Розвиток мовленнєвої творчості потребує таких форм роботи, у яких учень стає не пасивним виконавцем завдань, а самостійним автором. Сторітелінг, сюжетні імпровізації, незвичайні початки, візуальні підказки, зміна оповідача та творче редагування допомагають зробити уроки української мови більш діяльнісними й емоційно насиченими. Поєднання цих прийомів із систематичною роботою над грамотністю сприяє формуванню впевненого мовця, який уміє не лише правильно будувати речення, а й цікаво передавати власні думки, почуття та враження.


