщо людина добра».

Умови гри: якщо людина повинна робити те, що я називаю, ви плескаєте в долоні, а якщо ні - нічого не робите

Уважно слухайте.

  • Бути милосердним, чуйним, сердечним, щирим.

  • Насміхатися з чужого горя.

  • Допомагати людям похилого віку.

  • Захищати слабого.

  • Бути завжди ввічливим.

  • Ображати інших.

  • Піклуватися про тварин.

  • Шанувати працю інших людей.

  • Хвалитися, коли зробив добрий вчинок.

  • Шанувати батьків.

Гра «Кошик доброти».

Діти витягують із кошика смужки паперу з прислів'ями, читають і прикріплюють на дошці. Пояснюють, як вони їх розуміють

Учись добро робити, воно дорожче від золота.

Добро - це найдорожчий скарб, ми повинні робити добрі справи.

Поруч із добром крокує зло.

Добро не пропадає, а зло вмирає.

  • Приємно жити з добрими людьми.

  • Краще зробити добро раз, ніж збиратися робити сто разів.

Людина починається з добра!

Гра «Клубок життя».

Дати дітям клубок ниток. Він втілює в собі майбутнє життя дитини. Діти по черзі говорять свої добрі справи та водночас розмотують і передають його один одному. Кожен тримається за нитку, коли вона проходить через його руки. Наприкінці гри весь клас буде зв'язаний нитками. Якщо є час, можна прикрі­пити до нитки малюнки про добрі справи, які роблять діти.

Література

  1. Амонашвілі Ш.О. Без серця що зрозуміємо. — Хмель­ницький: Подільський культурно-просвітницький центр М.І.Реріха, 2006.

  2. Амонашвілі Ш.О. Істина школи. — Хмельницький: Поділь­ський культурно-просвітницький центр М.І.Реріха, 2007.

  3. Амонашвілі Ш.О. Школа життя. Хмельницький: По­дільський культурно-просвітницький центр М.І.Реріха, 2002.

  4. Лопатина A.A., Скрепцова М.В. Беседы и сказки о семье для детей и взрослых: 32 беседы по семейному воспитанию в школе. — М.: Амрита-Русь, 2007.

  5. Пути выращивания культуры человека. Уроки Валерии Неорадзе. — М.: Издательский дом Шалвы Амона-швили, 2007.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методична діяльність в умовах децентралізації освіти в Україні»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
590 грн