Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Побудова дисципліни у ЗДО: профілактика проблемної поведінки
»
Взяти участь Всі події

"Слабозорі діти в інклюзивному класі: роль учителя й асистента"

Інклюзивна освіта

Для кого: Дорослі

30.09.2021

65

5

0

Опис документу:

Зміст навчання для дітей із порушеннями зору має бути таким самим, як для дітей, які добре бачать. Жодних винятків! Ми маємо пам’ятати, що в таких дітей основний засіб компенсації – не слух, не зір, не дотик, а мислення. Якщо ми навчимо дитину користуватися іншими способами отримання інформації і ввімкнемо потужний механізм компенсації, то дитині все вдаватиметься”.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Слабозорі діти в інклюзивному класі: роль учителя й асистента

Зміст навчання для дітей із порушеннями зору має бути таким самим, як для дітей, які добре бачать. Жодних винятків! Ми маємо пам’ятати, що в таких дітей основний засіб компенсації – не слух, не зір, не дотик, а мислення. Якщо ми навчимо дитину користуватися іншими способами отримання інформації і ввімкнемо потужний механізм компенсації, то дитині все вдаватиметься”.

Наприклад, одна людина може пояснити іншій, що таке маракуйя, хоча перша ніколи не куштувала цей фрукт: він подібний на ківі, якщо його розрізати, то на зрізі він як агрус, а пахне, як суниця. Так, це працює й зі слабозорими та незрячими дітьми.

Педагоги й батьки рідко розуміють одне одного. А насправді це має бути потужний тандем. І батьки мають усвідомлювати, що рішення про інклюзивне навчання – це рішення про некомфортне життя. Бо це – величезна робота”.

Насамперед у співпраці важливе бажання вчителя зрозуміти особливу ситуацію сім’ї.

Йдеться про такт у спілкуванні з батьками та уважність. Адже часто батьки можуть бути вразливими, і це може бути наслідком негативного спілкування з педагогами з інших закладів освіти, з лікарями та іншими людьми.

Як і вчителі, батьки мають бути поінформовані. Без інформації складно зрозуміти поведінку дитини. І це, вважає Віра Ремажевська, – частково про наслідки закритості українського суспільства. Мовляв, у нас не прийнято ділитися своїми проблемами, щиро й відверто розказувати про проблеми, які можуть бути з дитиною.

ЯКА РОЛЬ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ НА УРОЦІ


Правила й поради:

  1. Асистент вчителя – це не тлумач і не поводир. Це – радше робота за межами класу, досить непомітна, але дуже помічна. 

  2. Йдеться про підготовку матеріалів, які вчителю складно підготувати одному, вивчення маршрутів.

3. Асистент учителя – це також ланка, яка з’єднує педагогів, які мають працювати з дитиною. Це – зв’язковий, який повідомляє про проблему, отримує інформацію, знає, де можна роздрукувати більшим шрифтом, де можна скористатися брайлівським принтером, допомагає озвучувати.

Слабозорі можуть мати розмите зображення. Тоді асистент може використовувати прийом “наведення чіткого контуру” або блідо-жовтий фон і чорні букви. Також такі діти потребують більше часу, щоби розглянути предмет. Якщо ви даєте щось у руки дитині, яка погано бачить, треба піднести предмет до очей, дати понюхати, сприйняти на дотик.

До того ж має бути збільшений час на виконання вправи. Можна робити друковану основу для контрольної роботи. Зазвичай дитина переписує умови задачі або умови прикладу в зошит із дошки. У дитини з порушеннями зору на це піде значно більше часу. Тому краще дати друковану основу, де вже написані приклади, а дитина просто розв’яже їх. Усе це – завдання асистента”.

Згодом незряча або слабозора дитина зможе розв’язувати приклади швидше за інших, бо вона матиме алгоритм розв’язання в пам’яті, а зряча дитина послуговується зором. Але під час навчання, поки дитина призвичаїться, їй треба більше часу на завдання. І це треба обговорювати з дітьми, адже їм буде незрозуміло, чому слабозорій дитині дають друковану основу, а іншим – ні

  1. Асистент учителя не має коментувати кожну дію вчителя.

  2. Асистент повинен навчитися правильно коментувати те, що відбувається на уроці. Натомість, якщо, наприклад, немає аудіокниги, а дитина має прочитати твір, то долучаються батьки.

ЯКА РОЛЬ УЧИТЕЛЯ

Правила й рекомендації:

1. Основна функція вчителя – подавати навчальний матеріал.

2. Учитель, який навчає в класі дитину з порушеннями зору, має пам’ятати: якщо він користується мультимедійною дошкою, використовує комп’ютер або відеоряд, то повинен попередити про це асистента. А той має мати навички аудіодискрипції і прокоментувати, що там відбувається. І зробити це так, щоби не заважати іншим.

Неможливо дати універсальну пораду, як навчати слабозору або незрячу дитину. Треба виходити з конкретної ситуації. Але мають бути чітко прописані обов’язки вчителя та асистента. Вони не мають перетинатися, а доповнювати один одного. І все ж таки маємо пам’ятати, що урок веде вчитель”.

3. Учитель повинен навчитися читати сигнали, які подає йому слабозора дитина. Наприклад, дитина може соватися на стільці чи встати з-за столу посеред уроку. Вчитель має зрозуміти, чому це відбувається. Навряд це тому, що дитині нецікаво. А, можливо, поведінка інших дітей заважає їй сконцентруватися.

Є багато психологічних нюансів у дітей із порушеннями зору. Наприклад, неможливість активно рухатися сприяє формуванню зайвих рухів. Так, дитина може постійно натискати собі на очі, розхитуватись.

Також дитина, яка погано бачить, може надто наближатися до іншої людини або брати її за руки – те саме, коли зрячі люди спілкуються одне з одним і дивляться в очі, отже – “торкаються” очима. Про це також варто поговорити з дітьми й пояснити їм ситуацію. І це – ще одна функція педагогів і батьків.

ЯК ГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ПРИХОДУ СЛАБОЗОРОЇ ДИТИНИ

Це треба робити відкрито, щиро, без приниження й підкреслення особливості. Наприклад, треба пояснити дітям, що хтось пише лівою рукою, хтось може погано чути і йому треба сидіти за першою партою, хтось хворів і не може включитися в процес, а хтось погано бачить. Усе це – нормально”.

Водночас, підготовка дітей до слабозорої дитини в класі точно не має бути “сухою”. Варто грати. Наприклад, діти можуть опинитися в ситуації “я не бачу”. Так, у Німеччині влаштували просвітницький проєкт: у трюмі яхти, якою плавали по Європі, створили 3 кімнати: житлову, імітацію парку й кав’ярню. Охочі могли спробувати, як це – жити всліпу.

Виявилося, що взяти чашку кави, знайти вільний стілець і сісти за стіл – це шалена проблема. Таку ситуацію можна спробувати програти з дітьми в їдальні: запропонувати їм всліпу насипати цукру в чашку чи налити води в склянку. Мовляв, бачите, як це непросто, а в клас прийде дитина, яка може нас навчити цього.

Слабозора дитина може дратувати однолітків тим, що вона неповоротка, не так швидко працює, чогось недобачає, що їй приділяють більше уваги. А в початковій школі остання причина дуже важлива, тому що діти думають так: “Мій учитель належить мені”, а тут є дитина, яка постійно поруч біля вчителя.

НАЙБІЛЬШІ ПОМИЛКИ В РОБОТІ ЗІ СЛАБОЗОРИМИ ДІТЬМИ

Коли педагог думає, що має все коментувати слабозорій дитині, то повинен вміти це робити. Коментар – це не висловлення своєї думки й не формування свого ставлення до ситуації, людини чи події, це – констатація факту.

Вчителі забувають, що дитина вже чогось навчилася до приходу в школу. Можливо, у неї були хороші педагоги. Тому не треба думати, що вона несповна розуму або має інтелектуальні обмеження. Дитина з порушеннями зору – це дитина, яка здатна зрозуміти вказівку й не потребує розтлумачень очевидних речей.

Гіперопіка. І це стосується не лише батьків. Не треба робити все замість дитини. Наприклад, збирати портфель чи застібати гудзики.

Коли батьки або вчителі заперечують особливості розвитку, але вони є. Формування уяви, створення картинок у голові, використання карт – усе це не можна відкидати.

Не можна казати, що це – особливі діти. Це – просто діти, як мають специфічні проблеми і спеціальні потреби. Про це можна відверто поговорити з батьками й поцікавитися, як краще називати їхню дитину, яка правильна термінологія і як це прийнятно в сім’ї. Наприклад, поняття “сліпота” є у всьому світі, але в Україні це вважається образою.

Нерозуміння поведінки незрячої дитини. Треба розібратися і зрозуміти, чому, наприклад, дитина хоче підійти ближче або постійно натискає на око.

У навчанні дітей із порушеннями зору дуже важливу роль відіграють технічні засоби. Помилка педагогів та батьків у тому, що вони забувають про це.



Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.