Сьогодні відбувся
Кабінет психолога:
«
Здатність до саморегуляції – основа духовного розвитку. Нові інструменти й підходи
»
Взяти участь Всі події

РОЛЬ БАТЬКІВ У ЗДОБУТТІ ОСВІТИ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Інклюзивна освіта

Для кого: Дорослі

18.11.2019

2273

192

0

Опис документу:
Батьківська причетність до навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами безумовно полегшує досягнення цілей, які поставлені перед закладом освіти (практичний стимул), робить важливий внесок в єдиний процес виховання дитини в сімейному та дошкільному, шкільному середовищі (педагогічний стимул), також участь батьків є певною формою демократизації та культурної взаємодії (соціальний стимул).
Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЛЬ БАТЬКІВ У ЗДОБУТТІ ОСВІТИ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Роботу виконала студентка

22 групи факультету психолого-педагогічної

освіти та мистецтв

Сердюк Анна

Бердянськ, 2017

Тільки разом з батьками, спільними зусиллями

вчителі можуть дати дітям велике людське щастя.

В.А. Сухомлинський

Народна мудрість каже: «Посієш учинок - пожнеш звичку; посієш звичку - пожнеш характер; посієш характер - пожнеш долю». Ось так і формується життєва лінія людини.

В дитинстві формується характер людини. Тому виховання дітей є пріоритетним питанням кожної родини. Результати досліджень показують, що сучасні мами та татусі все більше потребують порад спеціалістів стосовно виховного процесу в рамках бесіди з батьками у школі.

Існує думка, що поняття бесіди з батьками в школі стосується виключно представників неблагополучних сімей та родин, які знаходяться у зоні ризику. Насправді рекомендацій спеціалістів потребують й нормальні родини з міцними внутрішніми зв’язками.

Бесіди з батьками в школі можуть проводитися, якщо в поведінці дитини помічена імпульсивність, агресивність, брехливість, надмірна сором’язливість та ін. Багато мам та татусів воліють навчитися краще виховувати своїх дітей, для чого їм потрібні спеціальні методики, сутність яких потрібно донести на зрозумілому для них рівні.

В даний час загострились проблеми організації взаємодії школи та родини, усе частіше виявляється відчуження батьків від школи. Повсякденні турботи, пов'язані переважно з матеріальним забезпеченням, віддаляють один від одного дорослих людей, відповідальних за виховання дітей.

Бесіди з батьками в школі не мають на меті давати об’єми нової інформації для неодмінного її вивчення напам’ять. Необхідне бажання до переосмислення процесу виховання, що дозволить краще розуміти свою дитину та дати їй ще більшу можливість для особистого розвитку.

2.Підвищення психолого-педагогічних знань батьків

Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський писав: „ Без духовної єдності між вчителем та учнем виховання не відбудеться ”. Гуманна педагогіка осмислює взаємовідносини між вчителем та учнем, навколо яких відбувається весь освітній процес, як такі, що ґрунтуються на співпраці. Кожен із них прагне досягнення своїх цілей, однак ці цілі можна об’єднати одним словом – вдосконалення. Досягнення освітніх цілей залежить від взаємного бажання: вчителя – виховувати та навчати, учня – виховуватись та навчатись. Для дітей створюються умови для стимулювання та розвитку цього бажання. Вчитель враховує особистість та інтереси кожної дитини, думки учнів впливають на укладання та вдосконалення навчальних програм. Урок перетворюється в акумулятор життя Дитини та ведучу форму життя дітей, де вчитель та учень заглиблюються в таємничий процес співтворчості, який супроводжують взаємна любов та радість спілкування.[1]

Вчитель, що здійснює гуманно-особистісний підхід до дітей, знаходиться в постійному процесі самовдосконалення, самовиховання, самопошуку. Самообмежуюча формула „ навчити можна тільки тому, чому навчений сам” замінюється розширеним законом „навчаючи інших – навчаємось самі”. Успіх виховання та навчання ставиться в пряму залежність від ступеня духовності та моральності самого вчителя, від його розуміння вчительського обов’язку та відповідальності, рівня педагогічної майстерності, прагнення до олюднення середовища навколо Дитини, гуманізації соціуму та самого освітнього процесу, віри вчителя в необмеженість дитини, в свої педагогічні здібності та силу гуманної педагогіки. [6]

Родина — основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити.

Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психолого-педагогічна освіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь: попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти знаннями про допомогу дитині з боку родини у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи - єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.

Зміст роботи школи з батьками учнів повинен ґрунтуватися на їх правах і обов'язках, визначених Законом України "Про загальну середню освіту":

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

  • приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

  • обирати і бути обраними до органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

  • захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

  • забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

  • постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

Вчитель повинен проводити бесіди з батьками, (індивідуальні або групові) консультації, листування. Влаштовувати зустрічі з батьками, відвідування їх вдома.

При проведенні бесід з батьками вчитель повинен дотримуватись позиції рівноправності, проявляти любов і захоплення до їхньої дитини.

Все це робиться з метою формування педагогічної культури батьків, щоб батьки приймали активну участь у вихованні дітей.

На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.

Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.

Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.

Із сім'ями педагогічно пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.

У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.

3. Залучення батьків у навчально-виховний процес.

Батьки не хочуть, щоб їх «учили життя», повчали, тому не завжди ефективні раніше часто застосовувані лекції, теоретичні виступи на батьківських зборах. З набором стандартних порад не вийдеш перед батьками, так вони і слухати не будуть. Досвід показує, що цікавіше проходять збори у формі «круглого столу», обміну досвідом, вечорів запитань і відповідей

Батьки обов’язково повинні відвідувати батьківські збори, тому що це одна з форм зв'язку школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально-виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; батьки одержують інформацію про стан успішності й дисципліни дітей, обговорюють проблеми допомоги школі в організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо.

Батькам бажано брати участь у педагогічних читаннях, батьківських диспутах, що сприяють обговоренню проблем навчання і виховання, висловлюючи власну точку зору

Для встановлення контакту з батьками педагогам слід:

  • Надати інформацію про план навчальної діяльності дитини.

  • Провести з батьками бесіду, щоб краще зрозуміти дитину та її домашнє середовище.

  • Заохочувати батьків приймати участь у поїздках, організації харчування, видачі книжок тощо.

  • Залучати батьків до розробки напрямків розвитку навчального закладу, співпраці з керівництвом та батьківською громадськістю.

Загальновідомо, що створення доброзичливої атмосфери дає змогу членам родини зняти певне напруження, а це сприяє залученню її до спільної співпраці. Коли родини знають одна одну та персонал, комфортно почуваються, вони з більшою вірогідністю роблять свій внесок у життя класу і школи. Тому діти частіше збираються разом за межами школи; а батьки частіше висловлюють готовність до добровільної участі в житті класу, школи.[2]

У роботі педагога з батьками можна виділити три етапи.

Перший етап спрямований на залучення батьків до навчального процесу дитини. Педагог має переконати їх в тому, що саме їх потребує дитина, що крім них цим процесом займатися нікому.

Другий етап – формування зацікавленості процесом розвитку дитини. Педагог показує батькам існування маленьких, але дуже важливих для їх дитини досягнень. Вони навчаються відпрацьовувати вдома з дитиною ті завдання, які пропонує педагог.

Третій етап характеризується розкриттям можливостей особистого пошуку творчих підходів до навчання й особистої участі батьків в дослідженні її можливостей.[3]

Для організації навчально-виховного процесу дітей з особливими потребами спочатку доцільно проводити індивідуальні заняття в присутності батьків, бо залучення їх до продуктивної зайнятості допомагає їм реалізувати необхідну потребу в діяльності з дитиною.

Взаємини з такою дитиною необхідно розпочинати з установлення емоційних контактів. Інколи це буває дуже важко. Однак на початковому етапі педагог має показати батькам найпродуктивніші форми взаємодії з їх дитиною, включаючи способи привертання уваги і керівництва нею.

Прийняття кваліфікованої допомоги, яку пропонують спеціалісти, повинно стати для батьків усвідомленим. Залучення батьків до освітнього процесу перш за все передбачає психологічну підтримку сімей через консультації, тренінги, групи підтримки тощо. А також їх активну участь у процесі планування освітньої діяльності, вибору шляхів її оптимізації, можливості бути поряд зі своїми дітьми, іншими родинами.

Під час занять батьки знайомляться з елементарними прийомами корекційної педагогіки й отримують необхідний мінімум спеціальних знань. Виконуючи з дитиною домашні завдання, вони розв’язують корекційні та навчальні завдання, вправляючись у педагогічній майстерності.

Важливо, щоб батьки навчилися використовувати в роботі з дитиною заохочення і покарання, пам’ятаючи про те, що всю свою діяльність з дитиною їм необхідно будувати на вихованні почуття добра і любові до самої себе. Їм необхідно навчитися любити дитину такою, якою вона є. Якщо дитина навчиться любити батьків, то вона буде доброю і до інших людей. Навчаючись любові до батьків, діти з особливими освітніми потребами вчаться виявляти це почуття до інших. Необхідно враховувати таке почуття любові і до педагога, і до товаришів по групі. Так, позитивний ефект на занятті справляють прийоми музичної терапії. Крім спеціального корекційного впливу, ці прийоми мають і психотерапевтичний ефект, сприяють зняттю гальмівного стану, як у батьків, так і в дитини.

Залучаючи батьків до роботи з дитиною, педагог дає змогу відчути радість успіху, який можна розглядати як корекційний ефект. Найголовніше для спеціаліста – показати батькам можливості їх особистої педагогічної діяльності, спрямованої на розвиток дитини з особливими освітніми потребами.

Отже, виховна і навчальна діяльність батьків сприяє перебудові їхньої психіки на сприйняття дитини з особливими освітніми потребами такою, якою вона є, на спокійну оцінку її переваг і недоліків. Роль педагога, психолога в такій роботі є надзвичайно важливою.

Не викликає сумнівів, що будь-яка людина, незалежно від її функціональної спроможності, заслуговує на шанобливе, достойне ставлення.

Однак, існуюча в сьогоднішнього суспільства проблема полягає в нездатності сприйняти таку дитину, як гідну уваги, піклування, поважного ставлення до неї.[4]

4.Види й методи роботи з батьками учнів.

У роботі з батьками учнів використовують різноманітні її види й методи. Наводимо основні з них.

Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.

Відвідування сім'ї може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досвіду виховання в сім'ї та ін.

Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем), відтак з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без ознайомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібрати і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.

5.Висновки.

Батьківська причетність до навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами безумовно полегшує досягнення цілей, які поставлені перед закладом освіти (практичний стимул), робить важливий внесок в єдиний процес виховання дитини в сімейному та дошкільному, шкільному середовищі (педагогічний стимул), також участь батьків є певною формою демократизації та культурної взаємодії (соціальний стимул).

Таким чином, ускладнена виховна та навчальна ситуація через залучення до неї дитини з особливими освітніми потребами активізує творчі ресурси дітей, педагогів і батьків та їхні особистісні потенціали. Тому змістова та узгоджена співпраця усіх учасників навчально-виховного процесу сприятиме їхньому взаємозбагаченню та особистісному розвитку.

ЗМІСТ

  1. Вступ.

  2. Підвищення психолого-педагогічних знань батьків.

  3. Залучення батьків у навчально-виховний процес.

  4. Види й методи роботи з батьками учнів.

  5. Висновки.

  6. Використана література.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978.

2. Щербань П. Концепція «Сім’я і родинне виховання» / Рідна школа, 1996. – №11, С. 15 – 20.

3. Бондар В. І., Засенко В. В. Підготовка до школи дітей з особливими потребами в сім'ї: поради батькам. – К: Наук. світ, 2005. – 256 с.

4. Савка В. Е. Соціальна робота в Україні: історичні традиції і сучасність // Методологія, теорія і практика соціального аналізу сучасного суспільств. Збірник наукових праць. – Х.:Видавництво ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2002. – С. 438-440.

5. Шевцов А. Г. Методичні основи соціальної реабілітації дітей з вадами здоров’я. Монографія. – К.: НТІ «Інститут соціальної політики», 2004. – 240с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.