РОЗСПІВУВАННЯ І ВОКАЛІЗ ЯК СКЛАДНИКИ ВОКАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Опис документу:
РОЗСПІВУВАННЯ І ВОКАЛІЗ ЯК СКЛАДНИКИ ВОКАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ У процесі навчання учні повинні оволодіти виразним правильним співом, чистою інтонацією; виробити правильну співацьку поставу, вміння користуватися диханням; чітко оволодіти дикцією; навчитися співати всім класом в унісон. Чистота інтонування та розвиток голосу завжди були проблемою під час навчання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

РОЗСПІВУВАННЯ І ВОКАЛІЗ ЯК СКЛАДНИКИ ВОКАЛЬНОГО

ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Вчитель музичного мистецтва

Паніна Ірина Миколаївна

РОЗСПІВУВАННЯ І ВОКАЛІЗ

ЯК СКЛАДНИКИ ВОКАЛЬНОГО

ВИХОВАННЯ УЧНІВ

У процесі навчання учні повинні оволодіти виразним правильним співом, чистою інтонацією; виробити правильну співацьку поставу, вміння користуватися диханням; чітко оволодіти дикцією; навчитися співати всім класом в унісон. Чистота інтонування та розвиток голосу завжди були проблемою під час навчання.

Нерідко вчителям доводиться затрачати багато часу та енергії для того, аби навчити учнів правильно інтонувати звуки. Але досягти високих результатів не вдається, оскільки за один урок музики в тиждень, коли, крім співу, є ще багато іншого матеріалу, який потрібно подати дітям, вчитель просто не встигає це зробити. Якщо ж учитель не забезпечений кабінетом музики і технічними засобами, а учні приходять на урок тільки з нотними зошитами, — про якість роботи можна тільки мріяти.

Спираючись на релятивну систему (відносну сольмізацію), у першому та другому класах учні досить швидко входять у навчальний процес і са­мі — під керівництвом вчителя або без нього — можуть виконувати різні вокальні завдання. Все це дає вчителю можливість перейти до абсолютної системи сольфеджування.

Під час уроку вчитель не має змоги довго працювати з кожним учнем зокрема. Залишається один шлях — колективний спів. Під час такого співу потрібно тримати в полі зору учнів, які інтонують не зовсім чисто; робити зауваження, не принижуючи їхньої гідності; при досягненні ними найменших результатів у співі слід заохочувати їх похвалою.

За невдале інтонування ми ніколи не ставимо поганих оцінок, бо це було б великою помилкою і викликало б негативні емоції в учня (навіть спричинило б психологічну травму). Дітей, не наділених музичним слухом, майже немає. Є діти з більш або менш вираженими музичними здібностями; одні володіють хорошими вокальними даними, інші — з ледь помітним музичним слухом. І не їхня заслуга чи вина в тому. Ми знаємо: якщо в сім'ї звучить музика, у дитячому садочку добре поставлено роботу з музичного виховання, то майже всі діти вміють співати і більш-менш правильно інтонувати. Якщо цього немає, то не потрібно звинувачувати в усьому дітей. Ці "бездарні" учні чудово відчувають ритм, імпровізують, слухають музику, беруть активну участь в обговоренні прослуханих музичних творів. Досить часто буває так, що багато таких дітей з часом "виспівуються" і навіть "переганяють" тих, що співали правильно з першого класу.

Під час розспівки потрібно привчати дітей співати неголосно (тихо) і слухати при цьому весь клас, аби не виділятись із загального хору. Всяка розспівка чи вокальна вправа повинна мати якусь мету — розвинути дихання, дикцію, артикуляцію, діапазон, техніку співу, тембр, звучність голосу і т. п. Для розспівки потрібно підбирати прості, але цікаві вправи; інколи варто брати характерні інтонації з вивчених пісень або прослуханих творів, використовувати поспівки, заклички чи лічилки. Особливу увагу необхідно приділяти співу довгих звуків, оскільки діти, особливо початківці, не вміють тягнути звук. А між іншим, саме спів довгих звуків найкраще розвиває голос, дихання, інтонацію та багато інших якостей.

Багато вокальних навичок і умінь молоді виконавці набувають емпірично, наприклад, при передачі співацького досвіду від старшого покоління народних співаків до молодшо­го. Але важливо, щоб у навчанні й вихованні підростаю­чого покоління була система формування і розвитку співацької культури.

Розспівування та спів вокалізів - необхідні практичні чинники навчання співу не тільки на вокальних відділен­нях консерваторій чи музичних училищ, а й у спеціалізо­ваних мистецьких закладах, загальноосвітніх школах.

Розспівування є першим важливим компонентом уроку в класі сольного співу.

Термін "розспівування" увійшов у вокальну практи­ку як один із способів підготовки співаків до оволодіння елементарними вокальними навичками. Для того, щоб вокальні вправи, які повторюються на кожно­му уроці, учні виконували із задоволенням, необхідно за­стосовувати ігрові моменти, методи творчої роботи, оскільки дітям надзвичайно складно зрозуміти мету "нецікавих розспівок". У процесі виконання розспівок учні набувають таких умінь: вільне, без напруги положен­ня корпуса й голови, правильне відкриття рота під час співу, уміння безшумно брати дихання, не піднімаючи плечі, втримувати його до кінця фрази - все це вимагає уваги та зосередженості. Для того, щоб зацікавити дітей, можна використовувати поспівки на віршики, які легко запам'ятовуються. Наприклад:

Корисно включати в розспівку окремі важкі місця із виконуваних творів: слова, пасажі, вокально незручні фрази, оскільки навчання техніці співу в дітей підпорядко­ване основному завданню - розкриттю художньо-емоційного змісту пісні за допомогою вокальних навичок.

Відомо, що кантилена є основою співу. Робота над нею буде набагато ефективніша, якщо вже з перших уроків викладач на нескладних розспівках, зручному і зрозумілому для учнів матеріалі продемонструє сам і опрацює з дітьми основні прийоми голосоведення. Під час розспівки потрібно пам'ятати, що кожний звук пови­нен бути пов'язаний із попереднім і наступним тоном. Знайшовши правильне звучання першого звука, всі на­ступні потрібно формувати відповідно до першого при­марного звука (не змінюючи місця).

Розспівування виконує дві функції: розігрів голосо­вого апарату й роботу над вдосконаленням вокальної техніки. Час розспівування повністю залежить індивіду­ально від кожної дитини, а в середньому складає 10-12 хвилин. Розспівка для співу-аналогічна розминці спорт­смена або розігріву балерини перед тренуванням або виступом. Правильно розспіватись - означає успішно виконати всі наступні співацькі завдання і подолати труд­нощі у вокальній роботі. Набуваючи вокальних навичок, не слід розділяти роботу з оволодіння технічними осно­вами співу й відпрацюванням художнього образу. За­вдяки цьому в початківців уже з раннього віку розвива­ються художньо-образна уява, музичне мислення. Ось чому важливо, щоб вокальна вправа підкріплювалась художнім словом: народними приказками, прислів'ями, дитячими віршиками, які зрозумілі і цікаві для дітей мо­лодшого шкільного віку.

Зараз перед педагогами-вокалістами постають такі актуальні завдання:

  • координація слуху з голосом;

  • розвиток і закріплення музичного слуху на ладовій основі;

  • вироблення правильної вимови голосних і приголосних звуків;

  • розвиток співацького дихання;

  • вироблення гнучкості і рухливості голосу;

  • вироблення вокально-технічних навичок;

  • вироблення художньої виразності виконання.

Пам'ятаючи про всі ці завдання на кожному уроці пе­дагог повинен опрацювати певні конкретні навички, які мають нарощуватися від уроку до уроку.

Вокальні вправи виконуються на початку заняття з верху до низу, бо у верхньому відрізку діапазону голосу краще відчувається головне резонування, яке є харак­тернішим для дитячих голосів. Дзвінкий "головний" звук, який переходить на нижні звуки, сприяє однорідності звучання і нібито "охороняє" нижній відрізок дитячого го­лосу від перевантаження. Спів зверху донизу важливий ще й тому, що верхній звук, який має більш високі часто­ти, фізіологічно викликає більше подразнення в слуховій ділянці центральної нервової системи, що сприяє кращій координації слуху з голосом. Це підтверджується тим, що діти майже завжди безпомилково здатні повторити з першої спроби тонічний мажорний тризвук, який почи­нається з 5-го ступеня, і дуже важко з 1-го ступеня, з більш низького звука, який має не такі високі обертони. Оскільки послідовність у роботі вимагає сходження від простого до складного, рекомендовано починати во­кальні розспівки зверху донизу.

На початку навчання вправи повинні виконуватись у супроводі інструмента, але, як тільки викладач почує і впевниться, що вправа інтонаційно засвоєна і запамяталася на слух, слід грати перший звук розспівки.

Діти молодшого віку співають перші вправи на склади із зубними і губними приголосними, які активізують рух язика на голосному, який найкраще в них звучить. Завдяки високому положенню гортані в дітей цього віку краще всього звучить голосний "і", тому можна починати з нього, але довго не затримуватися, бо вже з молодшого віку необхідно вирівнювати всі голосні. Над голосним "а" слід працювати повсякчас, тому що цей звук - центральний, він повинен звучати в усіх віко­вих категоріях дуже чітко, тим паче, що голосний "а" в молодшому віці, а нерідко і в середньому, буває в дітей відкритим - "білим". Цей недолік виправляється, якщо голосний "а" округлюється за допомогою більш темних голосних "о" і "у".

Існує думка, що дітям до 13 років слід займатися тільки вокалізацією і не практикувати спів із словами. Спів вокалізів, крім ар­тикуляційного, виконує ще низку завдань: напрацювання різних видів вокалізації, динамічних відтінків, філірування спів на голосні й різні склади в різних стилях. Вокалізацію ще можна вивчати й на різних вправах, але спів хоча б елементарних вокалізів, написаних у визначеній формі та визначеному стилі і нерідко емоційно та динамічно різних, важливий і необхідний для підготовки до виконання художніх вокальних творів.

Під час співу вокалізів із назвою нот слід звертати особливу увагу на артикуляцію і звучання голосних і при­голосних. Тільки напрацювавши правильне, тобто оперте й вільне резонуюче звучання на вправах і вокалізах можна переходити до виконання вокалізів з текстом, а потім до невеликих вокальних творів. На жаль, у нас не­має спеціальних вокалізів для дітей, а діапазон і фактура навіть найпростіших вокалізів для дорослих майже недо­ступна дітям. Закритим ротом на пробудження головного резо­нування.

  1. Закритим ротом на пробудження головного резонування.

  2. Знаходження правильного співацького тону розви­ває дихання та виробляє навичку тягнути" один звук з чистою інтонацією.

  3. Легато на гамоподібному ході донизу зі збережен­ням високої позиції звука.

  4. Розвиток кантилени на тризвуці.

  5. Рухливість голосу на діапазоні квінти, чіткість дикції.

  6. Спів на стакато активізує точну атаку звука та ро­боту діафрагми, побудову стрибка в одній позиції нижній та верхній звук.

  7. Вправа на звуконаслідування.

  8. Рухливість голосу та тверда атака звука.

Вправи для сольфеджування на уроках музики в загальноосвітній школі за своїм змістом повинні відповідати творам для хорового співу чи творам для слухання, тому їх завданням є поєднання практичних видів діяльності (спів, слу­хання) з вивченням музичної грамоти (через роботу над нотним текстом).

Вправи за релятивною системою сольмізації, ефективність застосування яких доведено досвідом багатьох видатних педагогів, принесуть користь лише тоді, коли послідовність засвоєння ступенів ладу та методика їх опрацювання будуть допомагати роботі над іншим вокально-хоровим матеріалом уроків му­зики.

Узагальнюючи, робимо наступні висновки:

  • розспівування є незамінним компонентом уроку сольного співу у спеціальних музичних закладах, уроку музики у ЗОШ та вокально-хорових колективах;

  • розспівування необхідне не тільки для розігріву го­лосового апарату, а й спрямоване на оволодіння та вдо­сконалення вокальної техніки та створення художнього образу музичного твору;

  • "нецікаві розспівки" для дітей молодшого шкільного віку можна замінити поспівками на слова із народних приказок та дитячих віршів;

  • розспівка має тривати не більше 10-12 хвилин;

  • починати розспівування потрібно ходом зверху до­
    низу, щоб краще відчути головне резонування, та з при­
    марного голосного;

  • вокалізи є необхідною складовою уроку, вони є вправою з вокалізації і водночас готують дітей до співу зі словами.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
4
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!