Система корекційних занять з першокласниками в адаптаційний період

Опис документу:
Програма корекційних занять з першокласниками в адаптаційний період містить методичні розробки 12 занять. Вона може бути впроваджена для роботи з першокласниками.. Ця програма ставить за мету полегшити адаптаційний період , допомогти дітям швидше влитися в колектив і навчитися співпрацювати в ньому. Адресовано практичним психологам, соціальним педагогам, вчителям молодших класів..

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВІДДІЛ ОСВІТИ ПИРЯТИНСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЦЕНТР ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Програма корекційних занять з першокласниками в адаптаційний період

Автор Прокопенко Світлана-

практичний психолог, соціальний педагог

Березоворудської зш І-ІІІ ст.

ПИРЯТИН – 2011

Корекційні заняття з першокласниками в адаптаційний період: програма і методичні розробки занять / Автор С.С.Прокопенко.

Березова Рудка: 2010.- 60с.

Програма корекційних занять з першокласниками в адаптаційний період містить методичні розробки 12 занять. Вона може бути впроваджена для роботи з першокласниками.. Ця програма ставить за мету полегшити адаптаційний період , допомогти дітям швидше влитися в колектив і навчитися співпрацювати в ньому.

Адресовано практичним психологам, соціальним педагогам, вчителям молодших класів..

П Р О Г Р А М А

КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬСЯ З ПЕРШОКЛАСНИКАМИ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ

№ з/п

Тема заняття

Кількість

годин

Дата

1

Знайомство.

1

2

Школа. Школяр.

1

3

Роль і місце учня на уроці.

1

4

Режим дня школяра.

1

5

Спілкування.

1

6

Психологічний практикум. Комунікативні ігри.

1

7

Спостережливість.

1

8

Внутрішній світ.

1

9

Я серед людей.

1

10

Увага.

1

11

Мислення.

1

12

Ми – клас.

1

Заняття 1.

Тема. Знайомство.

Мета: спонукати дітей до розповіді про себе, з метою ближчого знайомства з однокласниками;

формувати в них позитивну самооцінку, вміння називати своє ім'я, визначати стать, вік, розповісти про свою родину і що вона для кожного значить.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне запитання:

  • Коли люди зустрічаються вперше, що вони роблять?

Гра «Давайте познайомимось»

Діти називають свої імена всі разом. Психолог закриває рот долонею, що означає «мовчанка».

  • Ой, як гамірно. Ви всі почули як кого звати? А як ви думаєте, я дізналась як вас звати? Чому?

(Діти відповідають)

Таким чином, наше знайомство не відбулося, ми не почули імен один одного. Тому треба говорити по черзі, й тоді ми почуємо кожного. Давайте спочатку.

Гра «Мене звати...»

Моє прізвище та ім'я (психолог називає себе). Хто запам'ятав моє ім'я та прізвище? Молодці. Давайте перевіримо, хто краще запам'ятав- дівчатка чи хлопчики. Добре. Ви всі молодці, у всіх у вас хороша пам'ять. А тепер я хочу дізнатися , яке ваше прізвище, ім'я і по-батькові. Але робити це ви повинні, дотримуючись такого правила: кожний робить крок до середини нашого кола і голосно , чітко називає своє прізвище та ім'я. Після цього всі повторюють це прізвище та ім'я.

Гра «Знак « Я» і «Разом».

  • Дітки, ви повинні знати, що у школі існує знак «Я» - це піднята рука. Щоб можна було почути дитину, яка відповідає, необхідно піднімати руку і говорити по черзі. Зараз за допомогою цього знаку дайте відповіді на такі запитання:

  • У кого з вас сині очі?

  • У кого з вас темне волосся?

  • Хто з вас любить борщ?

  • У кого з вас є брат?

  • Є ще знак «разом». Він потрібний, коли на уроці необхідно відповідати хором.

Тренувальна вправа. (Діти відповідають індивідуально та хором залежно від вказівки вчителя).

  • Яка зараз пора року?

  • Що є у слона таке, чого немає в інших тварин?

  • Ви зараз у дитячому садочку чи в школі?

Висновок: необхідно уважно слухати вчителя, щоб знати як відповідати.

Гра «Моя стать».

Діти, як ви звернули увагу, у вас у класі є хлопчики і дівчатка, тобто представники різної статі. Давайте з вами зараз визначимось до якої статі належимо, і які характерні ознаки мають хлопчики і дівчатка.

(Діти по черзі говорять до якої статі належать і називають одну ознаку цієї статі).

Гра «Моя родина».

У кожного із нас є надійна опора – родина. Сюди входять тато, мама, бабуся, дідусь, брати, сестри. Давайте з вами, викоистовуючи знак «Я», розповімо про свою родину і про те, що вона для вас значить.

(Починає розповідь психолог).

ІІІ. Рефлексія

Метод «Мікрофон»

  • Що ми робили на занятті?

  • Що вам найбільше сподобалось, запам'яталось? Чому?

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

(Слід звернути увагу на тих учнів, які відмовляються стати в коло до однокласників чи біля яких ніхто не хоче ставати. Ці діти є або «Відторгнутитими», або в класі існує проблема, яка потребує втручання класовода та психолога).

Заняття 2.

Тема. Школа. Школяр.

Мета: познайомити дітей із поняттям «школа» та з основними правилами поведінки в ній;

виховувати почуття відповідальності, сумлінне ставлення до обов'язків.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

  • Як ви думаєте, навіщо вам потрібна школа?

  • Навіщо треба вчитися?

ІІІ . Робота над новим матеріалом

Розповідь психолога

Слово «школа» походить із давньогрецької мови. В Київській Русі перші школи з'явилися тисячу років тому. В школі вчаться хлопчики й дівчатка. Хто ходить до школи вчитися, того називають «школяр» (учень). Відвідуючи школу, ви навчитеся писати, читати, рахувати, малювати, співати, працювати в колективі і т.д. Перед вами відкриється багато таємниць природи, а знання , здобуті в школі, допоможуть зробити ще прекраснішою землю, на якій живете. У школі на вас чекають справжні друзі: старшокласники та вчителі.

Гра «Першокласник»

На столі лежить портфель і кілька різних предметів: ручка, пенал, зошит, книжка, ложка, тарілка, ножиці, щітка і т.д. Після нагадування, що діти ходять у школу, їм самостійно треба скласти свої речі, які повинні знаходитись у портфелі. Зробити це треба швидко і охайно.
(Коментарі дітей, чому вони взяли саме ці речі)

Читання казки із серії «Лісова школа» , автор М.Панфілова.

Створення лісової школи

Жив-був Їжачок. Він був маленький, кругленький, сірого кольору, з гостреньким носиком та чорними очима. На спині в Їжака були справжні колючки. Але він був дуже добрим і ласкавим. А жив Їжак у школі.. Так, у звичайній школі, де було багато дітей, яких навчали мудрі вчителі. Їжак сам не знав: може, його якийсь школяр приніс для «живого

куточка» ще маленьким, а може він народився у школі. Скільки Їжак себе пам'ятав, він завжди чув шкільні дзвоники, відчував теплі руки дітей, отримував від них смачні ласощі.

Дуже сподобалось Їжаку, як проходили уроки. Разом із дітьми Їжак учився писати, рахувати, вивчати різні предмети. Звичайно, це було непомітно для людей. Бігає собі Їжак, радіє життю. А Їжачок мріяв...

А мріяв він про те, що коли виросте, стане вчителем і зможе навчати усіх своїх лісових друзів усьому, що вміє та чому навчився в людей у школі.

Ось Їжак став дорослим, прийшов час збутися його мріям. Лісові жителі побудували справжню школу для зайчат, лисенят, вовченят, мишенят та інших звірів.

Їжак – вчитель готував клас до прийому першокласників. У світлій кімнаті стояли столи, стільці.На стіні висіла дошка, на якій можна було писати крейдою. Їжак приніс підручники-книжки з малюнками, які допоможуть звірятам навчитися писати та читати.

Сорока принесла до школи дзвінок.

  • Навіщо ти принесла до школи якусь іграшку? – спитав у Сороки сторож Кріт. – У школі не граються, а навчаються.

Сорока поважно відповіла:

  • Мене Їжак попросив. Я буду відповідати за дзвінок.

  • А навіщо треба дзвонити? Школа це не пожежна машина! – здивувався кріт.

  • Та ти нічого про школу не знаєш! Коли дзвенить дзвінок, це означає час іти на урок. А якщо під час уроку дзвенить дзвінок, це означає, час відпочити, дружок! – затріщала Сорока.

  • Почекай, Сороко, поясни мені ще раз. Якщо діти прийшли до школи, то, почувши дзвоник, побіжать на урок?

  • Так, тільки не побіжать, а підуть до парт, де будуть чекати вчителя, - відповіла Сорока.

  • Це вірно! – підхопив Їжак. – Саме так роблять справжні школярі.

  • Наші звірята можуть і не знати цих правил! – захвилювався Кріт.

  • Прийдуть до школи й дізнаються, - знову затріщала Сорока.

  • Так, - підтвердив Їжак, дізнаються, як стати школярем, як вірно писати, рахувати й багато чого іншого.

Їжак, Кріт, та Сорока замовкли. В Лісовій школі було тихо та чисто. Чекаючи першокласників, дерева на шкільному подвір'ї здавалися святковими, шелестіли червоно – жовтим листям. Здавалося, що вони теж розмовляють.

  • Час, час! – оголосив усьому класу Клен.

  • До школи, до школи! – шепотіла берізка.

Бесіда

  • Де жив Їжак?

  • Який він був?

  • Про що він мріяв?

  • Як Їжак – учитель готував клас до прийому першокласників?

  • Навіщо в школі дзвінок?

Знайомство учнів з правилами поведінки в школі

Вихований учень знає і виконує правила поведінки в школі. Запам'ятайте ці правила та щоденно їх виконуйте!

Після дзвоника на урок учень повинен:

  1. Знайти своє місце за партою і перевірити, чи все в нього є на робочому місці, що буде необхідне на уроці.

  2. Сидіти за партою рівно.

  3. Бажаючи відповісти на запитання вчителя або запитати його про щось, підняти руку вгору, не відриваючи ліктя від парти.

  4. Уважно слухати відповіді своїх товаришів.

  5. Йти до дошки, коли вчитель викликає.

  6. На уроці не відволікатися, не займатися сторонніми справами, не заважати однокласникам.

  7. Не приносити до школи зайві речі.

ІІІ. Підсумок заняття

Метод «Мікрофон».

- Про що ви дізналися на сьогоднішньому занятті?

Вправа «Дружба починається з усмішки...»

Всі учасники кола беруться за руки, дивляться сусідові зліва , а потім справа в очі і мовчки дарують йому усмішку.

Заняття 3.

Тема. Роль і місце учня на уроці

Мета: розширити знання дітей про навчальну діяльність школярів;

виховувати інтерес до навчальної діяльності.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Створення позитивного настрою

  • Створимо гарний настрій: усміхніться, скажіть приємні, красиві слова один одному. Давайте складемо абетку приємних слів на букву «Н» (наполегливий, ніжний, незвичайний...)

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Діти, сьогодні на занятті ми поговоримо з вами , як потрібно поводитись на кожному етапі уроку, яких правил необхідно дотримуватись, щоб навчання було активним, а не пасивним.

На уроці не можна марнувати жодної хвилини. Адже це призведе до втрати цілої години, дня, року. Кожний урок принесе вам нові знання. А наука для людини – як сонце для життя.

Знайомство з основними етапами уроку

Сьогодні до нас завітала Мудра сова. Вона нам хоче розповісти про урок. (Кожний пункт супроводжується коментарем)

  1. Знання здобуваються головним чином на уроці (домашні завдання – лише закріплення знань).

  2. Не можна залишати нічого незрозумілого , недоученого, недопрацьованого на уроці. (Якщо щось не зрозуміло, запитуйте вчителя).

  3. Не втрачайте на уроці жодної хвилини, не займайтесь посторонніми справами.

  4. До початку уроку підготуйте все необхідне на уроці.

  5. Уважно слухайте вчителя, не пропускайте мимо ушей жодного його слова, обдумуйте сказане ним, запам'ятовуйте.

  6. Уважно слухайте, і про себе оцінюйте відповідь товариша.

  7. Коли вчитель викликав вас, спочатку обдумайте відповідь. Відповідайте голосно, чітко, впевнено.

  8. Записуйте домашні завдання, щоб знали над чим працювати вдома.

  9. В кінці уроку ясно усвідомте, що ви дізналися нового, чому навчилися на уроці, чим збагатилися.

Бесіда :

  1. Що нового ви дізналися сьогодні на уроці математи? (Запитую про всі уроки)

  2. А як ви думаєте, чому кожен із вас запам'ятав різну кількість матеріалу?

  3. (Підводжу до думки, що не уважно слухали вчителя, не старанно виконували завдання)

Гра « Роззяви»

Мета: розвивати довільну увагу

Діти йдуть по колу, тримаючись за руки. За сигналом психолога «стій» зупиняються, роблять 4 сплески у долоні, повертаються на 180 градусів і починають рухатись навпаки. Напрямок змінюється після кожного сигналу.

Якщо дитина заплуталась і помилилась, то виходить із гри й сідає на стілець. Гра закінчується, коли лишаються 3-4 дитини. Їх оголошують переможцями.

Гра Дзеркало»

Мета: розвивати спостережливість.

Із групи обирають ведучого. Йому пропонують уявити, що він прийшов у магазин, де багато дзеркал. Ведучий стає в центр, а діти півколом біля нього. Ведучий показує рухи, а дзеркала (діти) їх повторюють. У ролі ведучого мають побувати всі охочі.

ІУ. Підсумок заняття

Вправа «Мікрофон»

- Діти, що ви запам'ятали із порад Мудрої сови?

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 4.

Тема. Режим дня школяра

Мета: ознайомити з поняттям «режим дня»;

закріпити уявлення учнів про навички особистої гігієни.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Налаштування на заняття

Діти стають у коло, піднімають руки до сонечка, підводяться навшпин насолоджуються теплими промінчиками. Сонечко дарує кожному по веселому, грайливому зайчику, який притуляється до грудей і випромінює світло.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

-Діти, що ви запам'ятали з попереднього заняття?

ІУ. Сприйняття нового матеріалу

- Діти, сьогодні ми з вами будемо говорити про режим дня. Режим дня – це все те, чим ви зайняті протягом дня. Ви уже школярі, зовсім дорослі і відповідальні люди, знаєте. Ось зараз учениця 2 класу вам зачитає свій режим дня. (Учениця зачитує режим дня).

Бесіда:

  • Ви хотіли б дружити з такою дівчинкою?

  • А чого б ви хотіли від неї навчитися?

  • А який ваш режим дня? ( Діти , за бажанням, розповідають про свій режим дня)

  • Що змінилося у вашому режимі після того, як ви стали школяриками?

  • Яку погану рису ви повинні відганяти від себе, щоб бути завжди охайним, зібраним, не запізнюватись? (Діти відповідають: лінь)

  • Ось послухайте, що відбувається , коли нас перемагає лінь. (Психолог читає вірш «Отак у нас щодня»).

Отак у нас щодня

Дзвенить за вікнами трамвай:

Вставай, вставай, вставай!

У хаті – метушня.

Сестра гукає: «Де пальто?»

А де пальто не зна ніхто.

Отак у нас щодня.

Шука портфеля старший брат.

Сорочку – середній брат.

Штанці – молодший брат.

А я згубила черевик.

І олівець раптово зник,

Пальто знайшли ми у кутку,

Портфель - в садочку на бузку.

Ну а штанців - нема.

Коли дивлюся – ось вони.

Лежать під лавкою штани,

На них Мурко дріма.

Дев'ять б!є. Ну так і є.

Спізнились на урок.

Порозмовляли віч-на-віч,

На місце класти кожну річ.

Даєм собі зарок.

А вранці знов лунає крик:

Де мій портфель? Де черевик?

І знову метушня.

І тільки чути де? Та де?

І хата обертом іде.

Отак у нас щодня.

Я. Компанієць

Обговорення вірша:

  • Як ви розумієте вислів: «Кожній речі – своє місце»?

  • Що ви побажаєте дітям?

Гра «Вітер дме на...»

Зі словами «Вітер дме на...» психолог починає гру. Називає далі терміни, які відносяться до режиму дня і діти , з такими якостями збираються до купки. Наприклад: «Вітер дме на того, хто кожного ранку просинається сам» і т.д.

Вправа «Складемо історію»

Психолог починає історію: «Жив собі хлпчик, який був дуже старанним». Наступний учасник продовжує, і так далі по колу. Ведучий напрвляє сюжет історії про режим дня хлопчика.

У. Підсумок заняття

Метод «Мікрофон».

  • Про що цінне для себе ви дізналися на сьогоднішньому занятті?

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 5.

Тема. Спілкування

Мета: вчити дітей вживати ввічливі слова, розширити їх словниковий запас;

розвивати вміння правильно вітатися;

виховувати шанобливе ставлення до оточуючих.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

  • Вам усім подобаються казки?

  • А які казки ви любите?

  • Ви звернули увагу на те, що у казках добро перемагає зло. Лагідні, веселі, сміливі герої перемагають злих і підступних, боязких і жадібних. Давайте з вами пригадаємо казку «Гуси-лебеді». Що там відбувається?

  • Звернемо увагу на два моменти в казці: коли дівчинка розшукує братика й коли біжить із ним додому.

Чому Піч, Яблунька й Річка не відповіли Маші на запитання?

  • Так, вона погано до них звернулася, була непривітна, образила їх.

  • А чому потім вони допомогли їй?

Отже, ви зрозуміли, що коли дівчинка відгукнулася на їхні прохання, була лагідною, вони теж поміняли до неї відношення.

Робота з прислів'ям

«Лагідне слово – що ясний день». Як ви розумієте це прислів'я?

(Відповіді дітей психолог узагальнює)

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Словникова робота

Кожна людина живе серед інших людей. У спілкуванні вона користується ввічливими словами, робить гарні вчинки.

А які ввічливі слова ви знаєте? (Діти по черзі відповідають).

Пояснення слів привітання

«Добрий день, друзі», - легко та звично вимовила я цю фразу. Ви, мабуть, дуже б здивувалися, якби привіталась я такими словами: «Їли ви сьогодні?», « Чи здорова ваша худоба?» Це теж слова вітання. Саме так зверталися у давнину люди Китаю та Монголії. Для нас це звучить дуже смішно, але, насправді, ці люди бажали один одному добра.

Ще існує гарний звичай знімати головний убір та рукавичку при привітанні. Він також давній, ще з часів лицарів. Коли вони зустрічали знайомого, то знімали шолом і рукавичку, це означало: «Не бійся, бачиш, моя голова відкрита. Долоня тепла, зброї у ній немає». Вітатися за руку можна тільки з дуже близькою людиною, товаришем, другом. А якщо вітаються люди різного віку, то першою подає руку старша людина.

Словами «Доброго ранку!», «Добрий вечір!», «Здрастуйте!» користуються дорослі й діти. Словами ж «Привіт!» і «Салют!» можуть користуавтися тільки близькі ровесники, товариші. До дорослої людини так вітатись неможна.

Вправа «Чарівні слова»

Діти слухають уважно запитання і відгадують чарівні слова.

  1. Які чарівні слова вживають при звертанні? (Будь ласка)

  2. Якими словами висловлюють вдячність? (Дякую)

  3. Прощаючись бажають... (На все добре)

  4. Форма подяки (Велике спасибі)

  5. при прощанні говоримо... (До побачення)

  6. В будь-якій ситуації, коли прощаємось (Прощавайте)

Гра «Чемно-нечемно»

  • Якщо чемно – плескаєте в долоньки двічі, нечемно – один раз.

Привітатися під час зустрічі.

Штовхнути й не вибачитися.

Звернутись до вчителя, не підвівшись.

Підняти річ, яка впала.

Пропустити у дверях старшого і т.д.

Робота над правилами спілкування

  • Діти, спілкуючись кожного дня з однокласниками, кожен із вас повинен дотримуватись певних правил:

  1. Зустрівши знайомих, привітайся.

  2. Не перебивай, коли хтось розповідає що-небудь

  3. Називай усіх по імені.

  4. Якщо немає вільного місця, поступися своїм.

  5. Якщо хтось що-небудь упустив, підніми і подай.

  6. Не ображай однокласників, не тягни за косу дівчинку.

  7. Не дражни хлопчиків.

  8. Вмій зберігати таємницю.

ІУ. Рефлексія

Вправа «Мікрофон»

- Що ви нового дізналися на сьогоднішньому занятті?

Гра «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Той, кому сказали комплімент, киває головою і говорить : «Спасибі, мені дуже приємно!». Потім дарує комплімент своєму сусідові і т.д.

Заняття 6.

Тема. Психологічний практикум. Комунікативні ігри.

Мета: розвивати уміння спілкуватися в колективі;

виховувати інтерес до всього нового.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

  • Діти , які чарівні слова ви запамятали з минулого заняття?

  • Які правила поведінки ви знаєте?

  • Сьогодні ми з вами будемо грати в ігри, які допоможуть нам у спілкуванні.

ІІІ. Комунікативні ігри та вправи.

Гра « По команді - шикуйсь!»

Граємо у виконання команд. Головна вимога – швидкість. Отже, вишикуйтеся в колону:

  • за зростом;

  • за кольором волосся , починаючи з темного;

  • за кольором очей, починаючи з темного;

  • за порами року (коли хто народився тощо.

Ця гра спрямована на адаптацію дитини в новому колективі і на згуртування групи.

Гра «Впізнай однокласника»

Комусь із дітей завязують очі і пропонують впізнати своїх однокласників. Можна впізнати, обмацуючи одяг, волосся, руки. У ролі шукача можуть побувати всі бажаючі.

Вправа «Добра тварина»

Учасники стають у коло і беруться за руки. Ведучий тихим голосом говорить: «Ми – одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого подиху, до подиху сусідів. «А тепер подихаємо разом!». Вдих – усі роблять крок вперед. Видих – усі роблять крок назад. Вдих усі роблять 2 кроки вперед, видих – 2 кроки назад. «Так не тільки дихає тварина, так само чітко і рівно бється її велике добре серце. Стукіт – крок уперед, стукіт – крок назад тощо ».

Гра «Секрет»

Усім учасникам ведучий роздає по «секрету» із красивої скриньки (ґудзик, намистинку, брошку, старий годинник , скрепку, гумку тощо). , кладе в долоньку і затискає кулачок. Учасники ходять по класу і шукають способи умовити кожного показати йому свій секрет.

Ведучий стежить за процесом обміну секретами, допомагає боязким знайти спільну мову з кожним учасником.

Гра «Рукавичка»

Для гри потрібні вирізані з паперу рукавички, кількість пар дорівнює кількості пар учасників гри. Ведучий розкидає пари рукавичок з однаковим орнаментом (але не розфарбованим) по приміщенню. Діти ходять, відшукують свою «пару», відходять вбік і за допомогою трьох олівців різного кольору намагаються якнайшвидше однаково розфарбувати рукавички.

Ведучий спостерігає, як організовують роботу пари, як ділять олівці, як при цьому домовляються. Переможців вітають.

ІУ. Підсумок заняття

Вправа «Мікрофон»

- Яка гра вам найбільше сподобалась? Чому?

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 7.

Тема. Спостережливість

Мета: розвивати спостережливість, уміння правильно виконувати завдання;

виховувати інтерес до всього нового.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Повторення вивченого матеріалу

  • Про що у нас ішла мова на минулому занятті?

  • Чому важливо використовувати у спілкуванні гарні, теплі, ласкаві слова?

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Розповідь з елементами бесіди.

- Про що ми говоритимемо і що робитимемо, ви дізнаєтесь із байки І.Крилова

« Допитливий» ( Психолог читає байку).

- Отже, ви зрозуміли, що ми будемо говорити сьогодні про спостережливість. Спостережливість – це уміння помічати, бачити якомога більше і виділяти головне з побаченого, вміти фотографувати очима.

- Навіщо людині спостережливість?

Що допомагає нам бути спостережливими? (Очі, думка, пам'ять, бажання запам’ятати)

Гра «На скільки я спостережливий»

(Відповідати не повертаючись).

- Скільки дівчаток у вас у класі?

  • Скільки хлопчиків?

  • У кого з дівчаток довге волосся?

Хто прийшов сьогодні до школи у спідничці?

Гра «Сніговики»

Дітям слід уважно роздивитися малюнки, на яких зображені сніговики, і знайти 10 відмінностей у цих малюнках.

  • Хто знайшов відмінності? (Відповідають пошепки)

  • Давайте тепер всі разом назвемо ці відмінності.

Гра «Що лежало на столі?»

На столі розкладені різні предмети. Даю можливість дітям 30 секунд дивитися на ці предмети, а потім накриваю їх тканиною і діти розповідають що там лежало.

Гра «Відгадай предмет»

Діти розглядають малюнки різних предметів, тварин, рослин. Потім усі заплющують очі, а один учень описує один з предметів. Всі решта відгадують що це.

Наприклад: його їдять, він буває круглий або овальний, невеликий за розміром, жовтого кольору, соковитий, його дольки кладуть у чай, він кислий. Що це? (Лимон)

( Описують предмети усі бажаючі)

Вправа «Якого кольору…»

Давайте з вами поспостерігаємо за небом. Які відтінки кольорів ви можете назвати? Якого кольору хмаринки?

Вправа «Запам’ятай послідовність»

Дітям слід запам’ятати послідовність фігур, намальованих на дошці, і намалювати їх на аркушах паперу. Потім вони самостійно себе перевіряють і виставляють оцінки:

якщо все правильно – 6 балів;

1 помилка – 5 балів;

2 помилки – 4 бали.

У. Підсумок заняття.

Вправа «Мікрофон»

- Чому ми сьогодні училися на занятті?

- За чим вам би хотілося поспостерігати?

- Про що б ви хотіли дізнатися?

- Чи зможете ви бути уважнішими після сьогоднішнього заняття?

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 8.

Тема. Внутрішній світ

Мета: ознайомити дітей із базовими психологічними поняттями: психологія, пам'ять, уява, фантазія;

розвивати вміння аналізувати свій внутрішній світ;

створити емоційно сприятливу атмосферу.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Психологічне налаштування

Вправа « Спілкування в колі»

Узявшись за руки, діти утворюють коло. Психолог пропонує кожному учасникові подивитися один на одного та усміхнутися, відчути долоню свого сусіда, її тепло. Кожна дитина має передати по колу своє тепло.

ІІІ. Робота над новою темою

  • Діти, зараз ми з вами будемо подорожувати в особливе Королівство Внутрішнього світу. Ми познайомимось із казковою наукою, яка зветься «Психологія». Що таке психологія. Це найсердечніше наука. Покладіть свої ручки на груди і прислухайтесь. Там живе наша душа. Наша душа – це наші почуття, спогади, емоції.

  • Як вам зараз на душі? Який у вас настрій?

( Діти розповідають про стан душі)

Гра – експеримент « Що допомагає сприйманню?»

Закрийте очі, щоб не бачити. Затуліть вуха, щоб не чути, а ніс – щоб не відчувати запахи. Хіба це життя, як ви думаєте?

А якби язичок наш не відчував смак солодкої цукерки? Ви знали б, що ця цукерка солодка? А якби наша шкіра втратила здатність відчувати? Вас укусить комар, а ви й не відчуєте.

Діти, ви здогадалися, що допомагає нам все сприймати? Ось чому треба бути уважним, щоб бачити, чути, відчувати, аби добре запам’ятовувати, щоб багато знати, бути розумним.

Давайте потренуємося.

Вправа «Дотик»

Покладіть свої ручки на стілець. Який він на дотик? Чому? З чого він зроблений? Пригадайте, який лід на дотик? А голка?

Уявіть, що ви купаєтесь під душем. Ллється холодна вода… дуже гаряча…Потекла тепленька водичка…( Показати як тіло реагує на всі ці явища)

Ми з вами, діти, дослідили, що органи сприйняття - це наші чуттєві органи: очі, вуха, ніс, язик. Наша шкіра відчуває і теж запам’ятовує: вогонь пече, кропива жалить і т.д.

Сприйняття треба розвивати, адже це розвідник нашого розуму. Сприйняття посилає інформацію нашим думкам, у наш мозок. А мозок – це скарбничка нашої памяті, а пам'ять – це те, що з нами було, що ми читали, вивчили, бачили, робили. Й від того як ми уважно слухаємо, відчуваємо й бачимо, залежить наша пам'ять.

Щоб мати уявлення про науку «психологію», давайте з вами почитаємо казку «Наука про звичайнісінькі дива»

«Наука про зви­чайнісінькі дива»

Ви знаєте, діти, що таке психологія? Які таємниці приховує це загадкове слово? Ні? Тоді я розповім вам одну казку про дівчин­ку Юлю, яка не знала, що це таке, але дуже хотіла знати. Юля чула слово «психологія» від тата й мами. їй було цікаво уявляти муд­рих і добрих чарівників — психологів, які могли перевтілюватися в кого завгодно (так вона чомусь думала) й навіть зазирати в глибини душі.

Загалом у цій психології дівчинці було багато чого незрозумілого. Тато завжди про неї говорив із захопленням і часто повторю­вав слова: «дива психології». Тому Юля була впевнена, що психологія пов'язана з чара­ми, чаклуванням. їй дуже кортіло побачи­ти справжнісінькі дива й чарівні пере­втілення, а тато ніяк не міг знайти часу, щоб показати їх. Удень він працював у нау­ковому інституті й приходив із роботи, коли Юля вже вкладалася спати. Якось, коли тато зайшов до неї в кімнату побажати доб­рої ночі, Юля дуже розсердилася:

Тату! Чому ти ніколи не маєш часу поспілкуватися зі мною? Якщо ти не будеш усе мені пояснювати, я виросту

  • нерозум­ною. Тато засміявся й сказав:

  • Ти маєш рацію, Юленько! Я занадто багато часу відводжу на свою роботу. А що я повинен тобі пояснити?

  • Ось ти, тату, працюєш психологом. А що ти робиш?

- Ти хочеш дізнатися, що я роблю?

Так. І що таке психологія? Ти ж обіцяв мені пояснити, але в тебе немає жодної вільної хвилинки!

  • Це дуже непросто пояснити такій ма­ленькій дівчинці, — сказав тато й замис­лився.

  • Я вже не маленька, й ти це чудово знаєш, таточку! — ображено надувши губи, відказала Юля.

  • Ну добре... Давай-но пригадаємо, як ми з тобою ходили взимку на гірку катати­ся на санках. Пам'ятаєш?

  • Звичайно! Там ще двоє хлопчиків їха­ли на санках і перекинулися. Просто в сніг перекинулись! — засміялася Юля.

  • А ти добре пам'ятаєш цей день? Увесь — від початку до кінця? Кожну хви­лину?

  • Ні... Хіба можна все памятати? Ось хлопчиків пам'ятаю, як сама з гірки їхала, як ти віз мене на санчатах, коли ми йшли кататися... А як додому повертатися —зовсім не пам'ятаю.

  • Ось бачиш. Твої спогади відрізняють­ся від того, що відбувалося насправді. Ти пам'ятаєш не всі події, а тільки найяск­равіші моменти. І зараз уже не зможеш ска­зати, як і у що ті хлопчики були одягнуті,
    які були в них санки?

  • Ні, не зможу.

Те, що залишилось у твоїй пам'яті, — це не зовсім те, що було насправді. Дещо набуло іншого значення, а багато що забу­лося. Такі особливості нашої пам'яті. Але у нас із тобою є не тільки пам'ять. Є у нас, наприклад, ще фантазія, уява. Уяви собі, що влітку ми поїдемо відпочивати на море. Адже ти ніколи не була на морі?

Ні.

А можеш уявити себе на пляжі? Б'ють­ся об берег морські хвилі, кричать чайки, теплий вітер...

Юля трішки подумала, зморщила чоло, потім кивнула!

  • Можу! Я і тебе уявила, маму, хвилі. Навіть гори на березі моря.

  • Дуже добре. А як ти думаєш, коли ми поїдемо туди відпочивати, берег моря буде таким, як ти його зараз уявила?

  • Ні, напевно. Я ж це сама вигадала, а насправді я там не була. Можливо, там усе зовсім по іншому!

Правильно. Ти сама помітила, що твоя уява про берег моря може виявити­ся не зовсім подібною на справжній бе­рег моря. Якось у давнину люди зверну­ли увагу, що є життя, предмети, які нас оточують, і є інші, зовсім особливі явища, які відбуваються всередині нас. Досить часто наші відчуття, спогади дуже відрізняються від тих, що були насправді. Цим внутрішнім явищам люди придума­ли назви — сприйняття, пам'ять, мис­лення, воля, почуття тощо. Усі разом вони утворюють усередині кожного з нас особливе Королівство Внутрішнього Світу. Інакше Внутрішній Світ нази­вається психікою.

А чим займаються психологи? Ось ти, татку, що робиш?

  • Психологи вивчають психіку людини, ті закони, за якими живе Королівство Внут­рішнього Світу. Всі світи всередині людей дуже різні, не подібні, утім, спільні закони в них є. Наука психологія намагається
    знайти ці закони, дізнатися про те, що, з рештою, відбувається в цих королівствах. Зрозуміло?

  • Не дуже. — зізналася Юля. А як же можна дізнатися, що там, усередині нас, відбувається?

Для цього є різні способи. Звичайно вивчити Внутрішній Світ людини досить важко — ми ж не можемо побачити, які у нас думки або образи. І тут на допомогу психологу приходить експеримент.

  • А що це таке?

  • Коли психолог хоче виявити якісь явища в Королівстві Внутрішнього Світу, зрозуміти, як ці явища відбуваються, він просить людей — учасників експеримен­ту, виконати його завдання й уважно ана­лізує результати. Психолог створює такі умови, в яких внутрішні психічні явища чітко

  • виявляються в діях. Наприклад, хоче психолог дізнатися, скільки слів може за­пам'ятати шестирічна дитина з першого
    разу.

  • А ще як вивчають Королівство Внут­рішнього Світу?

  • За допомогою спостережень за дити­ною можна дізнатися, компанійська вона чи замкнута, щедра чи жадібна, розбиша­кувата чи спокійна, ввічлива чи груба. Крім того, дуже багато можуть розповісти про
    дитину її малюнки чи фігурки з пластилі­ну.

  • А психолог може все-все про людину дізнатися?

  • Не все, але дуже багато. Часто буває, що людина думає про себе, про свої риси одне, наприклад, вважає себе дуже доброю, а психолог спостерігає за її вчинками й ба­чить, що вона ображає своїх друзів, не лю­бить ділитися книжками. Яка ж це добро­та?

  • Татку, а для чого психологу потрібно це все знати?

  • Для того?.. Наведу тобі приклад. На заводі токар виробляє різні деталі на вер­статі. Є такі станки, що самі виготовляють ці деталі. Завдання робітника— просто вчасно ввімкнути верстат. Але коли вер­стат зламається, робітник повинен його відремонтувати. А зробити це він зможе, якщо знає, як влаштований верстат.

—А до чого тут психологія?

Тут є подібність. Психолог допомагає людям жити й працювати. А люди набага­то складніші за будь-які верстати й допо­могти їм можна лише тоді, коли знаєш, як влаштована й діє людська психіка.

  • А як ти допомагаєш людям9

По-різному. Цим займається практич­на психологія. Наприклад, у якоїсь дитини погана пам'ять. Вона забуває все на світі. Тоді психолог придумує для неї спеціальні вправи, займається з нею й розвиває її па­м'ять. Або, наприклад, якась дівчинка так боїться темноти, що не може заснути без
світла. Психолог відпрацьовує з нею деякі завдання —й страх проходить.

Обговорення казки:

  • Як дізнатися, скільки слів або картинок може запам’ятати шестирічна дитина з першого разу?

  • Як вивчають Королівство Внутрішнього Світу?

  • Як можна дізнатися яка дитина: щедра чи жадібна, добра чи зла?

  • Для чого психологу треба вивчати людину?

  • Як психологи допомагають людям?

ІУ. Підсумок заняття

Вправа «На березі моря»

Маленькі хвильки набігають на берег і знову відкочуються назад. Як хороше бавитись водичкою – вибігати на теплі від сонечка камінчики й гратися ними.

Хочете скупатись? Похлюпаємось трохи на мілині, щоб відчути, як приємно огортає тіло прохолодна вода.

Заняття 9.

Тема. Я серед людей

Мета: формувати у дітей позитивний «Я-образ»;

вчити реально сприймати свої досягнення й недоліки;

розвивати вміння приймати до уваги почуття іншої людини.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Психологічне налаштування

Вправа « Комплімент »

Кожна дитина сусідові зліва говорить якісь приємні слова.

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Читання казки «Про чарівні люстерка»

В одному королівстві в сімї рибалки народилась маленька дівчинка. Перед її народженням у королівство прибула нікому не знайома старенька бабуся в старій

залатаній одежині. Вночі лише в хижі ри­балки горіло світло. Там чекали народжен­ня дитини. Саме в цю хижу постукала ста­ренька й попросилася переночувати.

Що ж! — сказав рибалка. —У нас тісно й пахне рибою. До того ж ось-ось повинна народитися дитинка. Утім, не можна ста­ренькій жінці ночувати на вулиці. Заходь­те, знайдемо й для вас місце.

Спасибі тобі, — сказала старенька. — Добра людина ніколи не шукає подяки, але завжди знаходить її. Твоя дочка буде щас­лива в житті. З цими словами старенька зайшла до хати, й рибалка постелив їй біля печі. Під ранок на світ народилася малень­ка дівчинка, батьки назвали її Карі. Ста­ренька подивилася на маленьку дитину й сказала батькові:

Я хочу зробити твоїй донечці подару­нок, і подала йому три маленькі люстер­ка. — Ці люстерка чарівні, — сказала вона. —Але в чому їх чари—вона дізнаєть­ся, коли виросте.

Рибалка подякував старенькій, і коли вона пішла, подивився в кожне з них, але всюди побачив тільки своє бородате облич­чя. Рибалка знизав плечами й заховав лю­стерка на поличку...

Минуло шістнадцять років. Рибалка й йо­го дружина забули про подарунок, що був зроблений невідомою старенькою їхній до­нечці Карі в день її появи на світ. Маленька Карі виросла й стала прекрасною дівчиною. Вона дуже любила веселитися, ошатно одя­гатися, милуватися своїм відображенням у старому дзеркалі, яке вже тріснуло. Треба сказати, що Карі не дуже любила клопота­тися в господі й допомагати батькам.

Якось біля берега, навпроти хатини ри­балки, кинув якір великий і красивий ко­рабель. Од корабля відійшла шлюпка й при­стала до берега. На пісок зійшла люди в ба­гатому вбранні, у капелюхах з яскравим пір'ям і шаблями на боці. Видно було, що це знатні вельможі. Серед них був високий і красивий юнак із розумними й трохи сум­ними очима. Рибалки вийшли на берег зу­стрічати незвичайних гостей. Карі стояла трохи віддалік у натовпі дочок рибалок. І ко­ли поглянула на прекрасного юнака, сер­це її завмерло. її батько як старший серед рибалок поштиво наблизився до них.

Вітаємо вас, хоробрій працьовиті ри­балки!—сказав високий юнак. — Я принц Агор, приплив сюди зі своїми супутниками за велінням моєї матері — королеви й ча­рівниці. Вона наказала мені саме у вас, се­ред ваших дочок знайти собі наречену.

Ласкаво просимо! — відповів старший рибалка. Серед наших дочок багато пре­красних дівчат. Вибирай будь-яку з них. Кожна вважатиме за честь стати нарече­ною принца з далекої країни.

Принц і вся його свита поселилися в ри­бальському селищі. Щодня принц Агор хо­див по домівках, знайомився з дочками рибалок, робив їм подарунки, був дуже ввічливим і добрим, але очі його залиша­лися сумними.

Всі дівчата рибальського села хотіли сподобатися принцу, одягали найкраще вбрання, пригощали його різними страва­ми, усміхалися йому. Чи треба казати, що Карі з першого погляду покохала принца й часто тихенько спостерігала за ним. коли він ходив берегом моря або задумливо сидів на камені. їй, як і іншим дівчатам, хотіло­ся сподобатися принцові, але в їхню хижу він ще не заходив.

Якось Карі залишилася вдома сама. По­ставила на стіл стареньке з тріщиною лю­стерко, милувалася собою, зачісувала гар­не золотисте волосся. Раптом маленький котик, граючись, зачепив низ сукні й розі­рвав його. Карі дуже розсердилась і, схо­пивши свій черевичок, кинула його на ко­тика. Котик злякався й скочив на стіл. Промахнувшись, Карі вдарила черевиком люстерко. Дінь! — і воно розбилося.

Карі вирішила пошукати, чи немає в домі десь іще люстерка. І ось на верхній полиці у шафі вона знайшла три маленькі дзеркальця: одне зі зворотного боку було зелене, друге голубе, а третє червоне. Карі подивилась у зелене люстерко й побачила своє симпатичне обличчя з великими сіри­ми очима й пухкенькими вустами. «Яка ж я красива! — подумала Карі. — Цікаво, що про мене думає принц? Чи здаюся я йому гарною?»

Вона піднесла до обличчя голубе люстер­ко й мало не випустила його від здивуван­ня. Відображення було зовсім іншим. Не­чітке, ніби в тумані, розмите. «Як дивно, — подумала Карі. — Це якісь незвичайні лю­стерка. Цікаво, що я побачу в третьому лю­стерку?»

Вона глянула в червоне дзеркальце й здивувалася ще більше. Звідтіля на неї дивилось обличчя якоїсь зовсім іншої дівчини (їй спочатку так здалося): презир­ливо зіщулені очі, вередливо надуті губи, неприємна посмішка. Карі добре придиви­лась і вже ж побачила знайомі риси. Це було її обличчя, але дуже воно змінилося.

Що це за чудеса такі? — скрикнула вона. —Хто ж мені пояснить?

Якось Карі залишилася вдома сама. По­ставила на стіл стареньке з тріщиною лю­стерко, милувалася собою, зачісувала гар­не золотисте волосся. Раптом маленький котик, граючись, зачепив низ сукні й розі­рвав його. Карі дуже розсердилась і, схо­пивши свій черевичок, кинула його на ко­тика. Котик злякався й скочив на стіл. Промахнувшись, Карі вдарила черевиком люстерко. Дінь! — і воно розбилося.

Карі вирішила пошукати, чи немає в домі десь іще люстерка. І ось на верхній полиці у шафі вона знайшла три маленькі дзеркальця: одне зі зворотного боку було зелене, друге голубе, а третє червоне. Карі подивилась у зелене люстерко й побачила своє симпатичне обличчя з великими сіри­ми очима й пухкенькими вустами. «Яка ж я красива! — подумала Карі. — Цікаво, що про мене думає принц? Чи здаюся я йому гарною?»

Вона піднесла до обличчя голубе люстер­ко й мало не випустила його від здивуван­ня. Відображення було зовсім іншим. Не­чітке, ніби в тумані, розмите. «Як дивно, — подумала Карі. — Це якісь незвичайні лю­стерка. Цікаво, що я побачу в третьому лю­стерку?»

Вона глянула в червоне дзеркальце й здивувалася ще більше. Звідтіля на неї дивилось обличчя якоїсь зовсім іншої дівчини (їй спочатку так здалося): презир­ливо зіщулені очі, вередливо надуті губи, неприємна посмішка. Карі добре придиви­лась і вже ж побачила знайомі риси. Це було її обличчя, але дуже воно змінилося.

Під кінець розмови старий рибалка, бать­ко Карі, запитав Агора:

Чи сподобалась тобі дівчина у нашо­му селі? Наприклад, дочка мого сусіда Пента? Правда, красуня? А її сестричка Тора —найдобріша душа!

Слова батька дуже налякали й розсер­дили Карі: а якщо принцу й справді сподо­баються ті дівчата? А вона ж. Карі, краща! І хоча Пента й Тора були її подругами. Карі в цю хвилину ненавиділа їх, і вона раптом голосно скрикнула:

І зовсім вони не такі хороші, як ти ка­жеш!

Після цих слів усі замовкли. Принц Агор зі здивуванням і сумом подивився на Карі, яка засмутилась і вже пожалкувала про те, що таке вчинила.

Гості поспішно попрощались і пішли, а Карі схопила свої чарівні люстерка, ви­скочила з дому й заховалась у скелях, де її ніхто не міг побачити. Вона подивилася в кожне з них і розплакалась. Червоне люстерко показало, якою її зараз уявляє принц Агор: злою, заздрісною, гордою. Карі винуватила себе за свої немудрі й непродумані слова, за примхливий ха­рактер, і в зеленому дзеркалі поступово тануло обличчя самовпевненої красуні. Чим більше сварила себе Карі, тим гірше їм ставало її відображення в зеленому дзеркалі. Адже воно показувало той образ, який складається у людини про саму себе.

Пройшло кілька днів. Принц Агор обі­йшов усі будинки в рибальському ко­ролівстві, познайомився з усіма дівчатами, але так і не зробив свого вибору. Ніхто з ри­бацьких дівчат не міг похвалитись особли­вою увагою принца. Щовечора спеціально для нього молодь села влаштовувала свят­кові гуляння, пісні й танці. Принц співав і танцював разом з усіма, але очі його за­лишалися сумними.

Карі також кілька разів говорила з ним і навіть танцювала, але кожен вечір, загля­даючи в заповітне червоне дзеркальце, вона бачила там самозакохану дівчину, тобто таку, якою бачив її принц Агор. Правда, те­пер це відображення не було таким різким, і в ньому навіть з'явилися певні приємні риси, але це було зовсім не те. Адже Карі мріяла, щоб принц полюбив її так міцно, як вона любила його. Інколи вона подумки про­сила червоне люстерко показати, якою ба­чать її батьки, і тут же відображення роби­лося симпатичним, веселим, безтурботним.

Утім, коли вона намагалася сподобати­ся йому й здаватися красивішою, ніж була

насправді, то ввечері з червоного люстерка довідувалася, що образ її згас в очах прин­ца й навіть змінився на гірший.

Вона припинила будь-які спроби зако­хати в себе Агора й тільки здалеку дивилася на нього, і серце її переповнювалося ніжністю.

Так минали дні за днями. Батьки Карі помітили, що вона змінилася. Дівчина більше не лінувалася, виконувати хатню роботу, ставала уважнішою до батьків і при­вітною з подругами. Часто вона лагідно гла­дила котика й розмовляла з ним, та у від­повід він тільки муркав, ніби ніколи не вмів промовляти людським голосом.

Якось вона зі здивуванням виявила, що відображення в зеленому люстерку, тобто той образ, який вона уявляла сама, і в чер­воному, тобто її справжній образ, стали дуже подібними.

Та ось під кінець прогулянки принц Агор оголосив мешканцям села, що прощається з ними. Усе вмить замовкло: музика, танці й сміх. Усім стало сумно, всі були схвильо­вані, тому що встигли полюбити доброго й благородного принца, й коли наступила тиша, Агор сказав:

Мені дуже шкода розлучатися з вами, але вже закінчився мій строк, та я не зумів виконати доручення моєї матері-королеви.

Хіба немає у нас гідних наречених? — зі здивуванням і прикрістю запитав най­старший рибалка.

Є, але я шукав тільки одну-єдину, її образ показала мені мати, і їй я відразу віддав своє серце, вона повинна була бути тут, але я не знайшов її, — відповів принц.

Цієї ночі Карі не змогла заснути від сліз і, вийшовши тихенько з хати, пішла до бе­рега моря. Раптом вона побачила людей і серед них принца, що йшли до скелі. Карі тихенько йшла за ними. Те, що вона поба­чила, вразило й налякало її.

Біля скелі, об яку билися морські хвилі, люди зупинились, і один із них забив у щі­лину кам'яної стіни велике металеве кільце. До цього кільця прикували принца Агора, наклавши на його руки й ноги важкі кайдани.

Один із його супутників, нахилившись до нього, із сумом сказав:

Прощавайте, принце! Нам дуже боля­че робити це. Але ми не можемо допомогти тобі.

Прощавайте, друзі, —відповів Агор. Го­лос його був твердим, але повним глибокого смутку. — Ви зробили все, що змогли. Пере­дайте моїй матінці, що я прошу в неї проба­чення за те, що не зміг виконати її наказ.

Люди — а це були супутники принца з корабля — мовчки покинули скелю. Агор залишився один. Він прихилився спиною до кам'яної стіни й завмер, ніби чекаючи чогось. Карі вийшла із-за кущів і кинулася до принца.

Я звільню тебе! — скрикнула вона.
—Хто ти?—різко повернувся Агор. — А. Карі! Ні. ти не можеш звільнити мене. Швидше йди звідси, наближається північ... —Я не піду, я допоможу тобі!

Ні! — суворо сказав Агор. — Якщо ти не підеш, то загинеш разом зі мною. А Дра­кону потрібен тільки я.

—Дракону? Якому Дракону? Я нічого не розумію!

Добре, я все поясню тобі, але потім ти підеш.

На мене з дитинства накладено страш­не закляття. У день свого двадцятиріччя я маю бути принесений у жертву злому Дра­кону. Зняти це закляття може тільки Лю­бов, моя любов до однієї дівчини, чий образ показала мені мати в своєму магічному дзеркалі. Моя мати, королева й чарівниця, сказала мені, що я знайду цю дівчину в ва­шому рибальському селі і коли впізнаю її, в ту саму хвилину злі чари зникнуть, із мене зніметься страшне закляття. Я довго шукав її, але не зайшов. І тепер я стану жертвою Дракона, а ти повинна піти якнайшвидше.

  • Давай разом тікати звідси!

  • Ні! Закляття порушити не можна, інакше великі біди почнуться в королівстві.

А чи є якийсь інший спосіб урятувати тебе?

  • Є... Але це неможливо!

  • Скажи мені!

Ні. Не скажу. Іди, Карі, прошу тебе. Карі стояла на колінах біля принца й плакала від безсилля. В цю хвилину щось м'якеньке й пухнасте потерлося об її ногу. Це був котик.

Принц не скаже тобі. Карі, — промур­котів він. — Тому, що не хоче спасіння та­кою ціною, для зняття злих чар треба, щоб жертву Дракону...

Його останні слова заглушили шум і плескіт морської хвилі. З чорних дощових хмар ударила блискавка, загримів грім. Із глибини моря піднялося величезне чорне тіло Дракона, покрите бронзовою лускою. Злий Дракон повернув страшну голову в їхній бік і подивився на них злими, воро­жими очима.

Карі кинулася до самого краєчку берега моря, на який летіли солоні бризки від морських хвиль.

Ось я! — голосно крикнула вона. —Бери мене. Драконе, замість принца Агора!

Не смій. Карі! — закричав принц і ки­нувся до неї, розриваючи кайдани, що ско­вували його.

Вона повернулася, глянула на нього, і він побачив її прекрасне обличчя в світлі блискотливих блискавок.

Ти! Це ти! Я впізнав тебе! Ти та сама дівчина з чарівного люстерка моєї ма­тері! — скрикнув принц Агор.

У ту саму хвилину почувся страшний рев. Це від безсилля лютував Дракон. який раптом почав розсипатися, ніби пісок. Через кілька секунд хвилі вгамува­лися, перестали мерехтіти блискавки, затих вітер і настала тиша. Злі чари роз­сіялися.

А біля скелі, тримаючись за руки, сто­яли Карі й принц Агор. Біля їхніх ніг лежа­ли розірвані кайдани» а поруч сидів котик і, ніби нічого не сталося, умивав лапками мордочку.

  • Як же я не міг відразу не впізнати тебе? — тихо запитав принц.

  • Я й сама не могла впізнати себе, —усміхаючись, відповіла Карі й витягла з кишені три свої дорогоцінні люстерка.

  • Ось вони! Ці чудові предмети подару­вала моя мати-чарівниця, перевтілившись у жебрачку, тій самій дівчині, яку я шу­кав, — сказав принц.

Карі тримала перед собою три чарівні дзеркальця— зелене, голубе й червоне. І в усіх трьох відображалось те саме облич­чя — прекрасне, добре, щасливе...

Обговорення казки:

  • Як звати головну героїню казки?

  • Яка незвичайна подія відбулась в день її появи на світ?

  • Що сказав рибалка старенькій?

  • Що вона відповіла?

  • Якою стала Карі , коли правильно зрозуміла себе?

  • Як звати принца?

  • Скажіть, а кому ви даруєте свою любов?

  • Від кого отримуєте її?

  • У чому проявляється ваша любов?

ІУ. Підсумок уроку

Любити – це значить дарувати тепло, добро, радість іншим людям. Любов – це стан душі. Розвивайте почуття любові до всього (живого і неживого), що вас оточує. І тоді вас теж усі любитимуть.

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 10.

Тема. Увага.

Мета: вчити дітей зосереджуватись на навчальному матеріалі;

ознайомити учнів із поняттям «увага»;

розвивати спостережливість, уважність.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Психологічне налаштування

Вправа « Імпульс»

Діти стають у коло, психолог посилає своєму сусідові імпульс (легенький потиск руки», а той передає цей імпульс своєму сусідові і так по колу.

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Читання казки «Уважко і Неуважко»

Жили-були два хлопчики: Уважко й Не­уважко. Але одному з них життя здавалося цікавим, радісним, легким, а другому було важко в житті: він усе робив не так, як тре­ба, йому часто робили зауваження.

Подумайте, кому з хлопчиків робили
зауваження?

Неуважко став сумний і невеселий. Ле­тіла якось Мудра Сова та й запросила Не­уважка до себе в Лісову школу: «Я тебе там навчу бути уважним і розумним». Але Не­уважко був настільки неуважним, що навіть цього не почув. На щастя був поряд Уважко, він і повів Неуважка до Лісової шко­ли. Мудра Сова якраз учила Ведмедя, Ли­сицю, Зайця, Білочку та Вовка креслити відрізки. Ведмедю треба накреслити 15см, Лисиці — 10 см. Зайцю — 8 см, Білочці — 5 см, а Вовку — 12 см. Вони уважно послу­хали й накреслили: Ведмідь — 15 см. Ли­сиця — 10 см, Заєць — 8 см, Білка — 5 см, а Вовк — 12 см.

Які звірі вчилися в школі?

Які відрізки вони накреслили?
(
Діти повторюють у тій же послідов­ності)

Щоб все це зробити правильно, звірі по­винні були бути уважними. А що це зна­чить?

Увага— це коли зір, слух, думка спря­мовані на те, що вивчається, про що розка­зують і що показують.

—А для чого й де треба бути уважними?

  • Що залежить від уваги?

  • Чому життя залежить від уваги?

  • Сьогодні ми й будемо працювати над розвитком уваги.

Гра «Друкарська машинка»

Кожен учень отримав свою букву. Потім психолог називає слова і учні, чиї букви є у слові, мають вишикуватись біля дошки у потрібному порядку Закреслити букву «О», «І» на картках з віршиками

«О»

Жовтий котиться клубок, Та клубок цей без ниток. Ані його розмотати. Ні нового намотати. Цілий день качається: Зразу піднімається. Згодом опускається. Як це називається?

«І»

У Бобра добра багато: І надворі, і в оборі, І в коморі, і у хаті. Бо охоче дні і ночі Він робив: він сіяв. Він віяв і косив, І молотив.

Робота над помилками творчого завдання Незнайки

Білочка

На осінніх канікулах ми з татом і мамою пішли до лісу. У лісі було гарно, тихо. Тишу порушували тільки ворони, що кукурікали біля своїх гнізд. Чути було, як десь далеко кує дятел. А ми все далі заходили в ліс.

Раптом ми побачили білочку. Яка ж вона гарна! Вся біленька, з довгою мордочкою і маленьким хвостиком. Білочка тримала в лапках сріблясту рибку, ядку. готуючись її зїсти. Але, побачивши нас, вона перелякалась і втекла.

Невдовзі ми повернулись додому.

  • Діти які помилки допустив Неуважко?

  • Як ви думаєте, чому він наробив помилок?

  • Що треба робити, щоб не допускати помилок?

Гра « Роззяви»

Мета: розвивати довільну увагу

Діти йдуть по колу, тримаючись за руки. За сигналом психолога «стій» зупиняються, роблять 4 сплески у долоні, повертаються на 180 градусів і починають рухатись навпаки. Напрямок змінюється після кожного сигналу.

Якщо дитина заплуталась і помилилась, то виходить із гри й сідає на стілець. Гра закінчується, коли лишаються 3-4 дитини. Їх оголошують переможцями.

ІУ. Підсумок заняття

  • Діти, як ви зрозуміли, для успішного засвоєння матеріалу на уроці, для того щоб знати достеменно про те чи інше явище чи предмет, ми з вами повинні бути завжди уважними, спостережливими. І тоді успіх буде супроводжувати нас.

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 11.

Тема. Мислення.

Мета: розвивати у дітей здатність аналізувати, узагальнювати, вміння виділяти певні ознаки, закономірності.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Психологічне налаштування

Вправа « Сонечко»

Діти стають у коло, піднімають руки до сонечка, підводяться навшпиньки, тягнуться до сонечка, насолоджуються теплими промінчиками. Сонечко дарує кожному по веселому, грайливому зайчику, який притуляється до грудей і випромінює світло.

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Гра «Вулик»

Психолог показує стільники й просить дітей відгадати, що це таке?

Це — стільники, куди бджоли відклада­ють свій мед. Вони дуже схожі на наш мо­зок. Скільки тут клітинок, які вони рівненькі, досконалі, як тут чисто, який порядок. Наш мозок має 15 млрд. клітинок, але вони дуже маленькі, їх не видно не­озброєним оком. І коли б клітиночка була така, як піщинка, то мозок вийшов би, як величезний будинок на 5 поверхів. Мозок керує розумом і тілом. Як ви думаєте, де живе наш розум?

Так, голова захищає наш мозок від холо­ду, спеки. Обов'язково треба носити панам­ку, коли сонечко гріє, а взимку — шапоч­ку...

А тепер послухайте уважно, як мозок ке­рує нами. Наприклад: наші очі побачили людину, вони посилюють сигнал у мозок: «Бачу людину». Мозок дає команду нашо­му голосу: «Привітайся, скажи, добрий день». Рукам дає команду: «Помахайте». Й так наш мозок невтомно трудиться, оп­рацьовуючи інформацію, яку посилає йому наше сприйняття (очі, вуха, ніс, язик). Тільки вночі, коли ми спимо, відпочиває наш мозок. Тому треба вчасно лягати спа­ти, виявляти свою волю, навіть якщо нам цього не хочеться.

Ми знаємо, що мозок — це скарбничка нашої пам'яті. Мозок дає нам змогу дума­ти й запам'ятовувати. Діти, але пам'ять, розум, волю треба тренувати, як це роблять спортсмени. Ви чули про братів Кличків, знаменитих боксерів? Вони постійно тре­нують свій розум, волю, свою силу, удари їхні точні. Адже їхньою силою керує розум, тому вони майже завжди перемагають.

Ми також на всіх заняттях тренуємо нашу пам'ять, волю, розум, мислення.

Гра «Що тут зайве»

М'яч, лялька, зайчик — назвіть предме­ти, одним словом. Подумайте й скажіть, що тут може бути зайве й чому?

Гра «Знайди зайве слово»

  • молоко, чай, кава, булочка;

  • береза, сосна, дерево, дуб, тополя;

  • курка, гуска, індик, яйця, качка;

  • панамка, шуба, шапка, рукавиці, чо­боти.

Гра «Закінчити речення»

Сіль солона, а цукор...

Стежка вузька, а дорога...

Помідор червоний, а огірок...

У місті дерев менше, а будинків...

У лісі грибів менше, а дерев...

У качки піря більше, а в каченяти…

Вправа «Розвивай мислення»

Доріжкою йдуть мама й донька. Хто з них зробить більше кроків, а хто менше, чому?

Закрийте очі, уявіть собі: «Іду я лісом і бачу, як з-за пенька стирчить двоє довгих, сірих вух». Як ви думаєте, який звір там причаївся? Добра уява, мислення допоможуть нам зрозумі­ти, що це ...

  • Дивлюся: з-під тину виглядають чотири курячі ноги. Поміркуйте, скільки курей сховалося за огоро­жею?

Вправа «Узагальнення»

Послухайте уважно завдання й скажіть, чи правильно зроблені виснов­ки?

  1. Усі коти люблять молоко. Петрик Стояченко любить молоко. Отже, Петрик—кіт.

  2. Петрик просить, кіт нявкає. Кіт —до­машня тваринка, вона має господаря.

  3. У людини є мова, а значить є й мис­лення.

  4. У всіх людей є вуха. У песика Джека є вуха. Отже, песик Джек —людина.

  5. У всіх людей є серце. Миколка — лю­дина. Отже, у нього є серце.

ІУ. Підсумок заняття

Діти, ви зрозуміли, що є багато вправ для того, щоб розвивати своє мислення. А ще розвитку мислення допоможе читання вами різної літератури. Тоді ви будете багато знати, ваш кругозір буде широкий і з вами буде цікаво спілкуватись.

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Заняття 12.

Тема. Ми - клас.

Мета: розвивати у дітей почуття колективізму, бажання працювати разом;

вчити прислухатися до думки однокласників;

виховувати почуття гордості за клас.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Психологічне налаштування

Гра «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Той, кому сказали комплімент, киває головою і говорить : «Спасибі, мені дуже приємно!». Потім дарує комплімент своєму сусідові і т.д.

ІІІ. Робота над новим матеріалом

Слово психолога

  • Діти, вже два місяці як ви першокласники. Ви навчилися писати, читати, рахувати, спілкуватися один з одним. Протягом 12 років навчання підтримуйте один одного, допомагайте, захищайте, щоб у будь-коли ви могли сказати: «Ми – клас!».

Давайте з вами зараз визначимо з вами, що у вашому класі добре, а що

погано. І потім ви старатиметесь виправити помилки, щоб було все добре.

Вправа «Добре – погано»

Психолог ділить дошку на дві частини. На одній пише «Добре», на другій –«Погано». Учні висловлюються про свій клас. І разом із психологом радяться , в яку частину записувати це висловлювання. Слід наголосити, що говорити можна лише про весь клас, а не про окремих учнів. Це завдання має також діагностичну мету. Ситуація, коли діти

охоче говорять про недоліки свого класу, а не позитивні сторони, свідчить про несприятливий клімат в класі.

Наприкінці роботи психолог стирає з дошки всі негативні висловлювання, залишаються лише позитивні.

Гра «Два, три, чотири…»

Вільне пересування дітей по класу. Коли психолог подає умовний сигнал (наприклад, плескає в долоні), діти мають швидко знайти собі «пару» і продовжити рух по приміщенню. Наступний умовний сигнал – потрібно розбити «пари» і сформувати «трійки». Ще один сигнал – «трійки» перетворюються на «четвірки». І так далі, поки не утворяться дві великі команди.

Обговорення:

  • Що було легко зробити?

Гра «Згуртованість»

Діти разом із психологом стають у коло. Потім психолог показує простий рух( наприклад, плеск у долоні). Дитина, що стоїть зліва, має повторити цей рух. Коли вона закінчить, наступна дитина має повторити цей рух. І так по колу.

Можна ускладнювати завдання, змінювати темп, напрямок тощо.

Наприкінці гри у класі виникає почуття єднання з іншими, злагодженість рухів.

Вправа «Ми…»

Кожен учень по черзі говорить речення, яке починається із займенника «ми» («ми» - це наш клас)

Гра «Новачок»

Діти стають у коло і тримаються за руки. Одна дитина - поза колом.. ЇЇ завдання – відшукати такі способи, за допомогою яких вона зможе потрапити у коло.

Обговорення:

  • Як повинен діяти «новачок», щоб клас його прийняв за «свого»?

  • Як поводились діти, що стояли в колі – дружньо чи вороже?

ІУ. Підсумок заняття

Вправа «Мікрофон»

- Якви думаєте, чи всім учням вашого класу затишно у своєму колективі?

Ритуал прощання «Коло дружби».

Всі діти піднімаються зі стільчиків і беруться за руки. Психолог посилає «сигнал дружби» (наприклад усмішку чи потискання долоні). І цей «сигнал» має пройти через кожну дитину по колу і знову повернутися до психолога.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!