Сьогодні о 18:00
Кабінет психолога:
«
Здатність до саморегуляції – основа духовного розвитку. Нові інструменти й підходи
»
Взяти участь Всі події

Семінар-тренінг "Крокуємо до майстерності"

Опис документу:
Мета: — сприяти: • активізації знань з теоретичних основ методики викладання гурткових занять; • розвитку творчої діяльності; • визначенню нових цілей педагогічної діяль¬ності задля підвищення професійного рівня; • формуванню комунікативної, соціальної ком¬петентності; • розвитку дружнього, творчого, працездатного колективу
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Попик Катерина Петрівна

Методист Первомайської міської

станції юних натуралістів

Миколаївська область

Семінар-тренінг «Крокуємо до майстерності»

Мета:сприяти:

  • активізації знань з теоретичних основ методики викладання гурткових занять;

  • розвитку творчої діяльності;

  • визначенню нових цілей педагогічної діяль­ності задля підвищення професійного рівня;

  • формуванню комунікативної, соціальної ком­петентності;

  • розвитку дружнього, творчого, працездатного колективу

Учасники: керівники гуртків

Обладнання: аркуші паперу, стікери, глечики, різнокольорові кружечки

Хід засідання

1. Мотивація

Не буває професій не важливих або не по­трібних. Але є професії визначальні для всього людства. До них особисто я прилічую педагогів. Вашій увазі пропоную прослухати притчу «Кращий учитель».

Притча

Батьки хотіли вибрати для сина кращого вчителя. Вранці дід повів онука до школи. Коли дід і онук увійшли на подвір'я, їх оточили діти.

  • Який смішний старий, — засміявся один хлопчик.

  • Гей, маленький товстун! — скорчив пику інший.

Діти кричали та скакали навколо діда й ону­ка. Тут учитель подзвонив у дзвіночок, оголошую­чи початок уроку, і діти втекли.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов на вулицю.

  • Ура, я не піду до школи, — зрадів хлопчик.

  • Підеш, але не до цієї, — сердито відповів дід. — Я сам знайду тобі школу.

Дід відвів онука до свого будинку, доручив ону­ка турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя.

Побачивши якусь школу, дід заходив у двір і че­кав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не звертали на старого уваги, в інших — дражнили його. Дід мовчки повертався та йшов. Нарешті він увійшов у крихітний дворик маленької школи і втомлено притулився до огоро­жі. Пролунав дзвінок, і діти висипали на подвір'я.

- Дідусю, вам погано, принести води? — По­чув він голосок.

- У нас у дворі є лавка, сідайте, будь лас­ка, — запропонував один хлопчик.

- Хочете, я покличу вчителя? — Запитала інша дитина.

Незабаром у двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав:

- Нарешті я знайшов кращу школу для мого онука.

- Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька й тісна.

Старий не став сперечатися. Він про все до­мовився з учителем і пішов.

Увечері мама хлопчика запитали діда:

- Батьку, ви неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли кращого вчителя?

По учнях дізнаються про вчителів..., — від­повів дід.

Ведучий. Шановні друзі! Батьки, держава до­вірили вам найцінніший скарб світу — дитину, людину, свою надію, своє майбутнє. Ви навча­тимете й виховуватимете кілька поколінь учнів.

А це вимагатиме постійної творчості, невтомної роботи думки, величезної душевної щедрості і, найголовніше, любові до дітей.

Тому й тему нашого тренінгу ми обрали від­повідну: «Крокуємо до майстерності». Саме в пер­ші роки, із перших днів розпочинається найбільш інтенсивне формування тих якостей, які й визна­чають рівень майстерності майбутнього педагога. Сьогодні ми з вами в процесі тренінгу визначимо, що необхідно для того, аби стати хорошим керівником гуртка; як навчитися долати труднощі.

Гаслом нашої роботи будуть слова К. Ушинського: «Учитель як фахівець живе доти, доки вчиться».

Основними завданнями тренінгу є:

  • поглиблення уявлень про сучасне заняття;

  • формування вміння працювати в групі;

  • розвиток навичок активного слухання, ефек­тивного спілкування;

  • навчання спілкуватися толерантно.

2. Вправа «Очікування».

Педагогам роздають невеликі аркуші паперу, на яких необхідно написати, чого саме вони чекають від тренінгу. Далі кожен по черзі пре­зентує свої записи та прикріплює на плакаті із зображенням піщаного годинника (у верхній частині годинника).

3. Вправа «Сонечко»

Мета: викликати в учасників позитивні емоції.

Завдання: на чистих аркушах паперу намалювати сонечко з такою кількістю промінчиків, скільки всього учасників, не враховуючи себе. У центрі сонечка написати своє ім'я. потім учасники по колу передають одне одному аркуші, уписують побажання, компліменти над промінчиками (із розрахунку: один промінчик на одного учасника). Аркуші передають до тих пір, поки вони не пройдуть коло і не повернуться до свого господаря.

Ведучий:

Кожен педагог, якщо він любить свою професію, мріє, щоб учні разом з ним захоплено прагнули досягнення одних цілей, щоб навчання проходило цікаво для всіх суб'єктів освітнього процесу. У цьому не­маловажну роль відіграють принципи, методи, форми та прийоми навчання.

Кожне нове заняття — це сходинка в знаннях і розвитку учня, новий внесок у формування його розумової й моральної культури, у розвиток ключових і предметних компетентностей.

Заняття не самоціль. Це інструмент виховання й розвитку, формування компетентної життєтворчої особистості. І якщо ми хочемо перевести на­вчання в режим розвитку, то ми маємо досконало опанувати цим інструментом, навчитися більш ра­ціонально його використовувати, досконало осво­їти керування ним.

По-перше, заняття було і залишається основною формою організації навчальної роботи, за допо­могою якої здійснюють виховання й розвиток компетентної особистості.

По-друге, життєздатність, життєстійкість заняття можна пояснити тим, що воно являє собою живу, рухливу, процесуальну систему, яка постійно змі­нюється й удосконалюється, у якій відбиваються всі різноманітні багатопланові сфери й моменти навчально-виховного процесу.

Сьогодні, у процесі бурхливого розвитку осві­ти, у ході запровадження компетентнісно орієн­тованого навчання виникає потреба по-новому подивитися на сучасне заняття, на його структуру, форми, технології проведення.

На сучасному етапі розвитку освіти кінцевим результатом навчального процесу є формування компетентного випускника, розвиток ключових і предметних компетентностей учня. Оскільки освітній процес в основному відбувається під час заняття, то й сучасне заняття повинно мати компетент­нісно орієнтоване спрямування, тобто і його структура, і його форми проведення, і технології, і методи, які ми використовуємо, мають забезпе­чувати розвиток і формування компетентностей, необхідних особистості для життєздійснення, життєреаліазації, життєтворчості.

Гурткове заняття (традиційно) — це форма організації ді­яльності постійного складу викладачів та учнів, яку систематично використовують для вирішен­ня завдань навчання, виховання й розвитку учнів, у конкретний період часу.

Зараз, на жаль, значна частина педагогів не прагне змінювати стиль викладання, пояснюючи свій вибір у такий спосіб: «Бракує часу й сил само­му осягати що-небудь нове, немає в цьому сенсу.

Традиційне заняття як рідна людина, у ньому все близько та зрозуміло: нехай не завжди задоволь­няє сучасним вимогам, проте на такому занятті все знайоме, звичне, зрозуміле — традиційне».

Сучасне заняття заняття демократичне. Його про­водять не для учнів, а разом із ними. Сучасне заняття — це, перш за все, заняття, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального станов­лення особистості учня, що дозволяє досягти висо­ких результатів за визначеними метою й завданнями.

Давайте разом визначимо структуру, основний зміст і методи роботи сучасного гурткового заняття.

1. Організаційно-вступна частина (підготовка учнів до роботи, входження у діловий ритм, створення психологічного настрою, емоційної пізнавальної діяльності учнів).

2. Актуалізація досвіду та корекція опорних знань учнів (перевірка домашнього завдан­ня, фронтальне, індивідуальне опитування, письмові завдання, створення схеми, тести, виявлення й ліквідація прогалин у знаннях і способах дій учнів).

3. Мотивація навчальної діяльності. Поста­новка завдань уроку (внутрішні мотиви до активної творчої діяльності, визначення особистої значущості навчального матеріалу, створення «ситуації успіху»).

4. Сприймання нового матеріалу (сприймання та осмислення фактичного матеріалу, первин­не запам'ятовування матеріалу, співпраця педагога й учнів).

5. Усвідомлення вивченого матеріалу (засво­єння теоретичних знань, виконання завдань для визначення рівня засвоєння, розуміння навчального матеріалу, виявлення помилок, їх корекція, самостійне виконання завдань).

6. Систематизація й узагальнення навчального матеріалу (встановлення внутрішиьопредметних і міжпредметних логічних зв'язків і за­кономірностей, творче перенесення набутих знань у нові умови діяльності, структурування вивченого матеріалу, створення цілісної системи особистісних знань учнів).

7. Рефлексія (розвиток здатності до оцінних дій, самооцінка, визначення ступеня оволодіння навчальною інформацією).

8. Підсумок заняття. Оцінювання знань учнів (об'єктивність, аргументація).

9. Пояснення домашнього завдання (якщо воно надається) (диферен­ціація: завдання для обов'язкового опрацю­вання, творчі завдання, стислий інструктаж щодо їх виконання).

4. Поділ на групи

- Ми всі члени позашкільного колективу, добре знаємо один одного, при цьому кожен має свій внутрішній світ. Я пропоную хоча б трішки відкрити завісу, пропоную кожному з вас назвати квітку з якою ви себе асоціюєте?

- Як бачимо, у цьому кабінеті зібралися найрізноматніші за кольором, формою, ароматом квіти. За умови правильного підходу їх можна об’єднати в один прекрасний букет. Давайте уявно створимо букети весняних та літніх квітів. А для того, щоб досягти гармонії в цій композиції, необхідно виробити правила співпраці, взаємодопомоги, якими будемо користуватися в створених групах під час семінару.

5. Вправа «Глечик знань».

Пропоную вам міні-вікторину. Кожна команда по черзі відповідає на питання. За пра­вильну відповідь команда отримує різнокольорові кружечки — копійки, що «вкладають» до глечика знань. Якщо команда дає неправильну відповідь, інша команда має право відповісти на запитання суперників та отримати додаткові бали-копійки.

Ведучий:

Пропоную вам відповісти на такі питання.

Питання для обговорення.

  • Отже, що таке сучасне заняття?

  • То мо­же й не варто нічого змінювати?

  • Що надає сучасності заняття?

  • Чим сьогоднішнє заняття відрізняється від учорашнього?

  • Коли педагогу нецікаво вчити?

  • Коли учню нецікаво вчитися?

6. Мозковий штурм «Асоціації до поняття «ефективна робота»»

- Чи можна ефективно працювати, не маючи до цього достатньої мотивації?

Пропоную кожній групі дібрати асоціативні слова до поняття «ефективна робота». (кожне слово обговорюється).

Питання для обговорення.

- Навіщо нам знадобився цей асоціативний ряд?

7. Вправа «Який ви педагог»

Учасники виконують завдання ведучого.

Позначте у відсотках, якими є ваші власні досягненії, в житті.

  • Наскільки ви себе презентуєте в цьому житті?

  • Який відсоток вашої участі в подіях, що відбуваються навколо вас?

  • Оцініть, який ви лідер?

  • Які ви є в ролі командних гравців?

Виведіть середній бал у відсотках.

Інтерпретація результатів тесту

- 90 % і вище — ви працюєте, щоб вчити (активна життєва пози­ція, участь і перемога в різних конкурсах, проектах, експеримен­тах, активна самоосвіта, творчий підхід до будь-якої діяльності, розвинута потреба активно діяти і домагатися успіху).

- 75-89 % — ви працюєте, щоб не програти (чітко виконуєте ін­струкції, розпорядження, ретельно працюєте, одержуєте гарні результати, цікавитеся інноваціями, іноді — якщо треба — берете участь в експериментальних програмах, розвиваєте критичне і творче мислення).

- 50-74 % — ви просто працюєте (рівень домагань у нормі або трохи занижений, керуєтеся принципом «не висовуйся» або «ми працюємо на стільки, на скільки нам платять», активність викликається сильним стимулом до чого-небудь, рідко виникає потреба в кардинальних змінах життєвих ситуацій).

- 0-49 % — ви навіть і не починали вчити дітей (пасивна позиція, ии пливете просто за течією, любите перекладати проблеми на інших людей, життя здається монотонним і нецікавим, постійно прагнете до спокою, мотивація до саморозвитку відсутня).

Питання для обговорення.

  • Як ви гадаєте, для чого ви виконували цю вправу?

  • Що нового довідалися про себе?

  • Чи виникло бажання скоригувати свою життєву позицію?

8. Підбиття підсумків

Вправа «Очікування, пропозиції і побажання»

Мета: підбити підсумки тренінгу, дізнатися, чи справдилися очікування учасників тренінгу; визначити шляхи покращання та продуктивності наступних тренінгових занять.

- Чи справдилися ваші очікування від семінару, які ви записали на стікерах?

Заключне слово

Ось і добігла кінця наша розмова. У вас попереду ще багато цікавої та корисної роботи, тож, можливо, наші поради, застереження, узагальнення стануть вам у пригоді.

Сподіваюсь, що вам було цікаво, а мені вдалося хоча б на деякі питання допомогти вам знайти відповіді.

А тепер прошу вас прослухати «Оповідання про гусей».

Оповідання про гусей

Найближчої осені, коли ви побачите гусей, які летять на південь зимувати, вишикувавши чіткий журавлиний ключ, подумайте про те, що відомо науці про них.

У той час, як кожна гуска змахує крилами, це ство­рює додаткову підіймальну силу для тієї гуски, що ле­тить безпосередньо за нею. Летячи у формі літери «V», зграя може пролетіти принаймні на 70 % більше за день, ніж тоді, коли кожен птах летів би сам.

Можливо, людям потрібно теж знайти спільний шлях для того, щоб рухатись разом і співпрацювати один з одним так щоб вони досягли спільної мети, швидше і легше.

Кожного разу, коли гуска виходить за межі ключа, вона відчуває, як важко летіти проти вітру самій, і во­на швидко повертається у ключ, щоб летіти із зграєю.

Якщо люди матимуть стільки здорового глузду, як гуси, будуть співпрацювати з тими, хто йде в одному напрямі з ними, легше буде подолати всі життєві перешкоди.

Коли вожак стомлюється, він повертається назад у крило й інша гуска займає його місце попереду ключа. Ті гуси, що летять позаду, кричать, щоб під­бадьорити тих, що спереду, і втримати найкращий темп.

Виконувати важку роботу для своєї групи вигідно всім.

Коли гуска слабне чи, поранена, відстає від ключа, дві інші невідступно слідують за нею, щоб допомогти і захистити. Вони залишаються з нею, поки вона не зможе летіти сама або не помре. Лише після цього вони вирушають далі, або самі, або з іншим ключем, поки не доженуть свою групу.

Якщо у людей є хоча б стільки здорового глузду як у гусей, вони підтримуватимуть один одного протягом усього життєвого шляху.

Я дякую вам за ак­тивну участь, за уміння працювати в екстремальних ситуаціях. Ви сьогодні довели, що кожен із вас має відкрите щире серце, добрі очі, розум, честь і совість. І недарма кажуть, що шлях до щастя краще пройти з компетентним супутником.

7

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.