Рухливі ігри як засіб реабілітації у дітей з особливими освітніми потребами. В Україні зростає кількість дітей з інвалідністю, зокрема з проблемами інтелектуального, мовленнєвого розвитку, з порушеннями зору, слуху, комунікативної поведінки, функцій опорно-рухового апарату.
Ці діти є однією з найуразливіших категорій суспільства, а, отже, мають труднощі у процесі пристосування до умов життєдіяльності, оволодіння соціальними нормами й цінностями. Ці обставини потребують умов для покращення порушення розвитку дітей. Рівень рухової активності у дітей з ООП можна забезпечити за допомогою рухливих ігор. Найефективнішим засобом соціального розвитку дитини є гра, оскільки являє собою цілеспрямовану, вільну, самостійну, творчу діяльність. Тому важливо дослідити умови правильної організації ігрової діяльності, засоби стимулювання ігор та особливості підбору ігор для дітей з ООП задля сприяння їхньому соціальному розвиткові.
Мета роботи: проаналізувати спеціалізовану літературу щодо лікування та профілактики дітей з ООП за допомогою рухливих ігор та ознайомитись з проблемами їх застосування.
Особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюваннями, травмами (їх наслідками), вродженими пороками розумового або фізичного розвитку, яка має обмеження у нормальній життєдіяльності, викликає потребу в соціальній допомозі й посиленому соціальному захисті, виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав.
Гра, для дітей – спосіб навчитися того, чого їх ніхто не може навчити.
Гра – це єдина центральна діяльність дитини, яка існує завжди і скрізь.
Гра – це радість спілкування, яка дає відчуття повноцінності життя.
У дітей з обмеженими можливостями здоров’я знижена рухова активність і вони відчувають нестачу у спілкуванні, що по різному відображається на психіці дитини.
Діти з патологією зору і опорно-рухового апарату мають труднощі з орієнтацією в просторі, а також у них виникає невпевненість, замкнутість, сором’язливість та ін.
У дітей з проблемами розумової діяльності і порушеннями слуху виникають проблеми з невмінням підкорятися вимогам і правилам гри, вони не можуть сконцентрувати увагу на завданні, нестабільність уваги та ін.
Рухливі ігри спрямовані на фізичне виховання дітей з порушенням інтелекту, на розвиток рухів, загальне оздоровлення, корекцію недоліків фізичного розвитку. При роботі з такими дітьми вся увага має бути направлена на виявлення їх потенціальних можливостей і на формування близьких їм і зрозумілих мотивів діяльності.
При правильній організації занять рухливими іграми, діти з інвалідністю можуть отримувати радість спілкування і досягати більше успіхів у фізичному і психічному розвитку.
Важливо й те, що рухливі ігри сприяють формуванню та розвиткові особистісних якостей дітей: інтересу до навколишнього середовища, позитивному ставленню до товаришів, партнерства, уміння діяти в колективі, наполегливості, прагнення до досягнення успіху, цілеспрямованості, кмітливості, організованості, дисциплінованості, сміливості, довільної уваги, уміння долати посильні труднощі, контролювати свої дії.
Рухливі ігри здійснюють свій внесок у розвиток ігрової діяльності, збагачують її. Рухлива гра як засіб реабілітації має низку якостей, серед яких найважливіше місце займає висока емоційність учасників. Емоції в грі мають складний характер. Це й задоволення від м’язової роботи в грі, від почуття бадьорості й енергії, від можливості дружнього спілкування в колективній грі, від досягнення поставленої в грі мети. Під час рухливої гри здійснюється комплексний вплив на моторику й нервово-психічну сферу дитини з особливими потребами. У житті дитини важливу роль відіграє гра так, як особливо тут вона відчуває себе захищеною, має свободу і комфорт. Організатор ігрової діяльності несе високу відповідальність за вміння правильного забезпечення ігрового простору, кількості гравців, пояснити сам процес гри та ін. Все це потребує високого професіоналізму педагога і має вирішувати наступні завдання:
1. розвиток комунікативних якостей дітей у грі;
2. розвиток уяви;
3. розвиток пам’яті, уваги, мови та ін.;
4. формування у процесі ігор нестандартного мислення;
5. розвиток координації і дрібної моторики;
6. організація колективних та індивідуальних ігор.
Важливою умовою є організація дітей в іграх. Завдання організатора правильно підібрати команди рівні по силам, руховим можливостям, віковим категоріям, індивідуальним можливостям кожного, враховуючи бажання бути в тій чи іншій команді. Правильний добір рухливих ігор з урахуванням психофізичного стану дитини дозволить удосконалити такі якості як швидкість, спритність і витривалість, які найбільш активно проявляються і вдосконалюються під час проведення рухливих ігор, поліпшать емоційний фон, стимулюючи активну розумову діяльність.
