Робота з обдарованими дітьми

Опис документу:
Збірка містить добірку матеріалів про обдарованих дітей: анкети, пам'ятки, поради для вчителів та батьків, форми та методи роботи з обдарованими дітьми, сфери обдарованості дітей, а також роль родини та стосунків батьків у житті обдарованої дитини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Не викликає сумніву, що

правильно встановленими,

цілими, міцними, безпечними

сходами можна кого завгодно

вивести на будь-яку висоту.

Я. Коменський

Обдаровані діти:

виявлення, навчання

і розвиток

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей –

талант, вміння їх вирощувати – мистецтво.

Що таке обдарованість? Обдарованість – поняття загальної психології, високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Матеріальною основою цих можливостей, або задатків, є особливості будови та функціональні властивості головного мозку й окремих його аналізаторів. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності вчасно виявлені й розвинуті.

Тривлий час явище обдарованості вивчали в рамках педагогіки. Згодом його почали досліджувати психологи. І тільки в останні 40 років ХХ століття фундаментальні наукові дослідження біологічних основ обдарованості людини стали предметом анатомії,фізіології, генетики, біохімії.

Обдарованість може виявлятися в різних видах діяльності та в різні періоди розвитку людини. Обдаровані діти мають відмінну пам’ять, яка базується на ранній мові та абстрактному мисленні. Вони здатні систематизувати інформацію, вміють користуватися накопиченими знаннями та із задоволенням виконують складні завдання, проявляючи високу концентрацію уваги, наполегливість.

Слово «обдарований» містить у собі корінь «дарунок», виходить у псмихиці обдарованої дитинт є щось таке, що їй подароване природою. Концепцій обдарованості, створених сучасними вченими, дуже багато. Але на сьогодні однією з найбільш популярних і прийнятою більшістю фахівців є концепція людського потенціалу американського психолога Джозефа Рензуллі. Відповідно до його вчення, обдарованість являє собою сполучення трьох характеристик:

  • інтелектуальних здібностей (перевищуючих середній рівень);

  • творчості;

  • наполегливості.

Розрізняють загальну обдарованість – здатність людини швидко досягати успіхів у багатьох видах праці та мистецтва (наприклад, відомий російський письменник і лікар М. Булгаков, російський вчений М.В. Ломоносов був здібний в області математики, астрономії, фізики, хімії, літератури, мови, географії й інших наук, російський композитор і вчений – хімік О.П.Бородін), і спеціальну обдарованість, яка проявляється в одному з видів діяльності (технічній, математичній, музичній, художній тощо). Високий ступінь спеціальної обдарованості називається талантом.

Отже, талант- це сполучення здібностей, яке дає людині можливість успішно, самостійно й оригінально виконувати будь – яку складну трудову діяльність. Талант являє собою можливість придбання високої майстерності і значних успіхів у творчості.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному.

Розвиток здібностей нерозривно пов’язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам’яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми.

Що таке здібності та схильності? Здібності людини – це сукупність таких психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного виконання однієї або кількох видів діяльності. Розрізняють фізичні і розумові здібності.

Здібності людини не дані безпосередньо в її самоспостереженнях чи переживаннях. Ми лише опосередковано довідуємося про них, співвідносячи рівень оволодіння діяльністю однією людиною з рівнем її оволодіння іншими людьми. При цьому виявляється необхідною умовою виявлення здібностей аналіз умов життя людини, його навчання і виховання, а також його життєвого досвіду в оволодінні даною діяльністю. У звязку з цим особливо важливого значення набуває проблема співвідношення в здібностях уродженого і придбаного, спадково закріпленого і сформованого в процесі індивідуального розвитку. Фізичні здібності значною мірою залежать від особливостей будови тіла, його природних даних. Зрозуміло, що людина високого зросту досягне більших успіхів у баскетболі чи волейболі, ніж у гімнастиці. Слід зауважити, що успіхи успортивній діяльності залежать не тільки від природних даних, а й від наполегливих тренувань, загального розумового розвитку. В житті кожної людини провідне місце займають розумові здібності.

Під хильністю розуміють потяг, прагнення до якого – небудь виду діяльності. Схильність і здібності часто відповідають одне одному і розвиваються разом, наприклад схильність до музики, малювання тощо. Але не завжди схильність свідчить про здібність. Часто вона залежить від умов життя, виховання.

Як визначають здібності? У результаті чисельних досліджень доведено, що здібності людини зумовлені однаково як спадковістю, так і вихованням.

Тривалий час панувала думка, що всі люди народжуються з однаковими задатками і тільки виховання та суспільство робить людину талановитою або ж бездарною. У результаті досліджень з фізіології, генетики, біохімії встановлено значну залежність від спадковості не тільки соматичних (колір очей, волосся, зріст, статура), а й психофізіологічних якостей людини, тобто розміри нервових центрів кори великого мозку, які відповідають за пам’ять, увагу та інші психічні якості, неоднакові у різних людей. Відповідно неоднакові й функціональні можливості організмів цих людей.

Отже, ідея «кожна людина здібна до всього» невірна. Правильне твердження «кожна людина здібна до чогось корисного для суспільства». Так, учень не здібний бути монтажником – висотником чи водієм, може бути не тільки здібним, але і талановитим перукарем чи кухарем.

Спостерігаючи школярів, учитель не без підстави вважає, що одні учні більш здібні до навчання, інші менш здібні. Буває так, що учень здібний до математики, але погано виражає свої думки в усній і письмовій мові чи виявляє здібності до мов, до літератури, взагалі до гуманітарних наук, але йому важко даються математика, фізика, вивчення техніки.

Здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, хоча виявляються і розвиваються на їх основі. Тому треба бути дуже обережними і тактовними у визначенні здібностей учнів, щоб не прийняти слабке знання дитини за відсутність у неї здібностей.

На відміну від характеру і всіх інших властивостей особистості, здібність — це якість особистості, яка існує тільки щодо тієї чи іншої, але обовязково визначеної діяльності.

Стосовно навичок, умінн і знань здібності людини виступають як деяка можливість. Подібно тому, як кинуте в ґрунт зерно є лише можливістю стосовно колосся, що може вирости з цього зерна, але лише за умови, що структура, склад і вологість ґрунту, погода і т.д. виявляться сприятливими, здібності людини є лише можливістю для набуття знань і вмінь. А будуть чи не будуть набуті ці знання й уміння, чи перетвориться можливість у дійсність, залежить від безлічі умов.

У число умов входить, наприклад, такі фактори: чи будуть оточуючі люди (у родині, школі, трудовому колективі) зацікавлені в тому, щоб людина опанувала цими знаннями й уміннями; як її будуть навчати, як буде організована трудова діяльність, у якій ці уміння і навички знадобляться і закріпляться, і т.д.

Здібності — це можливість, а необхідний рівень майстерності в тій чи іншій справі — це дійсність. Музичні здібності, що виявилися в дитини, ні в якій мірі не є гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того щоб це відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена педагогом і дитиною, гарний стан здоровя, наявність музичного інструменту, нот і багатьох інших умов, без яких здібності можуть стихнути, так і не розвившись.

Не можна говорити про здібності людини до малювання, якщо її не намагалися навчати малювати, якщо вона не набула ніяких навичок, необхідних для образотворчої діяльності.

Тільки в процесі спеціального навчання малюнку і живопису може зясуватися, чи є в учня здібності.

Це виявиться в тому, наскільки швидко і легко він засвоює прийоми роботи, колірні відносини, учиться бачити прекрасне в навколишньому світі.

Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їх придбання, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями, істотно важливими для даної діяльності. І саме тут виявляються ті розходження, які дають нам право говорити про здібності.

Якщо визначена сукупність якостей особистості відповідає вимогам діяльності, яку опановує людина протягом часу, педагогічно обґрунтовано відведеною на її освоєння, то це дає підставу твердити про наявність у людини здібностей до даної діяльності. І якщо інша людина за інших рівних умов не справляється з вимогами, яку предявляє йому діяльність, то це дає підставу припускати в неї відсутність відповідних психологічних якостей, іншими словами, відсутність здібностей.

Обдарованість важливо не тільки знайти, а й розвинути.

Проблема виховання обдарованої дитини існує стільки скільки існує сама педагогіка.

Тему виховання обдарованої дитини розробляли всі педагоги і психологи різних часів. Попри солідні теоретичні і практичні наробки, у цьому напрямку вже існують численні прогалини, викликані складністю предмета дослідження.

Природні нахили яскраво виявляються в іграх дітей, відомо, що Т.Шевченко змалку любив ліпити з глини, малювати, пізніше – списувати вірші у саморобні, оздоблені візерунками книжечки. Можна замітити, що коли звичайній дитині запропонувати під час гри якусь іншу гру, то вона легко згодиться і забуде через декілька хвилин попередню гру. Обдарована ж дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатись нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність, незалежність у діяльності. Обдаровані діти, як правило мимоволі привертають до себе увагу.

Важливим принципом виховання обдарованої дитини слід визначити також утилітаризм – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті і допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.

Якщо батьки знайшли у своєї дитини неймовірні здібності, треба «підштовхнути» дитину до їх розвитку.

Хист реалізується лише за умови вміння індивіда трудитись. Слід зауважити, що якості обдарованості неможливо сформувати тільки шляхом зовнішнього впливу, тому виховання потрібно будувати так, щоб спонукати дитину до самовиховання.

Відповідно, мистецтво виховання – мистецтво пробудження у вихованця його власних сил.

Необхідно дитині давати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими своїми намірами.

Ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі й помірно численні враження допомагають інтенсивному розвиткові природних завдатків людини. Потрібні для творчості фарби, звуки, руки обдаровані діти знаходять у спілкуванні із природою. Природа ж пробуджує мислення, уяву фантазію. Проте творча думка, творча уява розвивається також під впливом літератури.

Відомо, що видатні вчені були змалку схильні до читання наукових книжок. А майбутні поети – А. Ахматова, М. Цвєтаєва, Л. Українка зачитувались серйозними «дорослими» творами.

Сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Барком, містять цікавий матеріал для доповнення рекомендацій батькам і педагогам з питань виховання обдарованої дитини, проте і не вказувати надмірних захоплень ї обдарованістю. Не можна перетворювати життя людини в інструмент захоплення батьківських амбіцій. слід створити всі умови для розвитку таланту, але не насаджувати дитині своїх захоплень, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатись улюбленою справою. Все це може відбитись улюбленим предметом, може стати причиною неврозу, психічного захворювання або ж розвинути в дитини пихатість і притензійність.

Потрібно тактовно, делікатно розвивати в дитини інтерес, навчати терпіння і заохочувати працювати старанно, завершувати почате. Намагатись зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити достойно програвати і не сприймати невдачу, як трагедію; володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала своєї самооцінки і водночас не виставляла напоказ свою обдарованість.

Обдарована дитина, як правило, сама заявляє про себе, ускладнюючи життя самовпевнених консервативних дорослих. Недоцільно підганяти всіх дітей під одну мірку. Це призводить до духовного рабства. На думку Г. Песталоцці, навіть однакова любов до дітей не має заступати індивідуальностей.

Тому система орієнтована на виховання обдарованої дитини позитивно вплине на пробудження і розвиток природних задатків кожної дитини.

Обдаровані люди приносять велику користь суспільст­ву, державі, є її гордістю. Тому перед суспільством, дер­жавою, школою і сім'єю постає проблема навчання і ви­ховання таких дітей.

Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в за­гальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. Вони характеризуються порівняно ви­соким розвитком мислення, довготривалим запамято­вуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездат­ністю. Їм притаманна неординарність, свобода ви­словлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструк­торам, художникам, письменникам; раціонально-образ­ний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почут­тєвий — режисерам, літераторам.

Щодо обдарованих уч­нів особливу увагу слід звернути на такі моменти: повне задоволення запитів найпідготовленіших дітей у поглиб­леному вивченні предметів на основі широкого ознайом­лення їх із сучасною наукою; створення умов для задово­лення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвит­ку в них переоцінки своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість.

Форми роботи з цією ка­тегорією учнів — групові та індивідуальні заняття на уро­ках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомо­стями, які вони можуть отримати в процесі виконання до­даткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу обробки навчальної інфор­мації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглиб­леного вивчення навчального матеріалу, його системати­зацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. До­машні завдання для таких учнів повинні бути творчими.

Названі моменти в навчальних заняттях доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи (виконання учнем позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів твор­чості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Важливо ке­рувати позакласним читанням учнів. Учителі мають нала­годжувати контакти з позашкільними установами, де зай­маються їх вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати профіль позашкільних занять.

У роботі з цією категорією учнів не тільки створюють сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а й психологічно готують до наполегливої праці. Вони мають усвідомити, що розвинути здібності й досягти успіху можуть лише ті, хто готовий подолати труднощі. Брак таланту пояснюється не збідненою людсь­кою природою, а відсутністю сильних натур, здатних вия­вити мужність, наполегливість, сувору дисципліну в само­освіті — самовихованні, в критичному самоосмисленні за­гальноприйнятих норм, стереотипів, у захисті нового.

Розвиток обдарованих дітей гальмується через: відсут­ність соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різ­нобічних талантів дітей, їхньої творчості; формалізовану, механізовану та автоматизовану систему навчання; поне­волення дитячої обдарованості бездуховною масовою куль­турою; відсутність психологічної допомоги дітям у подо­ланні комплексу неповноцінності.

У вихованні цієї категорії дітей особлива відповідаль­ність лягає на сімю. Неправильний підхід до талановитих дітей у родинному колі, їх обожнювання призводять до не­гативних наслідків. А. Макаренко у своїй «Книзі для бать­ків» наводить цікавий приклад виховання єдиного сина в сімї Кетових. Завдяки детально продуманій системі вихо­вання Вітько швидко випередив однолітків у навчанні. У пять років він правильно говорив російською і німецькою мовами, в десять — почав знайомство з класичною літера­турою, у дванадцять — читав в оригіналі Шекспіра, «пе­рескочив» через десятий клас, а в сімнадцять вступив на фізико-математичний факультет університету, вразивши професорів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте він сформувався як егоїст, холодний цинік, байдужий до всьо­го і до всіх. Головним для нього був він сам, його успіхи й задоволення. Тому так бездушно відмовляється він при­нести з аптеки ліки хворому батькові.

Як показує аналіз активності участі школярів у різних видах змагань, цікавою формою є командні змагання – турніри. Вони захоплюють молодь, спонукають її до практичноїнаукової діяльності, Формують компетентність, вміння працювати в команді. Участь обдарованих дітей у турнірах сприяє розвитку їхніх творчих здібностей, успішній соціалізації. Серед інтелектуальних змагань зростає популярність Всеукраїнського конкурсу захисту науково - дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук України. Сьогодні Мала Академія наук України – це 27 територіальних відділень (за кількістю обласних центрів). До 40 типів наукових секцій як складників шести наукових відділень: фізико - математичного, техніко - технологічного, обчислювальної техніки і програмування, історико - географічного, мистецтва та філології, хіміко - біологічного.

Як свідчить приклад Малої Академії наук України - це не гра у науковців, а серйозна кропітка робота з учнівською молоддю, яка має конкретні результати, що здебільшого формують вагомий соціальний і економічний ефект і мають велике соціальне значення.

Педагоги і батьки повинні керуватися твердженням В.Сухомлинського про те, що у природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної.

Закон України «Про освіту» передбачає, що для розвит­ку здібностей, обдарувань і таланту створюються профіль­ні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані шко­ли, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчаль­но-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує (стипендії, на­правлення на навчання і стажування до провідних вітчиз­няних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Проаналізувавши тему здібностей, можна зробити наступні висновки:

  1. Реалізація здібностей особистості є вирішальним критерієм рівня і розвитку суспільства. Проблема здібностей людини - одна з основних теоретичних проблем психології і найважливіша практична проблема.

  2. Здібності існують тільки до відомої діяльності, і тому, поки неясно, якою діяльністю буде займатися людина, не можна нічого сказати про її здібності до цієї діяльності.

  3. Кожна людина індивідуальна і здібності відбивають її характер, схильність до чогось чи захопленість чимось. Але здібності залежать від бажання, постійних тренувань і удосконалювання в якій-небудь області. І якщо в людини немає бажання чи захопленості чимось, то здібності в цьому випадку не можна розвинути.

  4. Не можна так само сказати, що кожна людина здібна до всього. Якщо в неї є здібність до малювання, зовсім не обовязково, що він має музичний слух.

  5. Займаючись розвитком своїх здібностей, людина повинна прагнути до того, щоб цей розвиток не був самоціллю. Головна задача в тому, щоб бути гідною людиною, корисним членом суспільства. Тому треба працювати над формуванням особистості, над формуванням її позитивних і, насамперед, моральних якостей.

  6. Здібності - це тільки одна сторона особистості, одна з її психічних властивостей. Якщо талановита людина морально хитка, то вона не може вважатися позитивною особистістю. Навпроти, обдаровані люди, що відрізняються високим моральним рівнем, принциповістю, моральними почуттями і сильною волею, приносили і приносять величезну користь суспільству.

Сфери обдарованості дітей

  1. Інтелектуальна сфера

Обдарована дитина вирізняється гарною пам'яттю. мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.

  1. Сфера академічних досягнень

Це успіхи дитини з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.

  1. Творчість (креативність)

Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї.

  1. Спілкування

Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми. Ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.

5. Сфера художньої діяльності

Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію, із задоволенням співає, намагається створювати музику.

  1. Рухова сфера

Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

Форми,

методи,

робота

з обдарованими дітьми

Обдарованість є результатом і свідченням

високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості дитини:

  1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.

  2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважність до явищ природи, їх причин і наслідків, намагання експериментувати.

Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі.

Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так?

В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти.

В ході дослідження досвіду роботи сучасних фахівців, викладеного у психолого-педагогічній літературі, було визначено найефективніші форми та методи роботи з обдарованими дітьми, розкриття потенціалу креативності, а саме:

  • реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення шкільних уроків;

  • налаштування учнів на досягнення успіху;

  • допомога кожному учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер.

Коротка характеристика деяких форм та методів роботи з обдарованими дітьми:

  1. ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.

  2. Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації креативного мислення та використання його у вирішенні навчальних та життєвих задач.

  3. Принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу добру оцінку, а там другу, а там третю… Спочатку ці оцінки майже нічого не важать (крім того, що учень старається, але хіба цього мало?); однак поступово приходить і справжнє знання, а разом з ним і інтерес до предмету. Починаючи з будь-якого дня, кожен може вчитися добре, і це зараз же позначиться на оцінках, це негайно відзначить учитель, скільки б у нього не було учнів.

  4. Наголошення на будь-яких поліпшеннях. Помічати і відповідним чином відмічати кожен маленький, але успішний крок на шляху до виконання завдання.

  5. Повідомлення про будь які внески. Акцентувати увагу на цінності активності учня в усних відповідях і класних дискусіях. Ми можемо «аплодувати» досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до навчання. «Оплески» повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбу

Метод роботи з обдарованими дітьми

проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.

«Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва», цей термін винайшов американський соціолог Роберт Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно «керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних ними результатів.

Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.

Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно – пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроці.

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний. 

Проблеми

діагностики

обдарованості

Обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень). М. Лейтес відзначає, що ознаки обдарованості в дитячі роки оцінюються шляхом зясування співвідношення в них вікового і власне індивідуального. Батькам і вчителям варто знати, що всі успіхи дитини спочатку з упевненістю можна оцінити як вікові прояви обдарованості, а чи стануть вони стійкими індивідуальними особливостями, буде залежати від багатьох внутрішніх і зовнішніх умов.

Зараз існують конкретні програми відбору обдарованих дітей у різних галузях знання та творчості.

Для виявлення обдарованих дітей найбільш широко застосовуються стандартизовані методи виміру інтелекту, серед яких перевага віддається тим, що дозволяють визначати рівень когнітивного й мовного розвитку дитини (шкала інтелекту Стенфорд-Біне; векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів; тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих; рисунковий текст на інтелект й ін.).

Розроблені також стандартизовані тести досягнень для школярів, призначені для виявлення дітей, які мають виняткові здібності в основних навчальних дисциплінах: читанні, математиці та природознавстві (стенфордський тест досягнень для початкової школи; тести загальної підготовленості (Мосс).

Стандартні тести на перцептивно-руховий розвиток виявляють дітей дошкільного віку з винятково добре розвиненими руховими здібностями (тест на основні рухові навички; тест на рухово-зорову координацію; тест Пурдьє й ін.).

Існують стандартні тести, що дають оцінку соціальної компетентності та зрілості дітей дошкільного віку, визначають рівень їхнього особистісного розвитку й навички спілкування з іншими людьми (вайлендська шкала соціальної зрілості; каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників й ін.).

Оцінка творчих здібностей дітей проводиться на основі методик Торренса. Причому в якості однієї з провідних характеристик творчості розглядається швидкість (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, а також уява (тести Торренса на художне творче мислення, на вербальне творче мислення; творчі здібності в діяльності й у русі).

У вітчизняній психології питання діагностики й розвитку креативності докладно розглянуті в роботах Д. Богоявленської.

К. Текекс розглядає таких можливих провісників обдарованості:

  • можливість і здатність у трирічному віці стежити за двома й більше подіями, що відбуваються;

  • здатність простежувати в ранньому дитинстві причинно-наслідкові зв'язки та робити висновки;

  • відмінна память, рання мова й абстрактне мислення;

  • уміння широко користуватись накопиченими знаннями;

  • схильність до класифікації та категоризації;

  • уміння ставити запитання та створювати складні граматичні конструкції;

  • підвищена концентрація на чому-небудь, ступінь заглибленості в задачу;

  • нелюбов до готових відповідей;

  • підвищена електрохімічна й біохімічна активність мозку.

Батьки та учителі оцінюють здібності по п’ятибальній системі:

5 балів - здібності дуже високі;

4 бали – здібності вище середнього;

3 бали - середні здібності;

2 бали - слабо виражені здібності;

1 бал – зовсім не виражені здібності.

Роль родини

та стосунків батьків

у житті обдарованої дитини

Першовідкривачами обдарованості дітей є батьки. Вони виконують найголовнішу роль у становленні й розвитку не тільки обдарованості дитини, а і її особистості.

Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками).

Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших.

Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять (про важливість позиції батьків, взаємини в родині та їхній вплив на подальше життя дитини написана безліч книг, психологічних і художніх).

Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов’язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоби вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди.

Проведені в Чикаго (1979) дослідження показали, що самооцінка високообдарованих школярів нижче, ніж у третини їхніх ординарних однолітків, а соціальна впевненість нижче, ніж у чверті. У звязку з цим ще раз хочеться підкреслити, що обдаровані діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані, тому важливо, щоб насамперед батьки формували в них адекватне ставлення до себе.

Наступним найбільш відповідальним моментом у житті обдарованої дитини є її вступ до школи, особливо якщо це не спеціалізований, а звичайний навчальний заклад.

Дитина може стати ізгоєм, тому що однокласники будуть «мстити» їй за те, що вона розумніша й талановитіша, ніж вони, а в учителів «нестандартна» дитина швидше за все буде викликати роздратування, оскільки вони звикли орієнтуватись на середній рівень. У даному випадку ніщо не зможе замінити батьківської підтримки й заохочення.

Обдаровані діти особливо мають потребу в розвитку в них самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то їм доводиться піклуватись про себе самим.

Отже, батькам необхідно:

  • приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів;

  • спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще та швидше;

  • не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби;

  • точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають самі, а тільки дати відповідь).

Основні проблеми обдарованих дітей

(за Л. Холлінгуорт)

В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити:

1. Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи.

2. Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.

3. Конформність. Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть у розріз з інтересами обдарованої дитини.

4. Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.

5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком.

Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами.

Обдаровані діти досить уразливі. Уітмор виділяє такі причини уразливості:

  • прагнення до досконалості (перфекціонізм) - не заспокоюються, не досягаючи вищого рівня;

  • відчуття незадоволеності - дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;

  • нереалістичні цілі - часто ставлять завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;

  • надчутливість - дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;

  • потреба в увазі дорослих - оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;

  • нетерпимість - більш обдаровані діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Принципи побудови програм

для обдарованих дітей

Яким же чином варто працювати з обдарованими дітьми?

Карне, Шведел і Ліннемайер виділили деякі основні принципи складання програм для обдарованих дітей:

1. Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити сильні та слабкі сторони кожної дитини та скласти програми, що відповідають її потребам.

2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом відрізняються несприятливим «Я-образом». Необхідно допомогти їм знайти реалістичне уявлення про себе. Особливо важливо згладити невідповідність між високим інтелектуальним розвитком і доступними руховими навичками.

3. Родина відіграє найважливішу роль в освіті обдарованої дитини, тому вона повинна працювати в тісному контакті зі школою.

4. Оскільки обдарованих дітей відрізняє широка сфера інтересів, програма повинна включати різноманітний матеріал, збалансований і сприятливий їх усебічному розвитку (в емоційному, руховому плані й у сфері спілкування).

5. Обдарована дитина, яка навчається в одній групі із «середніми» дітьми, повинна мати можливість спілкуватися з настільки ж розвиненими однолітками.

6. Керувати програмою навчання обдарованих дітей повинна людина, яка має спеціальну підготовку й відповідний досвід роботи.

7. Невідємна частина програми - система її оцінки. Важливо визначити, якою мірою дитина досягає поставлених цілей. У такий спосіб можна виявити слабкі місця програми й визначити, наскільки вона задовольняє потреби дитини. Тому повинна мати місце добре організована, ефективна й постійно діюча система виявлення обдарованості, в якій беруть участь і батьки.

8. Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма повинна передбачати оптимальний і плановий перехід дитини з одного рівня на іншій. Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.

9. Одного інтелекту в житті недостатньо, тому програма повинна розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.

10. Програма повинна передбачати розвиток творчих здібностей дитини.

Існує щось рідкісніше,

більш тонке, більш непересічне,

ніж обдарованість. Це

здатність визнавати

обдарованість інших.

Е.Хаббард

АНКЕТА

для орієнтовного дослідження творчої обдарованості особистості учня

Інструкція: нижче приведені якості, котрі притаманні учням.

Позначте знаком " + " ті якості, котрі Ви відмічаєте в учнях.

Знаком " -" позначте ті якості, котрі Вам не подобаються.

1. Дисциплінований.

2. Не рівна успішність.

3. Той, хто вибуває з загального темпу.

4. Організований.

5. Ерудований.

6. Дивний у поведінці, незрозумілий.

7. Той, хто вміє підтримувати загальну справу ( колективіст).

8. Той, хто вискакує на уроках з безглуздими зауваженнями.

9. Стабільно вчиться ( завжди добре вчиться ).

10. Зайнятий своїми справами (індивідуаліст ).

11. Той, хто все схоплює швидко.

12. Той, хто не вміє спілкуватись - конфліктний.

13. Той, хто легко спілкується, приємний у спілкуванні.

14. Іноді "тугодум", іноді не може зрозуміти очевидного.

15. Той, хто все розуміє, зрозуміло висловлює свої думки.

16. Той, хто не завжди підпорядковується більшості або офіційному керівництву.

Треба скласти окремо " + " , котрі належать парним та непарним питанням.

Якщо сума парних " + " більше суми непарних - то більша ймовірність, що перед Вами творча, обдарована дитина.

Перевірте здібності вашої дитини.

Можливо, вона геній?

1. Чи випадало вашій дитині знаходити незвичне примінення якому-небудь

предмету?

2. Чи змінює вона свої уподобання?

3. Чи любить малювати абстрактні картини?

4. Чи любить малювати уявні предмети?

5. Чи любить фантастичні історії?

6. Складає вона оповідання чи вірші?

7. Любить вирізати витіюваті, химерні фігурки?

8. Траплялося так, що ваша дитина зробила те, чого не знає, або те, чого не

існує?

9. Буває у неї бажання щось переробити на свій смак?

10. Чи боїться темноти?

11. Чи вигадала дитина яке-небудь слово?

12. Чи вважала вона це слово зрозумілим і без пояснень?

13. Чи пробувала переставляти меблі в кімнаті за своїм уподобанням?

14. Чи вдалим був цей задум?

15. Чи використовувала якусь річ не за призначенням?

16. Коли ваша дитина була зовсім маленька, чи могла вона угадувати

призначення різних предметів?

17. Чи вибирає одяг за своїм смаком, не зважаючи на ваш?

18. Чи є у неї свій внутрішній світ, недоступний оточуючим?

19. Чи шукає пояснення тому, чого ще не розуміє?

20. Чи часто просить пояснити явища оточуючого світу?

21. Чи любить читати книжки без ілюстрацій?

22. Чи придумує свої власні ігри або розваги?

23. Чи пам'ятає і чи розповідає свої сни або пережиті враження?

РЕЗУЛЬТАТИ:

Кожна відповідь "так" на запитання тесту оцінюється в 1 бал.

Від 20 до 23 балів: дитина дуже кмітлива, має власну точку зору на все, що її оточує. Слід допомагати дитині розвивати ці якості.

Від 15 до 19: дитина не завжди може проявити свої якості і здібності. Вона винахідлива і кмітлива, але лише тоді, коли чимось зацікавлена.

Від 9 до 14: дитина кмітлива в тих сферах діяльності, де необов'язковий власний погляд на речі. Проте для творчих занять

багато не вистачає.

Від 4 до 8: ваша дитина проявляє творчість у мисленні лише при досягненні дуже важливої для неї мети, вона більше схильна до практичної діяльності.

Менше 4 балів: дитині не вистачає винахідливості, але вона може досягти успіхів як гарний виконавець, навіть у складних професіях.

 

ТЕСТ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК МИСЛЕННЯ 

логічних здібностей

У кожному питанні відзначте один варіант відповіді, який Ви вважаєте правильним.

1. «Лопата» так відноситься до «копати», як «ніж» до:

а. гострого;

б. різати;

в. точити.

2. «Втомлений» так відноситься до «робота», як «гордий» до:

а. посмішка;

б. успіх;

в. щасливий.

3. Яке з даних слів не співвідноситься з двома іншими:

а. свіча;

б. місяць;

в. лампа.

4. «Подив» так відноситься до «незвичайного», як «страх» до:

а. небезпечний;

б. неспокійний;

в. жахливий.

5. Який з наступних дробів не підходить до двох інших:

а. 3/7; б. 3/9; в. 3/11

6. «Розмір» так відноситься до «довжини», як «нечесний» до:

а. в'язниця;

б. грішний;

в. той, хто вкрав.

7. «АБ» так відноситься до «ГВ», як «РС» до:

а. ПО;

б. ОП;

в. ТУ.

8. «Краще» так відноситься до «найгірший», як «повільно» до:

а. швидкий;

б. найкращий;

в. найшвидший.

9. Яке з наступних сполучень знаків повинне продовжити цей ряд:

ХООООХХО- ООХХХ

а. ОХХХ;

б. 00;

в. ХОО.

10. Яке з наступних слів не співвідноситься з двома іншими:

а. який-небудь;

б. декілька;

в. велика частина.

11. «Полум'я» так відноситься до «жару», як «троянда» до:

а. шип;

б. червоні пелюстки;

в. запах.

12. Яке з наступних слів не співвідноситься з двома іншими:

а. широкий;

б. зиґзаґоподібний;

в. прямий.

13. «Незабаром» відноситься до «ніколи», як «близько» до:

а. ніде;

б. далеко;

в. геть.

Відповіді:

1-6 2-6 З-б 4- в 5-6 6-в 7-6 8-в 9-6 10-а 11-в 12-а 13-а

Підраховуємо кількість правильних відповідей. Якщо їх 8—13, то перед нами особистість, в якої переважає логічне мислення, вона здатна швидко схоплювати нові ідеї. Така людина уміє виділяти головне, узагальнювати факти, знаходити закономірності та переносити їх на новий матеріал. Він також: легко подужає персональний комп'ютер і опанує навичками роботи з обчислювальною технікою. Кількість балів 7 і менше свідчить на користь інтуїтивного мислення, схильності до емоційних, а не логічних рішень. Людина з таким мисленням схильна вирішувати проблеми шляхом проб і помилок.

АНКЕТА ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Уважно прочитайте і позначте ті характеристики, які притаманні дитині.

  1. Володіє великим обсягом інформації.

  2. Має багатий словниковий запас.

  3. Перенесення засвоєного на новий матеріал.

  4. Встановлення причинно-наслідкових звязків.

  5. Уміння робити висновки.

  6. Участь у розвязанні складних проблем.

  7. Уміння висловлювати складні ідеї.

  8. Чутливість до суперечностей.

  9. Використання альтернативних шляхів пошуку інформації.

  10. Аналіз ситуації.

  11. Уміння передбачати наслідки.

  12. Уміння міркувати.

  13. Використання ідей на практиці.

  14. Здатність до перетворень.

  15. Критичність мислення.

  16. Швидкість мислення.

  17. Багата уява.

  18. Гнучкість мислення.

  19. Здатність висловлювати оригінальні ідеї, винаходити щось нове.

  20. Висока допитливість.

Якщо більшість ваших відповідей „ТАК”, то сміливо включайте дитину до списку обдарованих.

Анкета здібностей дитини

Музичні здібності

Бал

Батьки

Вчителі

  1. Дуже швидко та легко підхоплює ритм та мелодії, завжди прислуховується до них.

  1. Добре співає.

  1. В гру на інструменті, співи та танок вкладає багато енергії та почуттів.

  1. Любить музичні записи. Прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.

  1. Любить співати разом з іншими так, щоб виходило ладно та добре.

  1. В співах та музиці виражає почуття, свій стан.

  1. Складає оригінальні мелодії.

  1. Добра грає на якомусь музичному інструменті.

Разом:

Артистичні здібності

  1. Легко входить в роль іншого персонажа, людини.

  1. Розуміє та добре зображує конфлікт, коли має нагоду розіграти якусь драматичну ситуацію.

  1. Передає почуття через міміку, жести, рухи.

4. Намагається викликати емоційну реакцію у інших людей, коли про щось розповідає.

5. З легкістю передає почуття та емоції.

6. Пластичний та відкритий до всього нового, не стоїть на місці.

7. Любить знаходити нові рішення життєвих задач, не використовує випробувані засоби, не боїться нових спроб.

8. Цікавиться акторською грою.

9. Змінює тональність та вираз голосу, коли зображує іншу людину.

Разом:

Здібності до спорту

1.Енергійна дитина, яка справляє враження дитини, що потребує великих фізичних навантажень для того, щоб відчувати себе щасливою.

2. З задоволенням приймає участь в спортивних іграх та змаганнях.

3. Постійно перемагає в якійсь спортивній грі.

4. Бігає швидше за інших.

5. Має кращу за інших координацію рухів, рухається легко та граційно.

6. Із задоволенням ходить у походи та грає на відкритих спортивних майданчиках.

7. Віддає перевагу активному відпочинку.

Разом:

Технічні здібності

1. добре виконує завдання з ручної праці.

2. Цікавиться механізмами та машинами.

3. Захоплюється конструюванням машин, приладів, моделей, радіотехніки.

4. Легко ремонтує зіпсовані прилади, використовує старі деталі для створення нових виробів, іграшок, тощо.

5. Розуміється на «вередуваннях» механізмів, любить загадкові поломки та пошукові питання.

6. Любить креслити та малювати ескізи механізмів.

7. Читає статті про створення нових приладів, машин, механізмів.

Разом:

Літературні здібності

1. Легко та логічно будує розповідь.

2. Додає щось нове та незвичне, коли розповідає про щось знайоме та відоме всім.

3. Повідомляє тільки головні деталі подій, вміє відкинути все неважливе та зайве.

  1. Розповідаючи про щось, вміє дотримуватись обраного сюжету, не губить основної думки.

5. Розповідаючи добирає такі слова, які добре показують емоційний стан героїв, їх почуття.

6. Вміє відтворювати дрібниці, які важливі для розуміння подій, але не губить основну сюжетну лінію.

7. З задоволенням пише оповідання або вірші.

8. зображує в оповіданнях дійових осіб дуже живими, зображує їх почуття, настрій, характер.

Разом:

Інтелектуальні здібності

1. На уроках все легко та швидко схоплює.

2. Має почуття здорового глузду та використовує знання в практичних, повсякденних ситуаціях.

3. Вміє розмірковувати, не плутається в думках.

4. Схоплює зв’язок між причиною та наслідками.

5. Вміє читати «між рядками», здогадується про що дорослі не кажуть вголос, а тільки мають на увазі.

6. Бачить причина вчинків інших людей, мотиви їх вчинків.

7. Швидко запам’ятовує все що чує або бачить без додаткового заучування, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам’ятати.

8. Багато знає про такі події та проблеми, про які його однолітки навіть не здогадуються.

9. Має багатий словниковий запас, він легко користується новими словами.

10. Читає книжки, які зазвичай читають більш старші діти.

11. Вирішує складні завдання, які потребують великих розумових зусиль.

12. Задає багато питань. Цікавиться майже усім та часто питає про це дорослих.

13. Випереджає своїх однолітків за навчанням на рік або два, тобто реально повинен навчатися в іншому класі. Часто сумує на уроках, бо навчальний матеріал йому вже відомий.

14. Оригінально мислить та пропонує несподівані рішення та відповіді.

15. Дуже уважний, спостережливий, швидко реагує на нове та несподіване.

Разом:

Дослідницькі здібності

1. Думки висловлює ясно та чітко (усно або письмово0

2. Читає книжки, науково-популярні видання з випередженням своїх однолітків на рік або два.

3. Має здібності до розуміння абстрактних понять, узагальнень.

4. Має добру моторну координацію (фіксує те, що бачить та чітко записує все, що чує)

5. Після уроків читає науково-популярні журнали, книги.

6. Не журиться, якщо проект або нова ідея не підтримані вчителями, батьками або, якщо дослід не вдалий.

7. Намагається з’ясувати причини та зміст подій.

8. Проводить багато часу над створенням особистих проектів, конструюванням, побудовою, складанням, тощо.

9. Любить обговорювати наукові події, винаходи.

Разом:

Батьки та учителі оцінюють здібності по п’ятибальній системі:

5 балів - здібності дуже високі;

4 бали – здібності вище середнього;

3 бали - середні здібності;

2 бали - слабо виражені здібності;

1 бал – зовсім не виражені здібності.

Обдарованість є результатом

і свідченням високого рівня

інтелектуального розвитку

індивіда.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

* Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

* Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

* Забезпечувати сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

* Дотримуйтеся порядку і дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

* Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

* У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод , це активізує їхню роботу.

* Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань. Привчайте обдарованих дітей працювати спільно. Це допоможе їм легше адаптуватися до спеціальних умов.

* Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

* Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Як розвивати творчі здібності школярів ?

* Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність. 

* Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

* Розвивати критичне сприйняття дійсності.

* Вчити доводити починання до логічного завершення. 

* Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження). 

* Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят. 

* Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації. 

* Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

* Впливати особистим прикладом. 

* Пам’ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» (В.О. Сухомлинський). 

Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають: 

  • олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення; 

  • олімпіади з кмітливості та логічного мислення; 

  • конкурси;

  • конкурси знавців математики та логічного мислення; 

  • інтелектуальні ігри.

Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

- самостійно працювати з літературою;

- аналізувати та систематизувати отримані дані; 

- робити висновки. 

Отже, при плануванні роботи з обдарованими дітьми можна порекомендувати такий перелік орієнтованих заходів: 

1. Створення інформаційного банку даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності. 

2. Систематизація матеріалів періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості. 

3. Проведення проблемно-тематичних семінарів із метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми. 

4. Створення авторських програм та методичних розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих дітей молодшого шкільного віку. 

5. Організація постійно діючого консультпункту для вчителів початкових класів із залученням науковців, лікарів, психологів, методистів районних (міських) відділів освіти. 

6. Залучення до роботи з обдарованими дітьми вчителів, які мають педагогічні звання «вчитель-методист», «старший вчитель». 

7. Створення банку педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими дітьми. 

8. Організація і проведення шкільних, районних (міських), олімпіад із базових дисциплін.

9. Формування груп для індивідуального сумісного навчання обдарованих дітей на базі однієї паралелі з урахуванням рівня здібностей та сфери обдарованості, запитів кожної дитини. 

10. Підготовка до друку матеріалів із досвіду роботи, рекомендацій учителів, які працюють з обдарованими дітьми. 

11. Організація та проведення творчих звітів педагогів за результатами роботи з обдарованими дітьми на індивідуальних заняттях, гуртках, студіях. 

12. Забезпечення до участі обдарованих дітей у міських, районних, обласних творчих конкурсах. 

13. Здійснення моніторингу стану здоров’я обдарованих дітей. 

14. Розробка системи матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними. 

15. Розгляд питань організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях шкільних, районних (міських) методичних об’єднань учителів, педагогічних радах, нарадах при директорі. 

 

Як розвивати творчі здібності

обдарованих дітей

 

1. Повір у здібності дитини. 

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 

7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 

11. Розсіюй страх у талановитих дітей. 

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів. 

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

17. Вчи доводити починання до логічного завершення. 

18. Впливай особистим прикладом. 

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 

21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ

 

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються. 

 

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

щодо організації роботи з обдарованими дітьми

 «Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, 

а факел, якщо треба запалити»

                                    К.Д. Ушинський 

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах. 

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. 

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей: 

  • часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку; 

  • у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні; 

  • рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них; 

  • із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах; 

  • мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття; 

  • можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них; 

  • дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень; 

  • можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно їм цікаве; 

  • мають розвинене почуття гумору; 

  • постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; 

  • відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; 

  • часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; 

  • їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті. 

Н. С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей. 

Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил, на думку Н. Лейтеса, є дитячої обдарованості. 

Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною. 

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення. 

Зокрема: 

  • Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей. 

  • Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини. 

  • Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту. 

  • Методика «Неіснуюча тварина» допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан. 

  • Методика «Прогресивні матриці Равена» допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь. 

  • Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості. 

Якості,

якими має володіти вчитель

для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним. 

2. Розбиратися в особливостях психології

обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 

4. Мати широке коло інтересів. 

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 

7. Володіти почуттям гумору. 

8. Мати живий та активний характер. 

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання. 

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 

12. Володіти емоційною стабільністю. 

13. Уміти переконувати. 

14. Мати схильність до самоаналізу. 

Наставники обдарованих дітей

І школа, і батьки обдарованих дітей потребують допомоги людей, які володіють спеціальними знаннями й навичками у сфері роботи з такими дітьми. Ю. Яблоновська виділяє такі риси професіонала, який може працювати з обдарованими дітьми:

  • високий рівень інтелектуального розвитку;

  • чуйність;

  • почуття власного достоїнства;

  • здатність переносити великі моральні витрати;

  • гарна саморегуляція;

  • уміння підтримати, захистити, надати допомогу;

  • комунікативність;

  • добрі організаторські здібності;

  • уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини, з огляду на її індивідуальні й вікові особливості;

  • уміння адаптувати свою діяльність до особистості кожної дитини;

  • уміння розробляти й упроваджувати авторські програми;

  • уміння створювати ситуацію успіху,умови для самореалізації особистості учня, стимулювати творчість дитини;

  • уміння використовувати у своїй діяльності інноваційні методи та технології навчання й розвитку дітей.

ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

І. Відомості про учня:

_________________________________________

ПІБ учня (повністю)

_________________________________________

Дата народження

_________________________________________

Клас

_________________________________________

Домашня адреса

_________________________________________

Контактні телефони/ email

_________________________________________

Інтереси

_________________________________________

Кредо

ІІ. Відомості про батьків:

ПІБ батька,

місце роботи,

посада

_________________________________________________

ПІБ матері,

місце роботи,

посада

_________________________________________________

ІІІ. Результати участі в олімпіадах, конкурсах, турнірах:

Рік

Місце/результат

Повна назва заходу

Місце проведення

ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА ЗДІБНОЇ ДИТИНИ

І. Відомості про учня:

_________________________________________

ПІБ учня (повністю)

_________________________________________

Дата народження

_________________________________________

Клас

_________________________________________

Домашня адреса

_________________________________________

Контактні телефони/ email

_________________________________________

Інтереси

_________________________________________

Кредо

ІІ. Відомості про батьків:

ПІБ батька,

місце роботи,

посада

_________________________________________________

ПІБ матері,

місце роботи,

посада

_________________________________________________

ІІІ. Результати участі в олімпіадах, конкурсах, турнірах:

Рік

Місце/результат

Повна назва заходу

Місце проведення

У кожного є який небудь

дар, навіть якщоце просто

дар бути хорошим другом.

М. Андерсон

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї

 

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". 

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

 

Розрізняють обдарованість:

  • соціальну - лідерську; 

  • художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

  • психомоторну - спортивні здібності;

  • інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

  • академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

  • творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Поради батькам,

які бажають розвивати

здібності своїх дітей

  1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

  2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

  3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 

  4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

  5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

  6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

  7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам,

які виховують

обдаровану дитину

 

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Поради Девіда Льюїса

батькам щодо розвитку обдарованої дитини

 

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. Ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. Уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд. 

Підтримуйте дитяче

прагнення бути хорошим,

бережіть його як найтонший

порух людської душі, не зловживайте

своєю владою, не перетворюйте

мудрість батьківської влади

на деспотичне самодурство. 
В. Сухомлинський

Список використаної літератури

    1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн. — К., 2003.

    2. Голубєва Е.А. Здібності й індивідуальність. - М.: Прометей, 1993.

    3. Гоноболин Ф.Н. Психологія - М: Освіта, 1993.

    4. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. — К., 1995.

    5. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44—46.

    6. Загальна психологія / За редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова, А.А. Степанова - М: Освіта, 1981.

    7. Загальна психологія / за редакцією Петровского А.В. - М: Освіта, 1986.

    8. Здібності і схильності / за редакцією Голубєвої Е.А. - М.: Педагогіка, 1989.

    9. Козаків В.Г., Кондратьева Л.Л. Психологія - М: Вища школа, 1989.

    10. Одаренные дети: Пер. с англ. — М., 1991.

    11. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. — К., 1986.

    12. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Смирнов С. А., Котова И. Б., Шиянов Е. Н. и др. — М., 1999.

    13. Пізнавальні процеси і здібності в навчанні / за редакцією Шадрикова В.Д. - М.: Освіта, 1990.

    14. Платонов К.К. Проблема здібностей. - М.: Наука, 1972.

    15. Пльбух Ю. 3. Розумово обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. — К., 1992.

    16. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. – К., 2000.

    17. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. – К., 1996.

    18. Савенков А. И. Детская одаренность: развитие средствами искусства. — М., 1999.

    19. Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике / Сост. О. В. Сухомлинская. — М., 1990.

    20. Титаренко Т. М. Такие разные дети. — К., 1989.

    21. Фельдштейн Д. И. Социальное развитие в пространстве-времени Детства. — М., 1997.

    22. Ягупов В. В. Педагогіка. — К., 2002.

    23. Інтернетресурси.

ЗМІСТ

Обдарованість …………………………………………………………………… 3

Обдаровані діти: виявлення, навчання і розвиток …………………………….. 4

Сфери обдарованості …………………………………………………………... 17

Форми, методи, робота з обдарованими дітьми …………………...………… 19

Проблеми діагностики обдарованості ……………………………….……….. 24

Роль родини та стосунків батьків у житті обдарованої дитини ………….…. 27

Основні проблеми обдарованих дітей …………………………………….….. 29

Принципи побудови програм для обдарованих дітей ……………………..… 30

Анкетування ……………………………………………………………………. 32

Пам’ятки вчителю ………………………………………………………………43

Пам’ятки батькам …………………………………………………………….... 58

Список використаної літератури ……………………………..………………. 70

35

  • 08.11.2019
  • Різне
  • 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 155
  • 0
  • 5
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності практичного психолога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.