Сценарій виховного екологічного заходу "Криниці чисте джерело"

Я і Україна

Для кого: 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас

03.04.2021

113

1

0

Опис документу:
Вивчаючи природу, пізнаючи її закони людина вийшла за межі земної атмосфери – у космос, куди принесла також частинки живої природи ( рослини, тварини), щоб вивчати їх поведінку в стані невагомості. Одержані дані допоможуть відкрити дорогу і до більш далеких світів. Проте найголовніше – берегти – Землю, наш спільний дім. Лише бережливе і розумне відношення до природи може зберегти її для нас і майбутніх поколінь.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

                              Криниці чисте джерело
                                        виховна година 

Мета: Виховувати бережливе і розумне відношення до природи: лісів, річок, озер, для нас і майбутніх поколінь.

            Відроджувати призабуті звичаї і традиції нашого народу. Шанобливо ставитись до криниць з джерельною цілющою водою – основою життя.

            Обладнання: На сцені та в залі написані вислови:

            “Криниця з водою, що людина з розумом”, “ Де верба – там і вода”, “Ліс і вода – брат і сестра”, “Хто у воді – той у добрі”, “Хліб – батько, вода – мати”. Розвішені картинки, з зображенням криниць в різних місцевостях.

            Місце проведення: актова зала.

            Вчитель: Природа… Це і шум зеленого лісу, і залиті сонцем галявини із запашною суницею, і прохолода блакитних озер, річок, морів, і сиві гори, і небо, по якому пливуть білі хмари…

            Скільки віршів і пісень складено про природу! Вона надихає митців на створення прекрасних робіт, якими захоплюються мільйони людей.

            Вивчаючи природу, пізнаючи її закони людина вийшла за межі земної атмосфери – у космос, куди принесла також частинки живої природи ( рослини, тварини), щоб вивчати їх поведінку в стані невагомості. Одержані дані допоможуть відкрити дорогу і до більш далеких світів. Проте найголовніше – берегти – Землю, наш спільний дім. Лише бережливе і розумне відношення до природи може зберегти її для нас і майбутніх поколінь.

            Ми знаємо, яке величезне значення для існування живих організмів має чиста вода. Отже, темою нашої виховної години і буде “ Ми до криничного прямуєм джерела”

            Ведучий: З давніх часів селилися якомога ближче до води. Вода і вогонь – як основа життя є священними стихіями всіх народів землі.

            До цього часу на Україні проводяться освячення води до певних релігійних календарних свят. цей ритуал супроводжується пожертвою грошей безпосередньо і в криницю. Місця побілля таких криниць теж вважаються священними. Народ ставиться до кожної криниці шанобливо.

            Ведуча:  Образ криниці звучить в народних піснях як символ знань, чистоти і мудрості, вірності і надії.

            Біля криниць освідчувалися в коханні, збиралися на гуляння, гадали. Звідси, напоївши коней, рушали в дорогу козаки.

             ( Звучить пісня “ Розпрягайте, хлопці, коні).

1.      Розпрягайте, хлопці, коні

Та лягайте спочивать,

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

      Копав , копав криниченьку

      У вишневому саду…

      Чи не вийде дівчинонька

       Рано вранці по воду?

                    Вийшла, вийшла дівчинонька

В сад вишневий воду брать,

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

       Просив, просив відеречко –

       Вона йому не дала,

       Дарив,дарив з руки перстень –

       Вона його не взяла.

Знаю, знаю, дівчинонько,

Чим я тебе розгнівив:

Що я вчора ізвечора

Із другою говорив.

       Вона ростом не величка,

       Ще й літами молода,

       Руса коса до пояса,

       В косі стрічка голуба.

            Учениця: Найбільш поширені на Україні були криниці з журавлем. Схиляючи свої довгі шиї над цямриною, вони кликали до себе, чарували подорожніх. Голос криничного журавля не раз був таємним сигналом для збору.

            Учень:  Слово “криниця” – “джерело” відповідають словам “журавлиха”, “журавка”. Колодязьний журавель набирає воду, а  криниця віддає.

            Учениця:  За народним повір”ям, якщо на посівах походить жінка, то вони дадуть добрі сходи, о коли чоловік – навпаки. Це вказує на те, що жіноче начало (енергія води) викликає ріст, родючість. А чоловіча (енергія вогню) навпаки – засуху. Поєднання вогню і води (чоловічого і жіночого начала) є основою зародження життя.

            Учень: Вода  символізує духовність. Палаючи вогнем пристрасті та любові, парубок просить у дівчини води.

                            Пісня “Несе Галя воду”

                              Несе Галя воду, коромисло гнеться,

А за нею Йванко, як барвінок в”ється.

-          Галю молодая, дай води напиться,

На тебе, серденько, дай хоч подивиться.

-          Вода у ставочку піди та й напийся,

Як буду в садочку, прийди подивися.

-          Прийшов у садочок, зозуля кувала,

А ти ж мене, Галю, та й не шанувала.

-          Стелися, барвінку, буду поливати

Вернися Іванку, буду шанувати.

            Подібне бачимо і в пісні “Закувала зозуленька”

Закувала зозуленька

Сидя на помості.

Приїхали до дівчини

Три козаки в гості.

        Один стоїть край віконця,

        Другий коня в”яже

        Третій стоїть під дверима:

        “Добрий вечір,- каже-

Добрий вечір , стара мати,

Дай води напиться,

Пусти дочку на вулицю,

Дай хоч подивиться.”

        “Стоїть вода у ставочку,

         Піди та й напийся.

         Сидить дочка край віконця,

          Іди подивися!”

Непогожа в ставу вода –

Піду до криниці.

Незвичайна дочка твоя –

Піду до вдовиці!”

            Учень: Кінь (по народній символії) – доля. Казкового героя завжди виручає з біди його кінь. Тому то й вели напувати коней до криниць. Особливо, коли рушали в похід. Біля криниці проводилися також обливання молодих. А цю пісню співають на весіллі.

Унадився журавель

До бабиних конопель.

             Оце ж тобі журавель,

             Не літай до конопель.

Щоб ти більше не літав,

Конопельку не щипав…

            Коноплі тут згадують не випадково. На свято Андрія, гадаючи на долю, дівчата обсіваються саме коноплями.

                      Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію,

                      Спідницею волочу, бо дуже заміж хочу.

            Учениця: Символ журавля присутній також і в обряді народження дитини. першої неділі прилітає журавель порівнюється з криницею, зорею, а парубок - з місяцем, журавлем.

                              Пісня “ По той бік гора”.

                                             По той бік гора

По цей бік гора,

Поміж тими крутими горами

Сходила зоря.

         Ой то ж не зоря –

         Дівчина моя

          З новенькими та відерцями

          По водицю йшла.

Дівчина моя

Напій же коня

З рубленої нової кринички,

З повного відра!”

         “Козаченьку мій,

          Коли б я твоя

          Взяла б коня за шовковий повід

          Та й напоїла!”

Дівчино моя,

Чом заміж не йшла?”

Бідна була по наймах служила,

Пари не знайшла”

            Учень: Жердина журавля, до якої прикріплюється відро, називається “крук” (ворона).

            “ А круки – ворони стадами літали

               І бурею битва гриміла”.

А за народними повір”ями  та казками ворон-крук є володарем живої і неживої води.

            Вода два рази на рік змінює свою полярність. Перший раз - на Водохреща і другий раз - на Івана Купала.

            Вода в період від Водохреща до Купала ( тобто 19 січня – 7 липня) впливає на зародження рослинності (це жива вода).

            Ведучий:  Усі народи світу творили легенди й міфи про “живу” воду, що зцілює хвороби, перемагає смерть, повертає людині молодість. Та знайти її важко – на сміливця чекає небезпечна мандрівка в засніжені гори.

            Вода гірських льодовиків справді має унікальну біологічну активність. І майже такі ж властивості, як гірська, має будь – яка чиста тала вода.

            Вивчаючи фактори довголіття, вчені прийшли до висновку, що довгожителі Індії, Китаю, Японії вживають чисту воду гірських льодовиків або талу снігову. Структура цієї води подібна до структури нашої крові. Тому організм її сприймає як свою складову частину й вона швидко включається в систему життєзабезпечення, підвищує імунітет проти різних захворювань.

            Ведуча: В живу воду споконвіку вірять молоді люди.

                            “Ти знайди ту воду, дивну воду,

Щоб любов знов ожила.”

Молода дівчина говорить:

                            -Перейшла я сині гори

                            І вітрилом білим стала в морі.

      Краплі ці живі знайшла,

      Щоб із казки тої, любий,

      Ти прийшов до мене знову – нині-

       І ця казка ожила.

За горами жива вода,

За морями вода жива.

Принесу я її тобі,

Щоб любов зацвіла.”

            Учениця:  В народній прикметі зазначається, що після свята Петра і Павла (12 липня) дерева припиняють ріст. А після Іллі (2 серпня) вода, навіть шкідлива для купання: Ілля у воду помочився. Тому вода від Іллі до Водохреща вважається нежива.

            Ведучий:  Давня мудрість стверджує: Якщо народ не має чистої води, він не має й майбутнього . Закон біологічного виродження невблаганний: якщо  генофонд нації пошкоджується протягом трьох поколінь, то вона приречена на загибель. Через забруднену воду в Україні страждає уже не одне покоління. Зараз смертність перевищує народжуваність.

            Ведуча: Найбільша “вина” за це, без перебільшення, лежить на неякісній воді. Згідно даних  Всесвітньої організації охорони здоров”я, понад 80 відсотків усіх захворювань людей на планеті пов”язано  зі споживанням неякісної води. А людський організм на 70 – 80 % складається із тієї самої води!

            Найнебезпечніші “вороги” питної води – важкі ізотопи водню й кисню. Воду, насичену ними, називають важкою, вона затримується в організмі на все життя.

            Якщо за добу людина споживає 3л. води, то за 70 років у ній осяде 1200г. важкої води, яка прискорює старіння організму.

            Учениця: З прослуханого ми бачимо, що “жива” вода корисна, а “мертва” вода шкідлива. Так само ранкова роса – корисна, а вечірня – шкідлива. Особливо корисна Юрієва роса . “Юрієва роса краще вівса” (6 травня). Тому народною традицією криниці копають лише в першій половині року. А освячують в переддень свята Івана Купала. Випивши цієї води, дівчата й хлопці безтямно закохувались одне в одного. Коло криниці не може брехати.

            Учень: Я воду п”ю із того джерела,

В якій наснага трепетна й цілюща,

З кринички, що край нашого села

Живе з віків, мов пам”ять невмируща.

І в ній життя бурхлива круговерть.

Але любов завжди на світі буде жить,

До джерела, що повнить душу вщерть.

         Пісня “Джерело” муз. Зуєва, сл. Сингаївського.

1.      Джерело, джерело при долині,

Крапля чистого неба дзвенить.

Я в долоні беру по краплині,

І співає небесна блакить.

2.      Джерело, джерело моє вічне,

Ти у спеку дзвениш і в сніги.

Чиста крапля і взимку покличе –

Напивайтесь води і снаги.

3.      Джерело, джерело сонцевісне,

Кожна спека до тебе вела.

Добрим людям скажи, моя пісне:

                    -    Не минайте мого джерела.

4.      Джерело, джерело мого краю,

Все навкруг біля тебе цвіло.

Я всім людям добра побажаю:

Відшукати своє джерело.

            Учениця: Зачерпнемо води, припадемо вустами й душею ,

Бо в ній пам”яті біль і вдовина довічна печаль.

Тож не змульте криничку, освячену правдою воду,

Щоб вона оберегом у кожному серці жила.

Криниці людяності чисті і святі,

Вода цілюща, треба кожному в житті,

Аби душа добром і совістю цвіла,

Ми до криничного прямуєм джерела.

            Ведучий: Слово “криниця” вимовляється ще й по іншому: керниця, кирниця. Послухайте, як співається в пісні “Глибока криниця”

                             Глибока криниця,

Глибока копана

Там стоїть Катриця,

Як намальована.

          При криниці стала, водиці набрала,

          Про свого Йвасика милого думала.

Якби ти , Йвасику, на дні зобачила,

То зараз би туди в криницю скочила,

          Ой ні, не скочу я – криниця глибока,

          Криниця глибока, і зимна в ній вода.

            Ведуча: Слово криниця близьке до слова Україна. І наша батьківщина Україна – також криниця.

                                     Пісня на сл. і муз. Т. Петринена “Україна”

1.      Дороги іншої не треба, поки горить Чумацький шлях.

Я йду від  тебе і до тебе по золотих своїх стежках,

Мені не можна не любити, тобі не можна не цвісти,

Лиш доти варто в світі жити, поки живеш і квітнеш ти.

Приспів: Україно, Україно, пісня далечі доріг.

                 Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг.

2.      Бо ми кохаєм до нестями і ще не скоро наш кінець,

Ще, може, нашими серцями розпалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла, ще наша молодість при нас,

А те, чи варте наше діло, то скажуть люди, скаже час.

           

           

        Батькова криниця

Зітхає батькова криниця,

Зовсім порожня, без води.

Прохожим боляче дивиться,

Хто погляд кидає сюди.

Припасти б спраглими вустами,

Й себе побачити на дні.

Так ми ж другими тепер стали, -

Духовно танем день при дні.

До чого нам, мовляв, криниця?

І батька погляд з-під руки?

Та ми ж «крутые» і годиться

Забути край, і рушники..

Верба й калина у минуле

Туманом з пам’яті зійшли.

І наші душі обминули, -

Вони ж такими не були…

Бо не знайшлося місця й скраю,

(А пробудитися пора!)

Тепер криниця й помирає,

Не дочекавшися  добра.

Там – ясен подумки всихає,

Зникають ріки і ставки.

У стрісі пташечки немає,

І не вертають ластівки…

І лише згадка: три вербиці,

До болю ріднеє село,

І дно студеної криниці,

Було колись, колись було…

Росла калина недалеко,

Буяла, пахла і цвіла.

А на вербі – стара лелека

Сімейний спокій берегла…

«Топтати ряст» не довго будем,

Лишаєм пустки , далебі,

То ж схаменімось, добрі люди,

Шукаймо зло в самих собі.

Дістанем з вами зло небесне,

Лиш вгору  погляд слід піднять.

Тоді добро в душі воскресне,

І струни ласки задзвенять.

І щоб не боляче дивиться,

Як сохне сад і гине став,

Тамуймо спрагу із криниці,

Що батько в спадок передав.


      Поезія     Тетяни Лісненко із збірки "Крок до осені"

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили