У статті розкривається сутність абстрактного мислення як предмета вивчення логіки. Проаналізовано основні його риси — узагальненість, опосередкованість, послідовність, аргументованість, свідоме керування думкою та формалізованість. З’ясовано, що логіка досліджує не зміст думок, а їхню форму, структуру й закономірності, що забезпечують істинність і несуперечливість мислення. Показано взаємозв’язок логіки з пізнавальною діяльністю людини та її значення у формуванні наукового світогляду.















