Проблема активізації пізнавальної діяльності учнів на всіх етапах розвитку освіти була однією з актуальних, оскільки активність є необхідною умовою формування розумових якостей особистості. Педагогічною наукою доведено необхідність теоретичної розробки цієї проблеми та здійснення її на практиці. Потреба саморозвитку і здатність задовольняти її у вигляді вчення характеризує школяра, який є суб'єктом навчання. Суб'єктом вчення учня робить володіння такою якістю як пізнавальний інтерес.