Мета: ознайомити учасників з поняттям дидактогеній, причинами їх виникнення та формами проявів; формувати внутрішню позитивну мотивацію до процесу взаємодії в системі „учень - вчитель”.
Цільова група: вчителі.
Тривалість: 1,5 год.
Ресурсне забезпечення: презентація, ватмани, маркери, фломастери, журнали,клей, бланки з тестовим матеріалом.
Просвітницьке заняття з елементами тренінгу для педагогів
„Профілактика дидактогеній в учнівському середовищі”
Мета заняття:
ознайомити учасників з поняттям дидактогеній, причинами їх виникнення та формами проявів; формувати внутрішню позитивну мотивацію до процесу взаємодії в системі „учень-вчитель”.
Цільова група: вчителі.
Тривалість: 1,5 год.
Ресурсне забезпечення:презентація, ватмани, маркери, фломастери, журнали,клей.
Хід заняття.
Вступне слово психолога
Психолог вітає учасників тренінгу, позитивно налаштовує на ефективну роботу, а також повідомляє учасникам про мету тренінгу, основні завдання, окреслює намічені цілі й перспективи спільної групової діяльності.
1.Вправа „Коли я був школярем...”
Мета: Підвищення довіри між учасниками, вдосконалення навичок емпатійної взаємодії, підвищення проникливості та емоційної чутливості до сутності іншої людини.
Інструкція: Я пропоную вам зануритися у світ дитинства, в якому робляться перші самостійні кроки, пізнається, освоюється щось нове. Давайте згадаємо власні бажання дитинства, і продовжимо таке речення: „Коли я був школярем, мені хотілося, аби мій вчитель...”. Всі учасники по черзі висловлюють свою думку.
Рефлексія вправи.
Які відчуття у вас викликала ця вправа?
Ознайомлення з правилами роботи в у групі
Мета: встановлення принципів роботи в групі; створення відчуття захисту; усвідомлення особливостей спілкування у групі, сприяння організації ефективного простору для особистісного розвитку вчителів. Для вільного обговорення та прийняття психолог пропонуються правила роботи в групі:
1. Спілкування на основі довіри. Важливо, щоб учасники максимально довіряли один одному. Створення атмосфери довіри можна почати з пропозиції прийняти єдину форму звернення один до одного на „ти”. Це психологічно ставить усіх в рівні позиції, в тому числі і ведучого, незалежно від віку, соціального статусу, життєвого досвіду і т. д.
2. Спілкування за принципом „тут і тепер”. Важливо говорити про свої актуальні відчуття і думки. Розвинена рефлексія допомагає людині бути самокритичною, краще пізнати себе і власні особистісні особливості, а також розуміти стани інших членів тренінгової групи. Тому під час занять всі говорять лише про те, що турбує їх саме зараз, і обговорюють те, що відбувається з ним у групі.
3. „Я-висловлювання”. Для більш відвертого спілкування під час занять варто відмовитися від безособового мовлення, яке допомагає приховану власну позицію і, тим самим, уникнути її усвідомлення. Тому ми замінюємо висловлювання типу: „Більшість людей вважає, що....” – на таке: „Я вважаю, що...” тощо. Це передбачає відмову від безадресних суджень про інших.
4. Щирість спілкування. Усі члени групи повинні спробувати відкинути всі ролі бути самим собою. Якщо немає бажання висловлюватись щиро і відверто, краще промовчати.
5. Конфіденційність. Все, що відбувається під час занять, ні в якому разі не розголошується.
6. Активність, відповідальність кожного за результати роботи в групі. Потрібно пам’ятати, що ефективність роботи тренінгової групи залежить від внеску кожного її члена та необхідності працювати не тільки для себе, на вирішення власних проблем, а й на інших, так як допомога іншому є спосіб пізнати себе.
7. Правило „СТОП”. Той член групи, який не бажає відповідати на будь-яке запитання, брати участь у будь-якій грі, процедурі з причин небажання бути щирим, або з причин неготовності до відвертості, має право сказати „Стоп!” і таким чином виключити себе з участі в процедурі. Проте це правило бажано використовувати по можливості рідко, так як воно обмежує людину у самопізнанні себе.
8. Повага до того хто говорить. Коли висловлюється хтось із учасників, ми його уважно слухаємо, даючи можливість сказати те, що він бажає. Не критикуємо і визнаємо право на висловлювання своєї власної думки. Право передбачає неможливість переривати того, хто говорить.
9. Неприпустимість безпосередніх оцінок людини.Під час обговорення того, що відбувається, ми оцінюємо не учасника, а лише його дії і поведінку. Ми не використовуємо висловлювання типу: „Ти мені не подобаєшся”, а говоримо: „Мені не подобається твоя манера спілкування”.
Анкета очікувань учасника”
Мета: визначити очікування учасників.
Матеріали: бланки анкети.
Психолог пропонує кожному учаснику заповнити анкету, яка передбачає доповнення наступних незакінчених речень:
Від тренера я очікую....
Від інших учасників я очікую...
Від себе я очікую...
Від участі у цьому тренінгу я очікую...
Мета, яку я маю намір досягти -....
Після цього відбувається обговорення (в парах, малих групах, спільно з групою). Психолог збирає заповнені бланки.
2.Інформаційне повідомлення психолога “Вплив педагога на особистість учня”
Вплив педагогів на учнів виявляється як у школі, так і після її закінчення, позначаючись на всьому подальшому житті людини. Позитивний вплив педагогів на учнів виявляється як у школі, так і після її закінчення та впливає на все подальше життя людини. Проте у шкільні роки, на жаль, бувають і випадки негативного впливу. Причина таког явища пов’язана з методами і прийомами вчителів, розрахованими на «середнього» учня. Не завжди беруть до уваги і індивідуально- психологічні особливості дітей, які постійно змінюються впродовж усього періоду навчання і виховання. Для успішної реалізації освітнього процесу вчителям необхідно знати і враховувати індивідуальні особливості дитини. Адже, саме ці індивідуальні риси школяра, зумовлюють психологічну структуру його особистості. Складність виховання школярів полягає в тому, що весь процес формування особистості надзвичайно мінливий і динамічний. Один і той самий підхід до одного й того самого учня за одних обставин діє сильно, за інших – є індиферентним актом(тим,який абсолютно не зачіпає особистості дитини).Особливо це помітно у підлітковий період розвитку.
Поєднання та взаємодія негативних зовнішніх і внутрішніх чинників нерідко призводить до появи певної дисгармонії в психічному стані, тобто до дидактогеній. У психологічному словнику під редакцією А.В.Петровського дидактогенія визначається як „викликаний порушенням педагогічного такту з боку вихователя (педагога, тренера, керівника і т. д.) негативний психологічний стан учня (пригнічений настрій, страх, фрустрація тощо), який негативно впливає на його діяльність та стосунки”. Іще зустрічається термін „психогенна шкільна дезадаптація”, „шкільна фобія”, „дидактогенний невроз”.
Однією із причин появи дидактогенії у школярів може бути порушення відносин «учитель – учень». Дитина, яка схильна до дидактогенії, ухиляється від занять, втрачає оптимізм і впевненість в собі, має почуття повної емоційно-особистісної залежності від вчителя, безвихідності. Між тим відомо, що подібні негативні емоції в 1,5 рази знижують продуктивність навчальної праці, а негативне ставлення до вчителя в 10 разів зменшує засвоєння школярем навчального матеріалу.
Такими засобами як погрози, покарання, засудження, пріоритет негативних оцінок, потурань, що так характерно для системи освіти – це фактор, який веде до порушення психічного здоров’я дітей, появі дидактогеній та неврозів.
Слід погодитись з думкою вченого, психолога К.Платонова про те, що дидактогенія в шкільній практиці виявляється частіше, ніж це можна передбачити. Дидактогенні психічні стани можуть простежуватись після нетактовних, особливо грубих слів, окриків, що принижують гідність, зачіпають самолюбство учнів. А скільки дрібних, іноді непомітних «шрамів» залишають у душах дітей необережні слова педагогів,які недооцінюють роль психології в навчанні і вихованні.
Під час навчання часто виникають ситуації напруження (іспит, контрольна, опитування біля дошки, прилюдне обговорення вчинку учня і т. д.). Ці напруження неоднаково переносяться дітьми. Особливо важко такі ситуації переносять діти із слабкою нервовою системою (тривожні, сором’язливі і т. д.). На цих учнів погане слово вчителя в мить їхнього нервового напруження діє згубно, оскільки за зниженого тонусу кори головного мозку негативний словесний вплив легко може зафіксуватися механізмом навіювання. Через це в майбутньому така дитина може бути схильна до психічних травм. Дидактогенія, як психічна травма, небезпечна тим, що у "постраждалих" учнів розвиваються:
Неадекватна самооцінка.
Труднощі в контактах з однолітками.
Конфліктність у спілкуванні з дорослими і однолітками.
Втрата інтересу до навчання.
Сугестивність.
Розвиток конформності.
Догматичність мислення.
Агресивна поведінка.
У результаті негативного впливу педагога на учня, останній, за висловом Г.В.Грібановой , "штучно інвалідизується" , пригнічується у дитини ведуча потреба в самореалізації. Дитина в цьому випадку або йде в себе , або у хворобу, або в злочинні групи , в екстремізм і насильство.
Наступна вправа допоможе вам більш глибше та докладніше вивчити даний феномен.
3. Робота в групах
Мета: визначити і проаналізувати причини виникнення дидактогеній та форми їх проявів, підвищити психологічну обізнаність учасників.
Матеріали: ватман, фломастери, маркери, картки з надписами тварин та рослин, журнали.
Психолог об’єднує учасників тренінгу у три групи таким чином: роздає маленькі аркуші паперу, перевернуті тильною стороною вниз, на яких написані певні тварини (наприклад, - котик, коза, ведмідь).
Учасники витягають картку, не показуючи іншим. Потім їм пропонується віднайти свою групу не подаючи ніяких звукових сигналів, використовуючи тільки міміку і жести.
Психолог кожній групі роздає картки, завдання учасників: за допомогою колажу, малюнку або схеми висвітлити основні аспекти змісту картки. Після обговорення у групах, один із її представників, презентує командну роботу.
Завдання для груп:
1-ша група отримує картку № 1 „Основні чинники, що призводять до дидактогеній”.
2-га група отримує картку № 2 „Форми прояву дидактогеній”.
3-тя група отримує картку № 3 „Спостереження та досвід роботи з школярами вказують на можливість виділення декількох груп дітей , які страждають шкільним неврозом”(додаток ).
Підсумок виконаної роботи.
1. Взагалі негативних чинників дуже багато, які призводять до появи дидактогеній, ми розглянули лише головні. Але іноді досить одного-двох, щоб у школяра виник невротичний стан. Хочеться додати, що важливу роль відіграють індивідуально-типологічні особливості учня у виникненні дидактогеній (тип нервової системи, підвищена сенситивність, низька самооцінка тощо).
Добираючи засоби впливу на вихованців, необхідно враховувати, що серед них головна роль належить живому слову. Тобто у кожній педагогічній ситуації, великого значення набувають зміст слова його інтонація, міміка та постава вчителя.
2. Як правило шкільні неврози проявляються у безпричинній агресивності, остраху ходити до школи, відмові відвідувати уроки, відповідати біля дошки, тобто поведінка дітей дезадаптована або має відхилення. З такими випадками виявів агресивності або страху, тривоги, невпевненості в собі ми зустрічаємося в шкільній практиці відносно рідко. Частіше спостерігаються стани шкільної тривожності, яка виражається у хвилюванні – підвищеній занепокоєності в навчальних ситуаціях у класі, очікуванні поганого ставлення до себе, негативного оцінювання з боку вчителів та однолітків. Первинним наслідком є зниження успішності.
3. Дослідження свідчать, що агресивність у першому випадку, апатичність – у другому, скутість – у третьому – це різні способи неадекватного психологічного захисту. Характер і вияви психологічного захисту при шкільних неврозах залежить насамперед від типу вищої нервової діяльності, від особливостей виховання в сім’ї, від психотравмуючої ситуації.
4. Вправа „Назви свій емоційний стан”
Вступне слово психолога. Щоб запобігти виникненні дидактогеній, вчителю необхідно відчувати особистість дитини її емоційний світ.
Наступна вправа спрямована на розвиток даного уміння.
Мета: стимулювати увагу до партнера і усвідомлення ознак, якими ми визначаємо його емоційний стан.
Хід вправи:
Один з учасників уважно дивиться на свого сусіда зліва і каже : „Мені здається, що ти зараз...”, - називає емоційний стан, у якому на його думку, перебуває співрозмовник. Той, кому це сказали, погоджується або не погоджується, або уточнює слова партнера і в свою чергу дивиться на свого сусіда зліва, називаючи його емоційний стан. Після того як коло замкнеться, ведучий пропонує обговорити способи, якими користувалися учасники, визначаючи емоційний стан сусіда.
Вправа “Визначення власного рівня стресу”
Психолог: Як ми вже зазначали раніше, однією з причин , що викликають дидактогенії, є психічний стан вчителя.
Т.Холмс і Р.Раге встановили, що серйозні життєві події можуть спричинювати стрес. Вони склали шкалу, в якій кожній важливій життєвій події (як приємній, так і неприємній) відповідає певне число балів залежно від ступеня її стресогенності. Вам потрібно згадати всі важливі події за останній рік і порахувати, скільки балів ви набрали.
Вчителі отримують роздатковий матеріал у вигляді відповідної таблиці
Стресогенні життєві події
Життєві події | Значення події у балах |
Смерть дружини | 100 |
Розлучення | 73 |
Роз’їзд чоловіка та жінки (без оформлення документів) | 65 |
Тюремне ув’язнення | 63 |
Смерть близького родича | 63 |
Травма чи хвороба | 53 |
Одруження | 50 |
Звільнення з роботи | 47 |
Примирення членів родини | 45 |
Вихід на пенсію | 45 |
Зміна в стані здоров’я члена родини | 44 |
Вагітність | 40 |
Сексуальні проблеми | 39 |
Поява нового члена родини | 39 |
Реорганізація на роботі | 39 |
Зміна фінансового стану | 38 |
Смерть близького друга | 37 |
Зміна професійної орієнтації | 36 |
Посилення конфліктності відносин | 35 |
Позика на велику покупку | 31 |
Закінчення терміну виплати позики | 30 |
Зміна посади | 29 |
Син чи дочка залишають родину | 29 |
Проблеми з родичами дружини (чоловіка) | 29 |
Видатне особисте досягнення | 28 |
Дружина (чоловік) кидає роботу (чи стає до роботи) | 26 |
Початок або закінчення навчання | 26 |
Зміна умов життя | 25 |
Відмова від певних звичок | 24 |
Проблеми з керівництвом | 23 |
Зміна умов чи годин роботи | 20 |
Зміна місця проживання | 20 |
Зміна місця навчання | 20 |
Зміна звичок, пов’язаних із проведенням відпустки | 19 |
Зміна світогляду | 19 |
Зміна соціальної активності | 18 |
Невелика позика грошей | 17 |
Зміна звичок, пов’язаних зі сном | 16 |
Зміна кількості членів родини, що проживають разом | 15 |
Зміна звичок, пов’язаних із харчуванням | 15 |
Відпустка | 13 |
Новий рік | 12 |
Незначне порушення порядку | 11 |
Біля 100 балів:
Ви переживаєте стрес помірної сили. Необхідно навчитися дихальним технікам більше часу присвячувати тому, що подобається особисто вам.
До 200 балів:
Серйозний стрес: настав час передивитися життєві пріоритети.
Більше 300 балів:
Ви на грані депресії і психосоматичних порушень. Слід звернутись за допомогою до фахівця.
Робота з роздатковим матеріалом (таблицею).
Установлено, що в різних професійних групах інтенсивність стресу може бути різною.
Вчителі отримують роздатковий матеріал у вигляді таблиці . В таблиці наведені результати ранжування рівня професійного стресу.
Вид діяльності | Стрес | Вид діяльності | Стрес |
Шахтар | 8,3 | Фермер | 4,8 |
Поліцейський | 7,7 | Військовослужбовець | 4,7 |
Робітник-будівельник | 7,5 | Ветеринар | 4,5 |
Журналіст | 7,5 | Держслужбовець | 4,4 |
Пілот цивільної авіації | 7,5 | Клерк | 4,3 |
Тюремний наглядач | 7,5 | Інженер | 4,3 |
Рекламний працівник | 7,3 | Агент з нерухомості | 4,3 |
Стоматолог | 7,3 | Перукар | 4,3 |
Актор | 7,2 | Представник місцевої влади | 4,3 |
Лікар | 6,8 | Юрисконсульт | 4,3 |
Працівник податкової служби | 6,8 | Художник, дизайнер | 4,3 |
Режисер | 6,5 | Архітектор | 4,0 |
Нянька, домогосподарка | 6,3 | Манікюрниця | 4,0 |
Пожежний | 6,3 | Оптик | 4,0 |
Музикант | 6,2 | Економіст | 4,0 |
Вчитель | 6,0 | Листоноша | 4,0 |
Представник сфери обслуговування | 6,0 | Статистик | 4,0 |
Працівник соціальної служби | 5,8 | Технік-лаборант | 3,8 |
Менеджер | 5,8 | Банкір | 3,7 |
Зовнішньоторговельний працівник | 5,8 | Оператор ЕОМ | 3,7 |
Представник пресслужби | 5,8 | Фахівець з трудотерапії | 3,7 |
Футболіст | 5,8 | Лінгвіст | 3,7 |
Продавець | 5,7 | Косметолог | 3,5 |
Біржовий маклер | 5,5 | Вікарій | 3,5 |
Водій автобуса | 5,4 | Астроном | 3,4 |
Психолог | 5,2 | Нянька в яслах | 3,3 |
Видавець | 5,0 | Працівник музею | 2,8 |
Дипломат | 4,8 | Бібліотекар | 2,0 |
Мозковий штурм „Профілактика дидактогенії”
Матеріали: ватман, маркери.
Мета: актуалізувати знання з психології та педагогіки, обмінятися досвідом роботи.
Психолог на ватмані записує всі варіанти, які озвучують учасники заняття.
Виновок.Перш за все, педагог повинен прагнути до максимальної тактовності в спілкуванні, здійснювати виховання учнів з урахуванням їх вікових та індивідуально- психологічних особливостей.
Розвиток саме емоційної складової педагогічного спілкування вчителя може сприяти попередженню виникнення дидактогеній у школярів. Наприклад, для педагога, який обирає авторитарний стиль спілкування, характерні емоційна закритість у відносинах з учнями, не розвинутість перцептивних і комунікативних здібностей,- все це може викликати негативний емоційний стан, нездорову психічну реакцію і спровокувати розвиток дидактогеній.
Сучасна школа, в першу чергу, має акцентувати увагу не на об’ємі знань учнів, а на створені комфортного середовища для кожної дитини, усуненні процесів десоціалізації молодшого підлітка, компенсації тих негативних впливів, які вже нанесені та на запобіганні ще більшим таким, як правопорушення, психічні відхилення або самогубство. Це передбачає сплановану профілактичну та реабілітаційну роботу щодо дидактогенного впливу школи.
Вправа-презентація «Твої ресурси» (техніка зі склянкою води).
Вступне слово психолога. Як ми вже говорили вище, щоб запобігти виникненні дидактогеній, вчителю необхідно відчувати особистість дитини її емоційний світ. Але не менш важливим є психологічний, емоційний стан вчителя.
Для того, щоб вчитель почував себе спокійно, стабільно і був емоційно стійким, потрібні постійні ресурси, які сприятимуть такому стану. Зараз я покажу вам невеличку презентацію із склянкою води (соку), де саме склянка – це ваша особистість,а вода і буде тими ресурсами, які повинні наповнювати вас життєвою енергією. (Показ вправи психологом).
Зворотний зв’язок “Чотири глечики”
На столах заздалегідь розкладені лежать 1/4 аркушів формату А4 чотирьох кольорів по комплекту на кожного учасника. На окремому столі виставляються бутафорські глечики таких же кольорів.
Після того, як всі учасники зроблять свої записи, скручують свої аркуші і складають в глечики з написами:
“Мені сподобалось”;
“Мені не сподобалось”;
“ Я замислилась (-вся);
“Наступного разу мені хотілося б…”.
До нових зустрічей!
Додаток
Картка № 1
„Основні чинники, що призводять до дидактогеній”.
Виділяють два витоки дидактогенії: педагог і структура навчального процесу. Основними причинами дидактогенії, що ідуть від учителя є:
1. Індивідуально-типологічні особливості вчителя.
2. Психічний стан вчителя.
3. Наявність соціальних проблем педагога.
3. Низький рівень професійної майстерності вчителя, що виявляється в порушенні ним норм педагогічної етики і педагогічного такту, неправильному використанні прийомів педагогічного впливу; упередженому ставленні до окремих учнів; неправильній оцінці їхніх знань та поведінки; незнання індивідуально-типологічних особливостей учнів; нерозуміння їхнього внутрішнього світу та психічних станів.
Картка № 2
Форми прояву дидактогеній:
Перша форма прояву психогенної дезадаптації – несформованість елементів і навичок навчальної діяльності. Як правило, виникає на перших етапах навчання дитини в школі та погіршується в молодших класах і може загостритися при переході із початкової школи в середню. Причиною несформованості навчальної діяльності можуть бути як індивідуальні особливості інтелектуального розвитку дитини, так і педагогічна занедбаність, неуважне відношення батьків і вчителя до того як дитина навчається.
Друга форма зумовлена несформованістю або викривленням мотивації навчальної діяльності, коли в системі мотивів учня домінують позашкільні орієнтації. Зовнішні симптоми відсутності навчальної мотивації схожі з симптомами несформованості навичок навчальної діяльності – недисциплінованість, відставання у навчанні, неуважність, безвідповідальність, але як правило, на фоні констатуючого достатньо високого рівня пізнавальних здібностей. Порушення мотивації на початкових етапах навчання зазвичай пов’язане з її недостатньою сформованістю, тоді як в більш старшому, підлітковому віці, може мати місце втрата інтересів до навчання, виникнення сильних альтернативних мотивів.
Третя форма пов’язана з нездатністю до довільної регуляції поведінки. Причини цього при відсутності первинних порушень частіше всього шукають в особливостях сімейного виховання: гіпопротекція (вседозволеність), гіперпротекція (жорсткий контроль за діями).
Четверта форма пов’язана з невмінням пристосуватися до темпу шкільного життя, що також актуальне при вступі до початкової та при переході до середньої школи. Частіше це буває у соматично ослаблених дітей, якими занадто опікуються (гіперопіка).
Картка № 3
Групи дітей , які страждають шкільним неврозом:
1. Діти з відхиленнями у поведінці. Вони нахабно поводяться на уроках, ходять по класу під час занять, брутальні щодо вчителя, некеровані, виявляють агресію стосовно вчителя й однокласників. Як правило, вони погано вчаться. Самооцінка завищена. Найчастіше педагоги їх відносять до педагогічно занедбаних або до розумово відсталих дітей.
2. Встигаючі учні, які задовільно поводять себе на уроках, але в результаті перевантажень або емоційних стресів раптом починають миттєво змінюватися на очах. У них з’являється депресія, апатія. Учителі говорять про таких учнів, що їх ніби підмінили, що вони втратили інтерес до навчання. Дитина відмовляється ходити до школи, починає грубити, огризатися. У неї можуть виникнути нав’язливі думки, невротична депресія, що виявляється в пригніченому настрої, емоційній лабільності, тривозі. Для цієї групи дітей іноді бувають характерні аутизм (дитина втрачає контакт із дійсністю, інтерес до оточуючих, повністю занурюється у власні переживання), мутизм (відмові від комунікативного мовлення, повна або часткова відмова розмовляти з дорослими). Педагоги на початку намагаються з’ясувати причини таких змін, але частіше за браком часу не звертають уваги на таких дітей, зараховують їх до розряду важковиховуваних.
3. Учні, в яких зовні все здається гаразд (добра успішність, задовільна поведінка), але спостерігаються ознаки різних емоційних негараздів: страх відповідати біля дошки, з місця – тремор (дрижання, швидкі коливальні рухи кінцівок або тулуба, викликані скороченням м’язів рук), говорять дуже тихо, плаксиві, тримаються завжди осторонь. У таких учнів підвищений рівень тривожності, їхня самооцінка, як правило, занижена, вони занадто вразливі. Для вчителів діти цієї групи не становлять особливого інтересу, оскільки вони не заважають на уроках, старанні й вчаться задовільно.
Через сором’язливість, підвищену тривожність такі учні не можуть проявитися в повній мірі. Рівень розвитку невербального інтелекту таких дітей набагато вищий рівня вербального. Їхні потенційні можливості можуть повністю розкритися лише при індивідуальній роботі.
Найбільш характерним для цієї групи дітей є фобічний синдром (нав’язливе переживання страху з чіткою фабулою, стислий зміст подій). Основними показниками патологічних страхів є їх безпричинність, тривалість, схильність до генералізації. Можна виділити особливу групу страхів, викликаних страхом опинитися невідповідними під час тієї чи іншої діяльності, не виправдати очікування дорослих. У таких учнів спостерігається страх школи як своєрідний різновид надто цінних страхів, причиною може бути полохливість відносно суворого вчителя, покарання за порушення дисципліни тощо, в результаті чого дитина відмовляється від відвідування школи.
