Очевидно, що політична психологія має багато спільного насамперед з психологією і певною мірою є похідною від неї на укою. Це пояснюється тим, що предметом дослідження психо логічної науки є конкретні факти психологічної діяльності, психологічні властивості особистості. Політичну психологію доцільно розглядати в контексті трьох основних груп психічних явищ: психічних процесів, психічних станів та психічних властивостей. Певною мірою можна вважати, що політична психологія багато в чому пов’язана з конфліктологією, яка, на думку окремих фахівців, як окрема наука утворилася з поєднання соціології, психології та інших наук. Якщо зважати навіть на певну умовність самостійності конфліктології як науки, необхідно пам’ятати, що вона розглядає сутність, характер, причини зародження та шляхи розв’язання політичних конфліктів; ефективно використовує дані, теоретичні моделі та прийоми окрім інших наук і ті, що є в політології, політичній психології. Адже політику, політичні процеси, політичну життєдіяльність абсолютно неможливо уявити без конфліктів, які є обов’язковою умовою, атрибутом їх існування. З іншими науками політичну психологію зближує певна подібність проблематики та сутності інших наук. Політична психологія доволі близька до філософії, політології, соціальної психології та інших наукових дисциплін.



