Розвиток мовленнєвої компетентності молодших школярів на уроках української мови.

Опис документу:
Робота присвячена методиці формування в молодших школярів складників мовленнєвої компетентності – аудіативних умінь, діалогічного і монологічного усного мовлення, навички читання, писемного мовлення. Провідна наукова ідея: Комунікативна компетентність учнів початкових класів – це найважливіша складова життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

«Розвиток мовленнєвої  компетентності  молодших  школярів

на уроках  української  мови.»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..

3

РОЗДІЛ 1. Основи формування мовленнєвої компетентності молодших школярів…………………………………………………………………………………

6

1.1.

Формування аудіативних умінь……………………………………..

8

1.2.

Формування усного діалогічного мовлення………………………..

9

1.3.

1.4.

Формування усного монологічного мовлення…….………………..

Формування читацьких навичок та писемного мовлення………...

12

14

ВИСНОВКИ……………………………………………………….………………..

21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..

22

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..

25

ВСТУП

Анотація

Робота присвячена методиці формування в молодших школярів складників мовленнєвої компетентності – аудіативних умінь, діалогічного і монологічного усного мовлення, навички читання, писемного мовлення.

Провідна наукова ідея:

Комунікативна компетентність учнів початкових класів – це найважливіша складова життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості.

Актуальність досвіду:

- провідні сучасні тенденції в освіті акцентують увагу на учневі з урахуванням його інтересів, запитів і цінностей як суб’єкта навчального процесу;

- сьогодні школа повинна не лише дати учням певний обсяг знань, але й виховати людину, здатну творчо мислити, приймати рішення, мати свою позицію, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов мобільності, швидкої зміни соціальних ролей.

Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, вимагають переорієнтації системи шкільної освіти на формування в учнів життєвих компетентностей, які дозволять їм орієнтуватися в сучасному соціумі, інформаційному просторі, на ринку праці, навчатися, виконувати соціально важливі завдання, реагувати на потреби часу. Одним із основних напрямів компетентнісно орієнтованого навчання є формування мовленнєвої компетентності школярів, яка полягає у здатності слухати, сприймати й відтворювати інформацію, читати і розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, переконувати і відстоювати свою точку зору, висловлювати власні думки, міркування, погляди в усній і письмовій формах.

Для забезпечення зазначеної компетентності базовою навчальною програмою з української мови для 1-4 класів (розділ «Мовленнєва діяльність») визначено зміст навчального матеріалу і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Програма націлює на те, що основну увагу в навчанні української мови слід приділяти розвитку в молодших школярів навичок чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма. В основі формування мовленнєвої компетентності молодших школярів лежить уміння слухати і розуміти усне мовлення.

Працюючи вчителем початкових класів, переконалася, що навчання і виховання необхідно організовувати так, щоб дитина отримувала задоволення від своєї праці, зростала з дня в день. Я поставила перед собою завдання не «загубити» жодної дитини, дати можливість розкрити найкраще, закладене в ній природою, сім'єю.

Основною метою початкової загальної освіти є всебічний розвиток та виховання особистості. За роки навчання в початковій школі учні мають набути достатній власний досвід культури спілкування і співпраці у різних видах навчальної діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Тому я поставила за мету сприяти розвитку комунікативних компетентностей учнів та формуванню життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості.

Оскільки молодший шкільний вік є визначальним у подальшому розвитку особистості та формуванні базових компетентностей, я, спираючись на закони розвитку дитини 6-10 років, прагну створити умови для повноцінного цілісного розвитку кожної дитини та її самоактуалізації:

- задоволення базових потреб в активності, інформації, створенні умов для розвитку індивідуальності;

- надати дітям можливість самоствердження у найважливіших для них видах діяльності, з максимальним розвитком їх здібностей та можливостей;

- створення емоційно-ціннісного поля взаємодії «учитель – учень», «учень – учитель», «учень – учень», «учні – учитель».

На підставі власного досвіду хочу виділити комунікативно-мовленнєві уміння, формуванню яких я приділяю найбільшу увагу: уміння ставити запитання, висловлюючи подив, сумнів, уточнення, здогадку, передбачення; уміння констатувати, виражаючи погодження, підтвердження, судження, наслідок, посилання, обіцянку; уміння аргументувати відмову, заперечення, непогодження; уміння спонукати до дії, висловлюючи прохання, запрошення, наказ, пропозицію, побажання.

До цього додаю основні комунікативні ознаки мовлення: правильність, чистота, точність, логічність, виразність, образність, доступність, дієвість, доцільність.

Вважаю, що вчителеві потрібно організовувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен учень відчув силу успіху, що надихає. Адже педагог повинен вчасно підтримати дитину, похвалити навіть за незначний крок до пізнання.

Працюю за відомою формулою «Вчитись легко, коли вчитись цікаво».

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Мовленнєва змістова лінія навчання української мови у Державному стандарті початкової ланки освіти й чинній навчальній програмі є основною. Вона передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу.

Комунікативна компетентність — необхідна умова життєтворчості кожного учня. Тому провідною ідеєю своєї діяльності обрала створення оптимальних умов для формування мовленнєвої компетентності на уроках української мови, зокрема:

● забезпечення сприятливих умов для невимушеного спілкування;

● застосування діалогічних і дискусійних форм навчання;

● постійне надання можливостей для самостійної творчої діяльності учнів;

● використання ігрових, інтерактивних вправ для мовного розвитку.

«Заговори до мене, щоб я тебе побачив», — говорить народна мудрість.

Школа має готувати дитину до майбутнього життя. По тому, наскільки змістовно, чітко і правильно учень висловлює свої думки, можна судити про його загальний розвиток. Не завжди дитина, яка зазубрила правила, може зв'язно висловитися, спілкуватися з людьми.

Обов'язковим своїм завданням вважаю навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книгою.

Мовленнєва діяльність — це спосіб реалізації суспільно-комунікативних потреб людини в процесі спілкування. Користуючись мовою як засобом пізнання і комунікації, дитина слухає, говорить, читає і пише. Одночасно відбувається практичне засвоєння формул ввічливості, розвиток творчих здібностей, створення власного мовленнєвого портрету:

Я — думаю.

Я — замислююсь.

Я — аналізую.

Я — висловлююсь.

Я — пробую творити.

За матеріальними засобами розрізняють усне і писемне мовлення, за умовами — діалогічне і монологічне. Отримання інформації здійснюється шляхом аудіювання та читання; передача — говоріння та письма. Усі види мовленнєвої діяльності схематично виглядають так:

Рисунок 1.1.1. Схема «Види мовленнєвої діяльності»

Як стверджують науковці, із 70 % часу доби, протягом яких людина не спить, 45 % часу вона слухає, 30 % говорить, 16 % читає, 9 % пише. Отже, найбільшу кількість інформації людина отримує завдяки усним видам мовленнєвої діяльності, тобто через слухання-розуміння та говоріння.

    1. Формування аудіативних умінь

Починаючи з 1 класу на уроках навчання грамоти, а в 2-4 класах на уроках української мови, передбачена робота над формуванням аудіативних умінь. Учням пропонуються завдання на сприймання різних мовних одиниць (звуків, слів, словосполучень, речень, текстів), усвідомлення значень окремих елементів тексту (слів, словосполучень, речень), а також розуміння тексту (його теми, фактичного змісту, основної думки, окремих особливостей побудови, стилю). Добираючи вправи з аудіювання, необхідно дбати про те, щоб вони були пов’язані з іншими завданнями уроку.

Наприклад, ознайомлюючи першокласників з новим звуком і буквою, яка його позначає, доцільно запропонувати визначити місце цього звука в конкретних словах (на початку, в середині, у кінці слова), розпізнати нову букву серед вивчених раніше літер і т.ін. Якщо аудіативне завдання передбачає роботу з цілим текстом, то наступні етапи уроку можуть будуватися на матеріалі цього ж тексту (скажімо, учням пропонується знайти в ньому синоніми, речення зі звертанням чи однорідними членами, вибрати певну частину мови тощо). Найефективнішим способом перевірки розуміння тексту є запитання за його змістом з кількома варіантами відповіді на кожне з них, серед яких треба вибрати правильну.

    1. Формування усного діалогічного мовлення

Невід'ємною складовою комунікативної компетентності молодших школярів я вважаю розвинене діалогічне мовлення, яке передбачає не тільки збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами тощо, а й уміле володіння інтонацією відповідно до мовленнєвої ситуації. Для дітей цей вид мовлення є важчим, ніж монологічне, воно формується в процесі розмови двох партнерів, його не планують заздалегідь, воно тісно пов'язане з ситуацією.

Вважаю за необхідне так організувати роботу, щоб кожен учень мав уважного слухача, який не лише міг би зацікавлено вислухати, а й сказати, що йому сподобалося, перепитати про те, що не зовсім зрозумів (цінуються ті слухачі, які можуть у висловлюванні іншого побачити гарне і обійтися без особливої критики). Для такої діяльності постійно застосовую роботу в парах та невеликих групах. Без цього неможливо залучити до активної мовленнєвої діяльності усіх чи принаймні більшість учнів класу. Намагаюсь запобігти такій ситуації, коли помітна частина учнів може просидіти чи не весь урок, промовивши лише кілька слів, а то й зовсім промовчавши. За таких умов не варто розраховувати на успіхи в розвитку мовлення.

До того ж, постійно маю на увазі, що мовлення використовується передусім для спілкування, і важливо забезпечити на уроках умови для цього. Не можна вважати нормальною картину, коли один учень говорить, звертаючись до учителя і часом стоячи до більшості класу спиною, а інші або дивляться йому в потилицю, або й зовсім не звертають на нього уваги, чекаючи своєї черги чи думаючи про своє. У цьому разі ніяк не виконуються елементарні правила спілкування і культивується лише прагматичний інтерес до виставленої вчителем оцінки за роботу.

Робота над діалогом передбачає два етапи:

  1. відтворення, розігрування діалогу із прослуханого чи прочитаного тексту

(під час такої роботи використовую ляльковий театр – це дає змогу дитині ще більше вжитися в роль, висловити емоції, проявити свої здібності творчої особистості);

2) складання діалогу за ситуативним малюнком, словесно описаною ситуацією, опорою на допоміжний матеріал, а також самостійно, дотримуючись правил етикету, культури спілкування.

Методика роботи над розвитком діалогічного мовлення передбачає врахування психологічної структури цього виду мовленнєвої діяльності, яка включає такі складові: мотив, мету, засіб (мова) і кінцевий результат (очікувана реакція співрозмовника). Необхідним для створення діалогу є мотив, бажання висловити ту чи іншу думку, що реалізується по-різному залежно від ситуації мовлення. Тому навчальний процес слід будувати так, щоб у дітей виникала потреба щось повідомити, з’ясувати певні питання, висловити ставлення до проблеми, що розглядається. Вступаючи в діалог співрозмовники мають знати, яка мета їхнього спілкування, що вони хочуть з’ясувати в ході розмови. У побудові діалогу значну роль відіграє ініціативна репліка. Вона є мовленнєвим стимулом і носієм теми. (Додаток - Вправи для розвитку

діалогічного мовлення )

Важливою умовою досягнення мети діалогу є досконале володіння його учасниками мовою як засобом спілкування. Діалог вимагає чіткого формулювання запитань, точних і лаконічних відповідей, ввічливого звернення до співрозмовника, толерантного і коректного висловлювання зауважень, заперечень, порад тощо. Діалог можна вважати результативним, якщо досягнуто мети всіх учасників спілкування, ніхто в процесі розмови не був ображений, невислуханий чи незрозумілий. У процесі формування діалогічного мовлення велика увага приділяється засвоєнню школярами формул мовленнєвого етикету – ввічливих слів, які вживаються під час вітання, прощання, прохання тощо. Учні початкової школи повинні запам’ятати найуживаніші формули етикету, знати, за яких обставин кожна з них уживається, а також правильно й доречно використовувати їх у власному мовленні.

Оскільки молодшим школярам притаманне наочно-образне мислення, то формування навичок діалогічного мовлення здійснюю за допомогою різних видів опор:

● малюнкові (конкретні предмети, сюжетні малюнки, предметні малюнки, маски для інсценування);

● словесні (опорні слова, варіанти реплік початку діалогу, репліки одного із співрозмовників);

● графічні ☺ ? ↔ ☺ ? (запитання-відповідь).

Використовувати зазначені види опор потрібно залежно від рівня сформованості навички діалогічного мовлення учнів. Слід пам'ятати, що для слабших учнів опора необхідна, а сильнішим — вона може заважати, оскільки допоміжні матеріали обмежують самостійність мислення таких дітей. Допоміжні матеріали прибираю поступово: спочатку — малюнки, потім — схеми й, нарешті, опорні слова й репліки.

У 4-му класі учні повинні вміти складати діалоги самостійно, без допоміжних засобів.

    1. Формування усного монологічного мовлення

Формування усного монологічного мовлення має здійснюватися шляхом:

1) переказування прочитаних чи прослуханих текстів;

2) побудови власних висловлювань на основі побаченого, пережитого.

Монолог зазвичай адресований не одній людині, а багатьом. Відповідно, автор повинен побудувати його так, щоб він був зрозумілий будь-якому слухачеві. Тому до монологічного мовлення висуваються високі вимоги. Воно має характеризуватися такими ознаками, як: змістовність, логічність, точність, багатство мовних засобів, виразність, чистота, правильність. Аби забезпечити змістовність висловлювань, потрібно пропонувати дітям говорити чи писати тільки про те, що їм добре відомо. Треба, щоб розповідь школяра була побудована на відомих йому фактах, на основі його власних спостережень, життєвого досвіду.

Необхідно, щоб висловлювалися добре обмірковані думки, щирі переживання. Важливою вимогою до мовлення є його логічність: послідовність, обґрунтованість викладу думок, відсутність пропусків і повторів, наявність висновків, які випливають зі змісту. Точність мовлення забезпечується не тільки вмінням учнів точно передавати факти, спостереження чи почуття, а й здатністю вибирати для цього відповідні мовні засоби – слова та словосполучення, які з максимальною точністю передають найхарактерніші риси того, про що або про кого йдеться у висловлюванні.

Оскільки монологічне висловлювання призначене для слухача, то автор, зацікавлений у тому, щоб його почули, зрозуміли і правильно сприйняли, тому він повинен подбати про виразність свого мовлення. Під виразністю слід розуміти не тільки дотримання розділових знаків та інтонації, а й уміння яскраво, переконливо і стисло висловлювати думку, здатність впливати на людей через відібрані факти, слова, побудову фраз, настрій розповіді. Важливе місце в роботі над розвитком монологічного мовлення має належати постійному контролю за його чистотою.

Слід викорінювати з мовлення так звані «слова-паразити», замінювати літературними аналогами діалектизми, вилучати русизми тощо. Особливого значення слід надавати правильності мовлення, тобто відповідності його літературним нормам.

Однак опрацювання такого матеріалу не дасть бажаних результатів, якщо воно залишиться лише одним з епізодів навчального процесу. Питання культури мовлення і етики спілкування я тримаю в полі зору постійно – як на уроках, так і в позаурочний час, домагаючись усвідомлення і виконання кожним учнем усіх названих вимог.

    1. Формування читацьких навичок та писемного мовлення

Одним з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності учнів є читання. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. Тому важливо саме в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра. Розвиток мовлення молодшого школяра виявляється в тому, що формується навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання літер та їхніх поєднань, і перетворення побачених знаків у вимовлені звуки, слова. Для цієї роботи використовую аналіз, абстрагування й узагальнення, це розвиває у дітей гнучкість мислення, мову.

Під час читання словниковий запас учнів активно поповнюється, а висловлювання стають найповнішими, найемоційнішими, найяскравішими. Важливим є те, що дитячий словник поповнюється не лише кількісно, а й якісно. Використовую на уроках статті для читання та художні ілюстрації, які ознайомлюють дітей з новими словами в галузі науки, техніки і культури, трудової діяльності людей, назвами рослин, тварин, предметів побуту.

На уроках мови читання також повинно бути предметом навчальної діяльності, специфіка якої полягає в зосередженні уваги учнів на:

1) правильному вимовлянні слів відповідно до орфоепічних літературних норм та усвідомленні їх лексичного значення;

2) інтонуванні речень, різних за структурою і метою висловлювання;

3) змістовому поділі речень за допомогою пауз, мелодики тощо.

Розвиток писемного мовлення молодших школярів полягає у формуванні умінь записувати свої думки, враження, спостереження за подіями оточуючої дійсності. Цей процес передбачено здійснювати за такими напрямами:

1) написання докладних і вибіркових переказів прочитаних чи сприйнятих на слух текстів;

2) побудова власних письмових висловлювань (розповідей, описів, міркувань) на близькі і зрозумілі теми;

3) створення висловлювань з безпосередньою комунікативною метою (лист, оголошення, привітання, запрошення, інструкцію і т.ін.)

Цінність докладного переказу як прийому розвитку мовленнєвої компетентності полягає в тому, що він сприяє збагаченню й активізації словникового запасу школярів, формує вміння правильно відтворювати прослуханий чи прочитаний текст, вимагає зосередження уваги, впливає на розвиток пам’яті й мислення учнів. Добираючи текст для переказу, слід керуватися такими критеріями. Текст має бути доступним і цікавим дітям відповідного вікового періоду, не переобтяженим новими для них словами і зворотами, нескладним за композицією, з невеликою кількістю дійових осіб (якщо текст сюжетний). Учні мають добре зрозуміти його зміст, мету, образи і мову. Необхідно враховувати також граматичні вміння учнів: у тексті не повинно бути малознайомих морфологічних форм, ускладнених типів речень і т.п.

Теми текстів для переказів мусять мати виховну й освітню цінність, розширювати пізнавальний досвід учнів, формувати їхній світогляд. Результативність формування в школярів умінь будувати докладний переказ тексту значною мірою залежить від уміння вчителя правильно спланувати роботу учнів над переказом.

Пропоную орієнтовний план роботи над докладним переказом. Важливе місце в ньому належить підготовці учнів до побудови цього зв’язного висловлювання, яка передбачає низку послідовних етапів.

Попередня бесіда. Вона проводиться не завжди, але в більшості випадків необхідна для з’ясування знань учнів про те, про що йтиметься в тексті для переказу.

На наступному етапі – читання вчителем тексту – дуже важливим є чіткість і виразність. Після читання відбувається аналіз змісту тексту. В ході цієї роботи учням пропоную визначити головну думку та ідейний зміст твору, чітко уявити собі послідовність подій, причинно-наслідкові зв’язки. Під час підготовки до переказу обов’язково розглядаємо будову прочитаного тексту. Діти визначають зачин твору, з’ясовують, про що йдеться в основній частині, виділяють кінцівку тексту.

Наступним етапом є складання плану майбутнього переказу. Робота над складанням плану може проводитися по-різному. Найпростішим є варіант, коли учням пропонується текст, поділений на логічні частини. Після його перечитування школярі виділяють головне в кожній частині, записують його одним реченням, одержуючи таким чином план переказу.

Поступово робота над планом ускладнюється. Учні читають текст мовчки, самостійно визначають кількість частин у творі та їх межі й виділяють у кожній частині найголовніше. Складений таким чином план записується на дошці. Можливе так зване зворотнє планування. Учням пропонується складений і записаний на дошці план. Вони читають текст і ділять його на частини відповідно до плану. Можна записати план непослідовно. Тоді школярам, перш ніж почати працювати, доведеться поставити пункти плану в належній послідовності. Після виконання таких видів роботи учні зможуть приступати до самостійного складання плану. Варто зазначити, що план переказу може складатися як із розповідних, так і з питальних чи називних речень.

Важливим етапом підготовки до написання переказу є аналіз мови, якою написаний текст. У процесі цієї роботи необхідно звернути увагу дітей на точність, виразність, забарвленість окремих слів і виразів. Обов’язково слід зосередити увагу учнів на яскравих словах, образах, які використав автор. Корисно окремі найяскравіші слова й вирази записати в зошити чи на дошку, щоб учні могли використати їх у переказі.

Обов’язковою має бути словникова робота, яка полягає не тільки в тлумаченні незрозумілих школярам слів, а насамперед у збагаченні й активізації лексичного запасу дітей. Доцільно спонукати учнів до спостереження за синонімічним багатством прослуханого тексту. Дітям варто запропонувати знайти й записати на дошці синонімічні ряди, використані автором, з’ясувати, з якою метою він їх використав. Учні можуть доповнити синонімічні ряди, а вчитель має спрямувати їх на обов’язкове вживання слів - синонімів у власних переказах, щоб уникнути невиправданих повторів тих самих слів, для точнішого висловлення думки, передачі свого ставлення до того, про що вони писатимуть.

Наступним етапом у роботі над написанням переказу є усне складання фрагментів тексту за пунктами плану. Під час цієї роботи вчителю необхідно заохочувати школярів не повторювати зразок та один одного, а створювати індивідуальні варіанти текстів. Письмовому оформленню переказу має передувати орфографічна робота над словами, під час написання яких можуть виникнути труднощі. Їх доцільно записати на дошці, підкресливши орфограми.

Перед записуванням переказу активізуються знання учнів про культуру оформлення тексту. У зошити діти записують переказ тексту самостійно. Під час аналізу учнівських робіт педагог повинен обов’язково відзначати і зачитувати найкращі з них. Структура уроку, присвяченого написанню твору, залежить від виду твору та рівня розвитку учнів. Наприклад, під час написання твору за картиною на уроці відводиться час на її розглядання й бесіду за змістом твір про побачене під час екскурсії вимагає бесіди з метою відтворення в пам’яті учнів одержаних на екскурсії відомостей перед написанням твору про тривалі спостереження за природою діти самостійно аналізують календарі погоди і природи, узагальнюють зроблені власноруч записи.

Однак, незалежно від виду твору, завжди чітко виділяються три етапи роботи над ним:

1) накопичення матеріалу (спостереження, екскурсії, походи, прогулянки, розглядання картин, читання художніх творів тощо)

2) відбір і розташування матеріалу (обговорення, визначення головного, складання плану)

3) словесне, мовленнєве оформлення, тобто власне складання тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка.

Перший і другий етапи можуть виходити за межі уроку. Так, накопичення матеріалу для твору за екскурсією, за спостереженнями здійснюється задовго до письма. На уроці ж матеріал відновлюється в пам’яті школярів, систематизується й оформлюється.

На уроках, що передують написанню твору, добирається лексика для нього, можуть бути створені фрагменти тексту. Іноді заздалегідь складається план. Тому урок, на якому пишеться твір, у більшості випадків має розглядатися як підсумок проведеної попередньо роботи. Побудова уроків, на яких учні вчаться писати твори, залежить від проведеної підготовчої роботи.

Однак можна виділити основні етапи таких уроків:

1) повідомлення (чи уточнення) теми і завдань майбутнього твору та обговорення їх з учнями

2) бесіда з метою впорядкування матеріалу, якщо він накопичений заздалегідь під час спостережень, чи для його накопичення (наприклад, розглядання картин)

3) складання плану чи його уточнення, якщо він був складений раніше

4) мовна підготовка до створення тексту: запис необхідних слів, їх орфографічна перевірка тощо складання окремих речень, частин тексту

5) записування твору школярами, спостереження педагога за роботою кожного учня, надання індивідуальної допомоги

6) самоперевірка, вдосконалення тексту, виправлення виявлених недоліків та помилок

7) зачитування одного-двох кращих творів.

Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів у процесі навчання української мови вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. При цьому перевага надається формам, які створюють таку мовленнєву ситуацію, коли кожний учень має можливість висловитись, проявити себе в комунікативному процесі.

Ефективним з таких позицій є інтерактивне навчання, організація якого передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Однак різноманітні методи, прийоми, форми навчання не повинні бути самоціллю. Їх добір і використання слід підпорядковувати змісту й меті навчального предмета, у нашому випадку – формуванню в молодших школярів мовленнєвої компетентності.  

Особливе місце на моїх уроках посідають творчі ігри. До них належать ті, у яких дитина виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність. Творчі прояви дітей в іграх різноманітні: від придумування сюжету та змісту гри, пошуку шляхів реалізації задуму до перевтілення в ролях, заданих літературним твором.

Таким чином, використання дидактичних ігор на уроках робить процес навчання не лише цікавим, а й сприяє швидкому формуванню у молодших школярів загально навчальних навичок та вмінь. Адже граючись, діти вчаться, а навчаючись – граються .

Сучасне життя вимагає, щоб дитина в початкових класах навчилась висловлювати свої думки логічно, виразно, щоб пройшла початковий курс ораторського мистецтва. Будь-яка творча робота дає можливість висловити власну думку, розповісти про незвичайні спостереження.

З метою розвитку творчих навичок, мислення та творчої уяви дітей я використовую мовні ігри. Невичерпним матеріалом для навчальних занять з рідної мови є життя. Дієвими є завдання і вправи, які пропонують учням коротко написати про те, що їм сподобалося на уроці, як їм працювалося у парах, чого вони хотіли б навчитися, а також про те, що почули від дорослих про ту чи іншу проблему, як навчили когось із молодших розгадувати ребус із підручника, що бачили по дорозі до школи і т. ін. Маю на увазі не лише усні висловлювання школярів, а й так зване вільне письмо, яке передбачає, що діти у вільній формі висловлюються про те, що їх цікавить.

При проведенні моніторингу ефективності формування комунікативної компетентності дітей молодшого шкільного віку для себе визначаю високий, середній і низький рівні сформованості даного феномена. На момент закінчення початкової школи у моїх учнів спостерігається: інтелектуальна готовність і здатність до продовження освіти; помітне підвищення рівня сформованості особистості завдяки створенню комфортних умов для розвитку талантів і здібностей; оптимізм та чітко визначена життєва позиція; уміння застосовувати отримані знання в нестандартних ситуаціях для розв’язання проблем; здатність нейтралізувати негативні явища і уміння переорієнтувати на позитив; ціннісне ставлення до родинних обов’язків та відповідальності; розуміння взаємозв’язку людини з природою, екологічна грамотність; свідоме ставлення до власного здоров’я, уміння зберігати і зміцнювати його.

Також хочу сказати, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу відзначити, що я, інші вчителі школи, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх усіх був гарантованим, життєздатним.

ВИСНОВКИ:

Наведеним теоретичним матеріалом та низкою вправ, наведені в додатку, не обмежується робота над формуванням мовленнєвої компетентності молодших школярів. У кожного класовода є певна кількість роками апробованих вправ, які допомагають ефективному навчанню дітей. Отже, кожен вчитель – творча особистість і може самостійно творити мовленнєві ситуації, які б спонукали учнів до спілкування, виходячи з теми уроку. І від того, як учитель організує роботу, які форми і методи використовуватиме на уроках української мови, залежатиме ставлення школярів до її вивчення. Важливо лише, щоб робота над формуванням мовленнєвої компетентності здійснювалася систематично, комплексно і поетапно.

Підсумовуючи вищесказане, зазначу, що головним екзаменатором наших учнів буде життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, умітимуть аналізувати й контролювати власну діяльність, тобто успішно її виконувати, залежить насамперед від того, якою мірою в них будуть сформовані ключові компетентності.

Ми докладаємо зусиль, щоб дитинство визріло в дитинстві, як заповідав Жан-Жак Руссо; щоб діти впивалися радістю ранку, як жадав Януш Корчак; щоб усі школярі вчилися не з примусу і страху, а з відкритою душею, щоб процес навчання у школі був схожий на казку, як про те мріяв і дбав В.О.Сухомлинський.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Асєєва М. П., Віннікова С. А. Вчимося писати перекази. 4 клас. — X.: Країна мрій, 2007.

  2. Барановська Л.В. До теоретичних засад формування культури мовлення // Педагогіка і психологія. - 1997. - №3. - С. 33-37.

  3. Беценко Т. Поетичне слово на уроках рідної мови // Початкова школа. —1997. — № 12.

  4. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. – 1991. – №2.
    Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення. - Харків: ОВС, 2002. - 144 с.

  5. Глазова О. Навчання діалогічного мовлення // Дивослово. —2003. — № 1.

  6. Гудзик И.Ф. Компетентносно ориентированное обучение русскому языку в начальных классах (в школах с украинским языком обучения). / И. Ф. Гудзик. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2007. – 496 с.

  7. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. — 2011. — № 7—8.

  8. Дівакова Іванна. Збірник текстів для усних і письмових переказів з української мови. 1—4 класи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.

  9. Дубовик С. Аудіювання на уроках української мови // Початкова школа. — 2002. — № 3.

  10. Дубовик С. Розвиток діалогічного мовлення школярів на уроках української мови // Початкова школа. — 2002. — № 7.

  11. Дубовик С. Фонетичні аспекти культури мовленнєвого спілкування молодших школярів // Початкова школа. — 2013. — № 6. — С. 3—6.

  12. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центуріон, 2005.

  13. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.

  14. Інтерактивні технології навчання у початкових класах / авт.-упор. І. Дівакова. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. —180 с.

  15. Каніщенко А. П. Вчимося писати твори: Дидактичний матеріал. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 248 с.

  16. Клочко Н. В. Вчимося складати твори. 2—4 класи. —X.: Країна мрій, 2010.

  17. Лобчук О. Усний переказ як засіб розвитку зв'язного мовлення // Початкова школа.—2002. — № 2.

  18. Мазур Є. І. І00 комунікативних сходинок до мовленнєвої компетентності // Початкове навчання та виховання. — 2010. — № 10.

  19. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.

  20. Наумчук М. М. Сучасний урок української мови в початковій школі. — Тернопіль: Астон, 2001.

  21. Петрик О., Грищенко О. Формування діалогічного мовлення учнів 2-4 класів П Початкова школа.—2007. — № 8.

  22. Пометун О.І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – с. 66-72.

  23. Робота з обдарованими дітьми. Сходинки творчого зростання. 1-4 класи: посібник для вчителя/упор. Н. М. Гордіюк. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — С. 16—48.

  24. Розвиток мовленнєвих компетенцій молодших школярів / Укладач В.В.Горіянова. – Херсон: РІПО, 2008. – 22 с.

  25. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів / О.Я. Савченко. – К.: Генеза, 1999. – 368 с.

  26. Хуторской А.В. Практикум по дидактике и современным методикам обучения / А.В. Хуторской. – СПб.: Питер, 2004. – с. 63-74.

  27. Цепова І. В. Навчання переказів з урахуванням взаємозв'язку їх видів // Теорія та методика навчання та виховання: зб. наук. пр. / за ред. Г. В. Троцко, — X.: ХДПУ, 2000.

  28. Цепова І. В. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності молодших школярів: аудіювання. Говоріння. — Веста: Ранок, 2008. —176 с.

  29. Вашуленко О.І. Емоційно-ціннісна складова у структурі читацької компетентності молодшого школяра // Початкова школа.- 2013. – № 6.

  30. Державний стандарт початкової загальної освіти// Початкова освіта.- 2011. – № 18.

  31. Дідик Р.М. Інноваційні методи роботи над словниковими словами у 2 класі //Початкове навчання та виховання. – 2012. - № 26.

  32. Дубовик С. Розвиток діалогічного мовлення школярів на уроках української мови // Початкова школа.- 2002. – № 7.

  33. Дубовик С. Фонетичні аспекти культури мовленнєвого спілкування молодших школярів // Початкова школа.- 2013. – № 6.

  34. Зимульдінова А., Гірняк С. Мова й мовлення молодших школярів. Наукові засади // Початкова школа.- 2012. - №11.

  35. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням української мови. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

  36. Петрук К. Комунікативне спрямування у навчанні української мови у початкових класах // Початкова школа.- 2012. - № 10.

  37. Пономарьова К. Компетентністний підхід у навчанні грамоти першокласників // Початкова школа.- 2012. - № 9.

  38. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Генеза, 1999.

  39. Інтернет – ресурси

http://osvita.ua

http://www.abc-color.com

http://design4you.com.ua

http://dkls.pp.ua

http://nevseoboi.com.ua

ДОДАТКИ

Вправи для розвитку діалогічного мовлення

Вправа «Слухай уважно — відповідай»

Наприклад:

Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, я. (Ні, не я, а моя сестра.)

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, піду. (Ні, не зможу.)

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, піду сьогодні. (Ні, не сьогодні, а завтра.)

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, із тобою. (Ні, не з тобою, а з Оленкою.)

(Учитель пропонує послухати одне запитання, яке інтонує по-різному. Учні повинні відповісти стверджувально та заперечно, враховуючи зміст питання.)

Вправа «Питання — відповідь»

Пропоную учням розглянути предметні малюнки та з'ясувати, хто на них зображений. Учні працюють парами за малюнками, ставлять одне одному запитання, слідкують за правильністю відповіді.

- Хто зображений на малюнку?

- На малюнку зображений півень?

- Як ця тварина розмовляє?

Пізніше знайомлюю із реплікою-пропозицією, реплікою-проханням і відповідями на них (згода/незгода). При цьому звертаю увагу на те, що під час спілкування одне з одним люди часто пропонують що-небудь або просять про щось. Якщо людина відповідає згодою на пропозицію чи прохання, то вона має подякувати, висловити своє задоволення. Якщо співрозмовник відмовляється, то повинен вибачитися й пояснити причину незгоди.

Вправа «Пропозиція-згода»

Пропоную дітям розглянути сюжетний малюнок і з'ясувати, хто на ньому зображений.

- Що роблять дівчатка? Придумайте їм імена.

- Які слова могла сказати одна дівчинка? Що відповіла їй подруга?

- Олю, візьми яблуко, пригощайся!

- Дякую, Віро. Воно дуже велике. Давай з'їмо його разом.

- Добре.

Вправа «Прохання-незгода»

(Учні розглядають сюжетний малюнок і з'ясовують, хто на ньому зображений.)

- Чим займаються хлопчики, зображені на малюнку? Дайте їм імена.

- Як ви гадаєте, чи хоче другий хлопчик теж пограти новою іграшкою? Як він про це може попросити?

- Уявіть, що товариш відмовив. Як він це пояснив?

- Толю, дай мені, будь ласка, пограти літачком.

- Вибач, Владику, але це моя нова іграшка. Я ще сам нею не награвся.

- А даси погратися пізніше?

- Гаразд.

Для формування мовленнєвої компетентності учнів на уроках української мови використовую ігрові прийоми роботи, які у невимушеній формі спонукають учнів до побудови діалогічних і монологічних висловлювань

Ігрові вправи

Гра «Відгадай предмет»

До предметних малюнків дібрати ознаки, за якими діти повинні відгадати предмет.

Наприклад:

● Кольоровий, круглий, гумовий — ... (м'яч).

● Паперовий, легкий, повітряний — ... (змій).

● Металевий, швидкий, двоколісний — ... (велосипед).

Гра «Хто це? Що це?»

Учитель називає дії предметів — учні відгадують предмет.

Наприклад:

● Сходить, гріє, пече, заховалося, зайшло ... (сонце).

● Граються, загорають, купаються, вчаться, змагаються... (діти).

● Росте, розвивається, зеленіє, шумить ... (дерево).

Мовна гра «Що робить?»

Учитель називає предмет — діти добирають дії.

Наприклад:

● Пташка — летить, співає...

● Вода — тече, кипить...

● Ракета — летить, мчить...

● Хлопчик — читає, біжить...

Рольова гра. Інсценізація пісні-гри «Ходить гарбуз по городу», уривків казок

Гра «Сплетемо віночок із речень»

Кожне нове речення починається з останнього слова попереднього речення.

Наприклад: Василько приніс багато трави. Траву люблять їсти корови. Корови мають роги. Роги є і у кози. Козу пасе Івасик. Івасик приніс моркву кроликам. Кролики дуже пухнасті. Пухнасті гусенята йдуть на став...

Гра «Фотограф»

На розвиток зорової пам'яті.

- Дітям пропонується кілька секунд зосередити увагу на сторінках букваря, «сфотографувати», що там зображено. Загорнути підручник.

- Складіть речення до малюнка, який ви «сфотографували». (Діти опираються лише на свою пам'ять.)

Гра «Слідопити»

- Розгляньте уважно сторінки з малюнками тварин. Чи є серед них ті, яких ми ще не називали? Спробуйте пригадати, що ви про них знаєте, і складіть загадки про них. Пам'ятайте, що ви не називаєте цієї тварини, а лише даєте багато підказок про неї. (Дитячі спроби.)

Розвивальна вправа з логічним навантаженням «Що в мішечку?»

Учитель. У мене в мішечку предмет. Щоб відгадати, що там, ви можете задавати мені різні питання, дізнаватись про предмет.

Варто навести приклад, щоб діти орієнтувались у формі і змісті питань.

Наприклад: яблуко. Воно довге? (Ні.) Кругле? (Так.) Воно тверде? (Так.) Гостре? (Ні.) їстівне?(Так.) Росте на дереві? (Так.)

Можна пропонувати інші варіанти завдань:

1. Відгадай загадку:

Я блискуча,гостренька,

Маю вушко маленьке.

За собою несу

Довгу-довгу косу. (Голка.) 

2. Упізнай предмет за описом: вона гостра, металева, нею можна поколотись, разом із ниткою вона слугує людині. (Голка.)

3. Про предмет розповідай та його не називай.

Учитель кличе дітей, потай від класу показує предмет, ставить питання, на які школярі відповідають. Так складається розповідь з елементами опису загаданого предмета.

- Чи вмієте ви зберігати таємниці, тримати щось у секреті?

- Зараз дехто з вас побачить, що заховано в мішечку, але триматиме це в таємниці. За вашими підказками учні класу повинні здогадатись, що там заховано.

Орієнтовні запитання

- Який предмет?

- Що може робити предмет?

- Де його можна побачити?

- Що з нього роблять?

Таємницю розкрито: це —... 

Гра «Завершіть речення»

(Учитель починає розповідати історію. Останнє слово чи кілька - у реченнях пропонують діти.)

У саду росла яблунька. її посадив ... (дідусь, Іванко, тато). Кожної осені на яблуньці ...(достигали смачні яблучка, жовтіли листочки...). Яблучка складали у ... (корзини, відра, ящики). Потім їх відносили у ... (погріб, комору, кладовку...). Коли приходили гості ... (їх пригощали смачними яблуками, соком з яблук, яблучним джемом). Але одного разу яблунька засумувала ... (дитячі припущення). Як розвеселити яблуньку? (Дитячі варіанти завершення розповіді.)

Гра «Позмагаємось з поетом»

Вставити пропущені слова.

Ще недавно в синім ...(небі)

Пролітали журавлі.

А сьогодні в безгомінні

Ходить... по землі. (Осінь.)

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого... (урожаю)

Знов прийшла до нас... (пора).

Вправа «Казка по колу»

Пропоную дітям обрати тему казки. Потім вони сідають у коло і по черзі, тримаючи в руках «чарівну паличку», придумують історію. Потім проводимо обговорення, під час якого учні висловлюються, чи сподобалася їм ця казка, що вони відчували, придумуючи її.

Інтерактивні технології

«Те, що я чую, забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що роблю, я розумію», — сказав Конфуцій.

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю, я набуваю знань і навичок». Як і більшість учителів, я погоджуюсь з тим, що слід переходити від передавання знань» до «навчання жити». Нинішнім учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати, вміти шукати потрібну інформацію. Дитина має напружено розумово працювати. Саме цьому сприяють інтерактивні технологи. За допомогою цих вправ я маю можливість приділити увагу кожному учневі. Організовую роботу в групах, парах, різні види творчих робіт, безпосередню роботу дітей з текстом. Вони розвивають комунікативні вміння і навички, творчі здібності, допомагають встановленню емоційних контактів з учнями. створюють ситуацію успіху.

Пропоную до вашої уваги декілька інтерактивних технологій, які я використовую на уроках української мови.

Інтерактивні технології на уроках української мови

Вправа 1. «Гронування». Складання «павутинки»

Текст «Наша Батьківщина»

(Учитель записує посередині аркуша паперу центральне слово «Батьківщина».)

По одному реченню читають текст і дають відповіді на запитання.

Речення 1. Що таке Батьківщина? (Батьківщина — це наша земля.)

(Учитель прикріплює на дошці до павутинки слово «земля».)

Речення 2. Що таке Батьківщина? (Батьківщина — це наш край.)

(Учитель прикріплює слово «край».)

Який край? (Край, де звучить рідна мова і материнська пісня.)

(Учитель прикріплює слова «мова» і «пісня».) 

Речення 3. Як називається наша Батьківщина? (Наша Батьківщина називається Україною.)

(Учитель прикріплює слово «Україна».)

Речення 4. Що таке Україна? (Україна — це лани пшениці, поля льону, вишневі сади.)

(Учитель прикріплює слова «лани», «поля», «сади».)

Речення 5.

Що є в Україні (Гори Карпати, Дніпро-Славутич, Чорне море, шахти Донбасу.)

Що таке Дніпро-Славутич? (Найбільша річка України.)

(Учитель прикріплює слова «гори», «річки», «моря», «шахти».)

Речення 6. Що таке Україна? (Це той край, де ми живемо.)

(Користуючись ключовими словами з «павутинки» і текстом підручника учні складають речення про Батьківщину. Учитель допомагає учням складати речення за такою методикою: учні за допомогою ключових слів складають речення «Україна — це сади». Учитель пропонує знайти в тексті слово, яке характеризує, які саме це сади — «вишневі». Отже, складаємо речення «Україна — це вишневі сади».)

Вправа 2. «Асоціативний кущ»

Учитель. Діти, що ви уявляєте, коли чуєте слово «зима»? Які асоціації у вас виникають.

● Сніг.                             ● Святий Миколай.

● Холод.                         ● Канікули.

● Лід.                             ● Сніговик.

● Зима.                           ● Різдво.

● Мороз. 

Вправа 3. «Роз'єднай слова»

Роз’єднай слова, прочитай речення і запиши його в зошит.

Нагородігарнігарбузи.

Вчаплічорнічеревички.

Жаткажвавожитожне.

Вправа 4. «Дешифрувальник»

1. Визначте ключове слово уроку.

2. Зашифруйте його за допомогою цифр.

3. Дайте завдання учням розшифрувати і назвати це слово.

Учитель. Ідучи до школи, по дорозі я зустріла незвичайного птаха, який дуже хотів погостювати у нас на уроці розвитку зв’язного мовлення. Але цей птах попросив не називати його, чи хотіли б ви дізнатися, як його звуть?

Допоможе нам у цьому «Дешифрувальник». Набравши цифри 38711250, ви зможете прочитати ім’я цього птаха.

1

2

3

4

5

АБВ

ГДЕ

ЄЖЗИ

ІЇЙ

КЛМ

6

7

8

9

10

НОП

РСТ

УФХ

ЦЧШЩ

ЬЮЯ

Відповідь:

               3 8 7 1 1 2 5 0

               Ж У Р А В Е Л Ь.

Вправа 5. Робота в парах

Учитель. Діти, на партах у вас конверти. У них завдання. Із поданих слів треба скласти речення і прочитати.

Садку, квітів, у, багато.

Цвіте, за, весна, вікном.

2-4-ті класи

Вправа 1. Робота в групах

Діти об'єднуються в групи за кольором листочків, які є у кожного на парті. Вони пересідають, у них на партах є фішки із написом «спікер», «секретар», «доповідач», «секундант». Учитель обирає спікерів у кожній групі, спікери обирають секретарів, доповідачів, секундантів. Учитель ще раз звертає увагу на правила роботи в групі (вони записані на таблиці і вже відомі учням).

Правила роботи в групі

1. Уважно слухай того, хто говорить.

2. Не принижуй! Не критикуй!

3. Поважай інших.

4. Взаємна повага.

5. Слідкуй за часом!

Кожна група отримує конкретне завдання та інструкцію (усно) щодо його виконання. 

- «Жовте листя» — ерудити.

Завдання: розповісти цікаву інформацію про берізку.

- «Зелене листя» — літератори.

Завдання: скласти вірш про берізку за поданими римами.

- «Червоне листя» — екологи.

Завдання: розповісти, як оберігати берізку.

Керівники груп презентують роботи.

Підсумок учителя. 

Вправа 2. Сенкан

(Це вірш із п'яти рядків, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, що описує чи віддзеркалює тему.)

Сенкан складають за такою опорною схемою:

● рядок 1 — слово, яке позначає тему (іменник);

● рядок 2 — це опис теми, який складається з двох слів (прикметників);

● рядок 3 — визначає дію, пов'язану з темою; складається з трьох слів (дієслів);

● рядок 4 — фраза, яка складається з чотирьох і більше слів і виражає ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

● рядок 5 — слово-асоціація до теми, синонім до першого слова.

Наприклад:

Весна

гарна, чарівна

прийшла, принесла, розцвіла

пробуджується все від сну

любов

Підсніжник

білий, ніжний

випнувся, подолав, розцвів,

приніс до нас весну 

відважний лицар

 

Вправа 3. «Мікрофон»

Учитель. Квіти дарують нам насолоду, а ще що? (Радість, спокій, красу, загадковість, гарний настрій, любов, ніжність, цікавість, свіжість, тепло,...)

Але квіти теж хочуть розказати нам про свої почуття.

(Учні виступають у ролі квітів і дають інтерв'ю.)

Підсніжник. Я з'являюся найпершим, коли ще лежить сніг. Мене вважають сміливим і мужнім. Але тільки-но я зацвітаю, мене зривають. Мені сумно, тому я потрапив до Червоної книги України. Але від цього мене не стало більше. Ось чому я не радію!

Надія лише на тебе, друже! 

Пролісок. Іще сніг не зійшов із землі,

А з-під нього рослини малі

Визирають і сонце вітають.

Синім цвітом вони зацвітають.

Якщо рідну природу ти знаєш,

То одразу ці квіти впізнаєш.

Я — пролісок. Нас теж стає все менше і менше. Мені сумно.

Надія лише на тебе, друже.

Ряст. Вітер зиму розтряс.

І в лісочку на горбочку

Виріс ряст, синій ряст.

Я дуже ніжний, швидко в’яну, тому не рвіть мене! А крім того, мої квіти дуже люблять бджоли, та і людям я приношу користь: з моїх бульб виготовляють цінні ліки.

Надія лише на тебе, друже!

Конвалія. Мої квіточки ніжні, такі білосніжні,

Тоненькі, тендітні, ласкаві, привітні.

Послухай, як срібно дзвенить голосок.

«Не треба, не треба зривати квіток!»

Надія лише на тебе, друже!

Вправа 4. «Крісло автора»

Учні (за бажанням) презентують власні твори для всього класу в «Кріслі автора», яке виставлене посеред класу.

Вправа 5. Інтерв'ю

1. Об'єднайте дітей у пари.

2. Розподіліть ролі: кореспондент і респондент.

3. Кореспондент складає три запитання щодо теми уроку, а респондент відповідає на них.

4. Учні міняються ролями.

В права 6. «Кубування» (робота в групах)

Інтерактивні технологи можна використовувати для вивчення словникових слів. Учитель демонструє куб, на гранях якого кожній групі запропоновані ключові слова-завдання або схеми для опрацювання словникового слова, дає дітям вказівки щодо напряму мислення або письма.

Ключові слова-завдання для вивчення словникових слів:

- речення;

- словосполучення;

- тлумачення;

- частини слова;

- синоніми (антоніми);

- тексти.

Наприклад, робота над словниковим словом «криниця» у 3-му класі.

Група 1 — «Калина»: скласти речення, визначити граматичну основу.

Над криницею схилилася верба.

Група2 — «Верба»: скласти словосполучення із словом «криниця».

Криниця (яка?) нова, чиста, дерев’яна, глибока.

Група 3 — «Ялина» — дати тлумачення слова «криниця».

Криниця — 1. Глибоко викопана, захищена від обвалів яма, що слугує для черпання води з водоносних шарів землі. 2. Скарбниця чого-небудь.

Група 4 — «Липа» — дібрати спільнокореневі слова.

Криниця, криничка, криниченька.

Група 5 — «Сосна» — знайти синоніми до слова «криниця».

Криниця — колодязь, джерело, ключ.

Група 6 — «Дуб» - пригадати вірші, загадки зі словом «криниця».

Криниця при дорозі край села

І журавель похилений над нею.

Хоч би куди дорога завела,

Думки мої із рідною землею...

                              («Рідна земля», М. Луків)

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю.

Пішов котик пішки

Рятувати кішку...

                              (Українська народна пісня)

На виконання цієї роботи групам дають 3-5 хв. Кожна група має представити свої результати. Найдоцільніше це зробити у вигляді презентації: від кожної групи виходить представник із виконаним на аркуші паперу завданням і звітує.

Вправа 7. «Асоціативний кущ»

Методом побудови асоціативного куща здійснюється побудова «асоціативної сніжинки».

Перед початком роботи діти об’єднуються в групи.

Завдання для груп

- Група «Кошенята» добирає слова-дії до слова білка;

- група «Білченята» добирає синоніми до слова білка;

- група «Зайчики» добирає епітети.

Представники груп добирають слова та викладають із них на дошці «асоціативну сніжинку».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»